05 лютого 2024 рокуСправа №160/33020/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, б. 7А, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
18 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.11.2023 року № 04635014565 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 21.11.2023 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте рішенням про відмову у призначенні пенсії відмовлено через відсутність певного страхового стажу утриманця.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача, оскільки вона проживала з чоловіком однією сім'єю, внаслідок погіршення стану здоров'я знаходилась на повному утриманні чоловіка, про що свідчать відомості з реєстру застрахованих осіб. Основним доходом сім'ї була пенсія чоловіка, тому дохід чоловіка, який складався з пенсії був основним джерелом існування позивачки.
На думку позивача, оскаржуване рішення є протиправним, у зв'язку з чим вона звернулась до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою від 25 грудня 2023 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
На виконання вимог ухвали від 25 грудня 2023 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 12.01.2023 року надійшов відзив на позовну заяву.
В наданому до суду відзиві відповідач зазначив, що вік позивачки склав 62 роки. Страховий стаж позивачки становить 9 років 2 місяці 21 день. Страховий стаж годувальника становить 45 років 8 місяців 12 днів, в тому числі додаткові роки за роботу по Списку № 1-15 років. До страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 06.07.1982 року по 03.05.1983 рік згідно із трудової книжки ( НОМЕР_2 ), оскільки дата видачі наказу про зарахування на роботу містить виправлення.
Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області надало копію пенсійної справи позивача.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України , що підтверджується копією паспорта НОМЕР_3 .
21.11.2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення № 046350014565 від 28.11.2023 року про відмову у призначення пенсії.
В обґрунтування оскаржуваного рішення відповідач зазначено зокрема
- дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 21.11.2023;
- вік заявниці 62 роки. Не працює;
- страховий стаж особи становить 9 років 2 місяці 21 день;
- за результатами розгляду документів, до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 06.07.1982 по 03.05.1983, згідно із трудовою книжкою ( НОМЕР_2 ), оскільки дата видачі наказу про зарахування на роботу містить виправлення;
- страховий стаж годувальника становить 45 років 8 місяців 12 днів, в тому числі додаткові роки за роботу по Списку 1-15 років;
- права на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника заявниця не має, у зв'язку з тим , що на дату звернення за призначенням такого виду пенсії вона не є визнаною непрацездатною особою згідно статті 36 Закону, а саме, не визнана особою з інвалідністю, не досягла пенсійного віку 65 років та пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону, оскільки не має необхідного страхового стажу.
Не погоджуючись з наданою відмовою, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються, зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Законом про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч.3 ст.4 Закону).
У статті 9 Закону визначені види пенсійних виплат і соціальних послуг. Так, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.
Статтею 10 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Як зазначалося, статтею 36 Закону встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно із частиною другою вказаної норми непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею.
Відповідно до статті 38 Закону № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Таким чином, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні та до яких, зокрема, відноситься дружина померлого годувальника, яка досягла пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-ІV.
Як слідує із встановлених обставин справи, підставою для відмови позивачу у відновленні призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника був висновок відповідача стосовно відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України №1058-ІV.
Однак суд вважає такі доводи відповідача наслідком неправильного тлумачення Закону, оскільки, за приписами статей 26, 38 Закону №1058-ІV підставою для віднесення члена сім'ї до категорії непрацездатної особи є факт досягнення такою особою пенсійного віку, а не наявність у неї страхового стажу. Таке поняття як "страховий стаж" є обов'язковою умовою стосовно годувальника, який помер, про що прямо зазначено законодавцем у ст. 36 названого Закону. Таким чином, законодавець чітко розрізняє ці поняття і встановлює відповідні умови для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Суд зазначає, що пенсійний вік встановлений законодавством вік, по настанні якого, людина може претендувати на виплату пенсії за віком. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не дає визначення поняттю "пенсійний вік". Тобто, пенсійний вік можна визначити як вік людини, з настанням якого особа може, за загальним правилом, звернутися за призначенням пенсії.
Стаття 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років і визначається як загальний пенсійний вік і для чоловіків, і для жінок.
Враховуючи, що станом на час звернення позивача за призначенням пенсії, а саме 22.11.2018 позивач досягла віку 62 року, тобто пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону №1058-ІV, у розумінні приписів ч.3 ст.36 Закону №1058-ІV вважається непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника її чоловіка, а тому мала і має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а дії відповідача у відмові в призначенні пенсії з підстав недостатності у позивача страхового стажу з 01.01.2018, є протиправними.
Згідно зі статтею 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, довічно.
Відтак дії відповідача щодо не призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 21.11.2023 року.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач 2 неправомірно відмовлено позивачці у переведенні з одного виду пенсії на інший, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.11.2023 року № 04635014565 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 .
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 21.11.2023 року, то суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями безумовного призначення пенсії, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем не розглянута заява позивачки, з урахуванням встановлених судом обставин у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про призначення пенсії ОСОБА_2 , проте вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та відновити порушені права позивача шляхом зобов'язання головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області вчинити дії, а саме: повторно розглянути заяву позивачки від 20.12.2019 року про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Стосовно пенсійного органу, який повинен розглядати заяву про призначення пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 в редакції, що діяла на час звернення позивачки до органу Пенсійного фонду, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1 Порядку № 22-1).
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Пунктом 4.8 Порядку № 22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В даному випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, за результатом якої прийнято рішення від 28.11.2023 року № 04635014565, яке оскаржується в рамках цієї справи.
Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області і саме його рішення оскаржується в судовому порядку, відтак на останнього має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача.
Вже після прийняття рішення про призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV є протиправними.
З огляду на викладене, зробив висновок, що належним способом захисту порушеного права повивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 21.11.2023 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової позиції суду, викладеної у цьому рішенні.
Позовні вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпроптеровській області не підлягають задоволенню.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 858,88 грн, що документально підтверджується квитанцією від 18.12.2023 року.
Отже, з урахуванням задоволення судом основної вимоги позивача, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 858,88 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, б. 7А, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.11.2023 року № 04635014565 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 21.11.2023 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової позиції суду, викладеної у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, б. 7А, ЄДРПОУ 20632802) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 858,88 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 18.03.2024 року.
Суддя С.В. Ніколайчук