29 грудня 2023 рокуСправа №160/27906/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
26.10.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом щодо не невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за неотримане нею в період служби речове майно особистого користування в сумі 19 638,59 грн;
- зобов'язати Відділ охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 19 638,59 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що від дня звільнення зі служби (16.10.2023) до теперішнього часу грошову компенсацію за речове майно він не отримав та про причини її невиплати не проінформований. Згідно довідки №68 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна сума компенсації вартості неотриманого речового майна складає 19 638,59 грн. Позивач вважає, що бездіяльність посадових осіб Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, в частині невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна є протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 відкрито провадження у справі № 160/27906/23 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
08.11.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.07.2002 ОСОБА_1 26.12.2008 прийнята на службу в Державну кримінально-виконавчу службу України на підставі наказу №111 ос від 27.12.2008 та 16.10.2023 року звільнена зі служби з Державної кримінально-виконавчої служби України (наказ ВОУПЛСН №148о/с-23 від 06.10.2023).
Також, витягом з наказу Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом Міністерства юстиції України від 06.10.2023 №148о/с 23 звільнено 16.10.2023 з Державної кримінально-виконавчої служби України прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , з посади молодшого інспектора 2 категорії відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчої служби України та пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію».
Згідно довідки №68 загальна сума до виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 становить 19 638,59 грн.
16.10.2023 позивач звернувся із заявою до Начальника відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом про виплату грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування, однак жодної відповіді від Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом позивачем отримано не було.
Вважаючи протиправною бездіяльність Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом щодо невиплати позивачу в день звільнення грошової компенсації за неотримане в період служби речове майно особистого користування в сумі 19 638,59 грн, позивач звернувся до суду.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» №2713-IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби», затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - Порядок № 578, тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Пунктом 2 Порядку №578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Пунктом 3 Порядку №578 визначено, що речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.
Пунктом 23 Порядку № 578 визначено, що замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до їх закупівельної вартості.
За приписами пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Відповідно до пункту 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Таким чином, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби під час звільнення на підставі їх заяви виплачується грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, у зв'язку з чим оформляється відповідна довідка.
Згідно довідки №68 загальна сума до виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 становить 19 638,59 грн.
З наданої до суду копії заяви позивача про виплату грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування вбачається, що така заява була отримана відповідачем 16.10.2023 про що свідчить наявний на заяві відбиток печатки відповідача з вх. №479.
В свою чергу, матеріали справи не містять доказів отримання позивачем грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та наведений факт не заперечується сторонами.
При цьому судом зауважується, що відповідачем не заперечується обов'язок щодо відшкодування у грошовій формі за належні до видачі предмети речового майна, оскільки останнім складено довідку про загальну вартість не отриманих речей.
У рішенні в справі "Будченко проти України від 24.04.2014 (заява №38677/06, пункти 38-39) Європейський суд з прав людини зазначив про те, що відмова держави в задоволенні гарантованих чинним законодавством вимог майнового характеру з підстав відсутності механізму реалізації відповідного законодавчого положення становить втручання в право особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Держава не може відмовляти в здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання, що мало місце у випадку спірних правовідносин.
Держава гарантує виконання взятих на себе зобов'язань.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року. "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").
Отже, з урахуванням практики ЄСПЛ, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності невиплати коштів позивачу (у тому числі стосовно об'єктивної неможливості такої виплати), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 858,88 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 858,88 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом щодо не невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за неотримане нею в період служби речове майно особистого користування в сумі 19 638,59 грн.
Зобов'язати Відділ охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 19 638,59 грн.
Стягнути з Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом (код ЄДРПОУ 08681732) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 858,88 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко