Справа № 308/19806/23
18 березня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Бенца К.К.,
при секретарі судового засідання - Майор Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника Опаленик М.Ю. до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серія ЕАТ № 7899894 від 09.10.2023 року,-
Позивач ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника Опаленик М.Ю. звернувся до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення серії № ЕАТ № 7899894 від 09.10.2023 року, за ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 510,00 грн.
Мотивуючи позовні вимоги вказує на те, що 09.10.2023 року старшим лейтенантом поліції УПП бат. 2 в Закарпатській області Кучер С.В. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7899894, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
У зазначеній постанові вказано, що позивач 09.10.2023 року близько 01:23 год., по вул. Капушанська, 168, в м. Ужгород, керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , без увімкненого ближнього світла фар, у темну пору доби, чим порушив вимоги п.п. 19.1 «а» ПДР, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 , у зв'язку з чим відносно нього була винесена постанова про адміністративне правопорушення ЕАТ № 7899894 від 09.10.2023 року.
Позивач з винесенням постанови не згідний, вважає, оскаржувану постанову незаконною. Вважає, що інспектор притягнув його до відповідальності не маючи на те підстав. Позивач вказує, що постанова винесена з порушенням законодавства.
Представник позивача зазначає, що при обґрунтуванні своєї позиції позивач посилається на відсутність самого факту порушення ним вимог 19.1 «а» ПДР України, за порушення вимог яких ч.2 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зазначаючи, що під час керування автомобілем «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , що мало місце 09.10.2023 року, близько 01:23 год. по вул. Капушанська, 168, в м. Ужгород, виникла технічна поломка електропроводки, а саме з незрозумілих причин зникло світло, а тому позивач був вимушений одразу зупинити транспортний засіб, щоб уникнути можливої дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, припаркувавши автомобіль до правого краю проїзної частини, таким чином дав зрозуміти іншим учасникам дорожнього руху, про несправність транспортного засобу.
Також зазначає, що вимушена зупинка - це припинення руху через технічну несправність автомобіля чи небезпеку, а не зупинка з особистих потреб водія, що встановлено п.п. 1.10 ПДР України.
Позивач вказує на те, що жодного правопорушення не вчиняв , не порушував правил дорожнього руху та тим більше не створював перешкод іншим транспортним засобам.
Позивач вказує на те, що постанова не містить і до неї не додано, жодних доказів у розумінні ст. 251 КУпАП щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП
Зазначає, що у справі відсутні пояснення свідків, фото- відеофіксації події та будь-які докази вчиненого правопорушення, а тому рішення поліцейського про винуватість позивача у порушенні правил дорожнього руху і накладення на нього адміністративного стягнення грунтується виключно на його власних надуманих судженнях та припущеннях.
Представник позивача зазначає, що відповідачем не надано належних доказів на основі яких у визначеному законом порядку було встановлено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, винність позивача та доказів, якими б спростовувались обставини на які посилається позивач при обґрунтуванні позову.
Представник позивача вказує на те, що в матеріалах справи відсутній жодний доказ щодо підтвердження винуватості позивача, а отже у зв'язку з цим, лише одна постанова та/або рапорт поліцейського не може бути однозначним доказом вини правопорушника. Зазначає, що аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16-а.
Позивач вказує, що постанова винесена з порушенням законодавства. Зазначає, що будь-яких доказів, які б свідчили про порушення позивачем правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано.
Вважає, що його вина у вчиненні правопорушення належним чином не доведена .
Окрім того, позивач просить поновити йому строк на оскарження постанови поліцейського управління патрульної поліції в Закарпатській області, серії ЕАТ № 7899894 від 09.10.2023 року у справі про адміністративне правопорушення , оскільки 19 жовтня 2023 року звернувся до суду з позовом , проте 23.10.2023 року суддею Ужгородського міськрайонного суду було винесена ухвала про залишення позовної заяви без руху, у зв'язку з несплатою судового збору. Однак, дана ухвала позивачу не надходила, та дізнався він про неї безпосередньо в суді 14.11.2023 року. Однак, усунути недоліки в п'ятиденний термін йому не вдалось, оскільки позовна заява була повернута.
На підставі вищенаведеного позивач вважає, що оскарженою постановою порушено його права, свободи та законні інтереси, оскільки ОСОБА_1 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності та безпідставно накладено адміністративне стягнення. З посиланням на викладене просить суд : поновити строк на оскарження постанови поліцейського управління патрульної поліції в Закарпатській області, серії ЕАТ № 7899894 від 09.10.2023 року; скасувати постанову поліцейського Управління патрульної поліції в Закарпатській області серії ЕАТ № 7899894 від 09.10.2023 року якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, за ознаками адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 122 КУпАП.
29.02.2024 року представник відповідача Вовканич А.І. подав до суду відзив на адміністративний позов про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у якому зазначив наступне. 09.10.2023 року під час несення служби в м. Ужгород по вул Капушанській екіпажем патрульної поліції було виявлено транспортний засіб марки Volkswagen Passat з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який рухався по вулиці Капушанська, 168, водій якого керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар в темну пору доби, чим не дотримався вимог пункту 19.1.а Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог 19.1.а ПДР України, а саме - Позивач не користувався зовнішніми світловими приладами у темну пору доби, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо Позивача.
Зазначає, що у відповідності до положень ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
Акцентує увагу на тому, що розгляд справи проводився відкрито за місцем знаходження позивача на момент зупинки транспортного засобу, а саме м. Ужгород, вул. Капушанська, 168 у присутності позивача, що доказується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, тому не повідомляли окремо позивача про місце розгляду справи, час.
Відповідач вказує, що в позовній заяві позивач зазначає, що дійсно рухався без увімкненого світла фар у темну пору доби проте не зі своєї вини, а через технічну несправність транспортного засобу.
З відеозапису доданого до Відзиву видно на 01 хв 23-40 сек Позивач дійсно рухається по вулиці Капушанська, 168 в напрямку с. Сторожниця без увімкненого ближнього чи дальнього світла фар у темну пору доби, порушуючи п. 19.1.а ПДР України.
Після зупинки ТЗ Позивач рухається до передньої частини автомобіля та підіймає доверху капот, таким чином імітуючи технічну несправність. Зауважує, що Позивач ніяких ремонтних або відновлювальних робіт з транспортним засобом не вчиняв - тільки спілкувався з поліцейськими.
Поспілкувавшись з поліцейським Позивач заводить транспортний засіб і видно, що світло фар працює, що підтверджується відеозаписом о 01 год 32 хв 05 сек. Більше того в контексті розмови з поліцейськими Позивач сказав, що забув включити так як дорога освітлена.
Звертає увагу суду, що зі змісту відеозапису видно, Позивач у позовній заяві викладає викривлено події намагаючись завести суд в оману з метою скасування постанови про адміністративне правопорушення.
З відеозапису доданого суду на дослідження вбачається, що Позивач керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Passat з державним номерним знаком НОМЕР_2 проїжджає кругове перехрестя вулиць Капушанська та М. Баб'яка без ввімкненого світла фар в темну пору доби і здійснює зупинку тільки після подання звукових сигналів екіпажем патрульної поліції.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Тобто, позивач повинен підтвердити той факт, що в нього виникла, раптово, технічна несправність, подавши до суду довідку або будь - який інший документ СТО або іншого автосервісу. І через 5 хвилин ця технічна несправність зникла. Цей факт ставиться під сумнів.
Зазначає, що Позивач знаходився в стані алкогольного сп'яніння та на нього було складено протокол ААД №412981 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Також зауважує, що між свідком (пасажир позивача) та поліцейським проходить діалог у якому Поліцейський опитує Пасажирку «Чому не сіли за кермо якщо він пив, а Ви ні?», на що Позивачка киває погоджувально головою.
Цей факт ще раз підтверджує, що Позивач будучи в стані алкогольного сп'яніння міг забути включити світло фар та рухався без нього.
У зв'язку з наведеним, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позиція сторін по справі:
Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав до суду заяву згідно якої просив суд провести розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує та просить такі задовольнити.
Представник відповідача Вовканич А.І. у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав до суду клопотання згідно якого просив суд провести розгляд справи без його участі. Зазначив, що позовні вимоги не визнають, просив суд врахувати аргументи та доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та відмовити у задоволенні позову. В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
17.11.2023 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження по справі № 308/19806/23 та призначено справу до розгляду.
У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.
Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступного висновку.
Так, спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП), ЗакономУкраїни «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР) та ст.286 КАС України.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України Про Національну поліцію, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно - правових актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Як встановлено судом, 09.10.2023 року інспектором поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 7899894, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 09.10.2023 р. о 01 год. 23 хв. адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень, а саме за порушення вимог п. 19.1 «а» ПДР України.
Відповідно до п. 19.1 «а» ПДР - у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла;
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.2 ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч.3 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених ст.258 цього кодексу.
Згідно з ч.2 та ч.4 ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених ч.1 та ч.2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Ст.258 КУпАП містить вичерпний перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, відповідно до ст. 288 КУпАП, перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд , здійснивши перевірку рішення субєкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обовязок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобовязаний подати докази на спростування таких заперечень. Позивач заперечує факт порушення ним ПДР.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КпАП).
В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обовязок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Отже, з наведених норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1,2 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., - розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Згідно з статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адмінстягнення у вигляді штрафу.
В порушення приписів ст.283 КУпАП постанова від 09.10.2023 року не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа), уповноважена на розгляд справ про адміністративні правопорушення, в тому числі, інспектор поліції, мають діяти із дотриманням вимог законодавства.
Приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Позивач у позовній заяві заперечує обставини, вказані у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, заперечує факт порушення ним правил дорожнього руху, вказує, що факт порушення ПДР не зафіксовано.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕАР № 7899894 від 09.10.2023 року слідує, що 09.10.2023 р. о 01 год. 23 хв. в м. Ужгород по вул. Капушанська, 168, керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , без увімкненого ближнього світла фар, у темну пору доби чим порушив вимоги п.п. 19.1 «а» ПДР, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, за яке на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 гривень.
З постанови у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що порушення не зафіксоване свідками, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, що за наявності не спростованого твердження позивача про відсутність порушення ним ПДР, є підставою вважати постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною та такою що підлягає скасуванню.
Крім того, оскаржувана постанова в графі 7 не містить вказівки про долучення до постанови відеозапису, показання технічних приладів, яким зафіксовано правопорушення, як доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, із зазначенням технічного засобу, яким його здійснено.
Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач ОСОБА_1 заперечує факт порушення ним правил дорожнього руху та зазначає на неповноту та необ'єктивність з'ясування фактичних даних по справі, відсутність доказів його вини.
Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься лише постанова у справі про адміністративне правопорушення від 09.10.2023 року, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Разом з тим, відповідачем разом з відзивом на позовну заяву додано матеріали відеозаписів з нагрудних відео реєстраторів працівників поліції від 09.10.2023 року.
Незважаючи на заперечення гр. ОСОБА_1 факту порушення ПДР при винесенні оскаржуваної постанови поліцейським всупереч ст.245 КУпАП не було вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідженні всіх обставин справи.
Вищенаведені обставини дають підстави дійти висновку, що відповідачем всупереч положень Кодексу України про адміністративні правопорушення не проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених приписами ст.ст. 278, 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Позивач заперечив факт дослідження відповідачем будь-яких обставин під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та дослідження доказів на підтвердження вини останнього.
Крім цього, в порушення вимог ч.3 ст.283 КУпАП оскаржувана постанова не містить інформації щодо технічного засобу, яким мало здійснюватись фото або відеозапис правопорушення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
При розгляді даної справи, суд враховує правову позицію , викладену у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №338/1/17, згідно якої спостереження працівником поліції повинно бути зафіксоване на матеріальному носії.
При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд враховує при прийняті рішення у даній справі правову позицію Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладену у постанові у справі №524/9716/16-а від 13.02.2020 року, згідно якої - у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами ст. 74 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №524/1284/17 від 19.02.2020 року.
Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону України «Про національну поліцію».
При цьому норма статті 31 Закону України «Про національну поліцію» є загальною нормою,яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів.
Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
Пункт 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чітко встановлює порядок використання техніки в правовідносинах щодо безпеки дорожнього руху, види техніки та умови її використання.
В частині доводів представника відповідача про врахування судом компактдиску із відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського, на якому зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. В силу вимог ч.ч. 1-3 ст 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно, слід зазначити про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушен-ня встановленого частиною другою ст. 122 КУпАП, оскільки відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова серії ЕАТ № 7899894 від 09.10.2023року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено дану фіксацію правопорушення. Інших доказів правомірності винесення оскарженої постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідачем не надано.
При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд враховує при прийняті рішення у даній справі правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладену у постанові у справі №524/9716/16-а від 13.02.2020 року, згідно якої - у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами ст. 74 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №524/1284/17 від 19.02.2020 року.
Суд звертає увагу, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючо-го на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
При цьому, суд зазначає, що складення постанови з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП не є достатнім доказом підтвердження вчиненого особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноваженьщодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення
Наведений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз законодавчих норм, заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дає підстави суду дійти висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак доказів того, що ОСОБА_1 порушив вимоги ПДР України не надано, про наявність таких не зазначено у оскаржуваній постанові.
Виходячи із наведеного, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встанов- леного КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.
Таким чином суд, враховуючи правову позицію викладену у вищезазначених постановах Верховного Суду, вважає, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, оскільки з наявних у справі доказів не вбачається , що позивачем порушено правила дорожнього руху.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В порушення законодавчих положень відповідачем не з'ясовано всіх обставин справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 280 КУпАП.
Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд дійшов до висновку що вірним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 7899894 від 09.10.2023 року, та закриття провадження у справі, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України.
Підсумовуючи вказане, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, суд приходить до висновку, що порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП, недотримання вимог щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та належного документування обставин адміністративного правопорушення, є підставою для скасування постанови серії ЕАТ № 7899894 від 09.10.2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень.
Щодо клопотання про поновлення строку на оскарження постанови.
Так, відповідно до частини другоїстатті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
В обгрунтування причин пропуску строку на звернення, позивач зазначає, що ним було подано позовну заяву до суду 19.10.2023, тобто в зазначений строк. Однак, 23.10.2023 року суддею Ужгородського міськрайонного суду було винесена ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у зв'язку з несплатою судового збору. Однак, дана ухвала позивачу не надходила, та дізнався він про неї безпосередньо в суді 14.11.2023 року. Однак, усунути недоліки в п'ятиденний термін йому не вдалось, оскільки позовна заява була повернута.
Відповідно до ч. ч.1, 3ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.ч.1,2ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З огляду на вказане, суд вважає причини пропуску строку на оскарження постанови поважними, та за можливе задовольнити клопотання позивача про їх поновлення.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі ст. ст. 6-14, 25, 32, 77, 205, 241, 243 - 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 33, ч.2 ст. 122, ст.ст. 247, 251, 258, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду з адміністративним позовом.
Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника Опаленик М.Ю. до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серія ЕАТ № 7899894 від 09.10.2023 року - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії № ЕАТ № 7899894 від 09.10.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 536,80 грн.
Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ч. 4 ст. 286 КАС України у десятиденний строк із дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )
Відповідач: Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження : вул.Федора Ернста, 3, м.Київ, 03048)
Дата складання повного судового рішення 18.03.2024 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца