Справа № 572/3104/23
28 грудня 2023 року Сарненський районний суд Рівненської області
в складі:
головуючого судді - Ведяніної Т. О.
при секретарі - Шевні І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу № 572/3104/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарненський хлібозавод» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів
ТОВ «Сарненський хлібзавод» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 114800 грн. боргу та понесені судові витрати.
Позов обґрунтовує тим, що 24 вересня 2020 року між сторонами було укладено договір позики грошових коштів працівнику підприємства №48-09/2020 у відповідності до якого позичкодавець безоплатно передає користувачу у позичку грошові кошти в сумі 120000 грн., які останній зобов'язався повернути до 24 березня 2021року.
Однак, всупереч умовам договору, ОСОБА_1 не повернув частину позики в сумі 114800 грн. чим допустив порушення ст.1046, 1049 ЦК України.
Відповідно до вимог ч.5 ст.279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.4 ст.277 ЦПК України відповідачем суду не подано.
Клопотань сторонами заявлено не було.
Дослідивши письмові докази, давши їм правову оцінку, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 24 вересня 2020 року сторони уклали договір позички грошових коштів №48-09/2020, за умовами якого позичкодавець ТОВ «Сарненський хлібзавод» передав безоплатно ОСОБА_1 у позичку грошові кошти в сумі 120000 грн. із зобов'язанням їх повернути до 24 березня 2021 року. Факт отримання грошей ОСОБА_1 підтверджується видатковим касовим ордером від 25 вересня 2020 року на суму 120000 грн.
Укладений договір відповідає вимогам, установленим для правочинів, які укладаються в письмовій формі, і приймається судом як доказ, який вказує на факт наявності боргу відповідача перед позивачем.
Відповідачем на виконання договору було сплачено 5200 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами : № 333 від 11 жовтня 2021 року на суму 2000 грн.,№368 від 11 листопада 2021 року на суму 200 грн., №373 від 15.112021 року на суму 3000 грн.
Загальна сума заборгованості згідно розрахунків позивача складає 114800 грн, з чим суд погоджується.
Відповідач ОСОБА_1 суду не надав доказів, які б вказували на виконання останнім своїх зобов'язань за договором позики, до теперішнього часу не виконав свої зобов'язання перед позивачем.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами мали місце договірні зобов'язання, які відповідач порушив, не повернула позивачу обумовлену договором суму у встановлений термін, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Згідно квитанції позивач за подання позову до суду сплатив судовий збір в розмірі 2684 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог - слід стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат, які підтверджені документально.
На підставі ст.ст. 625, 629, 1046, 1047 цк України, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САРНЕНСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД» (м.Сарни вул.Європейська (колишня вул.Бєлгородська),31А Рівненської області, код ЄДРПОУ 00379436) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ) про стягнення коштів - задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САРНЕНСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД» 114 800 грн. боргу за договором позики, а також 2684 грн. 00 коп. понесених судових витрат.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: