Справа №:755/801/23
"12" березня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Булгакової Є.І.,
представника позивача в режимі відеоконференції - ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, -
17.01.2023 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про відшкодування шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, у якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить: стягнути з ТзДВ «СК «Кредо» залишок страхового відшкодування в сумі 39405,98 грн., пеню - 13713,28 грн., 3% річних - 825,91 грн., інфляційне збільшення - 2093,43 грн.; стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 141004,81 грн., моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн. та за проведення оцінки вартості матеріального збитку - 3000,00 грн.
Вимоги позовної заяви, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, мотивовано тим, що 19.08.2022 року о 13 год. 26 хв. на вул. Березняківській, 26 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Тойота королла», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , та мотоцикла «BMW R 1200», д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.10.2022 року у справі №755/10153/22, відповідач ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У відповідності до вимог законодавства позивач звернувся до ТзДВ «СК «Кредо», у якій була застрахована цивільна відповідальність по автомобілю «Тойота королла», д.н.з. НОМЕР_1 , з заявою про здійснення страхового відшкодування. Згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 11.09.2022 року, який був складений на замовлення страхової компанії, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без ПДВ становить 87268,48 грн. Страхова компанія здійснила розрахунок відшкодування за формулою: 87268,48 грн. - 2500,00 грн. (франшиза) = 84768,48 грн. Разом з цим, згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 08.09.2022 року, виготовленого на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту КТЗ - 210081,63 грн., а вартість матеріального збитку - 137092,99 грн. Відповідно до висновку судового експерта від 16.06.2023 року, вартість відновлювального ремонту мотоциклу без врахування фізичного зносу на дату проведення експертизи складає 265179,27 грн., а вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу станом на дату ДТП дорівнює 126674,46 грн. Розрахунок суми залишку страхового відшкодування, що має бути стягнута з ТзДВ «СК «Кредо» є наступним: 126674,46 грн. - 84768,48 грн. (сума відшкодування) - 2500,00 грн. (франшиза) = 39405,98 грн. За період з 23.11.2022 року по 04.08.2023 року пеня за невчасну виплату страхового відшкодування в сумі 39405,98 грн. становить 13713,28 грн. Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, за вказаний вище період, сума 3% річних дорівнює 825,91 грн., а інфляційні збитки становлять 2093,43 грн. З відповідача ОСОБА_2 слід стягнути матеріальну шкоду в розмірі 141004,81 грн. Розрахунок цієї суми виглядає наступним чином: 265179,27 грн. (вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту зносу станом на час проведення експертизи) - 126674,46 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу) + 2500,00 грн. (франшиза). Також позивач просить стягнути з ОСОБА_2 20000,00 грн. моральної шкоди та 3000,00 грн. за проведення звіту про оцінку вартості матеріального збитку, отже загальна ціна позову до ОСОБА_2 становить 164004,81 грн. (141004,81 грн. + 20000,00 грн. + 3000,00 грн.). Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди позивач посилається на те, що у зв'язку з пошкодженням належного йому майна він зазнав переживань, душевних і психологічних страждань, був змушений вживати додаткових заходів для отримання матеріального відшкодування, що порушило нормальний ритм життя позивача та вплинуло на його емоційний стан. Позивач вважає суму в розмірі 20000,00 грн. мінімальною для відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.01.2023 року задоволено заяву про самовідвід судді Арапіної Н.Є. та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 року справу передано в провадження судді Марфіної Н.В.
Ухвалою суду від 23.02.2023 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Ухвалою суду від 03.04.2023 року суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 16.05.2023 року задоволене клопотання представника позивача, призначено у справі проведення судової автотоварозначої експертизи та зупинене провадження у справі до отримання висновку судової експертизи.
Ухвалою суду від 23.06.2023 року відновлене провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.
Ухвалою суду від 02.10.2023 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 04.03.2024 року за клопотанням представника позивача, призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
28.03.2023 року до суду надійшов відзив відповідача ТзДВ «СК «Кредо» на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що страхова компанія виконала свої зобов'язання зі сплати страхового відшкодування в повному обсязі. Відповідач вказує, що 22.08.2022 року потерпілий звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування та пакетом необхідних документів. 01.09.2022 року представник страховика оглянув пошкоджений мотоцикл та склав акт огляду. Отже, огляд пошкодженого ТЗ був здійснений в межах 10-денного строку, визначеного законодавством, а тому підстави для проведення позивачем власної оцінки вартості матеріального збитку були відсутні. Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 11.09.2022 року, складеного на замовлення страховика, вартість відновлювального ремонту мотоцикла без врахування ПДВ становить 87268,48 грн. За вирахуванням франшизи в розмірі 2500,00 грн., сума страхового відшкодування склала 84768,48 грн., які були перераховані позивачу, що підтверджується платіжним дорученням. Звіт про оцінку, складений на замовлення страхової компанії, в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає використанню, тому підстави для доплати страхового відшкодування відсутні. Стосовно стягнення пені відповідач зазначає, що згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Також відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію рф проти України. Відповідач посилаючись на положення ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України зазначає, що питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме: введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим.
06.04.2023 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач частково визнає позовні вимоги щодо стягнення суми франшизи в розмірі 2500,00 грн., а у разі стягнення з нього матеріальної шкоди просить вирішити питання про передачу йому позивачем запчастин, які були змінені в результаті проведення відновлювального ремонту. Відповідач зазначає, що у цій справі розмір шкоди не встановлений. Щодо звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 08.09.2022 року відповідач вказує, що законодавство України у сфері оцінки майна дає право суб'єкту оціночної діяльності за спеціалізацією 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів» визначити вартість колісного транспортного засобу та водночас не надає права на визначення розміру збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, що є окремою категорією дослідження. Правом на визначення розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу законодавство України наділяє лише експертів, які мають свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта та експертною спеціальністю 12.2. Крім того, до позовної заяви долучено копію договору про проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_5 , який не підписаний з боку позивача. В порушення п. 4.3. вказаного договору у матеріалах справи відсутній акт здачі-приймання виконаних робіт, за таких обставин відповідач вважає, що поданий позивачем звіт є недопустимим доказом. Позивач просить стягнути вартість відновлювального ремонту, яка визначена звітом від 08.09.2022 року, однак ним не подано жодного доказу на підтвердження проведення ремонту пошкодженого мотоциклу та його вартості. Обов'язок сплати різницю між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком, виникає лише у тому випадку, якщо автомобіль був відремонтований та пошкоджені зношені деталі були замінені новими. В іншому випадку відшкодуванню підлягає не вартість відновлювального ремонту, а визначений експертом розмір завданої шкоди, який у даному випадку зменшений на коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу. З копії заяви про здійснення страхового відшкодування вбачається, що позивач просив здійснити страхове відшкодування на його розрахунковий рахунок, тому сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, яка має бути виплачена потерпілому, повинна бути зменшена на суму ПДВ. Однак, поскільки розмір шкоди не встановлено, то визначити розмір завданого збитку з вирахуванням суми ПДВ є неможливим. Якщо суд прийме до уваги зазначену в звіті суму в розмірі 137092,99 грн., то ця сума має бути зменшена на розмір ПДВ, і з вирахуванням франшизи, вона знаходиться в межах ліміту відповідальності страховика. У разі стягнення з відповідача шкоди, суд має постановити рішення про передачу позивачем відповідачу майна, яке не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, тобто запчастини, які замінені в результаті проведення відновлювального ремонту. Вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. відповідач вважає незаконною, оскільки до позовної заяви не долучено жодного документу щодо порушення нормального ритму життя позивача після ДТП, а проходження процедури отримання страхового відшкодування не є підставою завдання моральної шкоди. Розмір моральної шкоди визначений без будь-якого розрахунку та не підтверджено, що матеріальна шкода заподіяла позивачу переживання, душевні та психологічні страждання. Посилаючись на положення ч. 4 ст. 1193 ЦК України відповідач зазначає, що є інвалідом 3 групи і йому протипоказана праця зі значним навантаженням, лише праця зі зменшеним об'ємом роботи.
16.08.2023 року до суду надійшли заперечення відповідача ТзДВ «СК «Кредо» на заяву про збільшення розміру позовних вимог, у яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач посилається на безпідставність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат з огляду на положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 року щодо засвідчення факту форс-мажорних обставин та зміст ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування пені в межах 6 місяців. Відповідач вважає, що у даній справі п. 8 прикінцевих положень ГК України має бути застосований за аналогією закону, а також посилається на положення ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки. Стосовно застосування положень ст. 625 ЦК України відповідач зазначає, що положення цієї норми не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено лише нарахування пені.
31.08.2023 року до суду надійшла відповідь сторони позивача на заперечення відповідача ТзДВ «СК «Кредо», зі змісту якої вбачається, що позивач підтримує раніше заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та зазначає, що страховик не відшкодував в повній мірі страхове відшкодування, а відповідно до правових позицій викладених у постановах Великої Палати Верховного суду від 10.04.2018 року (справа №910/10156/17) та від 16.05.2018 року (справа №686/21962/15-ц) приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальним законом, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування є грошовим зобов'язанням, тому у разі прострочення його виконання до страховика можуть бути застосовані норми ст. 625 ЦК України. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року в справу №910/18319/16. Нарахування пені в межах 6 місяців є помилковою позицією страховика, оскільки розгляд справи здійснюється в порядку цивільного судочинства, тому застосування ГК України не є можливим, а згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік. Згідно правової позиції викладеної у постанові ВСУ від 12.04.2017 року в справі №3-1462гс16, порушення відповідачем строків розрахунків є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Зацікавленій стороні у кожному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов'язання саме у зв'язку з введенням воєнного стану.
В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позовної заяви з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог з підстав викладених у них та інших заявах сторони позивача по суті справи, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що позивач вважаючи заниженим розмір страхової виплати, який був визначений страховиком, звернувся до оцінювача, який склав інший звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту. Ураховуючи результати проведеної судової експертизи страхова компанія має доплатити страхове відшкодування та сплатити пеню, 3% річних і інфляційне збільшення за несвоєчасну сплату частини страхової суми. Відповідач ОСОБА_2 має сплатити вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту зносу за вирахуванням страхової суми та ураховуючи розмір франшизи, а також моральну шкоду і витрати позивача за проведення звіту про оцінку. Представник зазначила, що мотоцикл дійсно ремонтувався, але якою була вартість такого ремонту не відомо, а також відсутні дані чи є особа, яка здійснювала ремонтні роботи платником ПДВ. У судовому засіданні представник позивача заявила про те, що докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду протягом 5 днів від дня ухвалення у справі рішення.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що сторона відповідає визнає позовні вимоги лише в частині сплати розміру франшизи в сумі 2500,00 грн., а в іншій частині позову просить відмовити. Представник вказує, що страхова компанія здійснила оцінку вартості відновлювального ремонту та сплатила страхове відшкодування, розмір якого є достатнім. Мотоцикл відремонтований, але сторона позивача не надала даних про розмір понесених витрат на відновлення ТЗ, тобто реальної суми вартості ремонту немає. Зазначена у судовій експертизі сума є необґрунтованою, оскільки мотоцикл на час проведення експертизи вже був відремонтований. Поскільки позивач не надав фактичної суми відновлення ТЗ, встановити її неможливо, отже наявності шкоди та її розміру не доведено. Представник зазначає, що відповідач ОСОБА_2 , так само як і страховик, має право на вирахування з суми збитку розміру ПДВ, тим більше за відсутності даних де ремонтувався мотоцикл та чи є особа, яка його ремонтувала платником ПДВ. Вимоги про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та її існування недоведене. Застосування суми на дату проведення експертизи є невірним, оскільки ТЗ вже був відновлений. Поскільки ТЗ відремонтований, має стягуватись різниця між вартістю фактичного ремонту та страховою виплатою, але вартість фактичного ремонту не відома. У разі стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди представник просить зобов'язати позивача передати відповідачу деталі, які були змінені.
Представник відповідача ТзДВ «СК «Кредо» в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявні клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв'язку і сукупності, повно, об'єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.10.2022 року у справі №755/10153/22 відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
У зазначеній постанові вказано, що ОСОБА_2 19.08.2022 року о 13 год. 26 хв., керуючи транспортним засобом марки «Тойота Королла», д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Березняківська, 26, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою при розвороті в напрямку вул. Ю. Шумського, не зайняв крайнє положення на крайній частині та скоїв зіткнення з транспортним засобом мотоцикл марки «BMW R 1200», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку. В результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Водій ОСОБА_2 порушив п. 2.3 б, 10.4 Правил дорожнього руху.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб «BMW R 1200», д.н.з. НОМЕР_2 ., належить позивачу на праві власності, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 станом на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТзДВ «СК «Кредо» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №205900509, відповідно до якого ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану майну становить 130000,00 грн., франшиза - 2500,00 грн.
22.08.2022 року позивач звернувся до ТзДВ «СК «Кредо» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про здійснення страхового відшкодування, що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем ТзДВ «СК «Кредо» у заявах по суті справи.
У заяві про здійснення відшкодування позивач зазначив, що належне йому відшкодування слід здійснити шляхом перерахування коштів на належний позивачу розрахунковий рахунок в Монобанк.
Згідно звіту №3006193/09/22 від 11.09.2022 року про оцінку колісного транспортного засобу, проведену на дату ДПТ - 19.08.2022 року, який був виконаний суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 на замовлення ТзДВ «СК «Кредо», вартість відновлювального ремонту КТЗ становить 214413,30 грн., вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням фізичного зносу - 103782,66 грн., вартість відновлювального ремонту КТЗ з врахуванням фізичного зносу без врахування ПДВ 20% - 87268,48 грн.
У своїй відповіді на адвокатський запит представника позивача від 28.11.2022 року страховик зазначив, що розмір страхового відшкодування визначений в сумі 84768,48 грн. Тобто, страхова компанія визначаючи розмір суми до виплати вирахувала з вартості відновлювального ремонту КТЗ з врахуванням фізичного зносу без врахування ПДВ 20% (87268,48 грн.) розмір франшизи в сумі 2500,00 грн.
За змістом наявних в матеріалах справи копій платіжних інструкцій, страховик перерахував на рахунок позивача 16.11.2022 року - 27768,48 грн., 21.11.2022 року - 18000,00 грн., 17.11.2022 року - 19000,00 грн., 22.11.2022 року - 20000,00 грн. Всього 84768,48 грн.
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку №74/47.09.22 від 08.09.2022 року проведену на дату оцінки - 08.09.2022 року, який був виконаний суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту 210081,63 грн., вартість матеріального збитку - 137092,99 грн.
Згідно висновку експерта №1-16/06 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 16.06.2023 року: вартість відновлювального ремонту КТЗ на дату проведення експертизи становить з ПДВ 265179,27 грн.; вартість відновлювального ремонту КТЗ з врахуванням фізичного зносу станом на дату ДТП (19.08.2022 року) складає з ПДВ 126674,46 грн. Також зі змісту висновку судової експертизи вбачається, що станом на час дорожньо-транспортної пригоди вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу з ПДВ складає 241966,11 грн.
Статтею 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
За змістом ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Стаття 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
За змістом ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до положень ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Оцінюючи наявні у справі докази щодо вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, які складаються із двох звітів (складених на замовлення страхової компанії та позивача) і висновку судової експертизи (проведеної за ухвалою суду), суд у даному випадку надає перевагу висновку судової експертизи, як доказу, який найбільше відповідає принципу достовірності (ст. 79 ЦПК України), адже експерт був повідомлений судом про кримінальну відповідальність за надання недостовірного висновку, а також суд враховує формальну та реальну кваліфікацію осіб, які здійснювали оцінку, і приймає до уваги відомості надані саме експертом, а не суб'єктами оціночної діяльності.
Отже, за висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи від 16.06.2023 року, вартість відновлювального ремонту КТЗ BMW R 1200, д.н.з. НОМЕР_2 , з врахуванням фізичного зносу станом на дату ДТП - 19.08.2022 року, складає: 126674,46 грн., в т.ч. ПДВ - 21112,41 грн.
126674,46 грн. - 2500,00 грн. (франшиза) = 124174,46 грн.
Вказана сума (124174,46 грн.) має бути зменшена на суму ПДВ відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки позивач у своїй заяві про сплату страхового відшкодування зазначив про необхідність перерахування страхової виплати на його особистий рахунок в банківській установі, тож доплату у вигляді розміру податку на додану вартість позивач має право отримати від страхової компанії лише у випадку подання страховику документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Із суми 124174,46 грн. ПДВ становить 20695,74 грн., і таким чином, страхове відшкодування, яке позивач має отримати від страхової компанії становить 103478,72 грн.
Страховик сплатив на користь потерпілої особи 84768,48 грн.
Отже, різниця недоплаченої суми страхового відшкодування дорівнює 18710,24 грн. (103478,72 грн. - 84768,48 грн.), що має бути стягнута зі страховика на користь позивача.
Також позивач просить стягнути зі страхової компанії пеню за період з 23.11.2022 року по 04.08.2023 року, тобто з наступного дня після здійснення остаточного розрахунку страховиком з потерпілою особою, згідно сум, які були визначені звітом про оцінку, складеним на замовлення страхової компанії.
У відповідності до положень ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» такі вимоги позивача є законними, адже як показали висновки судової експертизи, страховик не в повній мірі розрахувався з позивачем щодо належного розміру страхової суми.
За проведеними судом розрахунками пеня на рівні подвійної облікової ставки НБУ за період з 23.11.2022 року по 04.08.2023 року на суми недоплати в розмірі 18710,24 грн. становить 6511,16 грн. Вказана сума пені підлягає стягненню зі страховика на користь позивача.
Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За проведеними судом розрахунками, три відсотки річних за період з 23.11.2022 року по 04.08.2023 року на суми недоплати в розмірі 18710,24 грн. становить 392,15 грн., а інфляційне збільшення дорівнює 875,75 грн. Зазначені суми 3% річних та інфляційних втрат підлягають стягненню з відповідача ТзДВ «СК «Кредо» на користь позивача.
Стосовно заперечень страхової компанії суд зазначає, що відповідач безпідставно застосовує положенням ГК України, адже у даному випадку спірні відносини регулюють цивільним законодавством за участі фізичних осіб і відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Принагідно суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Посилання страховою компанією на положення ст. 551 ЦК України суд вважає безпідставними, оскільки розмір неустойки не перевищує визначений судом розмір недоплати страхового відшкодування та є у двадцять разів меншим від присудженої до стягнення суми недоплаченого відшкодування, а жодних інших обставин, які мають істотне значення та відповідно мають вплив на вирішення питання про зменшення розміру пені, страховою компанією суду не доведено.
Стосовно посилань страховика на можливість застосування у даній справі аналогії закону слід зазначити, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (як і п. 8 Прикінцевих положень ГК України) передбачено звільнення від сплати, зокрема, неустойки (штрафу, пені) у позичкових та кредитних зобов'язаннях за прострочення виконання грошового зобов'язання позичальником. Тобто, законодавець саме у цих правовідносинах звільнив боржника від деяких видів відповідальності, у тому числі і щодо сплати пені. Натомість відповідна пропозиція страховика не є застосуванням аналогії закону, а фактично призводить до перебирання судом функції законодавця, що є неприпустимим.
Безпідставними, на переконання суду, є і посилання страховика на те, що положення ст. 625 ЦК України не можуть бути застосовані до страхової компанії на суму недоплаченої страхової виплати.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №14-16цс18.
Стосовно посилань ТзДВ «СК «Кредо» на лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року та відповідно наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 1 ст. 617 ЦК України, ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про ТПП в Україні").
Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.
Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні. Водночас, навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Разом з цим, у цій справі ТзДВ «СК «Кредо» не надало суду ані сертифікату ТПП, ані інших доказів на підтвердження наявності у страховика у зв'язку зі збройною агресією рф неможливості виконання своїх обов'язків по сплаті потерпілій особі страхового відшкодування. Напроти, матеріали справи свідчать, що страхова компанія здійснювала виплати позивачу і не посилалась на наявність обставин непереборної сили, хоча на час здійснення виплат військова агресія вже тривала дев'ять місяців.
Форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі; саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань; лист ТПП не має наперед встановленої сили, а може виступати додатковим аргументом у суді; форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести факт їх виникнення, те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку; виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність; форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Ураховуючи викладене, суд відхиляє посилання страховика на наявність обставин невідворотної сили за їх недоведеністю стороною відповідача.
Стосовно позовних вимог пред'явлених до відповідача ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що такі вимоги підлягають до часткового задоволення, ураховуючи наступне.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Аналіз наведених положень чинного законодавства України вказує на те, що потерпіла особа має безумовне право на відшкодування у повному обсязі заподіяної шкоди, спричиненої пошкодженням її майна.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Висновки проведеної у справі транспортно-товарознавчої експертизи свідчать про те, що для повного відновлення пошкодженого транспортного засобу необхідним є заміна пошкоджених деталей на нові і відповідно вартість відновлювального ремонту станом на дату проведення експертизи з урахуванням ПДВ становить 265179,27 грн.
Разом з цим, відповідальність страхової компанії згідно вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежена вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу, тобто відповідно до закону у страховика не виникає обов'язку сплати страхового відшкодування з урахуванням вартості заміни необхідних деталей на нові, відтак з огляду на право потерпілої особи на отримання повного відшкодування завданої шкоди, обов'язок з відшкодування шкоди по проведенню відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту зносу покладається на винну у ДТП особу.
Поряд із цим, судом встановлено та визнано і не заперечувалось стороною позивача, що навіть станом на час призначення у справі судової експертизи відновлювальний ремонт пошкодженого мотоцикла вже проводився, відповідно і судова експертиза проводилась за матеріалами справи, без фактичного огляду транспортного засобу.
Сторона позивача під час розгляду справи не надала суду даних про те, які саме деталі були замінені та скільки коштував ремонт, що був проведений повністю або частково, а також де проводився відповідний ремонт і чи була наявна складова ПДВ при здійсненні такого ремонту.
За таких обставин, ураховуючи загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України), суд дійшов висновку, що у даному випадку для здійснення розрахунку розміру матеріальної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача, слід виходити із визначеної висновком судової експертизи вартості відновлювального ремонту на дату ДТП (19.08.2022 року) без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу, що складає разом з ПДВ - 241966,11 грн.
Поскільки стороною позивача не доведено наявності складової ПДВ при здійсненні фактичного ремонту пошкодженого мотоцикла, виключенню з вартості ремонту в розмірі 241966,11 грн. підлягає розмір податку на додану вартість в сумі 40327,69 грн.
241966,11 грн. - 40327,69 грн. = 201638,42 грн.
Наділі із суми 201638,42 грн. слід відняти 124174,46 грн. (загальна сума страхової виплати з урахуванням ПДВ, який позивач може отримати надавши страховій компанії докази проведення ремонту) = 77463,96 грн.
До вказаної суми 77463,96 грн. слід додати 2500,00 грн. франшизи і відповідно загальна сума матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача становить 79963,96 грн.
Ураховуючи положення ст.ст. 22, 1166 ЦК України, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача збитків останнього, які були понесені за підготовку звіту про оцінку вартості матеріального збитку, виготовленого на замовлення позивача.
Аналіз положень ст.ст. 22, 1166 ЦК України, вказує на те, що відшкодувати збитки/завдану шкоду має особа, яка винна у їх заподіянні. Поряд із цим, представник позивача вказувала, що необхідність замовлення звіту позивачем була викликана тим, що позивач не погодився з занадто малим розміром страхового відшкодування, який був розрахований страховиком, тобто саме дії страховика та звіт виготовлений на замовлення страхової компанії змусили позивача прийняти рішення про необхідність залучення ще одного суб'єкта оціночної діяльності.
При цьому, визначена вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту зносу, тобто величина з якої вираховується відповідальність винної у ДТП особи, у звіті страхової компанії була навіть більшою (214413,30 грн.), ніж та ж величина за звітом про оцінку, складеним на замовлення позивача (210081,63 грн.).
За таких обставин, суд не вважає, що саме дії відповідача ОСОБА_2 призвели до необхідності позивача здійснювати замовлення другого звіту про оцінку, відтак підстав для стягнення саме з відповідача ОСОБА_2 витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку суд не вбачає.
Стосовно посилань сторони відповідача ОСОБА_2 на положення ст. 1193 ЦК України суд вважає, що такі посилання є безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно ч. 4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.
Разом з цим, відповідач ОСОБА_2 посилаючись на те, що він є інвалідом 3 групи і йому протипоказана важка праця, жодними належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами не підтвердив свого матеріального становища, адже сама по собі наявність групи інвалідності та обмеження у можливості працювати, не є підтвердженням незадовільного матеріального/фінансового стану особи без надання суду даних податкових та пенсійних органів щодо розміру доходу та даних державних реєстрів щодо наявності на праві власності нерухомого майна, транспортних засобів тощо.
Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 завданої моральної шкоди, суд вважає, що такі вимоги підлягають до часткового задоволення, ураховуючи наступне.
За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22).
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Таким чином, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить із того, що моральна шкода позивачу безумовно завдана пошкодженням належного йому транспортного засобу, що призводить до душевних переживань. Але враховує характер, глибину і тривалість душевних переживань позивача, суд не може погодитись із розміром відповідної шкоди в сумі 20000,00 грн.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги зазначене вище і враховуючи принципи розумності, виваженості, пропорційності, справедливості, співмірності та обґрунтованості вважає, що в якості грошового відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на його користь 5000,00 грн., що є ймовірною компенсацією втрат, з урахуванням наведених принципів.
Розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення можливості відновити втрачену психологічну рівновагу, але не бути джерелом збагачення за рахунок відповідача, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., виходячи із встановлених фактичних обставин цієї справи, справедливих і розумних критеріїв такого розміру відповідальності.
Щодо передачі позивачем відповідачу ОСОБА_2 замінених запчастин, суд зазначає наступне.
Відповідно до роз'яснень п. 14 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Однак, у даній справі сторона відповідача ОСОБА_2 вимагаючи передачі їй замінених запасних частин при ремонті мотоцикла не зверталась до суду з клопотанням про витребування від сторони позивача інформації щодо переліку деталей, які фактично були замінені та не ставила питання стосовно проведення судової експертизи, з метою визначення переліку запасних частин, які дійсно були замінені при ремонті.
За відсутності даних про перелік конкретних запасних частин, які замінили під час ремонту транспортного засобу, у суду відсутня можливість зобов'язати позивача передати замінені запасні частини заподіювачу шкоди, адже формальне зазначення у рішенні суду про передачу майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду буде ілюзорним з точки зору можливості виконання такого рішення, натомість принцип необхідності виконання рішення є основою судового акту.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України суд здійснює розподіл між сторонами судових витрат (судового збору та витрат позивача на проведення судової експертизи) і ураховуючи, що позов задоволено на 51%, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають судові витрати у сумі 3850,62 грн. з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 22, 23, 258, 625, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позов ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_4 суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 18710 (вісімнадцять тисяч сімсот десять) грн. 24 коп.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_4 пеню, три відсотки річних та інфляційне збільшення у загальному розмірі 7779 (сім тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 06 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму франшизи та матеріальну шкоду в загальному розмірі 79963 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 96 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 завдану моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_4 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору та проведенням судової експертизи в сумі 3850 (три тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 61 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору та проведенням судової експертизи в сумі 3850 (три тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 61 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 18.03.2024 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (м. Запоріжжя, пр-т Моторобудівників, 34, код ЄДРПОУ 13622789);
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Суддя -