Справа № 560/19546/23
іменем України
19 березня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому, враховуючи заяву від 05.01.2024, просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення догляду за хворою мамою, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення догляду за хворою мамою, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби, оскільки його мати - ОСОБА_2 має групу інвалідності та потребує постійної сторонньої допомоги.
Проте відповідач повідомив, що підстав для звільнення ОСОБА_1 немає.
Позивач вказує, що висновок відповідача про те, що висновок лікарсько-консультативної комісії КНП «Теофіпольська БЛ» №120 від 21.07.2023 про необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , виданий не у тій формі, є безпідставним.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Військова частина НОМЕР_2 подала відзив на позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що 30.10.2023 позивач звернувся з рапортом та відповідним пакетом документів про звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 .
У звільненні за цією підставою йому було відмовлено з огляду на те, що подані військовослужбовцем документи не підтверджували необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю.
Цей факт не лише не підтверджувався наданими документами, а й спростовується наданими позивачем в подальшому документами для звільнення з військової служби.
Так, 21.11.2023 позивач знову подав рапорт про звільнення його з військової служби, цього разу - у зв'язку з наявністю матері з числа осіб з інвалідністю ІІ групи (абз. 5 пп «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»). Ця обставина підтверджувалася нотаріально засвідченою копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №137600 від 08.11.2023.
На підставі рапорту позивача від 21.11.2023 про звільнення його з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_2 №145-РС від 03.12.2023 старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
На підставі рапорту позивача від 21.11.2023 про звільнення його з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_2 №145-РС від 03.12.2023 позивача звільнено з військової служби (у зв'язку з наявністю матері з числа осіб з інвалідністю ІІ групи).
Водночас, до цього, 30.10.2023 ОСОБА_1 звертався до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби за абз. 3 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки його мати - ОСОБА_2 має групу інвалідності та потребує постійної сторонньої допомоги.
Для підтвердження цієї обставини військовослужбовець надав, зокрема, такі документи:
1) нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 1086503 від 22.01.2018, згідно якої ОСОБА_2 має інвалідність ІІІ групи, протипоказана важка фізична праця з довготривалою ходою (видано довічно);
2) нотаріально засвідчену копію висновку №120 від 21.07.2023 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, згідно якого ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (форма №080-4/о);
3) нотаріально засвідчена копія висновку лікарської консультаційної комісії №120 від 21.07.2023, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Теофіпольська багатопрофільна лікарня», з висновком про те, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (документ виданий в довільній формі).
Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 1086503 від 22.01.2018 щодо ОСОБА_2 не містила висновку про потребу у постійному догляді.
У звільненні за цією підставою позивачу було відмовлено з огляду на те, що подані військовослужбовцем документи не підтверджували необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю (висновок військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023, погоджений 02.11.2023 та зареєстрований військовою частиною НОМЕР_2 04.11.2023 за №6108).
Вказано, зокрема, що висновок лікарської консультаційної комісії №120 від 21.07.2023 комунального некомерційного підприємства «Теофіпольська багатопрофільна лікарня» про те, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, виданий не у встановленому порядку і в довільній формі, що не відповідає вимогам законодавства про охорону здоров'я.
З відповіді на запит військової частини НОМЕР_2 до Міністерства охорони здоров'я України (лист Департаменту медичних послуг Міністерства охорони здоров'я України № 25-04/15616/2-23 від 08.06.2023) відомо, що медичний висновок про потребу у постійному сторонньому догляді лікарсько-консультативні комісії уповноважені видавати лише щодо осіб з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу за формою, затвердженою наказом МОЗ 31.07.2013 № 667. В інших випадках потреба у постійному сторонньому догляді визначається медико-соціальними експертними комісіями при встановленні інвалідності І групи.
Зазначено, що потребу у постійному догляді можуть підтверджувати лише медичні висновки встановленого зразка.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано положеннями ст. 26 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ, відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 якого військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) крім іншого: необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Спір між сторонами зводиться до того, чи надані відповідачу разом із рапортом позивача документи (зокрема, висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду) є підставою для звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, відповідно до якого необхідність постійного догляду за хворими батьками підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Вказана норма не містить вказівки на те, за яким критерієм слід обирати один із названих варіантів в конкретній ситуації.
Разом із тим, юридичну визначеність в цьому питанні забезпечує підзаконний нормативно-правовий акт, прийнятий на реалізацію положень статті 26 Закону №2232-XII.
Так, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12 червня 2013 р. № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», відповідно до якої необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Отже, Кабінет Міністрів України встановив чіткий критерій для визначення суб'єкта видачі медичного висновку, що підтверджує необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) військовослужбовця як підставу його звільнення зі служби для особистого здійснення такого догляду - вік особи, що потребує постійного догляду, а саме:
- для неповнолітньої особи (до 18 років) лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я;
- для повнолітньої особи (понад 18 років) - медико-соціальної експертна комісія.
Оскільки мати позивача є повнолітньою (1960 р.н.), то повноваження видати медичний висновок на підтвердження необхідності постійного догляду за нею внаслідок захворювання для цілей звільнення позивача з військової служби має медико-соціальної експертна комісія, а не лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я.
Тому належним доказом підстави звільнення позивача за пп.«г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ через необхідність постійного догляду за матір'ю є складений у відповідності до чинного законодавства висновок МСЕК, який підтверджує необхідність постійного стороннього догляду за батьками своїми чи дружини (чоловіка).
Наданий позивачем до рапорту про звільнення з військової служби висновок ЛКК не є підставою для звільнення позивача з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ.
Таким чином, оскільки позивач разом із рапортом про звільнення не подав висновку медико-соціальної експертної комісії про те, що матір потребує постійного догляду, то позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо звільнення позивача за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII є безпідставними.
Отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 19 березня 2024 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідачі:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )
Головуючий суддя Д.А. Божук