Справа № 420/25969/23
14 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши у закритому засіданні в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.06.2019 року по 15.09.2023 року включно;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.06.2019 року по 15.09.2023 року у сумі 424 950 гривень 07 копійок включно відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 27.05.2016 року по 12.06.2019 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до наказу від 24.10.2019 року №182 позивача 24.10.2019 року звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Проте у період проходження військової служби позивачу не у повному розмірі виплачувалась індексація грошового забезпечення. У зв'язку з цим позивач 29 грудня 2019 року звернувся із заявою до відповідача з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року у справі №420/2941/20 зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 27.05.2016 року по 31.12.2018 року включно.
18.12.2020 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року у справі №420/2941/20 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 27.05.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2016 року у сумі 5000,09 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.
Не погоджуючись із застосованим відповідачем базовим місяцем та як наслідок виплаченою сумою індексації грошового забезпечення позивач був вимушений повторно звертатись до суду Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 року у справі №420/15365/21 зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 27.05.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.
16.09.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 року у справі №420/15365/21 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 27.05.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року у сумі 65384,73 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.
Таким чином повідомленнями про надходженням коштів підтверджено факт несвоєчасного остаточного розрахунку з позивачем при звільненні за період з 13.06.2019 року по 15.09.2023 року. Оскільки позивача було виключено зі списків особового складу 12.06.2019 року, а крайню виплату відповідачем здійснено 16.09.2023 року, то відповідачем затримано розрахунок з 13.06.2019 року по 15.09.2023 року на 1556 днів.
Позивач вважає, що виходячи з принципу пропорційності, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення складає 544 179,88 грн. * 78,09% = 424 950,07 грн.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому не визнає позовних вимог та зазначає, що позивача звільнено з військової служби наказом від 12.06.2019 № 23-РС та наказом від 12.06.2019 № 120 виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення. В той же час, із заявою про здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення яке отримував під час проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 позивач звернувся лише 27.12.2019 і вже після отримання листа від 17.02.2020 №430/273 про відмову у нарахуванні індексації, позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.
Отже, здійснений відповідачем розрахунок і виплачені позивачу при звільненні суми не були спірними на момент звільнення і протягом подальшого часу позивач не здійснював жодних дій, спрямованих на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.
Таким чином, викладені обставини свідчать, що спір щодо невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди виник через пів року після звільнення позивача увагу на відсутність у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі №420/15179/22 зобов'язання Управління нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби.
Отже, оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 117 КЗпП України відсутні.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №825/742/16 та від 28.11.2022 у справі №380/693/20, від 04.12.2019 року у справі №825/742/16, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права та висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, відповідач вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин ст.117 КЗпП України і стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з такого: ОСОБА_1 з 27.05.2016 року по 12.06.2019 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (далі відповідач). Відповідно до наказу від 24.10.2019 року №182 позивача 24.10.2019 року звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року по справі №420/2941/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним дій, стягнення індексації грошового забезпечення, - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.05.2016 року по 31.12.2018 року включно. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.05.2016 року по 31.12.2018 року включно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
18.12.2020 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року у справі №420/2941/20 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 27.05.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2016 року у сумі 5000,09 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.
Рішенням Одеського окружного адміністративного від 01.11.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.05.2016 року по 28.02.2018 року включно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.05.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
16.09.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 року у справі №420/15365/21 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 27.05.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року у сумі 65384,73 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.
Позивач вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.06.2019 року по 15.09.2023 року включно, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Водночас право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні гарантоване приписами Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України).
При цьому відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116 та 117 КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Водночас статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19.07.2022.
Варто зауважити, що стаття 117 КЗпП України діяла і до цього часу (до змін введених Законом № 2352-ІХ) і Верховний Суд сформував усталену практику у правозастосуванні указаних норм при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Так, Верховний Суд неодноразово зауважував, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Відтак вказаними нормами визначено обов'язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення; при цьому частина 1 статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Таким чином, з огляду на те, що відповідачем остаточний розрахунок з позивачем проведено 16.09.2023, що свідчить про проведення повного розрахунку поза межами строку, визначеного статтею 116 КЗпП України, тому, на переконання суду, на відповідача слід покласти відповідальність, що передбачена статтею 117 КЗпП України.
Під час розгляду цієї справи встановлено, що відповідачем при виключенні позивача 12.06.2019 із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення йому не виплачено всіх належних сум, адже при розрахунку таких сум відповідачем не було виплачено суми індексації грошового забезпечення, оскільки такі суми виплачені на виконання судового рішення у справі №420/2941/20 - 18.12.2020 та виконання судового рішення у справі №420/15365/21 - 16.09.2023 .
Відтак середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід вираховувати, починаючи з 13.06.2019 (наступного дня після виключення позивача із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення) по 16.09.2023 включно (кінцевий день виплати на виконання рішення суду).
Водночас суд враховує те, що з 19 липня 2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, якою встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
Оскільки остаточний розрахунок (проведено 16.09.2023) мав місце вже після набрання чинності внесеними змінами до статті 117 КЗпП України, тому до спірних правовідносин застосовними є приписи статті 117 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX.
Відтак позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 13.06.2019 (наступного дня після виключення зі списків особового складу військової частини) по 13.12.2019 (останній день піврічного терміну, передбаченого частиною 1 статті 117 КЗпП України), тобто за 183 календарних дні.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок).
Абзацом 3 пункту 2 вказаного Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 3 Порядку визначено складові, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати. Натомість, у пункті 4 Порядку йдеться про виплати, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.
Особливості обрахунку розміру середньої заробітної плати за останні два місяці роботи наведено у пункті 8 Порядку, згідно із яким нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 13.10.2023 №567 підтверджується те, що у квітні 2019 та травні 2019 року (два останні календарні місяці роботи, що передували виключенню позивача зі списків особового складу військової частини) йому нараховано 21333,46 грн. (квітень 2019 року - 10666, 73 грн. + травень 2019 року - 10666,73 грн).
З урахуванням приписів пункту 8 Порядку середньоденний розмір заробітної плати позивача становить 349,72 гривень (10666, 73 гривень + 10666, 73 гривень / 61 календарних днів у квітні та травні 2019 року), а середня заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні складає 63988, 76 гривень (349,72*183 календарних дні за період з 13.06.2019 по 13.12.2019).
Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що належить виплатити позивачу, становить 63988, 76 гривень.
Водночас, на переконання суду, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що належить виплаті позивачу в сумі 63988, 76 грн., у порівнянні із виплаченою сумою на виконання рішення суду в розмірі 70 393, 82 грн. можна вважати співмірним, оскільки такий не перевищує суму таких виплат.
Слід зауважити, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Отже, з врахуванням принципу справедливості, співмірності та пропорційності позивачеві слід виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.06.2019 по 13.12.2019 в розмірі 63988, 76 грн., тобто ту саму суму, яка була виплачена йому на виконання рішення суду.
На переконання суду, належним способом захисту прав позивача в даному випадку є стягнення коштів з відповідача, а не зобов'язання їх виплатити, як на тому наполягає позивач.
При цьому в силу наведених вище змін до трудового законодавства середній заробіток підлягає стягненню не більше, як за шість місяців, а не за весь період затримки, як на тому наполягає позивач.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 13.06.2019 по 13.12.2019 в розмірі 63988, 76 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка