Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/823/24
Провадження № 2/553/740/2024
Іменем України
19.03.2024м. Полтава
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Фоміна Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», Акціонерного Товариства «Полтаваобленергозбут» про визнання дій з відключення від електричної мережі, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
18.03.2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначена справа надійшла на розгляд судді Фоміної Ю.В.
Збираник Євгеній Миколайович звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», Акціонерного Товариства «Полтаваобленергозбут», у якому просить визнати незаконними дії Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» та Акціонерного товариства «Полтаваобленергозбут» по відключенню 14.03.2024 року від електричної мережі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» та Акціонерне товариство «Полтаваобленергозбут» відновити електропостачання будинку АДРЕСА_1 ; стягнути з Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» та Акціонерного товариства «Полтаваобленергозбут» на користь позивача моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.
При вирішенні питання про відкриття провадження встановлено, що зазначена позовна заява не може бути прийнята до розгляду Ленінським районним судом міста Полтави та підлягає направленню за підсудністю з наступних підстав.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Так, за загальним правилом ст.27 ЦПК України підсудність справ за позовами до фізичних осіб визначається за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача.
Виняток з даного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 зазначила, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Так, позивачем заявлені вимоги про визнання незаконними дії Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» та Акціонерного товариства «Полтаваобленергозбут» по відключенню 14.03.2024 року від електричної мережі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» та Акціонерне товариство «Полтаваобленергозбут» відновити електропостачання будинку АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів моральну шкоду. Спричинену вказаними діями відповідачів.
Отже. предмет позову стосується прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної підсудності Глобинського районного суду Полтавської області.
Відтак, виходячи з того, що спір виник з приводу нерухомого майна, для якого цивільним процесуальним законом встановлено виключну підсудність, суд приходить до висновку, що справа підлягає розгляду відповідно до положень статті 30 ЦПК України відповідно до правил виключної підсудності за місцем знаходження нерухомого майна.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Отже, з огляду на те, що Ленінський районний суд м. Полтави у даному випадку не є судом встановленим законом, оскільки спір у даній справі стосується нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Глобине, вважаю, що справа підлягає направленню за територіальною підсудністю до Глобинського районного суду Полтавської області.
Керуючись ст. ст. 31, 32, 187, 258, 259, 260, 261 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», Акціонерного Товариства «Полтаваобленергозбут» про визнання дій з відключення від електричної мережі, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, - передати на розгляд до Глобинського районного суду Полтавської області за правилами виключної підсудністю.
Копію ухвали направити сторонам для відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений 19.03.2024 року.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Ю. В. Фоміна