Справа № 344/4958/24
Провадження № 2/344/1959/24
19 березня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Кіндратишин Л.Р, вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
13.03.2024 (згідно штампу на поштовому конверті) позивач звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача про розірвання шлюбу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 15.03.2024 визначено головуючу суддю - Кіндратишин Л.Р.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суддя дійшла наступного висновку.
Так, у поданій заяві позивач зазначає місце проживання відповідача ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відповіді №495773 від 18.03.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, яку сформовано засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції та підсудності.
За ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За змістом ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь - кого з них.
Так, відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Зі змісту поданого позову вбачаються, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 2021 року проживають за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності матері позивача - ОСОБА_3 .
Той факт, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1 жодним чином не підтверджено.
Водночас, суд наголошує, що терміни «місце проживання (перебування, знаходження)» чинне законодавство пов'язує саме з зареєстрованим у встановленому Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» порядку проживанням особи, а не за її фактичним перебуванням.
Так, місцем проживання (перебування) заявника в даному випадку є зареєстроване у встановленому законом порядку місце його проживання, що кореспондується з положеннями ст. ст. 28, 29 ЦК України та Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Позивачем не надано належних та допустимих доказів проходження передбаченої Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», а також Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 процедури реєстрації місця перебування.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Згідно з відповіді №495794 від 18.03.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, яку сформовано засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом, місце проживання позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .
Також, відповідно до копії паспорта громадянина України НОМЕР_3 , виданого 14.10.2011 Сколівським РВ ГУМВС в Львівській області, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
За наведених обставин, враховуючи, що зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 , є адреса: АДРЕСА_3 , та відповідача ОСОБА_2 є: АДРЕСА_2 , яка не є територією, на яку поширюється юрисдикція Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Слід зазначити, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ у межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою.
Слід зазначити, що до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX на усі спори з урахуванням зареєстрованого місця проживання відповідача смт. Верхнє Синьовидне відповідно поширювалася юрисдикція Сколівського районного суду Львівської області.
Отже, за загальними правилами підсудності справу слід передати до Сколівського районного суду Львівської області, за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Не дотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина перша статті 378 ЦПК України).
Згідно з частиною дев'ятою статті 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (стаття 32 ЦПК України).
За змістом вказаної норми, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у ч. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Європейський суд з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (п.24 рішення від 20.07.2006; заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 30, 31 ЦПК України, суддя,-
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, передати за підсудністю до Сколівського районного суду Львівської області (вулиця Данила Галицького, 8, м.Сколе, Львівська область, 82601).
Передачу справи здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з ст.261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.