Справа № 145/864/22
Провадження №2/145/248/2024
"12" березня 2024 р. смт Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Копилової Л. В. ,
за участю секретаря Мигдальської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Обгрунтовуючи позовну заяву посилалася на те, що 10 жовтня 2020 року між нею та відповідачем було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Квінікадзе О.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 1304. Згідно п.1 вказаного договору, Продавець у строк до 10 вересня 2021 року зобов'язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 25,8 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1010га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0032, що розташована в АДРЕСА_2 .
Відповідно до умов Договору Покупець здійснив повну оплату ціни продажу квартири Продавцю у розмірі 12 771 дол. США, що на день подання позовної заяви в еквіваленті відповідно до курсу валют НБУ від 02 серпня 2022 року складає 467 017 грн. 15 коп. Суму у розмірі 83 055 грн., що еквівалентно станом на день укладення договору складає 2 940 дол. США покупець зобов'язався сплатити до 10 січня 2021 року. Залишок суми у розмірі 108 232 грн., що еквівалентно станом на день укладення договору 3 832 дол. США покупець зобов'язується сплачувати рівними частинами щомісячно до 10 вересня 2021 року. Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений Попереднім договором, Продавець повинен повернути покупцю одержану від нього всю суму авансових платежів протягом одного місяця.
Всупереч умовам попереднього договору, Продавець не передав у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу вказану квартиру як до 10 вересня 2021 року, так і станом на день подання цієї позовної заяви до суду. Більш того, багатоквартирний житловий будинок, в якому має знаходитися вказана квартира, не побудований та не введений в експлуатацію досі.
Крім того, всупереч умовам попереднього договору продавцем не повернуто покупцю одержану від нього суму авансу. В зв'язку з цим відповідачу було направлено претензію, однак така залишена без реагування.
Просить стягнути з відповідача 467 017 гривень 59 копійок, що на день подання позовної заяви в еквіваленті до курсу валют НБУ становить 12 771 дол. США.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку.
Представник позивача - адвокат Кільбурт Д.М. при розгляді справи підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснював, що згідно п.3 укладеного Попереднього договору сторони домовились, що продавець зобов'язується збудувати на земельній ділянці площею 0,1010 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0032, що розташована в АДРЕСА_2 житловий будинок до 10 вересня 2021 року, в якому буде розташована квартира покупця під № 88 - позивачки ОСОБА_1 . При цьому основний договір купівлі-продажу мав бути нотаріально посвідчений не пізніше 10.09.2021 року. Однак відповідач у вказаний строк не побудував будинок та не уклав основний договір купівлі-продажу, тому ухилився від продажу квартири. Фактично відповідач ОСОБА_2 визнав, що 10 жовтня 2020 року між позивачкою та ним було укладено нотаріально посвідчений Попередній договір про укладення Договору купівлі-продажу квартири. Також ОСОБА_2 підтвердив, що від його імені при укладанні вказаного договору діяв ОСОБА_3 , повноваження якого були перевірені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грицюк П.В. Крім цього, при розгляді справи також підтверджено, що ОСОБА_4 мав право від імені ОСОБА_2 брати кошти за укладеним договором у позивачки, на підставі виданої на його ім'я довіреності №177, копія якої була досліджена судом.
Відповідач ОСОБА_2 на розгляд справи до суду не з'явився, про час та місце її розгляду повідомлений в установленому законом порядку.
Представник відповідача - адвокат Козир С.В. заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що сторони у п.5 Попереднього договору визначили виключний перелік подій при настанні яких продавець (відповідач) був зобов'язаний повернути покупцю (позивачу) отримані грошові кошти до закінчення строку дії Попереднього договору. При цьому відповідач не відмовлявся та не відмовляється, не ухилявся та не ухиляється від укладення Основного договору Договору купівлі-продажу квартири. Вважає, що він обґрунтовано не мав можливості укласти з позивачем у встановлений Попереднім договором термін Основний договір у зв'язку із відсутністю у відповідача необхідних документів для укладення Основного договору. Позивачем не доведено суду, що саме ОСОБА_2 отримував грошові кошти від позивачки. Ніяких відносин у відповідача з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які нібито отримували грошові кошти від позивачки за попереднім договором не існувало. Він не надавав їм повноважень на отримання грошових коштів від позивачки. До поліції з приводу шахрайських дій вказаних осіб відповідач не звертався. З урахуванням наведеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ч. 1 ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Попередній договір є одним з різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому для попереднього договору, поряд з іншими його умовами, повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.
Згідно зі ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно зі ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов'язання.
Правила ст.570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.
Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч.1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Судом встановлено, що 10 жовтня 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності № 2752 від 03 вересня 2019 року, було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Квінікадзе О.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 1304.
Згідну п.1 вказаного договору, Продавець у строк до 10 вересня 2021 року зобов'язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 25,8 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1010 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0032, що розташована в АДРЕСА_2 .
Відповідно до п.3 умов Договору ціна продажу склала 360 787 грн., що еквівалентно станом на день укладення договору 12 771 дол. США.
Згідно п.4 при укладенні Договору на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 169 500 грн., що еквівалентно станом на день укладення договору 6 000 дол. США. Суму у розмірі 83 055 грн., що еквівалентно станом на день укладення договору складає 2 940 дол. США Покупець зобов'язався сплатити до 10 січня 2021 року. Залишок суми у розмірі 108 232 грн., що еквівалентно станом на день укладення договору 3 832 дол. США Покупець зобов'язався сплачувати рівними частинами щомісячно до 10 вересня 2021 року.
Відповідно до п.5 Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений Попереднім договором, Продавець повинен повернути покупцю одержану від нього всю суму авансових платежів протягом одного місяця.
Однак як встановлено судом при розгляді справи всупереч умовам укладеного Попереднього договору, продавець не передав у власність Покупця - позивачки ОСОБА_1 з укладенням договору купівлі-продажу вказану квартиру як до 10 вересня 2021 року, так і станом на день подання цієї позовної заяви до суду.
Направлена позивачкою претензія на адресу відповідача залишилася невиконаною.
При розгляді справи судом також оглянуто оригінал Попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2020 року, оригінал розписки та розстрочки уповноважених представників продавця про отримання коштів від ОСОБА_5 декількома траншами. Копії вказаних документів, які наявні в матеріалах справи відповідають оглянутим оригіналам.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч.6 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Суд за власною ініціативою не може збирати докази.
Однак при розгляді справи судом з наданих сторонами та досліджених доказів неможливо встановити суму грошових коштів, які як посилається позивачка вона передала відповідачеві за Попереднім договором від 10 жовтня 2020 року.
На підтвердження передачі грошей ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 надала суду копію "Розстрочки" та копію розписки.
З наданої позивачем копії та оглянутого судом оригіналу розписки уповноважених представників продавця про отримання коштів декількома траншами, вбачається, що в дійсності цей документ є документом "Розстрочка", в якому напроти семи дат зазначені суми в гривнях і доларах, а в графі «ПІБ та підпис менеджера» містяться підписи невідомих осіб, яких неможливо ідентифікувати. Також у цій розстрочці відсутні відомості щодо відповідача ОСОБА_2 . Таким чином хто є особою, якій як посилається позивачка нею передавалися грошові кошти, чиї підписи містяться в цій "Розстрочці" не встановлено.
Слід зазначити, що згідно наданого суду оригіналу Попереднього договору він був укладений між позивачем ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 . Водночас менеджер, який зазначено в "Розстрочці" є працівником організації, і при розгляді справи судом не встановлено, на підставі яких документів цей менеджер мав право на прийняття передоплати у вигляді авансу за договором від 10 жовтня 2020 року у покупця ОСОБА_1 .
З розписки (копії та оригіналу) від 22 травня 2021 року, вбачається, що ОСОБА_4 діючи на підставі довіреності № 177 від 15 лютого 2021 року від імені ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 432 дол. США на погашення грошового зобов'язання залишку за квартиру АДРЕСА_3 , згідно Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 10 жовтня 2020 року. Станом на 22 травня 2021 року розстрочку за квартиру АДРЕСА_1 погашено.
Також судом при розгляді справи долучено до матеріалів, надані представником відповідача ОСОБА_6 , копії довіреностей від 03 вересня 2019 року та від 15 лютого 2021 року.
Як вбачається із копії довіреності № 2752 від 03 вересня 2015 року, посвідченою приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грицюк П.В., ОСОБА_2 вказаною довіреністю уповноважив ОСОБА_3 на здійснення представництва його інтересів в органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, у тому числі у сільській раді, райдержадміністрації, на всіх без винятку підприємства, установах, організаціях, відповідному у правлінні Держгеокадастру, органах державної реєстрації прав, територіальних органах Міністерства юстиції України, органах нотаріату, ЦНАП, БТІ, ПАТ "Київоблгаз", Прат "Київобленерго" та інш., органах нотаріату та уповноважених органах з метою: - зміни цільового призначення належної йому земельної ділянки площею 0,1010 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0032, що розташована в АДРЕСА_2 ;
- отримання різного роду документів, необхідних дозволів, погоджень, що стосуються будівництва та введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку на зазначеній земельній ділянці;
- реєстрації права власності на належне йому нерухоме майно;
- замовлення та отримання усіх необхідних та передбачених чинним законодавством документів, необхідних йому для укладення у наступному правочинів щодо відчуження належних йому квартир, розташованих на цій же земельній ділянці;
- продажу вказаних квартир, нежитлових приміщень та ін. за ціною та на умовах на його розсуд.
Відповідно до копії довіреності від 15 лютого 2021 року, посвідченою приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Д.В. за № 177, ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продати належні йому об'єкти нерухомого майна, розташовані на території Київської області. Для цього надавав їм права, зокрема: бути його представником в усіх установах та організаціях незалежно від форм власності; підписувати договори, в тому числі попередні договори купівлі-продажу нерухомого майна; розписуватись за нього; отримувати належні за нього гроші; сплачувати необхідні платежі та вчиняти інші дії, пов'язані з виконанням повноважень за цією довіреністю.
Вказані докази не завірені належним чином, однак сторони посилалися на відомості закріплені у таких, тому суд оцінює їх у сукупності з іншими доказами.
Таким чином довіреністю від 03 вересня 2015 року ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_3 на продаж квартири позичці ОСОБА_1 , а довіреністю від 15 лютого 2021 року ОСОБА_2 уповноважував ОСОБА_4 на продаж належних йому об'єктів нерухомого майна, в тому числі і отримання за це грошей. Однак суд враховує, що докази того, що саме відповідач ОСОБА_2 є власником незбудованої квартири відсутні. Факт того, що ОСОБА_2 уповноважував ОСОБА_4 отримати гроші від позивачки ОСОБА_1 саме за квартиру, яка мала бути збудована також не підтверджено.
Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що із наданих суду та досліджених доказів неможливо встановити реальний стан виконання грошових зобов'язань відповідача ОСОБА_2 перед позивачкою ОСОБА_1 за Попереднім договором від 10 жовтня 2020 року, оскільки відсутні підтвердження факту сплати позивачем авансу за Попереднім договором, тому пересвідчитись в наявності у позивача права вимоги від відповідача суд позбавлений можливості.
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору підлягають залишенню за позивачем.
Керуючись ст.ст.15, 526, 570, 615,629 ЦК України, ст.ст.263 - 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 20 березня 2024 року.
Суддя Копилова Л. В.