79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.03.2024 Справа № 910/18160/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м. Київ,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , м. Львів,
про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 109 164,48 грн,
На розгляд Господарського суду Львівської області за підсудністю з Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 109 164,48 грн.
Ухвалою від 01.01.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження без виклику представників сторін.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
Позиція позивача
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №219936-КС-001 від 01.04.2021 у зв'язку з чим заборгованість становить 109 164,48 грн.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що умови укладеного договору є несправедливими, а заявлена до стягнення сума є надмірним тягарем для нього. Останній вважає за можливе та необхідне зменшити розмір заявленої до стягнення суми заборгованості до 60 000,00 грн. Відсутні підстави для стягнення 6 000,00 грн заборгованості за комісією. Часткова оплату на загальну суму 9 830,00 грн не вплинула на зменшення суми кредиту. Кредитний договір не містить підпису позичальника, а тому вимога про стягнення заборгованості недоведена. У своєму відзиві відповідач посилається на Закон України «Про захист прав споживачів» в контексті кредитного договору.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
До укладення договору №2199360-КС-001 від 01.04.2021 ОСОБА_1 була належним чином ідентифікована 01.04.2021 за допомогою відеоверифікації. За отриманням кредиту звернулась особа, якій належить фінансовий номер телефону НОМЕР_1 та паспорт громадянина України у формі книжечки НОМЕР_2 (відеофайл тривалістю 00:01:34 розміщений на гугл - диску за коротким посиланням: http://surl.li/nnddp та надається позивачем в Електронному Суді).
01.04.2021 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (скорочене найменування - ТОВ «БІЗПОЗИКА») уклали Договір про надання кредиту №219936-КС-001 (далі - Договір). Договір укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям ТОВ «БІЗПОЗИКА», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця - https://bizpozyka.com/.
Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного договору про надання кредиту №219936-КС-001 від 01.04.2021.
Відповідно до п.1 Договору, Кредитодавець надає Позичальникові кредит у розмірі 40 000,00 грн, строком на 24 тижні - до 16.09.2021, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,07978750% в день (фіксована ставка). Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Відповідно до п. 2 Договору, протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховується на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахування дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно графіку платежів.
Позичальник зобов'язаний повернути Кредит та сплатити Проценти за користування Кредитом згідно графіка платежів зазначеного в п. 3 Договору.
01.04.2021 позивач видав відповідачу Кредит у розмірі 40 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №26371 від 01.04.2021, чим виконав свої зобов'язання своєчасно та в повному обсязі.
Кошти були перераховані на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_3 який вона зазначила в особистому кабінеті на сайті позивача - https://bizpozyka.com/, що підтверджується витягом з анкети клієнта ФОП ОСОБА_1 від 27.11.2023.
Матеріали справи містять паперову копію веб - сторінки он - лайн сервісу Приват24 за допомогою якого представник Позивача намагався переказати 1 гривню на картковий рахунок № НОМЕР_3 . З даного доказу вбачається, що станом на дату подання позовної заяви, картковий рахунок № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 .
Відповідач частково сплатив заборгованість за Договором в розмірі - 9 830,00 грн, розмір якої зазначено у розрахунку заборгованості ФОП ОСОБА_1 за Договором №219936-КС-001.
Згідно довідок ТОВ «Платежі онлайн» ТМ Рlaton №690/11-693/11 від 23.11.2023, №691/11 від 23.11.2023, №692/11 від 23.11.2023, №693/11 від 23.11.2023 (графа «Опис»), це оплата кредиту згідно договору №3003911620 (3003911620 - це РНОКПП відповідача). При погашенні кредиту через Особистий кабінет позичальника на сайті Кредитодавця https://bizpozyka.com/, позичальнику необхідно ввести свій РНОКПП і програма приймання платежів в Особистому кабінеті автоматично зараховує платіж в рахунок погашення боргу за існуючим договором.
За вх. №3171/24 від 02.02.2024 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав відповідь, що рахунок № НОМЕР_3 належить ОСОБА_2 . 01.04.2021 на вказаний рахунок зараховано грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн. Крім того надано виписку по рахунку за період з 01.04.2021 по 21.04.2021.
Від Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» за вх. №4725/24 від 19.02.2024 надійшла інформація щодо вхідних SMS/СМС - повідомлень, які надходили на номер телефону НОМЕР_1 - з 15 години 21 хвилини 01 квітня 2021 року до 17 години 29 хвилин 01 квітня 2021 року. У вказаний часовий проміжок на номер телефону відповідача надходили смс повідомлення від ТОВ «БІЗПОЗИКА».
За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем (п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є: використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом досліджено зміст Договору про надання кредиту №219936-КС-001 від 01.04.2021 та встановлено, що підпис на ньому від імені позичальника ФОП ОСОБА_1 вчинено шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-8656.
Відповідачем не спростовано, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-8656, на номер телефону НОМЕР_1 .
Приналежність відповідного номеру телефону відповідачу підтверджується змістом процесуальних документів у даній справі та файлом відеоверифікації, яка була здійснена 01.04.2021 з ОСОБА_1 (відеофайл тривалістю 00:01:34 розміщений на гугл-диску за коротким посиланням: http://surl.li/nnddp)
Всупереч положенням ст. ст. 73 - 80 ГПК України, відповідачем не заперечено фактичних обставин укладення відповідного кредитного договору, вчинення електронного правочину шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а також узгодження у такий спосіб усіх істотних умов договору.
Таким чином 01.04.2021 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №219936-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Отже, суд приходить до висновку про дотримання сторонами вимог законодавства під час укладення кредитного договору.
Крім того, обставини укладення сторонами Договору №219936-КС-001 від 01.04.2021 про надання кредиту, отримання у межах дії даного договору кредитних коштів, підтверджується доказами по справі.
Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн, на банківську картку Позичальника № НОМЕР_3 (номер карти вказаний Позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті).
Приналежність Відповідачу банківської картки № НОМЕР_3 , на яку перераховувались кредитні кошти підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вх. №3171/24 від 02.02.2024. Матеріали справи містять паперову копію веб - сторінки он-лайн сервісу Приват24 за допомогою якого представник Позивача намагався переказати 1 гривню на картковий рахунок № НОМЕР_3 . З даного доказу вбачається, що станом на дату подання позовної заяви, картковий рахунок № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 .
Відповідач не спростував самого факту зарахування коштів на власну банківську картку.
Суд зауважує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву ст.79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 року наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Варто відзначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарт доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Крім того, послуга проміжного характеру в інформаційній сфері - послуга з передачі та/або зберігання інформації та присвоєння мережевих ідентифікаторів (п. 13 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону, постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є постачальники електронних комунікаційних послуг, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб'єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про електронну комерцію", сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
Права та обов'язки постачальника послуг проміжного характеру в інформаційній сфері визначаються договором про надання таких послуг, Цивільним та Господарським кодексами України, положеннями цього Закону та законодавством у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра.
Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері не є стороною електронного правочину.
Отже, законом передбачено можливість використання послуг третіх осіб з метою забезпечення можливості здійснення діяльності (в тому числі платежів) у сфері електронної комерції.
Згідно довідок ТОВ «Платежі онлайн» ТМ Рlaton №690/11 від 23.11.2023, №691/11 від 23.11.2023, №692/11 від 23.11.2023, №693/11 від 23.11.2023 (графа «Опис»), це була оплата кредиту згідно договору №3003911620 (3003911620 - це РНОКПП відповідача). При погашенні кредиту через Особистий кабінет позичальника на сайті Кредитодавця https://bizpozyka.com/, позичальнику необхідно ввести свій РНОКПП і програма приймання платежів в Особистому кабінеті автоматично зараховує платіж в рахунок погашення боргу за існуючим договором.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».
Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 05.12.2019 ФОП ОСОБА_1 зареєструвалась свою підприємницьку діяльність у формі фізичної особи - підприємця.
01.04.2021 ФОП ОСОБА_1 уклала з ТОВ «БІЗПОЗИКА» Договір про надання кредиту №219936-КС-001 саме в статусі фізичної особи-підприємця (далі по тексту - «Договір»).
Відповідно до п. 1 Договору: Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн (Сорок тисяч грн) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Договір).
Згідно п. 5 Договору про надання кредиту №219936-КС-001 Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця https://bizpozyka.com/, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.
Відповідно до п. 2.1 Правил, Кредит надається Позичальнику для придбання товарів (робіт, послуг) здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь - якої іншої, незабороненої законом, діяльності.
Відтак, Відповідач за спірних правовідносин не є споживачем у розумінні Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування», а позовна заява у даній справі не пов'язана з захистом порушених прав споживача, тому посилання Відповідача на законодавство яке регулює питання споживчого кредитування є безпідставним та помилковим.
Загальні умови кредитування визначаються у відповідності до норм статей 1046, 1048, 1050, 1054 та 1056-1 ЦК України та передбачають наступне:
- позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти;
- позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики (якщо інше не встановлене договором або законом), розмір яких встановлюється договором;
- якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України;
- за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти;
- до кредитних відносини застосовуються положення про позику, якщо інше не визначено в ЦК.
Включення до тексту Кредитного договору умов про сплату Позивачем процентів за користування кредитом (п.1 Кредитного договору), а рівно й подальше нарахування Відповідачем зазначених процентів є законним та обґрунтованим - оскільки базуються на чинних нормах спеціального законодавства України, які регламентують питання щодо саме надання кредитів.
Статтею 629 ЦК визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Таким чином, всі вищевказані норми законодавства в сукупності чітко та однозначно передбачають право Відповідача (як кредитодавця) на законне отримання доходу за Кредитним договором у вигляді процентів за користування кредитними коштами протягом дії строку кредитування.
На вірності вищевказаних висновків наголошується також і у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16.
Той факт, що розмір процентів значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, ніяким чином не впливає на законність та обґрунтованість нарахованих Позивачем процентів за користування кредитом - адже розмір таких нарахованих процентів повністю відповідає умовам Кредитного договору, а право Кредитора на одержання таких процентів у відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України є законною, справедливою та правомірною платою Позичальника за користування кредитними коштами (а не сумою компенсації), що повністю відповідає правовій позиції, висловленій в пунктах 74 - 80 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 по справі №910/4518/16.
Суд звертає увагу, що неустойка та/або відсотки за ст.625 ЦК України за кредитним договором №219936-КС-001 не нараховувались, тому твердження Відповідача про нарахування ТОВ «БІЗПОЗИКА» штрафу, пені та відсотків за ст. 625 ЦК України безпідставні та не обґрунтовані.
Комісія за надання кредиту була вказана в пункті 1 Договору про надання кредиту №219936-КС-001, що свідчить про попередню обізнаність Відповідача, щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Кредитом.
Посилання Відповідача на судову практику в питанні неправомірності встановлення комісії за видачу кредиту некоректне, оскільки в даних справах кредитні договори були укладені до прийняття Закону України «Про споживче кредитування». Згадані справи вирішувались згідно Закону України «Про захист прав споживачів» в попередній редакції, яка була вже не актуальна при укладенні кредитного договору №219936-КС-001. Також в згаданих справах йде мова про комісію банку за обслуговування кредиту.
Таким чином, надані позивачем докази у своїй сукупності є узгодженими щодо сум здійснених платежів, дат їх проведення, посилань на відповідний кредитний договір, який підписано відповідачем через телекомунікаційну систему одноразовим ідентифікатором, зарахування на рахунок відповідача.
Відтак, суд надає перевагу доводам позивача та вважає надані докази вірогідними та не спростованими відповідачем, а також вважає більш переконливими докази позивача відносно укладення сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, а також здійснення часткових оплат саме з метою повернення позики у межах дії Договору про надання кредиту.
Всупереч умовам Договору взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплати процентів в повному обсязі та у визначені графіком погашення строки відповідач не виконав, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.
За приписами частин 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідачем частково повернуто грошові кошти на загальну суму 9 830,00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом в розмірі 40 000,00 грн, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування - 66 515,68 грн. Розрахунок проведено вірно, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Виконання умов договору зі сторони відповідача, часткове погашення сум заборгованості підтверджено матеріалами справи.
Верховним Судом було зазначено, що фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу фізичної особи - підприємця, не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності особи, зумовлені її цивільною право - і дієздатністю як фізичної особи, та жодним чином не обмежує їх (Постанова КГС ВС у справі №9/679/07-НР від 10.10.2018 року).
Аналогічна правова позиція викладене в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №910/16713/15.
За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову в сумі 2 147,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за первісним договором.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ідентифікаційний код 41084239, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411) заборгованість за Договором про надання кредиту № 219936-КС-001 від 01.04.2021 в розмір 109 164,48 грн, а саме:
- заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 40 000,00 грн;
- заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 66 515,68 грн.
- заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією за надання кредиту - 2 648,80 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ідентифікаційний код 41084239, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411) судовий збір в розмірі 2 147,20 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Горецька З.В.