Справа №: 398/1315/24
провадження №: 1-кс/398/507/24
Іменем України
"18" березня 2024 р. м. Олександрія
Слідчий суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Олександрія клопотання слідчого СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024121060000424, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
Слідчий СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області звернулася до Олександрійського міськрайонного суду з клопотанням про арешт на виявлені та вилученіречі в ходіоглядумісцяподії, заадресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Кохана, біля буд.№10, чорний гаманець з бежевими зав'язками, який поміщено до спеціального пакету ICR0217258 , вилучені у ОСОБА_4 .
Клопотання мотивоване тим, що 13.03.2024 року близько 08:50 год вперіод дії воєнного стану, невстановлена особа, заволоділа грошовими коштами з карти № НОМЕР_1 на суму 535 гривен. Чим спричинила майнову шкоду гр. ОСОБА_5 .
14.03.2024 року слідчим СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенантом поліції ОСОБА_3 , у гр. ОСОБА_4 , було вилучено за адресою: АДРЕСА_1 , чорний гаманець з бежевими зав'язками, який поміщено до спеціального пакету ICR0217258.
З метою забезпечення належного збереження слідів вчиненого кримінального правопорушення, безперешкодного доступу сторін кримінального провадження до вилучених речей, а також у майбутньому забезпечення виконання рішення суду вказані речі визнано речовими доказами.
Розглянувши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить донаступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.94 КПК України, ст.132 КПК України, ст.173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, в тому числі, є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном тощо.
Клопотання не містить пояснень того, яку доказову інформацію для кримінального провадження містить вилучене майно.
Згідно ч.1 ст.237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування (ч.5 ст.237 КПК). Згідно ч.7 ст.237 КПК предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Частиною другою ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 166, 170 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди злочину.
Завданням арешту майна згідно кримінально-процесуального закону є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України).
Слідчим не доведена така мета забезпечення арешту, як збереження речових доказів, для запобігання їх приховування, пошкодження, втрати, знищення, використання або перетворення, оскільки вилучені речі на даний час вже визнано речовим доказом, та відповідно до Постанови КМУ від 19 листопада 2012 року №1104 «Про затвердження Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», перебувають на відповідному зберіганні в кімнаті речових доказів, що виключає можливість їх приховування, пошкодження, псування, втрати, знищення, використання або перетворення.
За таких обставин, враховуючи викладене, клопотання слідчого СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, про арешт майна в межах кримінального провадження №12024121060000424 від 13.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.170-172 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024121060000424, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України -відмовити.
Відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1