19 березня 2024 року Справа №160/5485/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.02.2024р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168, додаткової винагороди в розмірі 213 333,33 грн. за період з 23.03.2023 по 04.06.2023;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві відповідно до вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану” №3161-IX від 28.06.2023 для військових, які через поранення виведені поза штат додаткової винагороди у розмірі 40 200,00 грн. за серпень та вересень 2023 року;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168, додаткової винагороди в розмірі 213 333,33 грн. за період з 23.03.2023 по 04.06.2023;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві відповідно до вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану” №3161-IX від 28.06.2023, додаткової винагороди у розмірі 40 200,00 грн. за серпень та вересень 2023 року.
Ухвалою суду від 04.03.2024р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:
- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому поштового індексу та адреси електронної пошти позивача, а також і місце проживання чи перебування, поштовий індекс представника позивача, у відповідності до вимог п.2 ч.5, ч.6 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- копій розпорядчих документів на підтвердження того, що: з 24.02.2023р. позивач поступив до КНП “Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги” та направлений на стаціонарне лікування до 24.03.2023р.; 09.03.2023р. позивача було зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (виведено поза штат); 24.03.2023р. позивачу за місцем дислокації була надана відпустка на лікування на 30 календарних діб, у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску на її підтвердження, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог ухвали суду від 04.03.2024р. - 14.03.2024р. від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивач, зокрема, додав заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, в якій позивач просить:
- визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовною заявою у справі №160/5485/24;
- поновити позивачеві пропущений процесуальний строк на звернення до суду з позовною заявою у справі №160/5485/24.
В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилається на те, що при переведенні його до нового місця служби йому не було надано повідомлення про суми нараховані та виплачені йому у зв'язку з виключенням його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 та тільки тільки 27.01.2024р., після отримання представником позивача відповіді від відповідача на адвокатський запит, позивач ознайомився з інформацією щодо виплачених йому сум грошового забезпечення та додаткових грошових виплат. За таких умов, позовна заява від 27 лютого 2024 року подана в межах тримісячного строку починаючи від дня, коли позивач одержав від відповідача письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми, а саме: 27 січня 2024 року. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у його постанові по справі №260/3564/22.
З метою відкриття провадження у даній справі та досліджуючи надані позивачем докази на виконання вимог ухвали суду від 04.03.2024р. разом з поданими заявою про усунення недоліків позовної заяви та заявою про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом слід відмовити, а позовну заяву слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, в заяві про поновлення строку звернення до суду позивач просить поновити йому строк звернення до суду з даним, проте, доказів поважності причин його пропуску у заяві не наведено та до заяви не долучено, оскільки за період з 23.03.2023р. по 04.06.2023р. сплинув 3-х місячний строк звернення, встановлений ст.233 КЗпП України (у редакції чинній з 19.07.2022р.) з урахуванням Перехідних положень КЗпП України та відміну карантину за постановою КМУ №651 від 27.06.2023р., починаючи з 01.07.2023р. по 01.10.2023р.; за період серпень - вересень 2023 року строк сплинув у січні 2024 року.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що оскільки грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується кожного місяця, позивач не міг не знати про не нарахування спірних сум починаючи з квітня 2023 року по січень 2024 року, а виходячи з цього та враховуючи, що у період з березня по 30.06.2023р. діяв карантин, строк звернення позивача до суду з цим позовом, з урахуванням того, що позивач довідався про невиплачені суми, за період з 23.03.2023р. по 04.06.2023р. розпочався з 01.07.2023р. та сплинув 01.10.2023р., а за період серпень - вересень 2023 року позивач повинен був подати позов у грудні 2023 року та у січні 2024 року відповідно, проте, звернувся з даним позовом лише 27.02.2024р.
При цьому, у заяві не наведено причин поважності не звернення з даним позовом у періоди з 01.07.2023р. по 01.10.2023р., у періоди з вересня 2023 року по січень 2024 року, а також і відповідних доказів до заяви не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що невжиття відповідних заходів та зволікання у зверненні до суду з цим позовом у наведені вище періоди не може бути визнано судом поважними причинами, а звернення із запитами адвоката та отримання на них відповідей не змінює початку перебігу строку його звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Також, відповідний висновок щодо початку перебігу строків звернення до суду з позовом узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022р. у справі №990/115/22.
При цьому, наведена у заяві про поновлення строку звернення з цим позовом правова позиція Верховного Суду у справі №260/3564/22 не є застосовною у даних правовідносинах, оскільки відповідне повідомлення надається лише у випадку звільнення особи, в той час як у даних правовідносинах спірним є питання не нарахування та невиплати додаткової винагороди у період проходження позивачем військової служби, а не після звільнення з неї, та позивач отримуючи грошове забезпечення щомісячно не міг не знати про невиплату йому спірних сум починаючи з квітня 2023 року по січень 2024 року.
За викладеного, наведені в заяві про поновлення строку звернення до суду обставини щодо того, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо лише 27.01.2024р. після отримання відповіді на адвокатський запит, як підстави поважності пропуску строку звернення до суду, визнаються судом неповажними згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем адміністративний позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст.123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві п'ятиденного строку для усунення недоліків з дня отримання ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки адміністративного позову мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску за період з 01.07.2023р. по 01.10.2023р., у періоди з вересня 2023 року по січень 2024 року у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі №160/5485/24 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки уточненого адміністративного позову шляхом надання до канцелярії суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску за період з 01.07.2023р. по 01.10.2023р., у періоди з вересня 2023 року по січень 2024 року у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва