ЄУН: 336/13167/23
Провадження №: 2/336/1005/2024
19 березня 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Дмитрюк О.В.,
за участю секретаря Нєдєльчевої О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса такими, що не підлягає виконанню, -
15.12.2023 р. позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом, в якому зазначив, що 23.07.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. стягнуто невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінпром маркет», якому ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило право вимоги на підставі договору факторингу № 20/ФК від 09.07.2020 р., якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило право вимоги на підставі договору факторингу № 20182407-1/2 від 24.07.2018 р., якому в свою чергу ТОВ «ФК «Бізнесфінанс» відступило право вимоги на підставі договору факторингу № 1706/01 від 17.06.2015 р., якому в свою чергу ПАТ «Платинум Банк» на підставі договору факторингу № 20141028-Г від 28.10.2014 р. відступило право вимоги за кредитним договором № 1526/2771DCL1А від 18.04.2013 р.
Жодних правочинів з вищенаведеними фінансовими компаніями позивач не укладав.
Окрім того, на адресу позивача не надходило жодної вимоги-повідомлення від відповідача, або інших юридичних осіб, зазначених у виконавчому написі, про погашення заборгованості із зазначенням деталізованої суми боргу.
Посилаючись на положення ст.ст.1, 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 23.07.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., який зареєстровано в реєстрі за № 4404 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінпром маркет» заборгованості в розмірі 22 184,19 грн. та стягнути судові витрати.
Ухвалою суду від 18.12.2023 р. у справі відкрито провадження та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 29.01.2024 р.
29.01.2024 р. розгляд справи відкладено на 19.03.2024 р. на підставі п.5 ч.2 ст.223 ЦПК України.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та за відсутності позивача, позов підтримує, просить задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, та не надав згоди на врегулювання спору за участю судді.
Представник відповідача направив до суду заяви про врегулювання спору за участю судді, заяву про визнання позову, у порядку ст.206 ЦПК України, та клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Ч.1 ст.201 ЦПК України визначено, що врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.
Враховуючи, що представник позивача не надав згоди на врегулювання спору за участю судді, розгляд справи проводився у загальному порядку.
Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.1 ст.211 ЦПК України.
Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. та представник третьої особи - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до суду не з'явились, про розгляд справи повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, пояснень по суті спору не подавали.
Суд розглянув справу за відсутності третіх осіб на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із розглядом справи за відсутності учасників справи, не здійснювалось згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
З огляду на визнання відповідачем позову, суд, на підставі ч.4 ст.206 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, приймаючи до уваги позицію представників сторін, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як встановлено судом з письмових доказів, 23.07.2020 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинив виконавчий напис за № 4404, яким запропонував стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінпром маркет», якому ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 20/ФК від 09.07.2020 р., якому в свою чергу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 20182407-1/2 від 24.07.2018 р., якому в свою чергу ТОВ «ФК «Бізнесфінанс» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 1706/01 від 17.06.2015 р., якому в свою чергу ПАТ «Платинум Банк» на підставі договору факторингу№ 20141028-Г від 28.10.2014 р. відступлено право вимоги за кредитним договором № 1526/2771ВCL1А від 18.04.2013 р., укладеного між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 . Запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Фінпром маркет», стягнувши з ОСОБА_1 за період з 27.10.2014 р. по 23.07.2020 р. включно суму в розмірі 22184,19 грн.(а.с.10).
06.05.2021 р. старшим державним виконавцем Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Науменко О.В. на підставі виконавчого напису № 4404 відкрито виконавче провадження № 65325447 (а.с.14).
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 1 ЗУ «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Згідно зі ст.. 87 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом не встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису.
Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичних осіб; строк, за який час має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, п.п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 29.06.1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в ЗУ «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому ст.. 50 ЗУ «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання письмової вимоги боржнику про усунення порушень.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, необхідно не обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряти доводи боржника в повному обсязі й встановити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.
П. п. 3.1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зазначає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
У відповідності з п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, а саме за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
В обґрунтування вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позивач посилається відсутність безспірної заборгованості.
Суд також звертає увагу, на той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивачу направлялась письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості, або оспорити вимоги відповідача чи виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення.
Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За вище викладених обставин, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що правові підстави для вчинення нотаріусом виконавчого напису були відсутні, у зв'язку з чим задовольняє вимоги ОСОБА_1 .
На підставі ст.ст.141, 142 ЦПК України, суд стягує з відповідача в дохід держави 50 % судового збору, що складає 805,20 грн. (за подачу позову - 1073,60 грн., заяви про забезпечення позову - 536,80 грн.).
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходив з наступного.
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що 07.12.2023 р. між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Акцент» укладено договір № 07-12/23 про надання правничої допомоги (а.с.89-91). На підставі ордеру серії АР № 1157772 від 15.01.2024 р., виданого «Адвокатським об'єднанням «Акцент», інтереси позивача ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги № 07-12/23 від 07.12.2023 р. здіснює адвокат Рикун А.В. В обґрунтування суми витрат на правничу допомогу позивачем надано акт приймання-передачі правничої допомоги від 04.03.2024 р. (а.с.88), відповідно до якого клієнт сплатив, а адвокат прийняв 5000 грн.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до частини другої ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до частини четвертої ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналізуючи надані позивачем докази в обґрунтування понесених витрат на правову допомогу, враховуючи доводи заяви представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 3500 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 142, 206, 261, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (Київська область, м.Ірпінь, вул.Стельмаха Михайла, 9-а, офіс 204, ЄДРПОУ 43311346) (треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса такими, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 23.07.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, який зареєстровано в реєстрі за № 4404 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» грошових коштів в сумі 22184,19 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» в дохід держави судовий збір в сумі 805,20 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 3500 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 20 березня 2024 року.
Суддя О.В. Дмитрюк