Справа № 560/21536/23
іменем України
18 березня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у наданні статусу членів сім'ї загиблого Захисника України.
2. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації видати відповідні посвідчення "Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника України" та - Посвідчення для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, на підставі Положення "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.1994 № 302 та Закону України "Про статусі ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" із змінами та доповненнями.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 06 лютого 1997 року по 05 вересня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер - ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю, що підтверджується довідкою № 128 від 08.03.2023.
Даний юридичний факт встановлено у рішенні Віньковецького районного суду Хмельницької області від 23.05.2023.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, виконуючи військовий обов'язок по захисту Батьківщини.
Однак на звернення щодо встановлення статусу члена сім'ї загиблого Захисника України та видачі відповідних посвідчень відповідач повідомив, що правові підстави для встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці відсутні.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що відповідно до ст.10 Закону №3551-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 809/1346/17.
Посилання позивача на рішення Віньковецького районного суду у справі №670/169/23 від 23.05.2023, що набрало законної сили 23.06.2023, є безпідставними, оскільки встановлення цим рішенням факту спільного проживання позивача та загиблого військовослужбовця однією сім'єю може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов'язків, однак не створює підстав для набуття позивачем статусу члена його сім'ї для одержання гарантій, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Рішенням Віньковецького районного суду від 23 травня 2023 року у справі № 670/169/23 встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , - однією сім'єю у період з 06.02.1997 року по 05.09.2022 року.
Позивач 03 липня 2023 року звернулась до відповідача із заявою про встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника України відповідно до ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
До заяви позивач надала копії документів, зокрема:
- рішення Віньковецького районного суду від 23 травня 2023 року у справі № 670/169/23, яким встановлено факт проживання позивача із спадкодавцем ОСОБА_2 ,
- свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ,
- витягу з Протоколу № 2070 від 25.11.2022 11 Регіональної військово-лікарської комісії щодо ОСОБА_2 ;
- довідка військової частини від 11.10.2022 № 1157 щодо ОСОБА_2 ..
Комісією з питань встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до пунктів 1, 2 статті 10, встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника України відповідно до п.5 ст. 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розглянуто заяву позивача та прийнято рішення про відмову у встановленні статусу члена сім'ї загиблого Захисника України та видачі посвідчення "Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника України", яке оформлене протоколом від 05.07.2023 № 19.
Підставою цього вказано те, що відсутній документ (свідоцтво про шлюб), зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану, який підтверджує, що дві людини перебувають у шлюбі.
Про вказане рішення повідомлено позивача листом управління 17.07.2023 вих. № 03-1447.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:
- сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім'ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
- сім'ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до п. 4 ст. 10-1 Закону до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать:
- батьки;
- один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
- діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
- діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
- діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
- утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
Процедуру надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначає Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 23.09.2015 (далі - Порядок № 740).
Відповідно до п. 7 зазначеного Порядку № 740 посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України» видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302.
Згідно п.3 вказаного Порядку № 740 до членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд зазначає, що до членів сім'ї, які мають право користування пільгами членів сім'ї військовослужбовців, які загинули під час виконання військового обов'язку, закон відносить батька, матір, дружину, чоловіка або дитину.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частиною 4 ст.3 СК України передбачено, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з приписами ч.1,2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї, але не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки.
Такі відносини подібні до шлюбних, однак, попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттям "чоловік" та "дружина", тобто - "подружжя", позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб'єкта правовідносин між собою.
Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чітко й однозначно визначено, що до членів сімей загиблих військовослужбовців належать один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні, до яких жінка чи чоловік, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не належать.
Отже, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Таким чином, встановлення рішенням факту спільного проживання позивача та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов'язків, однак не створює підстав для набуття позивачем статусу члена його сім'ї для одержання гарантій, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 19.03.2021 у справі №1840/2940/18, від 06.07.2022 у справі №809/1346/17.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень, у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовуються.
Позивачем сплачено 2147,20 грн. судового збору, хоча належна до сплати сума при поданні цього позову становила 1073,60 грн.
Отже, частина сплаченого судового збору в сумі 1073,60 грн. є надміру сплаченим судовим збором.
Водночас, згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи зазначене, суд роз'яснює позивачу його право подати до суду клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 18 березня 2024 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області (вул. Тернопільська, 4,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29018 , код ЄДРПОУ - 03198528)
Головуючий суддя Д.А. Божук