ІМЕНЕМ УКрАЇНи
Справа № 495/638/24
№ провадження 2/495/617/2024
21 лютого 2024 рок21 лютого 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Мишко В.В.
при секретарі судового засідання: Красовській А.О.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 495/638/24
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_3
про розірвання шлюбу
24.01.2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Так, позивач просить суд:
-розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 12.07.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Білгород-Дністровському Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 164, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ;
-визначити місце проживання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю - ОСОБА_3 .
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.01.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі № 495/638/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до ст.279 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд даної справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивачка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідачка - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, але подала до суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити.
Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та вислухавши представника позивача, суд дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 12.07.2008 року між позивач ем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідачкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Білгород-Дністровському Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, про що 12.07.2008 року складено відповідний актовий запис за № 164, що підтверджується виданим 12.07.2008 року свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від спільного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_2 .
Відповідно до статей 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Такі положення національного законодавства України відповідають статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
За твердженням позивача, сімейні стосунки з відповідачкою почали погіршуватися останні декілька років, після його працевлаштування за кордоном, де він пробув тривалий час. Відповідачка по телефону повідомила йому про намір розлучення, після чого він терміново приїхав до дому та намагався вияснити причину такого вчинку, але все марно. На даний час спільне господарство між подружжям не ведеться, примирення і збереження шлюбу неможливе та суперечить їх інтересам та інтересам дитини. Між сторонами досягнута домовленість про утримання їх спільного сина ОСОБА_4 .
Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини другої статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу (частина третя статті 105 Сімейного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (стаття 112 Сімейного кодексу України).
Згідно із частиною 2 статті 115 Сімейного кодексу України, документом який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 (із змінами та доповненнями), проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Враховуючи вищевикладені обставини, норми чинного законодавства та той факт, що сторони однією сім'єю не проживають, поновити шлюбно-сімейні стосунки наміру не мають, подальше сумісне проживання сторін і збереження шлюбу є неможливим та суперечить їх інтересам та інтересам дитини, а також з огляду на те, що відповідачка позов визнала, суд вважає за можливе та доцільне розірвати шлюб між сторонами.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та було вище зазначено, від сумісного шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син - ОСОБА_4 .
За твердженням позивача, на даний час їх син - ОСОБА_4 , проживає з матір'ю - ОСОБА_2 . Щодо місця проживання сина сторони дійшли спільної згоди, а саме його проживання з матір'ю, у зв'язку з чим позивач і просить суд його визначити.
Відповідно до ч.3 ст.160 Сімейного кодексу України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_3 , тобто на даний час він у віці п'ятнадцяти років, тому повинен самостійно визначати місце свого проживання.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає необхідним у визначенні місця проживання сина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відмовити.
Керуючись ст.ст. 21, 24, ч.ч. 3, 4 ст.56, ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110, ст.ст. 112, 115, ч.3 ст.160 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 211, 247, 258-259, 263-265, 268, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу- задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідачкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 12.07.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Білгород-Дністровському Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, про що 12.07.2008 року складено відповідний актовий запис за № 164, видане 12.07.2008 року свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Мишко