Справа № 758/2266/24
15 березня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Карпишиної К. С.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини,
позивач звернувся до суд із позовом до відповідача у якому просить стягувати з останнього на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі, в розмірі 10000,00 грн, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що від шлюбних відносин у сторін народилось двоє дітей. Після припинення шлюбу сторони надалі проживали разом, однак вели окреме господарство. Дитина разом із матір'ю проживає у Республіці Польща. Відповідач від надання матеріальної допомоги на утримання дитини ухиляється та жодної домовленості з цього питання між сторонами не досягнуто. Відповідач працездатного віку та з задовільним станом здоров'я, отримує дохід, адже офіційно працевлаштований та займає посаду стоматолога, на утриманні інших осіб немає, має у власності рухоме та нерухоме майно, а тому просить стягувати аліменти у визначеному розмірі. У відповідності до ст. ст. 180-183, 191 Сімейного кодексу України, просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішити питання судових витрат.
Відповідачем подано відзив, який містить заперечення проти позову. Наводить аргументи про те, що не заперечує проти сплати аліментів на утримання дитини. Однак, розмір аліментів є надмірним для відповідача, адже доходи є у меншому розмірі від визначеного позивачем розміру аліментів, що підтверджено довідкою про доходи. Не заперечує проти стягнення з нього аліментів у розмірі 3500,00 грн. Окрім цього зазначає, що відповідач перебуваючи у Республіці Польща отримує допомогу на неповнолітню дитину, щомісячно. На його утриманні перебуває матір, яка є інвалідом ІІ групи. Рухоме і нерухоме майно, що перебуває у власності відповідача не дає жодного прибутку для відповідача.
28 лютого 2024 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав позов частково. Наводить аргументи про те, що відповідач не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 3500,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши її дійсні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Сторони перебували у шлюбних відносинах з 29 липня 2000 року, які припинені рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21.11.2019 (справа № 758/3628/19).
Суд установив, сторони є батьками дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Дитина проживає разом із матір'ю у Республіці Польща. Дана обставина не заперечується сторонами у судовому засіданні, а відтак приймається судом до уваги.
У зв'язку із наявністю підстав для стягнення аліментів на утримання дитини, позивач звернувся до суду із позовом за захистом свого порушеного права.
Таким чином, між сторонами виникли сімейні правовідносини, які врегульовані нормами глави 15 (обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання) Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов'язків і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ст.180 цього Кодексу кожен з батьків повинен приймати участь в утриманні дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Окрім цього, відповідно до ст.182 цього Кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд установив, що відповідач офіційно працевлаштований ТОВ «Діамант-Дент» та обіймає посаду лікар-стоматолог, розмір заробітної плати станом на лютий місяць 2024 року становить у розмірі 7750,30 грн, що підтверджено довідкою про доходи від 06.03.2024 № 06/03/24.
Суд бере до уваги обставини про те, що у власності відповідача перебуває рухоме і нерухоме майно, адже вказані дані визнаються стороною відповідача.
При цьому, суд також враховує законодавчі положення, щодо розміру прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років та від 6 до 18 років, згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років - 2563,00 грн, від 6 років до 18 років становить у розмірі 3196,00 грн.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що на його утирання перебуває матір ОСОБА_6 , яка є інвалідом ІІ групи, адже доказів необхідності допомоги ОСОБА_6 із сторони відповідача суду не надано.
За таких обставин, суд прийшов до переконання про те, що батьки зобов'язані рівною мірою утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Суд враховує матеріальне становище дитини, яка перебуває на утриманні позивача, матеріальне становище відповідача. Отримання доходу та перебування у його власності майна, відсутність обставин для звільнення його від обов'язку утримування дитини, до досягнення нею повноліття. Бере до уваги стан здоров'я дитини, який є задовільними, та стан здоров'я батька. Таким чином, суд прийшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача необхідно стягувати аліменти на утримання сина, у твердій грошовій сумі у розмірі 3500,00 грн на дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 лютого 2024 року, до досягнення дитиною повноліття, з подальшою індексацію грошової суми у відповідності до закону, а щодо іншої частини розміру аліментів відмовити.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання, що порушене право позивача щодо стягнення аліментів на утримання дитини, підлягає захисту, шляхом задоволення позову частково.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд прийшов до наступного.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів від сплати судового збору звільнений законом (п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»). Таким чином, з відповідача потрібно стягнути 1211,20 грн судового збору в дохід держави.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд відмічає наступне.
Згідно із матеріалів справи установлено, що 18 січня 2024 року між позивачем та адвокатським бюро Олени Циганенко «СІ.Л.Н. Арбітрейд» укладено договір про надання правової допомоги.
Адвокатським бюро надавало позивачу правову допомогу у справі № 758/2266/24 на підставі ордеру виданого адвокату Циганенко О. М.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає про те, що відповідно до укладеного договору позивач сплачує адвокатському бюро гонорар ( п. 4.1 договору).
Розмір гонорару встановлений додатковою угодою до договору (п. 4.2 договору).
Відповідно до додаткової угоди до договору від 31.01.2024 підготовка та подача позовної заяви становить у розмірі 3000,00 грн, участь представника у судовому засідання 1500,00 грн.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд звертає увагу на те, що перелік наданих послуг, який міститься у акті приймання-передачі не повністю належить до сфери надання адвокатом правничих послуг, а саме: підготовка додатків до позовної заяви та її направлення до суду не є послугами у сфері професійної правничої допомоги.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно складність цієї справи, предмет спору, кількість судових засідань у цій справі, вирішення справи по суті шляхом задоволення позову частково, враховуючи, складання заяв по суті,, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на професійну правничу допомогу, а всього у розмірі 4200,00 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 142, 259, 265, 273, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд
позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3500,00 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок на дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 лютого 2024 року, до досягнення дитиною повноліття, з подальшою індексацію грошової суми у відповідності до закону.
В решті позовної вимоги - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1211,20 грн в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові вирати на професійну правничу допомогу у розмірі 4200,00 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 19 березня 2024 року.
Суддя О. І. Якимець