про залишення позовної заяви без руху
18 березня 2024 р. м. Чернівці справа № 600/1095/24-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Кушнір В.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №00000/5072/Ж10/24-13-24-04 від 29.06.2023р.
Пунктами 3 та 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Ознайомившись із позовною заявою та доданими документами, суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з цим, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Так, відповідно до частини другої статті 122 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Саме на застосування загального строку у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень (рішень про застосування штрафних санкцій) без використання досудового порядку вирішення спору наголошував Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 березня 2023 року у справі №440/11471/21.
У поданому позові представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення отримано позивачем листом від 07.02.2024р. у відповідь на адвокатський запит від 02.02.2024р. Так, доданий відповідачем на адвокатський запит корінець повідомлення про вручення оскаржуваного рішення позивачу, згідно твердження представника позивача, не свідчить про його отримання останнім, оскільки, як стверджує представник позивача, підпис в його отриманні не належить ОСОБА_1 . У зв'язку з цим, представник позивача просить суд поновити строк звернення до суду з цим позовом як такий, що слід відраховувати з 07.02.2024р.
Суддя не погоджується з доводами представника позивача та звертає увагу на те, що строк звернення до суду як за загальним правилом ст.122 КАС України, так і за усталеною судовою практикою, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Cуд звертає увагу на те, що у переписці адвоката із податковим органом, з якої зі слів останнього, позивачу стало відомо про прийняття щодо нього податкового повідомлення-рішення (порушення його права) відсутні матеріали перевірки, що передували такому рішенню. Натомість до матеріалів позову долучено акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, що на думку суду, є свідченням надіслання такого на адресу позивача. Логічним на переконання суду є те, що обізнаність у результатах перевірки, виходячи з обов'язків платника податків, визначених податковим законодавством, є прерогативою виключно позивача, оскільки контролюючий орган відповідає за надіслання податкових документів на податкову адресу, а не вручення чи отримання платником таких документів.
Факт обізнаності про проведення щодо нього позапланової перевірки підтверджується також обставинами, викладеними в адвокатському запиті від 02.02.2024р., згідно якого вказано, що ГУ ДПС у Чернівецькій області проведено позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 та складено акт від 06.06.2023р. №3916/Ж5/24-13-24-04/ НОМЕР_1 . Разом з тим, до сьогоднішнього дня ОСОБА_1 не отримував жодних документів, які б свідчили про реалізацію контролюючим органом матеріалів перевірки, як то податкові повідомлення-рішення, рішення, податкові вимоги.
Таким чином позивач повинен був дізнатись про порушення його прав при отриманні акту перевірки, оскільки такий документ фіксує ймовірні порушення платника податків, встановлені перевіркою та є підставою для застосування до платника податків відповідальності, у вигляді, в тому числі, податкових повідомлень-рішень, про що зауважується і самим представником позивача у адвокатському запиті.
Крім того, варто зазначити, що податкове повідомлення-рішення від 29.06.2023р., як свідчать матеріали справи, направлено податковим органом за місцем реєстрації його проживання, що в розумінні положень ПК України, вважається податковою адресою платника податків - фізичної особи.
Пунктом 45.1 ст.45 ПКУ передбачено, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі.
Платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця (п.п.16.1.11 ст.16 ПКУ).
Документи вважаються належним чином врученими платнику податків, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 ст. 42 ПКУ, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п.42.2 ст. 42 ПКУ).
Матеріали, додані позивачем до позову не містять доказів зміни позивачем податкової адреси (місця реєстрації проживання), а саме: Чернівецька область, Заставнівський район, с.Погорилівка.
Натомість, за правилами податкового законодавства документи вважаються врученими, якщо, зокрема, вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
У постанові від 9 жовтня 2018 року у справі №820/1864/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Разом з тим, повертаючись до визначальної обставини в контексті дотримання позивачем строку звернення до суду, суд звертає увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ "Нафтова компанія Юкос" проти росії).
Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, наявність яких унеможливило своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім цього, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Предметом спору у даній справі є оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого 29.06.2023р. на підставі результатів перевірки, зафіксованих в Акті від 06.06.2023р. Оскаржуване рішення згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вручено ОСОБА_1 особисто 15.07.2023р. Суд критично оцінює твердження представника позивача з приводу того, що підпис у документі про вручення йому оскаржуваного рішення не належить позивачу. Відмітка про отримання поштового відправлення адресатом (податкового повідомлення-рішення) здійснена уповноваженою особою поштового зв'язку, а не невідомою особою, як зазначено у позові.
Разом із цим, будучи обізнаним щодо результатів перевірки, позивач міг та повинен був дізнатись про прийняття щодо нього оскаржуваного рішення раніше за день дотримання такого на адвокатський запит 07.02.2024р.
Окрім того, суд вважає суперечливою позицію представника позивача щодо строку звернення до суду, оскільки останній стверджує, що процесуальний строк слід відраховувати з 07.02.2024р., з урахуванням чого, на його думку, позов подано у межах строку, встановленого ст.122 КАС України. Водночас, адвокат просить поновити такий строк, що означає, що його таки пропущено.
Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
У відповідності до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд звертає увагу, що позовна заява не містить обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження, які б вказували на те, що перешкоджало позивачу без зайвих зволікань звернутись до суду у встановлений строк за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Оскільки, будь-яких пояснень щодо обставин, які об'єктивно заважали позивачу звернутись до суду у визначений законодавством строк, позовна заява не містить, як і не містить окремо складеної заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, - суд вважає за необхідне залишити позов без руху.
Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду разом із доказами поважності причин його пропуску.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення даної ухвали.
3. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Кушнір