Справа № 211/713/24
Провадження № 2/211/1213/24
іменем України
20 березня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Ніколенко Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Данилової О.Д.,
представника позивача - Примакова К.О., представника відповідача - Шильця А.Р. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна, -
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна. В обґрунтування позову зазначив, що йому, ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить двокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Право власності набуте ним на підставі договору дарування від 22.09.1999, договір посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Клюєвим Л.П. На початку 2000 року в позивача виникли проблеми за кредитним договором у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит". ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звертався з позовом до суду про стягнення з нього грошових коштів по простроченому кредиту. Після отримання рішення суду та виконавчого листа, банк пред'явив до виконання виконавчий лист до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі. Довгинцівським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі було відкрите виконавче провадження. Наразі він не пам'ятає, яку суму грошових коштів з нього було стягнуто, рішення суду в нього не збереглося. Не збереглися в позивача й інші документи, які стосуються рішення суду та виконавчого провадження. У рамках виконавчого провадження в.о. начальника державної виконавчої служби у Довгинцівському районі 16.08.2006 винесла постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №932159 та АА №941717. Відповідно до зазначених постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, було арештоване все майно ОСОБА_1 , у тому числі і належна йому квартира за адресою: АДРЕСА_1 . На той час зазначені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №932159 та АА №941717 державна виконавча служба направили до Четвертої Криворізької державної нотаріальної контори, яка 05.09.2006 за №36890665 внесла зазначені відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. У рамках виконавчого провадження ОСОБА_1 повністю сплатив заборгованість. Навіть, у подальшому окремо брав довідку в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про те, що в нього немає заборгованості та довідку приносив до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби. Після того, як він у рамках виконавчого провадження повністю сплатив заборгованість перед банком, а також сплатив грошові кошти за виконання виконавчого провадження, Довгинцівським відділом державної виконавчої служби було закінчено виконавче провадження. Зазначені дії відбувалися у 2006-2007 роках. Після того, як він сплатив борг та було закінчене виконавче провадження, позивач був впевнений, що все закінчилося. Однак, коли він у грудні 2023 року вирішив розпорядитися квартирою, то дізнався, що нічого з квартирою не може зробити, оскільки квартира, ще арештована з 2006 року з тих підстав, які він зазначив вище. Тоді він звернувся до Довгинцівської виконавчої служби, щоб ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження та з питання зняття (скасування) арешту з його майна, його квартири. Однак, відповіддю в.о. начальника виконавчої служби позивачу було повідомлено, що виконавче провадження не збереглося. Воно було знищене після 3-х років, після його закінчення. Відповідно до рішення Національного Банку України №171 від 17.09.2015, НБ України відізвана ліцензія у ПАТ «Банк Фінанси та кредит» та запроваджена тимчасова адміністрація банком дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Тому позивач просить зняти (скасувати) арешт та заборону на відчуження з всього майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), у тому числі належної йому квартири АДРЕСА_2 , заборона на яке було накладено постановами в.о. начальника державної виконавчої служби у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №932159 та АА №941717 від 16.08.2006, зареєстрованого 05.09.2006 за №3689665 Четвертою Криворізькою державною нотаріальною конторою.
Ухвалою суду від 01.02.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Відповідач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в особі його представника Шильця А.Р., через систему «Електронний суд» 12.02.2024 року скерував до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, тому що вважає Фонд неналежним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Однак, надав інформацію, що згідно даних архівів АТ «Банк «Фінанси та Кредит», які знаходяться у володінні Фонду, у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був кредитний договір від 18.04.2003 №800-пк-2003 у відділенні №1 м. Кривий Ріг Криворізької філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Кредитна заборгованість за даним кредитним договором була погашена 31.03.2006, рахунки закрито 06.04.2006.
Ухвалою суду від 19.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав вимоги позову та надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шилець А.Р. просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав, що викладені у відзиві на позов.
Представник Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Веремієнко А.О. до суду не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. 19.02.2024 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, за змістом якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки державний виконавець діяв у межах і спосіб, визначений законодавством України.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає позовні вимоги доведеними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить двокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Право власності набуте ним на підставі договору дарування від 22.09.1999, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Клюєвим Л.П. (а.с. 8 - копія договору, а.с. 9 - копія довідки з КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» ДОР»).
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №360879572 від 04.01.2024 (а.с. 10) у рамках виконавчого провадження в.о. начальника державної виконавчої служби у Довгинцівському районі 16.08.2006 винесла постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №932159 та АА №941717. Відповідно до зазначених постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, було арештоване все нерухоме майно ОСОБА_1 , у тому числі і належна йому квартира за адресою: АДРЕСА_1 . На той час зазначені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №932159 та АА №941717 державна виконавча служба направили до Четвертої Криворізької державної нотаріальної контори, яка 05.09.2006 за №36890665 внесла зазначені відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
У зв'язку з чим, позивач звернувся із заявою до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з проханням зняти арешт. Позивач отримав лист вих. №2774/28.8-27 від 08.01.2024 за підписом в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пушки І., в якому повідомлено, що виконавче провадження не збереглося. Воно було знищене після 3-х років, після його закінчення (а.с. 12 - копія листу).
Згідно із ч. 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Відповідно до положень ч. 1 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України передбачена непорушність права власності, в тому чисті те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змісто статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до висновку Верховного суду України викладеного у справі №6-26цс 13 від 15.05.2013 вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Статтею ст. 50 вказаного Закону (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правових відносин) передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Встановлено, що виконавчі провадження у відношення боржника ОСОБА_1 на виконанні станом на 08.01.2024 у відділі не перебувають.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що позивач є власником спірної квартири, на яку накладено арешт. Однак, наразі достовірно неможливо встановити сторони виконавчого провадження, № виконавчого провадження, на підставі чого державним виконавцем було накладено арешт та оголошено заборону на все нерухоме майно позивача. Ураховуючи викладене, оскільки виконавче провадження, де боржником був позивач у справі та в рамках якого накладено арешт на майно останнього, на виконанні в державній виконавчій службі наразі не перебуває, т.я. закінчене у зв'язку повним погашенням боргу, що підтверджено відповідачем у справі Фондом гарантування вкладів фізичних осіб саме у відзиві на позов, а також, враховуючи те, що наявність даного арешту порушує право позивача, тому що він позбавлений права в повному обсязі користуватися і розпоряджатися своїм нерухомим майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна та заборони на його відчуження.
Оцінюючи усі докази, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача ОСОБА_1 у повному обсязі. Суд при цьому зауважує, що не вбачає підстав для заміни відповідача у справі, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на позов повідомив, що у його розпорядженні та володінні наявні архіви АТ «Банк «Фінанси та Кредит», згідно яких у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був кредитний договір від 18.04.2003 №800-пк-2003 у відділенні №1 м. Кривий Ріг Криворізької філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Кредитна заборгованість за даним кредитним договором була погашена 31.03.2006, рахунки закрито 06.04.2006.
Позивач не вимагає компенсації судових витрат.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 247, 263, 265, 354-355 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Зняти арешт та заборону на відчуження з усього нерухомого майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), у тому числі належної йому квартири АДРЕСА_2 , які були накладені постановами в.о. начальника державної виконавчої служби у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №932159 та АА №941717 від 16.08.2006, зареєстрованого 05.09.2006 за №3689665 Четвертою Криворізькою державною нотаріальною конторою.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 20 березня 2024 р.
Суддя Д.М. Ніколенко