Справа № 201/10650/19
Провадження № 2/201/111/2024
19 березня 2024 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
за участю: третьої особи - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід складу суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про збільшення частки у праві спільної часткової власності, перерозподіл часток, -
16 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія В'ячеславівна, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про збільшення частки у праві спільної часткової власності, перерозподіл часток.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями, цю справу було розподіллено до розгляду судді Демідовій С.О., ухвалою якої від 02 жовтня 2019 року позовну заяву було залишено без руху з наданням строку для усунення зазначених у ній недоліків. У встановлений судом строк недоліки вищевказаної позовної заяви були усунуто позивачем, тому 12 листопада 2019 року ухвалою судді Демідової С.О. провадження у даній справі було відкрито.
07 листопада 2023 року третя особа ОСОБА_1 подала заяву про відвід головуючій у справі судді Демідовій С.О., оскільки на її думку головуюча не набула в розумінні закону статусу незалежного суду, не набула достатнього незалежної правосуб'єктності.
07 листопада 2023 року ухвалою судді Демідової С.О. заявлений ОСОБА_1 відвід головуючому у даній справі визнано необґрунтованим, суддею Демідовою С.О. заявлено самовідвід.
Відповідно до протоколу повторного розподілу справ між суддями від 08 листопада 2023 року, дану справу розподіллено до розгляду судді Федоріщеву С.С., який ухвалою від 08 листопада 2023 року прийняв її до свого провадження, розгляд справи призначено на 11 грудня 2023 року.
11 грудня 2023 року до суду надійшли клопотання представника позивача - адвоката Лихопьока Дениса Павловича та третьої особи ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи через їх зайнятість у іншому процесі, у зв'язку з чим судове засідання було перенесено на 08 лютого 2024 року.
08 лютого 2024 року до суду прибули представник позивача - адвокат Лихопьок Д.П. та третя особа ОСОБА_1 , інші учасники до суду не з'явилися, однак дану справу було знято з розгляду, у зв'язку із зайнятістю головуючого судді Федоріщева С.С. в іншому процесі розгляд справи призначено на 19 березня 2024 року.
19 березня 2024 року третя особа ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відвід судді Федоріщева С.С. та секретаря судового засідання Максимової О.В. пославшись на те, що 08 лютого 2024 року судове засідання по даній справі не відбулося, головуючого на місці не було, а секретар судового засідання повідомила, що наступне судове засідання відбудеться 19 березня 2024 року о 10.00 год., чим на думку заявниці перебрала на себе функції суду. Крім того, головуючий по справі суддя Федоріщев С.С., що з'явився через деякий час, не проводячи судове засідання підтвердив, що воно в цей день не відбудеться, а також повідомив, що справу буде закрито у зв'язку із смертю позивача, чим проявив свою упередженість.
В судовому засіданні третя особа ОСОБА_1 свою заяву про відвід головуючому у даній справі судді Федоріщеву С.С. підтримала, та додала, що довіри до цього складу суду у неї немає, оскільки 19 лютого 2024 року суддею Федоріщевим С.С. було постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі № 201/1932/24 за заявою ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про визнання припису недійсним, ця ухвала для неї є незрозумілою, тому вона була змушена звертатися до суду із заявою про її роз'яснення.
Суд, вислухавши ініціатора відводу третю особу ОСОБА_1 та ознайомившись із її заявою про відвід головуючого по справі судді Федоріщева С.С., приходить до наступного.
Порядок вирішення заяви про відвід унормовано ст. 36-41 ЦПК України.
Так, ст. 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ст. 40 ЦПК України).
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
В даному випадку обставини, на які посилається третя особа ОСОБА_1 у своїй заяві про відвід складу суду не містять в собі будь-яких відомостей, які б підпадали під визначення вищезгаданих підстав для відводу складу суду, якими їх унормовано відповідно до ст.36 ЦПК України.
Так, на 08 лютого 2024 року о 10.00 год. дійсно було призначене судове засідання у даній цивільній справі № 201/10650/19.
Проте судове засідання у даній справі не відбулося, оскільки суддя Федоріщев С.С. в цей день приймав участь у складі колегії суддів в розгляді кримінальної справи №191/2803/13-к за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , за ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.1 ст.263, ч.2 ст.353, ч.3 ст.364 КК України.
Судове засідання в зазначеній кримінальній справі №191/2803/13-к 08 лютого 2024 року було призначене на 9.30 год., але у зв'язку із запізненням учасників розпочалося о 9.43 год. та завершилося о 10.45 год. через те, що державний обвинувач у цій справі заявив розлоге клопотання з процесуальних питань, яке потребувало значного часу для його оприлюднення та обговорення з іншими учасниками справи.
Зважаючи на зайнятість головуючого судді Федоріщева С.С. в зазначеній кримінальній справі № 191/2803/13-к, цивільну справу № 201/10650/19 було вимушено знято з розгляду. Наступне судове засідання було призначене на 19 березня 2024 року о 10.00 год., та цю дату суддею Федоріщевим С.С. було заздалегідь узгоджено із секретарем судового засідання Максимовою О.В. як резервну з урахуванням графіку роботи суду та запланованих до розгляду інших справ, що перебувають у провадженні судді на випадок вимушеного зняття з розгляду даної цивільної справи у зв'язку із непередбачуваними подіями на кшталт вищезгаданої, що відбулася із кримінальною справою №191/2803/13-к.
Після прибуття судді Федоріщева С.С. із колегії по кримінальній справі №191/2803/13-к до свого робочого місця, третя особа ОСОБА_1 , що очікувала суддю в коридорі, повідомила про те, що позивач у справі № 201/10650/19 ОСОБА_2 , який доводиться їй батьком, помер, тому вона через канцелярію суду подала письмову заяву про зупинення провадження у дані справі до вирішення питання про залучення до розгляду справи його правонаступника. На таке повідомлення суддею Федоріщевим С.С. було роз'яснено третій особі ОСОБА_1 , що дану заяву суд має розглянути у судовому засіданні, як відбудеться 19 березня 2024 року о 10.00 год., оскільки 08 лютого 2024 року судове засідання не відбулося з наведених вище причин. Також судом було роз'яснено ОСОБА_1 , що відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою має закривати провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи, та спірні правовідносини не допускають правонаступництва, тому її заява потребує розгляду в судовому засіданні із врахуванням думок усіх сторін по справі, вивченням практики Верховного Суду стосовно подібних випадків, адже в цей день інші учасники справи окрім представника позивача - адвоката Лихопьок Д.П. та третьої особи ОСОБА_1 до суду не з'явилися.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку про те, що заява третьої особи ОСОБА_1 про відвід судді Федоріщева С.С. та секретаря судового засідання Максимової О.В. є необґрунтованою, нічим не підтверджені сумніви та припущення не можуть бути покладені в основу задоволення відводу, законних підстав, передбачених ст.ст.36-38 ЦПК України для задоволення відводу немає.
Доходячи до такого висновку, суд враховує й наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року, пп.27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» п.42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).
У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об'єктивним критерієм. На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.
Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
При вирішенні справи Європейський суд у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Згідно практики Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності неупередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Крім того, неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Пряма чи опосередкована (побічна) заінтересованість у результаті розгляду справи як підстава для відводу може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість має місце, якщо від результату вирішення спору у судді виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов'язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.
За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
При цьому суд вважає, що наявність об'єктивного критерію має визначатися виходячи з об'єктивно існуючих обставин, тобто обставин, які існували та існують поза волею учасників процесу.
Водночас, враховуючи ставлення третьої особи ОСОБА_1 до складу суду, яка демонструє стійку незгоду із його рішеннями та діями, перекручує вищезгадані події на свій лад, та з незрозумілих причин звинувачує суд у даному складі в упередженості, вважаю за необхідне заявити самовідвід за наступних підстав.
Так, статтею 39 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, існування безсторонності повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Разом з тим, у п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Інститут самовідводу є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом, який дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
У пункті 2 розділу «Незалежність» Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя зазначається, що судді як особи є вільними та зобов'язані приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-яких обмежень, впливів, спонук, примусів, загроз або втручання, прямих або непрямих, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
У пункті 25 Декларації закріплено положення, згідно з яким «суддя не може слухати судову справу, якщо є об'єктивні побоювання, що він не зможе розглядати справу неупереджено…».
Аналогічна теза міститься в пункті 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та від 13.12.1985, згідно з яким «судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону…».
У статті 5 «Неупередженість та стриманість» Загальної (Універсальної) хартії судді, також говориться про те, що при здійсненні своїх повноважень суддя має бути неупередженим та це має виходити з його поведінки.
На неупередженості суддів як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у пункті 3 Європейського статуту судді: «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений». Частиною першою статті 41 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 39, 41, 259 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід складу суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про збільшення частки у праві спільної часткової власності, перерозподіл часток - відмовити.
У цивільній справі № 201/10650/19 (провадження № 2/201/111/2024) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про збільшення частки у праві спільної часткової власності, перерозподіл часток - заявити самовідвід.
Цивільну справу № 201/10650/19 (провадження № 2/201/111/2024) передати до канцелярії суду для визначення складу суду в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України для розгляду справи.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 20 березня 2024 року.
Суддя С.С. Федоріщев