465/6203/23
2/465/152/24
Іменем України
20.03.2024 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Мартьянової С.М.
при секретарі - Сеньків А.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,-
Позивач, в особі свого представника, звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, в якому просив суд стягнути солідарно з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в сумі 26459,57 та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач проживає та зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , та користується послугами з теплопостачання. Між ними встановились фактичні договірні відносини щодо надання послуг в сфері теплопостачання. Для здійснення оплати за надані послуги відповідачу відкрито особовий рахунок. Однак, станом на 31.07.2023 р. за період з 01.12.2018 року по 31.07.2023 року у відповідача перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» утворилася заборгованість у розмірі 26459,57 грн., яка не погашена.
26.04.2021 року скасовано судовий наказ №2-н/465/943/19, винесений Франківським районним судом м.Львова від 18.12.2019 року за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (р/р НОМЕР_1 в Львівське АТ «Ощадбанк», МФО 325796, ЄДРПОУ 05506460, 79040), про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» суми заборгованості в розмірі 36101,14 грн., судовий збір в сумі 192,10 грн. Роз'яснено стягувачу - ЛМКП «Львівтеплоенерго», що заявлені ними вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.
19.01.2024 року суду від відповідача ОСОБА_1 надано відзив на позовну заяву, в якому вона посилається на наступні обставини.
Так, відповідач зазначає, що за лютий 2019 р. даний будинок АДРЕСА_2 спожив 19,8338 Гкал, площа споживачів, які користуються послугою 1065,6 кв.м. В будинку 6 квартир, що мають індивідуальне опалення, площа яких 336,6 кв.м. Загальна площа будинку -1402,2 кв.м. Вартість опалення для квартири, площа якої 37,2 наступний:19,8338 Гкал:1065,6 кв. м.*37,2 кв. м. *1747,57 грн.( умовний тариф)=1210,01 грн., тобто приблизна сума яка могла бути виставлена відповідачу до оплати за опалення місць загального користування в лютому місяці 2019 року. Відповідач переконана, що нарахування одному споживачеві з багатоквартирного будинку одразу всю суму за опалення місць загального користування складає всього 37.2 кв.м.
Відповідач просила суд застосувати строк позовної давності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини не явки суд не повідомила.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Частиною 1ст.5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно роз'яснень п.11Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
За вимогами статті12,80,81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 має у приватній власності квартиру за адресою: АДРЕСА_3
Так, 26.04.2021 року скасовано судовий наказ №2-н/465/943/19, винесений Франківським районним судом м.Львова від 18.12.2019 року за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (р/р НОМЕР_1 в Львівське АТ «Ощадбанк», МФО 325796, ЄДРПОУ 05506460, 79040), про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» суми заборгованості в розмірі 36101,14 грн., судовий збір в сумі 192,10 грн. Роз'яснено стягувачу - ЛМКП «Львівтеплоенерго», що заявлені ними вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що згідно розрахунку за надану послугу централізованого теплопостачання у відповідачів станом на 31.07.2023 р. за період з 01.12.2018 року по 31.07.2023 року перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» утворилася заборгованість у розмірі 26459,57 грн., яка не погашена.
Згідно договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» відповідачам надаються послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Для здійснення оплати за надання послуг з теплопостачання відповідачу року був відкритий особовий рахунок.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією-суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
У відповідності до п. 3-4 ч. 2ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності визначено суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію), якою є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».
Згідно ст. 6 цього Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
Як зазначено у п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг, у порядку і випадках, визначених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг, у порядку і випадках, визначених законом.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відмова споживача від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Отже, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18).
Відповідно до ст. 162 ЖК УРСР, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Також згідно зі ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтею 68 ЖК УРСР закріплено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 526ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. ч. 1,2ст. 815 ЦК України, наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Такий порядок надання послуг з опалення та гарячого водопостачання також передбачений «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 року №630.
Згідно з п. 18 вищевказаних правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно вимог п.37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що у разі неналежного надання послуг складаються відповідні акти, які підписуються споживачем та представником виконавця.
За змістом ч. 1 ст.901, ч. 1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Як встановлено судом, відповідач користується наданими послугами з централізованого теплопостачання , за період з 01.12.2018 по 31.07.2023 року допустила заборгованість у сумі 26459,57 грн. Доказів того, що відповідач не є споживачами наданих послуг матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що відповідач фактично не отримує надані послуги, а також будь-яких доказів того, що договірні відносини розірвані, та надання послуг припинено суду надано не було.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
З огляду на викладене правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України)вимагати сплати грошей за надані послуги.
Крім того, обов'язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з положення частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов'язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті6, статей 627,630 ЦК України та статей 19,20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ч. 1, 3 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Разом з тим, під час розгляду справи відповідач у відзиві на позовну заяву просила суд застосувати строки позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).
Відповідно до ст. 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3ст. 264 ЦК України).
Відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби СОVID-19» від 30.03.2020 Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» від 11.03.2020 № 211 в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року. В подальшому строк дії карантину в Україні неодноразово продовжено.
Таким чином, починаючи з дня набрання чинності вищевказаним Законом України, а саме з 02 квітня 2020 року, діє положення про продовження строків позовної давності на період карантину.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення місць загального користування за період з 01.12.2018 року по 31.07.2023 року.
Окрім того, ухвалою суду від 26.04.2021 року скасовано судовий наказ №2-н/465/943/19, винесений Франківським районним судом м.Львова від 18.12.2019 року за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (р/р НОМЕР_1 в Львівське АТ «Ощадбанк», МФО 325796, ЄДРПОУ 05506460, 79040), про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» суми заборгованості в розмірі 36101,14 грн., судовий збір в сумі 192,10 грн. Роз'яснено стягувачу - ЛМКП «Львівтеплоенерго», що заявлені ними вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи наведене, позовні вимоги необхідно задовольнити та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за послуги з централізованого опалення місць загального користування за період з 01.12.2018 року по 31.07.2023 року, що становить 26459,57 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 288, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги теплопостачання в розмірі 26459,57 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Найменування сторін:
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1; ЄДРПОУ: 05506460; МФО: 325796; р/р26036302204086);
Відповідач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.
Суддя Мартьянова С.М.