Справа № 496/1877/24
Провадження № 1-кс/496/872/24
13 березня 2024 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка клопотання дізнавача СД Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12024164250000251 від 08.03.2024 року, за ознаками ч. 4 ст. 358 КК України,-
Дізнавач звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, яке мотивує тим, що 07.03.2023р. о 11:06 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Маяки, на пункті пропуску «Маяки», громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою безперешкодного перетину державного кордону працівникам СБУ пред'явив тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 27.06.2022р. та довідку ВЛК № 2/466 від 27.06.2022р. видані ІНФОРМАЦІЯ_2 на власне ім'я з явними ознаками підробки. (ЄО-3355). Першочерговими слідчими діями, 07.03.2024 року у період часу з 15:41 год. по 15:44 год. за адресою Одеська область, Одеський район, с. Маяки, на пункті пропуску «Маяки-Удобне», 49 КМ траси Одеса-Рені, проведено огляд місця події, за участю громадянина ОСОБА_6 у якого виявлено тимчасове посвідчення військовозобов'язаного номер НОМЕР_1 від 27.06.2022р. та довідку ВЛК номер №2/466 від 27.06.2022р., видані ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я ОСОБА_5 , які були вилучені та упаковані до експертного сейф-пакету №WAR1937115.
Згідно постанови дізнавача сектору дізнання Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 від 08.03.2024р. вказані вище об'єкти, вилучені у ході огляду місця події, визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження. Допитаний як свідок співробітник СБУ ОСОБА_7 пояснив, що 07.03.2024р. за адресою Одеська область, Одеський район, с. Маяки, на пункті пропуску «Маяки-Удобне», 49 КМ траси Одеса-Рені під час перевірки документів ОСОБА_6 , який з метою перетину державного кордону України пред'явив тимчасове посвідчення військовозобов'язаного та довідку ВЛК видані ІНФОРМАЦІЯ_2 на його ім'я було встановлено, що вказані документи мають ознаки підробки, а саме, відсутній штрих-код, підписи посадових осіб вписано за допомогою факсиміле, а також згідно бази «Оберіг» дана особа не перебуває на обліку в РТЦК та СП. Вилучене майно необхідне органу досудового розслідування з метою подальшого призначення у кримінальному провадженні судової експертизи. Тому з метою збереження речових доказів, просить накласти арешт на вилучені документи.
Прокурор, в судове засідання не прибув, прохальна частина клопотання містить заяву про розгляд справи за його відсутності.
Дізнавач надав до суду листа в якому просить справу розглядати за його відсутністю, не заперечував проти того, щоб не накладали арешт, так як у нього є відповідь від РТЦК, що вказані документи видавались.
Представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_8 надав до суду заперечення в якому пояснив, що згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.03.2024 р. № 07/2748 була отримана інформація, якою спростовуються твердження дізнавача та безпідставність накладення арешту із забороною користування, розпорядження та відчуження майна ОСОБА_5 , зокрема, гр. ОСОБА_5 дійсно перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 до 27.06.2022 р. та проходив медичний огляд та військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_2 від 27.06.2022 р. та довідка військово-лікарської комісії № 2/466 від 27.06.2022 р., ОСОБА_5 видавалось. Вважаю, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт вказаного майна є необґрунтованим.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в ч.1 ст. 98 КПК України вказано, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, в тому числі, враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу) (збереження речових доказів); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
З огляду на вищевказане, слідчий суддя вважає, що довідка ВЛК № 2/466 від 27.06.2022р. та тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 27.06.2022р. видані ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я ОСОБА_5 , не відповідають вимогам ст. 98 КПК України, оскільки вказані документи є дійсними, про що, зазначив сам дізнавач, та не можуть бути речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст. ст. 98, 170-173 КПК України, -
Клопотання дізнавача СД Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна - залишити без задоволення.
Негайно повернути тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, виданого на ім?я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 видане ІНФОРМАЦІЯ_2 номер НОМЕР_1 від 27.06.2022р., довідку ВЛК видану на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 видана ІНФОРМАЦІЯ_2 номер №2/466 від 27.06.2022р., упаковані до експертного сейф-пакету №WAR1937115, що були вилучені в ході огляду місця події за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Маяки, на пункті пропуску «Маяки- Удобне», 49 КМ траси Одеса-Рені, які визнано речовими доказами в кримінальному провадженні №12024164250000251.
Ухвалу допустити до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1