Справа № 308/15167/23
19 березня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Хамник М.М.,
з участю секретаря судового засідання Гефнер К.-С.Л.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах,-
учасники провадження:
-представник позивача - Дорош І.І.
-представник відповідача 1 - Ракущинець А.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11151712000 від 14 травня 2007 року (Кредитний Договір), яка складає: 16 793,80 (шістнадцять тисяч сімсот дев'яносто три долара США 80 центів) доларів США, що за курсом НБУ становить 614 125,75 (шістсот чотирнадцять тисяч сто двадцять п'ять грн. 75 коп.) грн, відповідно до розрахунку на 18.08.2023 року, звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме нерухоме майно: - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах, за початковою ціною, яка буде визначена при примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на таке майно на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що він, на підставі договору факторингу та договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 12.12.2011, набув право вимоги за кредитним договором №11151712000 та договором іпотеки №11151712000 від 14.05.2007 укладеними між ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачами.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.09.2023 відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
10 листопада 2023 року відповідачем 1 через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву в якому відповідач вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення судом, вимоги позивача з огляду на наступні обставини.
Так договором іпотеки передбачено, що він діє на протязі дії кредитного договору. Договір кредиту закінчився 14.05.2017р. Позов подано 18.08.2023р., тобто після спливу 3- річного строку після закінчення дії кредитного договору. Крім того, позивач у справі вже звертався з аналогічним позовом до суду 09.11.2020, який ухвалою від 07.06.2022 було залишено без розгляду.
Кредитним договором також було передбачено поетапне погашення заборгованості, тобто щодо кожного платежу спливав строк позовної давності у відповідний строк погашення даного чергового платежу відповідно до умов договору.
За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Також зазначає про сплив строку позовної давності щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вважає недоведеним факт відступлення права вимоги ПАТ «УкрСиббанк» ТОВ «Кей-Колект», а відтак і за неможливе задоволення позову позивача у справі.
Звертає увагу, що 02.04.2021р. Національний банк України виключив з Державного реєстру фінансових установ 24 компанії у зв'язку з відсутністю в них чинних ліцензій у тому числі і позивача, відтак останній не має права нараховувати відсотки та стягувати заборгованість за договором факторингу.
Ухвалою суду від 29.11.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні просила задоволити позов з підстав викладених у позові. Щодо заперечень відповідача 1 викладених у відзиві на позовну заяву стосовно спливу строку позовної давності зазначає, що такий було продовжено спочатку на час дії карантину, а згодом у зв'язку із запровадженням воєнного стану.
Стосовно позбавлення позивача ліцензії зазначає, що це не впливає на виконання договорів факторингу, які були укладені на час дії ліцензії.
Представник відповідача 1 адвокат Ракущинець А.А. просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідачі 2, 3 явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, відзиву на позов не подали.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, заслухавши пояснення учасників провадження, суд приходить до наступних висновків.
14 травня 2007 року між ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 «Позичальник») та Акціонерним комерційний інноваційним банком «УкрСиббанк» (надалі - «Банк») укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11151712000 (надалі - «Кредитний Договір»).
Відповідно до умов Кредитного Договору, Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти (кредит), в іноземній валюті, в сумі: 15 000,00 доларів США, зі сплатою: 14,0 % річних.
Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним Договором повернути кредитні кошти (кредит), сплатити проценти за користування кредитом (грошовими коштами), та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним Договором та Додатком № 1 до нього - «Графіком погашення кредиту».
Цільове призначення кредиту - для особистих потреб позичальника.
Відповідно до п.2.1. Кредитного договору виконання зобов'язань позичальника за цим Договором забезпечується заставою нерухомості згідно Договору Іпотеки №11151712000, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж В.В., за реєстровим №1209, а саме: квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним Договором 14 травня 2007 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали з АКІБ «УкрСиббанк» Договір Іпотеки №11151712000, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж В.В., за реєстровим №1209 (надалі - «Іпотечний договір»).
Відповідно до умов Іпотечного договору, Іпотекодавці передають в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань Позичальника за Кредитним Договором.
12 грудня 2011 року, між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (надалі - ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», «Позивач», «Правонаступник») укладено Договір факторингу № 1 та Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки №5207-5208, відповідно до умов яких та у відповідності до глави 73 (ст. 512. ст. 1077-10861 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК України»), Закону України № 898-1V від 05.06.2003 р. «Про іпотеку» (надалі - ЗУ «Про іпотеку»), ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової та майнової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «УкрСиббанк», як стверджує позивач, включно і за Договором про надання споживчого кредиту № 11151712000 від 14 травня 2007 р. та Договором іпотеки № 11151712000, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж В.В., за реєстровим №1209 від 14 травня 2007 р.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частинами 1, 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
У відповідності до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, переходить до неї в тому обсязі, в якому вона раніше належала цедентові.
Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. У статті 517 ЦК України зазначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.
Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини перша, третя статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
На підтвердження факту наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором, позивачем надано розрахунок заборгованості станом на 18 серпня 2023 року по договору про надання споживчого кредиту №11151712000, укладеного 14 травня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», згідно з яким заборгованість становить 16 793,80дол. США, з яких 12124,19дол.США заборгованість по тілу кредиту та 4669,61дол.США відсотки за користування кредитом.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц та від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц.
Отже, надана позивачем довідка-розрахунок не є належним доказом підтвердження заборгованості. Крім того, така довідка-розрахунок ніким не підписана. Будь-які інші первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які б підтверджували наявність такої заборгованості позивачем не надані.
Згідно п. 3.1. договору факторингу, укладеного між ТОВ «Кей-Колект» та ПАТ «УкрСиббанк» 12 грудня 2011 року, право вимоги переходить від клієнта (ПАТ «УкрСиббанк») до фактора (ТОВ «Кей-Колект») у дату відступлення.
Згідно з п.3.2 договору факторингу відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання - передачі прав вимоги за формою згідно з додатком 2 до цього договору.
Акт приймання-передачі прав вимоги складається сторонами виключно після одержання клієнтом суми фінансування.
Разом з тим в матеріалах справи відсутній додаток 2 до договору факторингу, а тому не відомо чи був складений акт приймання-передачі, а відтак чи перейшло до ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за кредитними зобов'язаннями відповідача перед ПАТ «УкрСиббанк».
Сама виписка з договору факторингу, що була надана позивачем на підтвердження переходу права вимоги із зазначенням прізвища відповідача у переліку договорів із зазначенням номеру кредитного договору та дати його укладення не є належним доказом на підтвердження переходу права вимоги за кредитними зобов'язаннями від банку до позивача.
Отже, позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до відповідачів про стягнення заборгованості як за кредитним договором так і за договором іпотеки.
Щодо застосування строку позовної давності то суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129).
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах, - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", адреса: 01103. м.Київ, Печерський р-н., вул. Менделєєва, буд. 12, оф. 94/1; код ЄДРПОУ 37825968.
Відповідач 1: ОСОБА_1 ; адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , Паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий Ужгородським MB УМВС в Закарпатській обл., «22» грудня 1999 р.;
Відповідач-2: ОСОБА_2 Адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ; паспорт: серія НОМЕР_4 , виданий Ужгородським MB УМВС в Закарпатській обл., «10» квітня 1998 р.,
Відповідач-3: ОСОБА_3 Адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , Паспорт: серія НОМЕР_6 , виданий Ужгородським MB УМВС в Закарпатській обл., «20» квітня 2006 р.
Повний текст рішення суду складено 20.03.2024 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М. Хамник