Справа № 570/6568/23
Номер провадження 2/570/343/2024
14 березня 2024 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю:
секретаря судових засідань Гречки О.В.
представника позивача - адвоката Ярославської О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -
Позивач зазначає, що його батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті батька. За життя батько отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) посвідчує право громадян на відповідну частину земель сільськогосподарського призначення без виділу її в натурі (на місцевості). На даний час цей сертифікат втрачений, через що позивач не може оформити спадкові права у нотаріуса. За наведеного позивач звернувся до суду з позовом та просить суд визнати за ним право власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті свого батька.
Від відповідача надійшов відзив. Зазначають про те, що визнають позов та просять справу розглядати без представника сільської ради. Не заперечують щодо обставин, про які зазначає позивач.
В судове засідання позивач не з'явився.
Представник позивача позов підтримала та пояснила суду про обставини, що описані вище.
Представник відповідач просить справу розглядати без їх участі, позов визнають.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов'язковою. Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості проведення розгляду справи без участі сторін.
Заслухавши представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, про що виконавчим комітетом Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області складено актовий запис про смерть № 65 від 26 грудня 1999 року, і що підтверджується свідоцтвом про смерть
Згідно чинного на дату смерті батька цивільного законодавства позивач вважається таким, що прийняв спадщину своєчасно, оскільки вступив в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується довідкою, виданою Городоцькою сільською радою Рівненського району Рівненської області 13.10.2023 року № 861/03-02-09/23.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України (435-15), який був чинним на момент відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті батька.
19.10.2023 року після звернення позивача до приватного нотаріуса Кутецької В.В. до Спадкового реєстру було внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи за № 71426046.
В ході оформлення спадкової справи виявилась відсутність у позивача необхідних правовстановлюючих документів на земельну ділянку(пай), що на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області. У відповідь на запит приватного нотаріуса Кутецької В.В. від 19.10.2023 року № 292/02-14 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області отримано відповідь на запит, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну ділянку(пай), на підставі рішення Рівненської районної державної адміністрації від 26.06.1996 року № 448, громадянину ОСОБА_3 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) від 12.07.1996 року серії РВ № 014952, реєстраційний №948. Розмір земельної частки (паю) - 3,03 умовних кадастрових гектарів.
За повідомленням цього ж державного органу з питань земельних відносин, станом на 01.01.2013 року інформація про видачу державного акту на право власності на земельну ділянку, взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РВ № 014952, громадянину ОСОБА_3 в Головному управлінні Держгеокадастру у Рівненській області відсутня.
У зв'язку з неможливістю видати нотаріусом свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) через відсутність сертифіката позивачеві було роз'яснено про необхідність звернення за захистом своїх прав до суду (повідомлення нотаріуса № 346/02-14 від 11.12.2023 року).
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно із ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року, його положення застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно довідки ПСП «Нива» від 13.12.2023 року № 25, ОСОБА_3 , 1932 року народження, працював в господарстві з березня 1982 року по грудень 1992 року, після чого звільнений в зв'язку з досягненням пенсійного віку, але надалі залишався членом господарства (оригінал довідки додається).
Як вбачається з Державного акту на право колективної власності на землю серії РВ 00001 від 13.01.1994 року, вказані землі рішенням Городоцької сільської ради народних депутатів від 17.12.1993 року було передано Колективному пайовому сільськогосподарському підприємству «Нива», ОСОБА_3 було внесено до списку осіб, які мають право на земельну ділянку (пай), його прізвище і номер сертифікату зазначено в Списку громадян, яким передаються у власність земельні ділянки (паї) на території Городоцької сільської ради Рівненського району згідно Розпорядження голови райдержадміністрації від 06 березня 2008 року № 188, в якому він зазначений під порядковим номером 582 і де вказаний номер виданого йому сертифікату - 014952.
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтвердили, що за життя батько позивача був включений до відповідних списків на отримання сертифікату на земельну частку (пай), та спадкодавець отримав такий сертифікат. У подальшому батько позивача обробляв належну йому земельну ділянку, яка йому була виділена.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування», а саме в п. 11 роз'яснив, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року , Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям урегульований Указом Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року.
Відповідно до пункту 2, 5 зазначеного Указу Президента України № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Членами КСП були: постійні працівники - члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали у КСП і залишились його членами, незалежно від місця їх проживання; особи, направлені на навчання особи, якщо вони залишилися членами КСП, військовослужбовці строкової служби, якщо вони теж залишилися членами КСП, жінки - члени КСП, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю або пологами чи по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також члени КСП, які займали виборні посади в органах державної влади або місцевого самоврядування, якщо збереження за ними членства в КСП передбачено його статутом.
Право на земельну частку (пай) має особа, яка була членом КСП на час одержання акта на право колективної власності на землю, яка пізніше стала об'єктом розпаювання.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК .
Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Згідно пунктів 16, 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Отже, Сертифікат на право на земельну частку (пай) посвідчує право громадян на відповідну частину земель сільськогосподарського призначення без виділу її в натурі (на місцевості). Державним актом на право власності на земельну ділянку, який видається після виділення власником земельних часток (паїв), посвідчується право власності на вже виділену землю, як об'єкт матеріального світу.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 30.03.2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування», а саме в п. 10 роз'яснив, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
З комплексного аналізу земельного законодавства України слідує, що право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов:
-перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства;
-отримання цим підприємством державного акту на право колективної власності на землю;
-включення особи до списку, доданого до цього акту.
Як свідчить актуальна судова практика, зазначені умови можуть підтверджуватися, зокрема, витягами з Книг реєстрації сертифікатів на земельні частки (паї), із зазначенням реквізитів виданого сертифікату, які надаються територіальними органами Держгеокадастру; витягами з Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю; довідками від сільських, селищних рад із зазначенням відомостей про земельні ділянки, які обліковуються за спадкодавцем.
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Відмова нотаріуса у видачі позивачеві свідоцтва про право на спадщину пов'язана виключно через втрату сертифіката спадкодавцем.
Щодо позовної давності, то суд зазначає наступне.
У постанові ВС від 30.09.2020 року у справі №584/639/19 (провадження №61-10930св20) зазначено, що: «за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин відсутні».
Аналогічний висновок викладений і у наступних постановах, зокрема у постанові ВС від 18.08.2021 у справі №543/994/17.
Щодо заявлених позовних вимог, то позивач просив ухвалити рішення, яким позивачем право на земельну ділянку (пай) розміром 3.03 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж в натурі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в КСП «Нива» село Городок Рівненського району Рівненської області, на підставі сертифікату серія РВ № 014952, виданого Рівненською державною районною адміністрацією Рівненської області на підставі рішення від 25.06.1996 р. № 448, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 948 від 12.07.1996 р. в порядку спадкування після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як зазначається у постанові ВП ВС від 20.06.2023 року у справі № 554/10517/16-ц (п.7.47) Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31).
Тому суд вважає, що рішення суду про визнання за позивачем права на земельну частку (пай) розміром 3,03 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж в натурі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташований на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області і перебували в колективній власності колективного пайового сільськогосподарського підприємства «Нива», на підставі сертифікату серія РВ № 014952, виданого Рівненською державною районною адміністрацією Рівненської області на підставі рішення від 25.06.1996 р. № 448 на ім'я ОСОБА_3 , зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 948 від 12.07.1996 р., в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідатиме результату, яку прагнув досягнути позивач при зверненні до суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд надав відповіді на всі питання, що були порушені позивачем.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За наведеного наявні підстави для задоволення позову.
Позивач не заявив про те, щоб понесені ним судові витрати були стягнуті з відповідача на його користь. Адже кожна із сторін має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. І в даному випадку позивач не бажає відшкодовувати понесені ним судові витрати. А суд не може прийняти рішення, вийшовши за межі волі позивача.
Таким чином понесені позивачем судові витрати залишаються покладеними на нього.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задоволити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Рівне, мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право на земельну частку (пай) розміром 3,03 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж в натурі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташований на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області і перебували в колективній власності колективного пайового сільськогосподарського підприємства «Нива», на підставі сертифікату серія РВ № 014952, виданого Рівненською державною районною адміністрацією Рівненської області на підставі рішення від 25.06.1996 р. № 448 на ім'я ОСОБА_3 , зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 948 від 12.07.1996 р., в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Городоцька сільська рада Рівненського району Рівненської області (вул. Шевченка, 4, с. Городок Рівненського району Рівненської області).
Суддя Красовський О.О.