Справа № 561/400/24
19 березня 2024 року смт Зарічне
Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:
судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
його захисника - адвоката - ОСОБА_5 (дистанційно),
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Зарічне в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 62024240030000256 від 20 лютого 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Станиця Луганська, Луганської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , неодруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, -
ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії четвертого відділення інспекторів прикордонної служби № 1 військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на встановлений порядок підлеглості, порушуючи військову дисципліну, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без поважних причин, в умовах воєнного стану, з метою відхилитися від вибуття до нового місця дислокації, 04 жовтня 2023 року близько 05:00 год знаходячись у місці тимчасової дислокації відділу прикордонної служби № НОМЕР_2 у населеному пункті АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати бойовий наказ від 03 жовтня 2023 року № 41 дск, що був доведений командиром - в.о. начальника НОМЕР_2 прикордонного загону полковником ОСОБА_6 на висування в район активних бойових дій особового складу зведеного відділу прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону на ділянку відповідальності НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 ), чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
На стадії досудового розслідування 29 лютого 2024 року між прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , разом з його захисником - адвокатом ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості.
За умовами угоди про визнання винуватості її сторонами сформульовано підозру та його правову кваліфікацію за ч. 4 ст. 402 КК України, зазначено істотні для цього кримінального провадження обставини, підозрюваний ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України у повному обсязі згідно повідомленої йому підозри.
Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ст. 69, 58 КК України, у виді двох років службового обмеження для військовослужбовців на строк два роки, із відрахуванням в доход держави 20 відсотків його грошового забезпечення.
Обвинувачений ОСОБА_4 , його захисник - адвокат ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_3 кожен окремо, під час підготовчого судового засідання, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги закону, просили угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджену в ній вид та міру покарання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з такого.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюваний ОСОБА_4 визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України. Укладення угоди про визнання винуватості між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального та Кримінального кодексів України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підставі для визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання.
Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує те, що він раніше не судимий, до адміністративної та дисциплінарної відповідальності не притягувався, має сім'ю, по службі характеризується позитивно, на даний час проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , має 25 років вислуги років у Державній прикордонній службі, учасник бойових дій, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , визначені ст. 67 КК України, по справі не встановлено.
Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
Речових доказів та процесуальних витрат по справі немає.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373 ст. 374-376, 474, 475 КПК України
Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 лютого 2024 року кримінальному провадженні № 62024240030000256 від 20 лютого 2024 року, укладену між прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , разом з його захисником - адвокатом ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання, із застосуванням статті 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (Два) роки.
На підставі ст. 58 КК України, замінити призначене покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк два роки на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 (Два) роки, з відрахуванням в доход держави 20 відсотків із суми його грошового забезпечення.
Запобіжний захід у вигляді застави із покладенням на ОСОБА_4 обов'язків, пов'язаних із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави скасувати.
Заставу, визначену ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 01 лютого 2024 року в сумі 73000,00 грн (Сімдесят три тисячі гривень) - повернути заставодавцю, відповідно до ст. 182 КПК України, після набрання вироком суду законної сили.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1