Справа № 128/45/24
20 березня 2024 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Ружицькій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» звернулось суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступне.
18.12.2018 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» №010/0830//82/91815504, відповідно до якого кредитодавець відкрив Картковий рахунок клієнту та встановив поточний ліміт, розмір якого на дату початку кредитування становив 27 600,00 грн, з максимальним лімітом, який відповідно до умов Кредитного договору становить 300 000,00 грн. Строк Кредиту становить 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) Поточного ліміту (Дати початку кредитування). Відповідно датою початку кредитування є 18.12.2018, з кінцевим терміном повного погашенні кредиту до 18.12.2024. Банк виконав свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором. Відповідно до умов Кредитного договору, проценти (за користування Кредитом), в т.ч. за користування Недозволеним овердрафтом - процентна ставка фіксована, становить 45,0% річних. Крім того, позичальник зобов'язався сплачувати банку обов'язковий щомісячний платіж за користування кредитом у розмірі 5% від власної заборгованості перед банком, але не менше 30 грн. або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менша до зазначену суму. Однак, всупереч умовам кредитного договору позичальник припинив виконувати взяті на себе договірні зобов'язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору. 20.12.2022 Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №114/2-57-F, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) за плату, а ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, у т.ч. і за Кредитним договором №010/0830/82/91815504 від 18.12.2018, укладеним між позичальником та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк». Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору сума заборгованості становить 35 550,01 грн, з яких: 34 449,64 грн. сума заборгованості по тілу кредиту, 1 100,37 грн. сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором у розмірі 35 550,01 грн. та судові витрати, а саме 2 684,00 грн. сплаченого судового збору та 1 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 12.01.2024 позовну заяву ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив (а.с. 62).
Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав. Судова кореспонденція направлялась судом на зареєстровану адресу проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 61), яку відповідач отримав (а.с. 65).
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України.
Судом встановлено, що 18.12.2018 між АТ «Райффайзен Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту шляхом підписання заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/0830/82/91815504, відповідно до умов якого банк відкрив клієнту картковий рахунок та зобов'язався за умови відсутності (недостатності) коштів на картковому рахунку надати клієнту в межах поточного ліміту кошти (кредит), а клієнт зобов'язався повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на картковий рахунок одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних (видаткових) операцій за картковим рахунком, із здійсненням банком договірного списання коштів кредиту з карткового рахунку у визначених договором випадках, виконанні банком інших операцій за картковим рахунком відповідно до умов договору.
Згідно умов цього договору відповідачу було відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 в гривні, максимальний ліміт кредиту 300 000,00 грн., встановлений розмір поточного ліміту на дату початку кредитування 27 600,00 грн., процентна ставка - 45,00% річних (фіксована), строк кредиту 48 місяців, що починається із дати встановлення (зміни) поточного ліміту (дати початку кредитування).
Отже сторони погодили умови, порядок виконання зобов'язання, визначили розмір процентів за користування коштами, строк кредитування та досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору №010/0830/82/91815504 від 18.12.2018.
Банк виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку відповідача.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором №010/0830/82/91815504 від 18.12.2018 у станом на 22.12.2022 становить 35 550,01 грн, з яких: 34 449,64 грн. заборгованість за дозволеним овердрафтом, 1 100,37 грн. - заборгованість за відсотками.
20.12.2022 АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» уклали Договір про відступлення права вимоги №114/2-57-F, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк2 передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» за плату належні йому права вимоги, ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників.
21.12.2022 на виконання вимог п.п. 2.3.2 Договору новим кредитором здійснено оплату загальної вартості сформованого портфеля заборгованості у розмірі 4 084 268,81 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2296.
Згідно з витягом з реєстру боржників від 23.12.2022 до договору відступлення права вимоги №114/2-57-F від 20.12.2022 за цим договором відступлено право вимоги за кредитним договором №010/0830/82/91815504 від 18.12.2018, укладеним з ОСОБА_1 на загальну суму 35 550,01 грн., з яких: 34 449,64 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу по кредиту; 1 100,37 грн - сума заборгованості за відсотками.
Договір є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів про неправомірність цих договору матеріали справи не містять.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Водночас позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відповідно до вищевказаного договору до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №0100830/82/91815504 від 18.12.2018.
Позивачем на адресу відповідача надсилалася досудова вимога про погашення боргу №1-86772 від 08.05.2023 із повідомленням про відступлення права вимоги та вимогою про погашення боргу, однак остання залишена без реагування.
Відповідно до наданих розрахунків заборгованість відповідача за кредитним договором №010/0830/82/91815504 від 18.12.2018 становить 35 550,01 грн., з яких: 34 449,64 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 100,37 грн. сума заборгованості за відсотками.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дана сума заборгованості встановлена судом і ніким не оспорюється. Відповідачем не надано доказів на спростування наявної заборгованості за кредитним договором, а також свого розрахунку заборгованості, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань.
За викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач свої договірні зобов'язання не виконує належним чином, існує порушення виконання своїх зобов'язань, право позивача порушене, тому порушене право підлягає захисту, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Зважаючи, що позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, то слід зазначити, що ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019у справі № 826/841/17, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.
Відповідно до матеріалів цивільної справи позивач скористався правничою допомогою та в підтвердження цих витрат надав: договір № 14/06/2023 про надання правничої допомоги від 14.06.2023 з додатком №1, замовленням №276 від 04.12.2023 по передачу в роботу матеріалів по справі кредитного договору №010/0830/82/91815504, укладеного з ОСОБА_1 , акт виконаних робіт (наданих послуг) від 04.12.2023 до замовлення №276, у якому сторонами погоджено надання юридичних послуг та ціну за їх надання, що складає 1 400,00 грн.
При визначенні та розподілі судових витрат суд враховує критерії, визначені положеннями ЦПК України: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При цьому враховує, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Відповідач не подав відповідне клопотання про зменшення розміру судових витрат.
Отже, на підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 400,00 грн.
Керуючись ст.ст. 42, 61 Конституції України, ст.ст. 2, 15, 207, 526, 530, 536, 546, 549, 610, 633, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованість за кредитним договором №010/0830/82/91815504 від 18.12.2018 в розмірі 35 550 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень 01 копійку, яка складається з наступного: 34 449,64 гривень - заборгованість за кредитом; 1 100,37 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» сплачений судовий збір у розмірі 2 684,00 гривні та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 400,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», адреса: вул. Січових Стрільців, 37/41, м. Київ, ЄДРПОУ 39508708.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Суддя Л.П. Шевчук