Справа № 545/4224/23
Провадження № 2-а/545/19/24
"11" березня 2024 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Стрюк Л.І.
з участю секретаря Синегуб Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 31.07.2023 інспектором взводу 2 роти 1 БУПП в Полтавській області УПП лейтенантом поліції (прізвище, ім'я та по-батькові Інспектора не читаються) винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП. Згідно з постановою 31.07.2023 о 09 год 38 хв на а/д Київ-Харків-Довжанський 341 км + 50 м МОЗ гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Jeep CHEROKEE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, а саме: не набувши цього права після позбавлення права на керування транспортним засобом відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 29.03.2021 по справі №3/553/230/2021, чим порушив постанову КМУ №340 та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух». У обґрунтування позову посилався на те, що порушено його конституційне право на захист, а також відсутня подія та склад адміністративного правопорушення і викладені обставини в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності, а тому вона є незаконною та підлягає скасуванню. Зазначив, що постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 29.03.2021 по справі №3/553/230/2021 не існує. Натомість існує постанова Ленінського районного суду м. Полтави від 16.03.2021 р. по справі №553/415/21, провадження № 3/553/230/2021, яка набрала законної сили 29.03.2021, згідно з якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200,00 з позбавленням права керування транспортним засобом. Тобто, ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортним засобом до 29.03.2022. Також зазначив, що у постанові не конкретизовано, в чому саме полягало порушення позивачем вимог постанови КМУ №340.
Просив постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД №055913 від 31.07.2023 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП у розмірі 3 400,00 грн, визнати незаконною та скасувати, а справу закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП; стягнути судові витрати.
У відзиві на позов представник співвідповідачів заперечувала проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що ОСОБА_1 допустив порушення вимог безпеки дорожнього руху, а саме - 31.07.2023, о 09 год 38 хв на а/д М03, Київ-Харків-Довжанський, 341 км + 50м, керував транспортним засобом JEEP CHEROKEE, номерний знак, НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не набув цього права після позбавлення права керування транспортними засобами, відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Полтава, чим порушив ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та постанову КМУ № 340 від 08.05.1993. Зазначила, що ОСОБА_1 двічі позбавлявся права керування строком на 1 рік: Ленінським районним судом м. Полтава з 29.03.2021 та Полтавським районним судом Полтавської області з 26.03.2021. Після закінчення строку позбавлення ОСОБА_1 для повернення посвідчення водія (поновлення права керування ТЗ) до органів ТСЦ не звертався. Відтак, станом на 31.7.2023 (момент винесення оскаржуваної постанови) позивач був особою, яка не мала права керування транспортними засобами, так як не поновила це право після закінчення строку позбавлення.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, представник попередньо надав заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідачів у судове засідання не з'явилася, попередньо надавши заяву про розгляд справи без її участі, у задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 31.07.2023 інспектором взводу 2 роти 1 БУПП в Полтавській області УПП лейтенантом поліції Дударевською А.А. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП.
Згідно з постановою 31.07.2023 о 09 год. 38 хв. на а/д Київ-Харків-Довжанський 341 км + 50 м МОЗ ОСОБА_1 керував транспортним засобом Jeep CHEROKEE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, а саме: не набувши цього права після позбавлення права на керування транспортним засобом, відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 29.03.2021 по справі №3/553/230/2021, чим порушив постанову КМУ №340 та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух».
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 2.1. (а) ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.4 (а) ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитись із дотриманням вимог ПДР, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 ПДР.
Відповідно до п. 1.10 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортнім засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;
Крім того, ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 16.03.2021 р. по справі №553/415/21, провадження № 3/553/230/2021, яка набрала законної сили 29.03.2021, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Отже, ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортним засобом у період з 29.03.2021 до 29.03.2022.
Відповідно до п. 20 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» №340 від 08.05.1993 позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.
Рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами протягом трьох робочих днів з моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні.
Повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний та практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.
Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.
Вилучені посвідчення водія зберігаються у територіальному сервісному центрі МВС за місцем проживання осіб, зазначеним у рішенні про позбавлення права на керування транспортними засобами.
Якщо посвідчення водія, яке вилучено в особи, позбавленої права на керування транспортними засобами, на момент її звернення знищено або втрачено, такій особі видається нове посвідчення водія після складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.
Повернення посвідчення водія, отриманого вперше, особі, позбавленій права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), не здійснюється. У такому випадку після набрання чинності рішенням суду про позбавлення особи права на керування транспортними засобами посвідчення водія вважається недійсним, підлягає вилученню та передається для знищення до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні.
Для отримання права на керування транспортними засобами така особа після закінчення строку, на який її позбавлено такого права, проходить позачерговий медичний огляд, повторну підготовку в закладі та складає теоретичний і практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС, після чого отримує посвідчення водія, яке вважається отриманим вперше.
Також відповідно до Наказу МВС № 515 від 07.12.2009 року, а саме п. 2.31 «Позбавлення осіб права керування транспортними засобами проводиться відповідно до чинного законодавства».
Після закінчення терміну позбавлення права керування транспортними засобами посвідчення водія повертаються власникам або після складання іспитів із знань Правил дорожнього РУХУ та навичок керування транспортними засобами проводиться їх обмін. Особам, позбавленим права керування транспортними засобами за керування ними в стані сп'яніння, посвідчення водія може бути повернуто після обов'язкового проходження медичного огляду та складання іспитів із знань Правил дорожнього руху та навичок керування транспортними засобами. При цьому іспит із навичок керування транспортними засобами приймається на транспортному засобі тієї категорії, право на керування яким особу було позбавлено.
Будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 після 29.03.2022 повернуто посвідчення водія, суду не надано.
Отже, керування ОСОБА_1 транспортним засобом, який не мав такого права, є неправомірним.
При вирішенні питання щодо дотримання вимог закону під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, у т.ч. частиною 2 статті 126 КУпАП.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанову у справах про адміністративні правопорушення з порушенням ПДР на місці вчинення правопорушення.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. В пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Пунктом 39 рішення ЄСПЛ у справі "Лучанінова проти України" від 09.06.2011 року (Заява N 16347/02) Суд зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах "Езтюрк проти Німеччини" (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, п. п. 52-54, Series A N 73; "Лауко проти Словаччини" (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, п. п. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; ухвала щодо прийнятності у справі "Рибка проти України" (Rybka v. Ukraine), заява N 10544/03, від 17 листопада 2009 року).
Встановлено, що інспектором патрульної поліції при розгляді матеріалу та винесенні постанови не роз'яснено особі, щодо якої розглядалася справа, її права, що передбачені ст.268 КУпАП, у т.ч. і право на правову допомогу.
Як вбачається із постанови, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 заявив про намір скористатись правовою допомогою, про що у ній зазначив письмово.
Згідно з п.2 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при розгляді справи за ч. 2 ст.126 КУпАП, працівником патрульної поліції не вжито ніяких заходів щодо забезпечення можливості особі реалізувати своє право на отримання правової допомоги, чим порушені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та порушений порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та направленню на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) Управління патрульної поліції в Полтавській області.
Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 286 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Постанову серії БАД №055913 від 31.07.2023 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП у виді штрафу в сумі 3400 грн скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - направити на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Полтавській області.
Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: Л. І. Стрюк