Справа № 520/6541/24
Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, м-н Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
про відмову у відкритті провадження
18 березня 2024 р. м. Харків
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області (майдан Павлівський, буд. 4,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61003) про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулися до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області, у якому просять суд зобов'язати Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами родини (донька та онук) покійного ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та який до його смерті починаючи від 1984 року був наймачем (у визначенні ст. 61 ЖК України) квартири АДРЕСА_3 . Разом з нами як члени родини в цій квартирі раніше також проживали:
- Дружина наймача (мати та бабуся відповідно Позивача 1 та Позивача 2) ОСОБА_3 1957 р.н., яка на початку 2000 -х виїхала з України та з 2007 року є громадянкою Російської Федерації, де на цей час і проживає на легальних підставах, маючи зареєстроване місце проживання у селі Ворсклиця Ракітянського району Бєлгородської області.
- Син наймача (брат та дядько відповідно Позивача 1 та Позивача 2) ОСОБА_1 1979 р.н., який також раніше виїхав з України та з 2015 року є громадянином Російської Федерації, де на цей час і проживає на легальних підставах, маючи зареєстроване місце проживання у буд. АДРЕСА_4 .
У 2021 році позивачі а також покійний ОСОБА_4 , вирішили приватизувати вищеназвану квартиру, про що повідомили наших родичів - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які надали нам нотаріально посвідчені документи - згоду від 23.10.2021 та заяву - відмову від 27.10.2021, якими виразили свою волю не брати участь у приватизації названої квартири та відмовились від свого права на приватизацію.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 .
Також в обґрунтування позову позивачами зазначено, що під час оформлення документів з'ясувалось, що у Реєстрі територіальної громади міста Харкова обліковуються відомості про реєстрацію у вищеназваній квартирі ОСОБА_1 1979 р.н. та ОСОБА_3 1957 р.н. У зв'язку з чим 10.02.2024 позивачі звернулись до Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою про зняття з реєстрації названих осіб.
26.02.2024 листом №546/0/50-24 за підписом заступника директора Департаменту Юлії Богданюк позивачам було відмовлено у знятті з реєстрації ОСОБА_1 1979 р.н. та ОСОБА_3 1957 р.н. Відмову мотивовано тим, що викладені обставини не містяться у виключному переліку підстав зняття особи з реєстрації, визначених у ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та у відповідному підзаконному НПА - Порядку.
Позивачі вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулися до суду з даним позовом.
27.02.2024 позивачами отримано довідку про зареєстрованих у житловому » приміщенні осіб (далі - Довідка), з якої вбачається що відомості про реєстрацію у вищеназваній квартирі ОСОБА_1 1979 р.н. та ОСОБА_3 1957 р.н. унесені до Реєстру територіальної громади міста Харкова з порушенням вимог вищеназваного Закону України.
Суд, відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, встановив наступне.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Отже під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як встановлено судом з позовної заяви, предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Така правова позиція була неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 16 травня 2018 року (справа № 337/2535/2017), від 10 квітня 2019 року (справа № 826/3620/17), від 04 грудня 2019 року (справа №820/212/18), від 19 лютого 2020 року (справа №161/20662/18), у яких дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що постановою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 522/20762/19, позовні вимоги у якій стосувалися визнання протиправними дій Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання та були розглянуті в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що зняттям з реєстраційного обліку є спором який стосується права користування житловим приміщенням, відповідно має приватноправовий характер.
Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 27.07.2023 року по справі № 420/13945/22.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Приймаючи до уваги те, що спір виник з приводу захисту позивачем цивільного права на житло, правовідносини є приватноправовими та не мають публічно-правового характеру, а зазначена справа підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області (майдан Павлівський, буд. 4,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61003) про зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачам, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя М.О. Спірідонов