19.03.2024 Справа № 756/1871/24
Унікальний номер 756/1871/24
Провадження номер 3/756/1404/24
19 березня 2024 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Жежера О.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП 528103 від 31 січня 2024 року, близько 20 годині 30 хвилин, за адресою: м. Київ, про вул. Героїв полку Азов, 4-В, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху, а саме переходив дорогу на червоний сигнал світлофора. Після складання адміністративних матеріалів продовжував знаходитися на проїжджій частині, на неодноразові зауваження не реагував, виражався нецензурною мовою, ніяк не реагував на прохання припинити правопорушення.
Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст. 185 КпАП України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 суду пояснив, що не визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні, оскільки сам особисто зробив зауваження поліцейським, які порушували ПДР, на що останні, завдавши тілесних ушкоджень, одягнувши на руки кайданки, відвезли до районного відділу Оболонського УП ГУНП в м. Києві. Також останній зазначив, що жодних агресивних дій він не вчиняв, що підтверджується відеозаписом з боді-камер. Крім того на нього незаконно складено протокол за порушення правил дорожнього руху, а саме про перехід дороги на червоний сигнал світлофора. Разом з тим, ОСОБА_1 просив закрити справу про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, вказуючи, що протокол у справі про адміністративне правопорушення винесений незаконно, з порушенням положень КУпАП, при відсутності події та складу правопорушення та відсутності належних доказів вчинення правопорушення.
Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його чиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Стаття 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Відповідно до коментаря даної статті, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторних законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов'язків або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Тобто слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
З даної норми вбачається, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції. Вимоги працівника поліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані.
При цьому суддя звертає увагу, що злісну непокору законному розпорядженню або вимозі необхідно відрізняти від захисту особою своїх прав. Відповідно до ст. 185 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника поліції. Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
В той же час, в порушення вищевказаних вимог законодавства, у складеному відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення не конкретизовано суть правопорушення, а саме не зазначено яким нормативним актом передбачено законність вимоги поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, оскільки ст. 185 КУпАП є бланкетною нормою Закону, не вказано яке правопорушення вчинив ОСОБА_1 , у зв'язку з чим не реагував на вимогу працівника поліції припинити це правопорушення, та в чому конкретно полягала злісна непокора гр. ОСОБА_1 такій вимозі, що є невід'ємною частиною об'єктивної сторони даного адміністративного правопорушення. Наявний в матеріалах справи відеозапис з боді-камер поліцейських не відображує вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Ці обставини свідчать про те, що інспектором патрульної поліції не в повній мірі викладено суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки фабула даного правопорушення не конкретизована, не розкрито її зміст в повному обсязі, фактично відсутній виклад саме злісної непокори законному розпорядженню працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків.
За змістом ст.ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.
Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначалися у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, адже у протилежному випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст.ст. 213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи.
Встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, що складений з порушенням вищезазначених вимог законодавства не може бути поставлений в основу розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим він не є достатнім доказом вини.
Інших обставин в протоколі та матеріалах справи не відображено, у зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про наявність в діях особи порушення ст. 185 КУпАП, про які вказано в протоколі.
При цьому ст. 62 Конституції України закріплено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України», ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи із вищезазначеного суддя відповідно до ст. 252 КУпАП оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбачених ст. 185 КУпАП.
З урахуванням викладеного провадження у справі про адміністративне правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю події адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22, ст. 23, ст. 33, ст. 185, ст. 247 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Олена ЖЕЖЕРА