Справа №: 148/2546/23
Провадження № 2/148/147/24
18 березня 2024 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Дамчука О.О.,
за участю секретаря Носулько К.П.
представника відповідача Кравець В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 15.01.2021 року приблизно о 18 год. 40 хв. на автодорозі М-01 Київ-Чернігів- Н.Яриговичі» 162 км., мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Iveco» державний номерний знак « НОМЕР_1 », з напівпричепом «Тгаііог» державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_1 (далі - Відповідач), та автомобіля «Ford» державний номерний знак « НОМЕР_3 », під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «Ford» державний номерний знак « НОМЕР_3 », було завдано механічні пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.
Вина відповідача у скоєнні вказаної ДТП підтверджується Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 22.02.2021 року. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована, тому власник пошкодженого автомобіля «Ford» державний номерний знак « НОМЕР_3 » ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з заявою про отримання відшкодування шкоди.
Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження від 24.06.2021, вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля «Ford» державний номерний знак « НОМЕР_3 », склала: 329189,59 грн.
На підставі Наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому в розмірі: 130000,00 грн., та 1300,00 грн. Крім того, Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі 1519,68 грн. Загальний розмір фактично понесених витрат МТСБУ склав: 132819,68 грн., в зв'язку з чим вважає, що у нього виникло право зворотної вимоги до відповідача. Просить стягнути з відповідача завданні збитки в порядку регресу у розмірі: 132819,68 грн. Та витрати по сплаченому судовому зборі в розмірі: 2684,00 грн.
У судове засідання представник позивача за дорученням Попов В.Є. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином. Клопотань про відкладення слухання справи суду не надав.
Представник відповідача, за дорученням адвокат Кравець В.А. позовні вимоги МТСБУ не визнала, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, на підтвердження чого надала копію посвідчення серія НОМЕР_4 , видане 07.08.2015 року, просила в позові відмовити.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 15.01.2021 року приблизно о 18 год. 40 хв. ОСОБА_1 на автомобільній дорозі М-01 «Київ-Чернігів-Н. Яриговичі» 162 км, керував транспортним засобом Iveco AS440S43, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом Trailor SYY3CX, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись з м. Чернігів, здійснював розворот у напрямку с. Новий ОСОБА_2 , та не врахував дорожню обстановку та стан проїжджої частини, внаслідок чого перекрив рух для учасників дорожнього руху та не скористався знаком аварійної зупинки. Внаслідок чого автомобіль Ford Fusion, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 отримав пошкодження. Вина відповідача у скоєнні вказаної ДТП підтверджується Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 22.02.2021, справа № 148/112/21.(а.с.7-8)
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована, що підтверджує інформація з баз МТСБУ. (а.с.35)
Власник пошкодженого автомобіля Ford Fusion, державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з Повідомлення про ДТП від 07.05.2021 року та заявою про отримання відшкодування шкоди від 04.08.2021 року. (а.с.8-11)
Відповідно до висновку № 65 експертного автотоварознавчого дослідження від 24.06.2021 вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля Ford Fusion, державний номерний знак НОМЕР_3 складає 329189,59 грн. (а.с.12-16)
На підставі Наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому у розмірі: 130000,00 гри., що підтверджується платіжним дорученням №1102921 від 27.08.2021 року. (а.с.31-32)
На підставі Наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому в розмірі: 1300,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1107050 від 19.11.2021 року. (а.с.32-33)
Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі 1519,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1104686 від 16.09.2021 року. (а.с.34)
Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат МТСБУ склав: 132819,68 грн.
Представником відповідача розмір заподіяної шкоди належними та допустимими доказами не спростований.
18.11.2021 року № справи МТСБУ: 75829 відповідачу було направлено лист з вимогою сплатити суму заподіяної шкоди. До теперішнього часу відповідач вказаної суми не сплатив (а.с. 34 зворот).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом
Відповідно до ст. 1166 Цивільного Кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно, до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно п.п. 38.2.1. п. 38.2. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Оскільки МТСБУ відповідно до Закону здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то відповідно до ст. 1166, 1188, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ має право на відшкодування збитків.
Щодо позиції представника відповідача.
За п. 13.1. п. 13 Закону України № 1961 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час ДТП) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
У Законі України «Про страхування» від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР зі змінами встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини першої статті 7). Закон № 1961 є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров'ю, а також завданих їм матеріальних та моральних збитків, у тому числі за рахунок Моторного бюро, у випадках, передбачених Законом № 1961.
Одним із завдань Моторного бюро є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом № 1961; у разі заподіяння шкоди особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього закону, Моторне бюро відшкодовує її за рахунок коштів фонду захисту потерпілих (підпункт 39.2.1 пункту 39.2 статті 39, підпункт „г“ пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961).
Отже, у встановлених Законом № 1961 випадках Моторне бюро виступає гарантом відшкодування шкоди потерпілим від дорожньо-транспортних пригод за рахунок коштів відповідних фондів.
У Законі № 1961 передбачено особливості його застосування у випадках заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортних пригод, винуватцями яких є окремі категорії громадян, та обов'язкові умови, за наявності яких певні категорії фізичних осіб вважаються такими, чия цивільно-правова відповідальність застрахована, а Моторне бюро, відповідно, зобов'язане відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілих.
Для учасників бойових дій, що визначені законом, умовою їх страхування є особисте керування належними їм транспортними засобами, а для інвалідів I групи - також і керування належними їм транспортними засобами іншою особою в їх присутності. Отже, особи, наведені у пункті 13.1 статті 13 Закону № 1961, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а потерпілі особи мають право на відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені у цьому пункті особи, за рахунок коштів Моторного бюро із фонду захисту потерпілих.
Наявність у відповідача статусу учасника бойових дій не є спірним, спірним у справі є питання хто саме являється власником транспортного засобу Iveco AS440S43, державний номерний знак НОМЕР_1 та на якій правовій підставі відповідач керував транспортним засобом та чи був відповідач звільнений на момент ДТП від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву, послалася на Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2014 року у справі № 7/2014 розтлумачено положення п.13.1. ст. 13 Закону № 1961-IV щодо належності транспортних засобів, яким визначено, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, є такі наземні транспортні засоби, якими ці особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі».
Поряд з цим представник відповідача зазначила у судовому засіданні, що відповідач є власником автомобіля Iveco AS440S43, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі слів самого відповідача, який повідомив їй по телефону, інших доказів у останньої немає.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять переконливих доказів на якій правовій підставі відповідач керував даним автомобілем та хто саме є власником даного транспортного засобу, фізична чи юридична особа, оскільки володіння транспортними засобами не є вичерпним, і, як наслідок, учасник бойових дій міг володіти ними як на підставі цивільно-правової угоди, так і на підставі трудового договору, виконуючи свої службові обов'язки і тому подібне.
На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».
Так, ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлено особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. А саме, таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Таким чином, статус учасника бойових дій не розповсюджується на відповідальність роботодавця-власника джерела підвищеної небезпеки під час виконання трудової діяльності учасником бойових дій.
Ні відповідачем ні його представником не надано суду переконливих доказів того на якій правовій підставі відповідач керував автомобілем Iveco AS440S43, державний номерний знак НОМЕР_1 на час вчинення дорожно-транспортної пригоди, та хто саме на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, матеріали позову таких доказів не містять, оскільки у постанові про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності (а.с. 6-8) та у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 8-9) відповідач ОСОБА_1 значиться водієм автомобіля Iveco AS440S43, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Крім того вищезазначені докази не були надані відповідачем до МТСБУ, оскільки відповідно до п 33.1. Закону № 1961- у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний:
п. 33.1.3. поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;
п. 33.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально
Відповідно до ст. 38. Закону № 1961, а саме п. 38.1. Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:
п.п. ґ) якщо винуватець ДТП не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;
За таких підстав, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Суд враховує, висновки Великої Палати Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, викладеним у постанові від 9 жовтня 2019 року (справа № 9901/311/19). Враховуючи предмет та підставу позову, суд вважає, що дана справа не стосується захисту прав ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, а отже, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, який був сплачений позивачем при подачі до суду даного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: 02154, м. Київ, бульвар Русанівський, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 21647131) (р/р IBAN: НОМЕР_6 в AT «Укрексімбанк», м. Київ код ЄДРПОУ: 21647131) завдані збитки в порядку регресу в розмірі 132819,68 (сто тридцять дві тисячі вісімсот дев'ятнадцять) гри. 68 коп та витрати по сплаченому судовому зборі в розмірі 2684,00 дві тисячі шітсот вісімдесят чотири) гри. 00 коп
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 20 березня 2024 року.
Суддя О.О.Дамчук