Номер провадження 2/754/2776/24
Справа № 754/3829/24
про відкриття провадження
"19" березня 2024 р. суддя Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна,
18 березня 2024 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна.
Враховуючи вимоги ст.. 274, 276, 277 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Враховуючи викладене, провадження про цивільній справі за вищеназваним позовом підлягає призначенню до розгляду в підготовчому засіданні.
До суду одночасно з поданим позовом надійшла заява про забезпечення його позову, в якій заявник просив: заборонити державному нотаріусу Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Васильєвій Ользі Вікторівні видавати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 .
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У частині першій та другій статті 150 ЦПК України зазначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зважаючи на викладене вище, обраний спосіб забезпечення позову, характер вимог, вимоги діючого законодавства на даний час, суд вважає, що підстав для задоволення заяви немає.
Керуючись ст. 149, 153, 187 ЦПК України України, суддя
Відкрити провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна.
Призначити підготовче засідання по названій справі 18 квітня 2024 року на 11 годину 30 хвилин в приміщенні суду.
Визначити строк для подання відповідачем відзиву на позов у вигляді п'ятнадцяти днів з дня вручення (отримання) ухвали про відкриття провадження.
Визнати строк для подання позивачем відповіді на відзив у вигляді п'яти днів з дня отримання позивачем відзиву.
В підготовче засідання викликати сторони.
Адреса на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет - ds.ki.court.gov.ua.
У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала в частині відмови у забезпеченні позову може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя