Справа №:755/19351/23
"28" лютого 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Гончарука В.П.,
за участю секретаря: Гриценко О.І.,
представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні у м. Києві в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП, суд,
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з позовом до суду та відповідно до позовних вимог просили стягунти з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 62073 грн. 75 коп.; моральну шкоду в розмірі 20000 грн.;
Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 30 000 грн. моральної шкоди .
Вирішити питання щодо відшкодування судових витрат.
Вимоги позивача мотивовані тим, що 13 вересня 2023 року о 21 год 50 хв ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ» н/з НОМЕР_1 по мосту Патона у м. Київ, при зміні напрямку руху не впевнився, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «КІА» н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Після ДТП відповідач залишив місце дорожньо - транспортної пригоди.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 10 жовтня 2023 р. відповідача ОСОБА_4 було визнано винним в скоєні правопорушення передбаченого ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.
Цивільно - правова відповідальність відповідача не була застрахована у відповідності до вимог Закону України «Про дорожній рух» в той2 же час цивільно - правова відповідальність водія автомобіля «Кіа Rio» держ. номер НОМЕР_2 була застрахована в ТДВ «Експрес Страхування» , поліс №212903686 , строк дії з 22.01.2023 р. по 21.01.2024 р.
В зв'язку з чим позивач ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для відшкодування збитків завданих вказаною вище ДТП.
Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу №23.10.165-95995 від 20.10.2023 р., складеного ФОП ОСОБА_5 слідує, що вартість відновленного ремонту автомобіля «Кіа Rio» держ. номер НОМЕР_2 на момент дослідження становить 172 277,13 грн. без ПДВ.
Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових заподіяного власнику транспортного КТЗ «Кіа Rio» держ. номер НОМЕР_2 складає 136531,28 грн.
Згідно розрахунку - заказу від 4 жовтня 2023 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Кіа Rio» держ. номер НОМЕР_2 складає 193 322 грн.
На день подачі позову до суду фактично було завершено ремонт вказаного КТЗ «Кіа Rio» держ. номер НОМЕР_2 .
Також на день подачі позову МТСБУ було сплачено на користь позивача ОСОБА_2 регламенту виплату у відповідності до вимог ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в розмірі 131 248,75 грн.
В зв'язку з чим відповідач повинен сплатити на користь позивача ОСОБА_2 різницю в заподіяній шкоді в розмірі 62 073, 25 грн. ( 193322 - 131248,75 = 62073,25)
Токож протиправними діями відповідача позивачам була спричинена й моральна шкода, яка покладається в моральних стражданням переживаннях та зміною звичного способу життя
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 20.12.2023 р. було відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від представника відповідача адвоката Ткаченко О.П. до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому остання фактично визнає позовні вимоги матеріального характеру в розмірі 62073,25 грн., але заперечує щодо задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи це тим, що дані позовні вимоги не обґрунтовані також заперечує щодо стягнення з відповідача витрат пов'язаних з наданням позивачам правової допомоги.
В судове засідання позивачі не з'явилися, надали до суду заяву в якій просили слухати справу у їх відсутність та задовольнити позов з обставин викладених в позовній заяві та доказів долучених до позову
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково, а саме в частині стягнення матеріальної шкоди на користь позивача ОСОБА_2 , а внішій частині задоволення позову відмовити, надавши пояснення аналогічні відзиву на позовну заяву.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи дійшов наступного, що 13 вересня 2023 року о 21 год 50 хв. відповідач ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ» н/з НОМЕР_1 по мосту Патона у м. Київ, при зміні напрямку руху не впевнився, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «КІА» н/з НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Після ДТП відповідач залишив місце дорожньо - транспортної пригоди.
Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 10 жовтня 2023 р. відповідача ОСОБА_4 було визнано винним в скоєні правопорушення передбаченого ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.
Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Цивільно - правова відповідальність відповідача не була застрахована у відповідності до вимог Закону України «Про дорожній рух» в той2 же час цивільно - правова відповідальність водія автомобіля «Кіа Rio» держ. номер НОМЕР_2 була застрахована в ТДВ «Експрес Страхування» , поліс №212903686 , строк дії з 22.01.2023 р. по 21.01.2024 р.
Автомобіль «Кіа Rio» держ. номер НОМЕР_2 належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
В зв'язку з чим позивач ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для відшкодування збитків завданих вказаною вище ДТП.
Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу №23.10.165-95995 від 20.10.2023 р., складеного ФОП ОСОБА_5 слідує, що вартість відновленного ремонту автомобіля «Кіа Rio» держ. номер НОМЕР_2 на момент дослідження становить 172 277,13 грн. без ПДВ.
Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових заподіяного власнику транспортного КТЗ «Кіа Rio» держ. номер НОМЕР_2 складає 136531,28 грн.
Згідно розрахунку - заказу від 4 жовтня 2023 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Кіа Rio» держ. номер НОМЕР_2 складає 193 322 грн.
Також на день подачі позову МТСБУ було сплачено на користь позивача ОСОБА_2 регламенту виплату у відповідності до вимог ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в розмірі 131 248,75 грн.
Статтею 41.1 даного Закону визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі
Тобто залишок не відшкодованої матеріальної шкоди власнику транспортного засобу «Кіа Rio» держ. номер НОМЕР_2 складає 62073,25 грн.
Як визначено у ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
При цьому, у п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з п.п. 1.2., 1.3., 1.4., 1.7. ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції чинній на час дорожньо-транспортної пригоди, страховики - це страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування»; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом; володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Як визначено у ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
В правовій позиції, яка викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року у справі № 6-2328св/13 зазначено, що відповідно до ст. 39 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути душевні страждання, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.
Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 (Постанова), передбачено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до абз. 2 п.5 Постанови, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Пункт 9 Постанови вказує на те, що при визначенні судом розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Положення ст. 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», в п. 4 зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_4 матеріальна шкоди та частковому задоволенню в частині стягнення моральної шкоди , так -як відповідач не оспорювалась своєї вини в скоєні вище вказаного ДТП.
Відповідно частин 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 квітня 2015 року у справі № 6-36181св14.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись Законом України « Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів», ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218,294, 296 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 62073, 75 грн. за спричинення матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 5000 грн. за витрати на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1073,6 грн. за витрати по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 7000 грн. за спричинення моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1073,6 грн. за витрати по сплаті судового збору
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 4.03.2024 р.
Відомості щодо учасників справи: Позивачі - ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_3 , ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_4 , місце проживання : АДРЕСА_1 ;
Відповідач : ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_5 ;
Суддя