18 березня 2024 рокуСправа №160/29703/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » № 045750024135 від 22.08.2023 року, прийняте Головним управлінням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ: 42098368) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до страхового стажу період роботи з 31.10.1988 р. по 19.05.1989 р., з 20.05.1989 р. по 25.03.1991 р. та з 01.04.1991 р. по 13.02.1995 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 15.08.2023 року № 12854, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення за результатами розгляду заяви від 15.08.2023 року № 12854 у встановленому порядку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має достатній страховий стаж для призначення пенсії, проте пенсійним органом всупереч наявним документам відмовлено у зарахуванні деяких періодів через недоліки заповнення трудової книжки.
Ухвалою суду від 14.11.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Ухвалою суду від 06.12.2023 р. клопотання представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про залучення співвідповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у справі за №160/29703/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Залучено у якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) у справі №160/29703/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідачем-1 до суду надіслано відзив на позовну заяву в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії, не враховано до стажу періоди роботи згідно трудової книжки з 31.10.1988 по 19.05.1989 (при внесенні відомостей про роботу в графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок відсутнє повне найменування підприємства), з 20.05.1989 по 25.03.1991 (дата наказу про прийняття від 20.03.1989 не відповідає даті зарахування) та з 01.04.1991 по 13.02.1995 (запис про звільнення не завірений печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів).
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідачем-2 до суду надіслано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15 серпня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та документами на призначення пенсії за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням від 22.08.2023 №045750024135 ГУ ПФУ у м. Києві відмовлено у призначенні пенсії.
Відмова вмотивована тим, що: «Відповідно до наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, диплом, військовий квиток) загальний страховий складає 25 років 26 днів, що недостатньо для призначення пенсії.
Не враховано до стажу періоди роботи, згідно трудової книжки з 31.10.1988 року по 19.05.1989 (при внесенні відомостей про роботу в графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок відсутнє повне найменування підприємства), з 20.05.1989 по 25.03.1991 (дата наказу про прийняття від 20.03.1989 не відповідає даті зарахування) та з 01.04.1991 по 13.02.1995 (запис про звільнення не завірений печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів)».
Не погодившись з відмовою позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 25.07.1983 щодо спірних періодів роботи, наявні наступні записи:
- 01.08.1985 р. прийнятий механіком цеху № 3 виробництва № 3 Виробничого об'єднання «Дніпроважбудіндустрія»;
- 21.08.1986 р. звільнений у зв'язку з призивом на військову службу ст. 36 п. 3 КЗпП Української PCP;
- 25.08.1986 р. служба у рядах Радянської Армії;
- 29.08.1988 р. службу проходив на Читинському заводі ЗБВ Управління будівництва;
- 31.10.1988 р. Прийнятий механіком цеху № 3 виробництва № 3 Виробничого об'єднання «Дніпроважбудіндустрія»;
- 19.05.1989 р. Звільнено за власним бажанням у відповідності до ст. 38 КЗпП Української PCP.
- 20.05.1989 р. прийнятий до виробничого кооперативу «Смена» головою кооперативу - підставою зазначено протокол № 3 зборів членів кооперативу від 20.03.89
- 01.04.1991 р. прийнятий до малого підприємства «Техстрой» заступником директора;
-13.02.1995 р. переведений на посаду директора МП «Техстрой».
Щодо періоду роботи 31.10.1988 р. по 19.05.1989 р., останній не зараховано з огляду на відсутність в графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовка повного найменування підприємства.
З матеріалів справи вбачається, що весь період роботи з 01.08.1985 р. по 19.05.1989 р. ОСОБА_1 працював на підприємстві Виробниче об'єднання «Дніпроважбудіндустрія». Праця переривалась тільки службою в армії. Тобто, після служби в рядах радянської Армії фактично позивача було прийнято на ту саму посаду та на тому ж підприємстві.
Вказане також підтверджується печаткою відповідного підприємства в графі про звільнення та підписом відповідальної особи старшого інспектора Пинчук Л.
Період роботи на виробничому кооперативі «Смена» не зарахований через невідповідність дати прийняття на роботу, даті документу на підставі якого позивача зараховано до штату. Так, позивач 20.05.1989 р. прийнятий до виробничого кооперативу «Смена» головою кооперативу - підставою зазначено протокол № 3 зборів членів кооперативу від 20.03.89 р.
Період з 01.04.1991 р. по 13.02.1995 р. не зараховано до страхового стажу позивача з огляду на те, що запис про звільнення не завірений печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 р. №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 р. ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 р. ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 р. №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
У період внесення записів про періоди роботи позивача, не зараховані відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58 (надалі -Інструкція №58).
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників видно, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, твердження відповідача про недоліки деяких записів трудової книжки ОСОБА_1 не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що незарахування спірних періодів роботи позивача до стажу суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Крім того, суд зазначає, що пенсійний орган не позбавлений права звертатись з запитами до організацій та установ різних форм власності для отримання необхідної інформації.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи.
За таких обставин суд вважає, що спірні періоди роботи необґрунтовано незараховано до страхового стажу позивача та рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи положення частини 1 статті 139 КАС України, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення «Про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 » № 045750024135 від 22.08.2023 року, прийняте Головним управлінням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ: 42098368) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до страхового стажу період роботи з 31.10.1988 р. по 19.05.1989 р., з 20.05.1989 р. по 25.03.1991 р. та з 01.04.1991 р. по 13.02.1995 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 15.08.2023 року № 12854, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань (ЄДРПОУ: 42098368 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька