Справа № 308/4610/24
13 березня 2024 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Іванов А.П., ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Орган опіки та піклування Ужгородської міської ради Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановив:
11.03.2024 представник заявника ОСОБА_1 адвокат Талапа Б.С. звернувся до суду із вищевказаною заявою, зазначивши заінтересованою особою Орган опіки та піклування Ужгородської міської ради Закарпатської області, в якій просив встановити факт, що заявник здійснює постійний сторонній догляд за своєю мамою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, а заявник є єдиною особою зайнятою постійним доглядом такої.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В розглядуваній заяві заявник взагалі не зазначає мету встановлення означеного факту.
Більш того до заяви додано рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №114 від 01.03.2023, яким затверджено акт встановлення факту здійснення догляду ОСОБА_3 за мамою ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 1 групи з/з та потребує постійного догляду, складений 08.02.2023 за результатами комісійного обстеження.
Означене свідчить про те, що даний факт є встановлений компетентним органом, а відтак у заявника відсутні труднощі в отриманні відповідного документу, яким засвідчено факт його постійного догляду за мамою.
Всупереч вищезазначеним вимогам закону заявником до суду подано заяву, яка не відповідає ЦПК України, зокрема у такій відсутнє обґрунтування мети встановлення факту постійного стороннього догляду заявником за своєю мамою, який фактично є встановленим.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що дану заяву слід залишити без руху, а заявнику та/або його представнику слід надати строк, протягом якого він повинен усунути вищевказані недоліки.
Керуючись ст. ст.175-177,185, 297, 318 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Орган опіки та піклування Ужгородської міської ради Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без руху.
Повідомити заявника та/або його представника про необхідність усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали. Роз'яснити, що в разі не усунення вказаних недоліків, заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов