вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/3041/23
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»
до Фізичної особи-підприємця Хоменко Володимира Вікторовича
про стягнення 120 649,15 грн
Учасники судового процесу:
від позивача: Виноградов Ю.Е.;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Хоменко Володимира Вікторовича про стягнення 120 649,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання кредиту № 332257-КС-002 від 09.01.2022 в частині повернення кредитних коштів. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 68 950,00 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту, 51 699,15 грн суми прострочених платежів по процентах.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2023 було відкрито провадження у справі № 911/3041/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено задовольнити клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
09.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про поновлення строку на подачі відзиву та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
16.11.2023 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 911/3041/23 відмовлено у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Хоменко В.В. про поновлення строку для подачі відзиву. Відзив на позовну заяву з додатками прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи. Відмовлено у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Хоменка В.В. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Клопотання ТОВ «Бізнес Позика» про витребування доказів задоволено частково. Зобов'язано Акціонерне товариство «Універсал Банк» надати до суду інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: - чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я Хоменко Володимир Вікторович ; - у разі якщо банківська картка № НОМЕР_1 випускалася на ім'я Хоменко Володимир Вікторович надати інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 09.01.2022 року по 16.05.2023 року включно. Зобов'язано ТОВ «Бізнес Позика» надати до суду інформацію про рух коштів між ТОВ «Бізнес Позика» та ФОП Хоменко В.В. на виконання умов договору про надання кредиту № 332257-КС-002 від 09.01.2022 за період з 09.01.2023 по 20.11.2023. Справу № 911/3041/23 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Засідання у справі № 911/3041/23 призначено на 14.12.2023.
01.12.2023 до від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
13.12.2023 до суду від Акціонерного товариства «Універсал Банк» надійшов лист разом з додатками на виконання вимог ухвали суду від 21.11.2023.
14.12.2023 в судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2023 відкладено судове засідання у справі № 911/3041/23 на 10.01.2024. Повторно зобов'язано ТОВ «Бізнес Позика» надати до суду інформацію про рух коштів (банківські виписки) між ТОВ «Бізнес Позика» та ФОП Хоменко В.В. на виконання умов договору про надання кредиту № 332257-КС-002 від 09.01.2022 за період з 09.01.2023 по 20.11.2023.
10.01.2024 в судове засідання представники сторін повторно не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2024 відкладено судове засідання у справі № 911/3041/23 на 14.02.2024. Втретє зобов'язано ТОВ «Бізнес Позика» надати до суду інформацію про рух коштів (банківські виписки) між ТОВ «Бізнес Позика» та ФОП Хоменком В.В. на виконання умов договору про надання кредиту № 332257-КС-002 від 09.01.2022 за період з 09.01.2023 по 20.11.2023.
01.02.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі у відповідь на вимоги ухвали суду від 14.12.2023.
14.02.2024 судове засідання не відбулось, у зв'язку із тим, що суддя Сокуренко Л.В. з 14.02.2024 до 18.02.2024 включно перебувала у відряджені.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2024 призначено судове засідання у справі № 911/3041/23 на 29.02.2024.
Ухвала Господарського суду Київської області від 12.02.2024 була доставлена позивачу в його електронний кабінет, а відповідачу відправлена на його електронну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
29.02.2024 в судове засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, 09.01.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання кредиту № 332257-КС-00 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Як зазначив позивач, на виконання договору позивач надав відповідачу кредит шляхом перерахування на банківську карту відповідача грошових коштів в сумі 75 000,00 грн. Проте станом на дату звернення до суду із даним позовом відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 332257-КС-00 належним чином не виконав, не повернув позивачу кредит в повному обсязі та не сплатив на користь позивача проценти за користування грошовими коштами. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання кредиту № 332257-КС-002 від 09.01.2022 в частині повернення кредитних коштів, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 120 649,15 грн, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 68 950,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 51 699,15 грн. У зв'язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 68 950,00 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту та 51 699,15 грн суми прострочених платежів по процентах.
29.02.2024 в судове засідання відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Наразі суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 29.02.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
09.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - кредитодавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем Хоменко Володимиром Вікторовичем (далі - позичальник, відповідач) укладено договір про надання кредиту № 332257-КС-002 (далі - кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», за змістом пункту 1 якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн (сімдесят п'ять тисяч грн) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - договір).
Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 24 тижні. Процентна ставка: в день 0,86587334, фіксована. Комісія за надання кредиту: 11 250,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 75 000,00 грн. Термін дії договору до 26.06.2022. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 165 000,00 грн.
Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
За змістом п. 2 кредитного договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Пунктом 3 кредитного договору встановлено графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору та який передбачає 12 платежів в рівних частинах в сумі 13 750,00 грн у період з 23.01.2022 до 26.06.2022.
Згідно з п. 5 кредитного договору, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Відповідно до пп. 8, 9 кредитного договору, підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, договором та правилами.
Пунктом 10 договору закріплено, що інші умови цього правочину регулюються Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.
В матеріалах справи наявні Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», затверджені наказом директора ТОВ «Бізпозика» від 22.06.2021 № 10-ОД (далі - Правила про надання грошових коштів у кредит), які визначають порядок і умови надання ТОВ «Бізпозика» кредитів, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення і належного виконання умов договору (як визначено в пункті 1.4.3 Правил), а також регулюють відносини, що виникають між кредитодавцем і фізичною особою-підприємцем, які є сторонами договору.
Підпунктом 4.2.2.2 п 4.2.2 Правил про надання грошових коштів у кредит, позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором про надання кредиту до закінчення терміну дії договору.
Згідно з підп. 4.3.1.3 п 4.3 Правил про надання грошових коштів у кредит, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії та комісії за зміну умов договору, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених договором.
Розділом 5 Правил про надання грошових коштів у кредит визначається порядок нарахування процентів, комісії, черговість погашення вимог та повернення кредиту.
Так пунктом 5.1 Правил про надання грошових коштів у кредит передбачено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику протягом всього строку кредитування.
Нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів (5.2 Правил про надання грошових коштів у кредит).
За змістом п. 5.4 Правил про надання грошових коштів у кредит, заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту або додатковою угодою. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту при безготівкових розрахунках вважається дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця.
Згідно з п. 5.6 Правил про надання грошових коштів у кредит, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування; у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; у четверту чергу - проценти за користування кредитом; у п'яту чергу - сума кредиту.
Позивач стверджує, що 09.01.2022, на виконання кредитного договору, надав відповідачу кредитні кошти в сумі 75 000,00 грн, шляхом їх перерахування на номер банківської картки позичальника № НОМЕР_1 (який вказаний позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), на підтвердження чого долучив до матеріалів справи довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 07.06.2023.
Відповідно до інформації, наданої Акціонерним товариством «Універсал Банк» на виконання вимог ухвали суду від 21.11.2023, банківська картка № НОМЕР_1 випускалась на ім'я Хоменко Володимира Вікторовича (ІПН НОМЕР_2 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Крім того, зі змісту виписки про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_1 , яка надана Акціонерним товариством «Універсал Банк» на виконання вимог ухвали суду від 21.11.2023, вбачається, що 09.01.2022 відповідач отримав на картку № НОМЕР_1 грошові кошти в загальній сумі 75 000,00 грн.
Таким чином позивач стверджує, що належним чином виконав зобов'язання за договором про надання кредиту № 332257-КС-002 та надав відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 75 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (який вказаний позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).
Позивач зазначив, що відповідач, відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 332257-КС-002, на виконання умов кредитного договору здійснив часткову оплату на загальну суму 68 016,54 грн, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи інформаційні довідки від 14.11.2023 про проведені успішні транзакції через платіжний сервіс «Platon», сформовані ТОВ «ПрофітГід».
Проте, як зазначив позивач, станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав та лише частково сплатив на користь позивачі надані в кредит грошові кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за договором № 332257-КС-002, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором. За ствердженням позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання кредиту № 332257-КС-002 від 09.01.2022 в частині повернення кредитних коштів, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 120 649,15 грн, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 68 950,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 51 699,15 грн.
У зв'язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 68 950,00 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту та 51 699,15 грн суми прострочених платежів по процентах.
У свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач у позовній заяві посилається на те, що 09.01.2022 відповідач підписав анкету-заяву про надання банківських послуг. За ствердженням відповідача, у вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані йому для ознайомлення. Проте відповідач стверджує, що ні Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи, ні Паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача. Також відповідач стверджує, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження і зазначенням дати та часу одержання відповідачем в електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб ТОВ «Бізнес-Позика», Паспорту споживчого кредиту та Тарифів, у зв'язку із чим, на переконання відповідача, відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.
За ствердженням відповідача, анкета-заява про надання банківських послуг, підписана відповідачем, містить лише його анкетні дані та контактну інформацію, проте не містить жодних даних про умови кредитування. Як зазначив відповідач, позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09.01.2022, послався на Умови обслуговування рахунків фізичних осіб в ТОВ «Бізнес Позика» на сайті, які є невід'ємними частинами договору. Проте відповідач стверджує, що позивачем не доведено, що відповідач саме з даними Умовами та правилами ознайомився і погодився, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо користування кредитними коштами та щодо сплати пені та комісії за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані позивачем до матеріалів справи, розмірах і порядку нарахування. За таких обставин, на переконання відповідача, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та комісії за користування кредитними коштами, надані позивачем Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того відповідач стверджує, що позивачем не надано доказів укладення між ним та відповідачем електронного договору про надання кредиту та із поданого позову не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Таким чином, на переконання відповідача, надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ним нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, якщо вони не підписані позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника.
Оскільки, за ствердженням відповідача, у заяві позичальника процентна ставка не зазначена, умови договору, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог про нарахування відсотків, не були погоджені позичальником, а тому не є частиною кредитного договору, на переконання відповідача, відсутні підстави для їх нарахування і стягнення з відповідача. З урахуванням зазначеного вище, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, договір укладається в порядку, встановленому Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За правилом ч. 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом п. 5 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 3-6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п. 12 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Відповідно до підпункту 3.1.1. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.
Позичальник може відмовитись від укладення договору (акцепту оферти) шляхом вибору відповідних опцій в особистому кабінеті. У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу (підпункти 3.1.2, 3.1.3 Правил).
Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (кредитодавець) та фізичною особою-підприємцем Хоменко Володимиром Вікторовичем (позичальник) укладено договір про надання кредиту № 332257-КС-002 (далі - кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Наявний у матеріалах справи договір містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-4092 09.01.2022 15:40:22».
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи візуальну форму послідовності дій клієнта фізичної особи-підприємця Хоменко Володимира Вікторовича (РНОКПП - НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_3 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та Товариства (ТОВ «Бізпозика») щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 332257-КС-002 від 09.01.2022 в інформаційно-комунікаційній системі Товариства на сайті www.my.bizpozyka@com.
Одноразовий ідентифікатор, яким підписаний договір, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України «Про електронну комерцію», а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення між фізичною особою-підприємцем Хоменко Володимиром Вікторовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» договору про надання кредиту № 332257-КС-002 від 09.01.2022, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.
Суд звертає увагу відповідача на той факт, що договір про надання кредиту № 332257-КС-002 від 09.01.2022 укладений шляхом обміну шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною (позивачем) та її прийняття (акцепту) другою стороною (відповідачем) та підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відомостей про те, що відповідач уклав договір про надання кредиту № 332257-КС-002 від 09.01.2022 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг матеріали справи не містять. Про вказані обставини позивач у своєму позові також не стверджує.
З огляду на наведене суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи послання відповідача на те, що долучені позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ним нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, якщо вони не підписані позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника.
Відповідач стверджує, що ні Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи, ні Паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача. Також відповідач стверджує, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження і зазначенням дати та часу одержання відповідачем в електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб ТОВ «Бізнес-Позика», Паспорту споживчого кредиту та Тарифів, у зв'язку із чим, на переконання відповідача, відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.
Разом з тим з матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено, що між сторонами укладались анкета-заява до договору про надання банківських послуг, Умови і правила надання банківських послуг та Тариф, Паспорт споживчого кредиту, Умови і правила обслуговування фізичних осіб ТОВ «Бізнес Позика» та Правила надання банківських послуг. Відомостей про те, що такі документи направлялись позивачу для ознайомлення та підписання матеріали справи також не містять.
Суд також враховує пояснення позивача, викладені у відповіді на відзиві, згідно яких вищенаведені документи, на які відповідач посилається, не оформлювались при укладенні договору про надання кредиту № 332257-КС-002 від 09.01.2022 та не являються складовою чи додатками до вказаного кредитного договору, і не надавались позивачем до позовної заяви.
Крім того суд вважає слушним зауваження позивача, що ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою та не надає банківських послуг, у зв'язку із чим посилання відповідача на порушення зі сторони позивача вимог законодавства при укладенні договору про надання кредиту № 332257-КС-002 від 09.01.2022, що обґрунтовані відсутністю підпису відповідача на вказаних документах, є безпідставними та необґрунтованими.
Посилання відповідача на те, що у заяві позичальника процентна ставка не зазначена, а умови договору, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог про нарахування відсотків, не були погоджені позичальником, а тому не є частиною кредитного договору, у зв'язку із чим відсутні підстави для їх нарахування і стягнення з відповідача, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, оскільки відомості щодо типу кредиту, строк кредиту, процентної ставки в день, комісії за надання кредиту, загальний розмір кредиту, термін дії договору та орієнтовна вартість наданого кредиту визначені безпосередньо в пункті 1 договору про надання кредиту № 332257-КС-002 від 09.01.2022, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Таким чином, акцептувавши оферту та підписавши договір про надання кредиту № 332257-КС-002 від 09.01.2022 одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідач був ознайомлений з його змістом, зокрема з обов'язком позичальника сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати комісії за надання кредиту та графіком сплати платежів.
Щодо посилань відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20 та правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у свої постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 виснувала, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатись договором приєднання, у випадку відсутності у такій анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також відсутності підтверджень конкретних запропонованих Умов та правил банківських послуг. Також спір у справі № 342/180/17 виник між банківською установою та фізичною особою внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про надання банківських послуг, який укладений шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/2 вважав, що розглядуваному конкретному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (19 жовтня 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10 березня 2020 року), тобто банк міг додати до позовної заяви витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в цьому банку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. У зв'язку із цим Верховний Суд зазначив, що відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із фізичною особою (позичальником) кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже у справі № 393/126/20 спір виник між банківською установою та фізичною особою (позичальником) на підставі кредитного договору, який оформлений у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 19 жовтня 2018 року.
Разом з тим у даній справі спір виник між позивачем, який не є банківською установою, та відповідачем - фізичною особою-підприємцем, внаслідок неналежного виконання відповідачем договору про надання кредиту № 332257-КС-002 від 01.09.2022, який укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України « Про електронну комерцію». У спірних правовідносинах позивач не стверджує та відповідачем не здійснювалось підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.
Таким чином суд зазначає, що правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, на яку відповідач посилається у відзиві на позовну заяву, не є релевантною до спірних правовідносин у даній справі, з огляду на неподібність правовідносин у справі № 393/126/20, № 342/180/17 та у справі № 911/3041/23.
Посилання відповідача на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду у справі № 922/788/19 від 28.12.2019, у справі № 202/2965/19 від 19.01.2022, у справі № 904/2882/18 від 11.06.2019 та у справі № 922/1151/18 від 24.09.2019, суд також відхиляє, оскільки правовідносини, які виникли у зазначених справах та у справі № 911/3041/23 не є подібними.
Разом з цим, суд звертається до висновків, які викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021, за змістом яких електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.».
Відтак, аргументи відповідача про не укладення ним спірного кредитного договору та не отримання коштів на визначених у договорі умовах жодними обставинами не підтверджуються, оскільки спірний договір укладений з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а банківська карта, на яку були перераховані кредитні кошти, як було встановлено судом вище, належна саме відповідачу.
Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що з п. 5 кредитного договору вбачається, що позичальник (відповідач) підтвердив, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та відповідно, укладає договір.
Підписуючи договір одноразовим ідентифікатором як фізична особа-підприємець, відповідач підтвердив, що він погоджується виконувати його умова та розуміє їх зміст.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про надання кредиту № 332257-КС-002 від 09.01.2022, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
За правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором.
Згідно з ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом та зазначалось раніше, 09.01.2022 позивач, на виконання умов кредитного договору, надав відповідачу кредитні кошти в сумі 75 000,00 грн, шляхом їх перерахування на номер банківської картки позичальника № НОМЕР_1 (який вказаний позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідками ТОВ «ФК «Елаєнс» від 07.06.2023.
Суд встановив, що ТОВ «ФК «Елаєнс» надає посередницькі послуги на підставі договору № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 14.12.2017.
Відповідно до інформації, наданої Акціонерним товариством «Універсал Банк» на виконання вимог ухвали суду від 21.11.2023, банківська картка № НОМЕР_1 випускалась на ім'я Хоменко Володимира Вікторовича (ІПН НОМЕР_2 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Крім того, зі змісту виписки про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_1 , яка надана Акціонерним товариством «Універсал Банк» на виконання вимог ухвали суду від 21.11.2023, вбачається, що 09.01.2022 відповідач отримав на картку № НОМЕР_1 грошові кошти в загальній сумі 75 000,00 грн.
Суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином та перерахував на номер банківської картки відповідача грошові кошти в сумі 75 000,00 грн.
Відповідач не заперечує отримання від позивача кредитних коштів в сумі 75 000,00 грн, як і не заперечує того, що банківська картка № НОМЕР_1 випускалась на його ім'я.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі ч. 1, 3 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За умовами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як передбачено частинами 1-3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Отже, за договором позики та кредитним договором обов'язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов'язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.
Таким чином, договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.
За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Судом було встановлено, що пункту 1 кредитного договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 24 тижнів. Процентна ставка: в день 0,86587334, фіксована. Комісія за надання кредиту (далі - комісія): 11 250,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 75 000,00 грн. Термін дії договору до 26.06.2022. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 165 000,00 грн.
За змістом п. 2 кредитного договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Пунктом 3 кредитного договору встановлено графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору та який передбачає 12 платежів в рівних частинах в сумі 13 750,00 грн у період з 23.01.2022 до 26.06.2022, а саме: 1. 23.01.2022 платіж в сумі 13 750,00 грн (9 741,15 грн процентів за користування кредитом та 4 008,85 грн комісії за надання кредиту); 2. 06.02.2022 платіж в сумі 13 750,00 грн (9 091,74 грн процентів за користування кредитом та 4 658,26 грн комісії за надання кредиту); 3. 20.02.2022 платіж в сумі 13 750,00 грн (9 091,74 грн процентів за користування кредитом, 2 075,37 грн часткового платежу основної суми (тіло кредиту) та 2 582,89 грн комісії за надання кредиту); 4. 06.03.2022 платіж в сумі 13 750,00 грн (8 840,02 грн процентів за користування кредитом та 4 909,98 грн часткового платежу основної суми (тіло кредиту)); 5. 20.03.2022 платіж в сумі 13 750,00 грн (8 244,88 грн процентів за користування кредитом та 5 505,12 грн часткового платежу основної суми (тіло кредиту)); 6. 03.04.2022 платіж в сумі 13 750,00 грн (7 577,50 грн процентів за користування кредитом та 6 172,50 грн часткового платежу основної суми (тіло кредиту)); 7. 17.04.2022 платіж в сумі 13 750,00 грн (6 829,34 грн процентів за користування кредитом та 6 920,66 грн часткового платежу основної суми (тіло кредиту)); 8. 01.05.2022 платіж в сумі 13 750,00 грн (5 990,32 грн процентів за користування кредитом та 7 759,68 грн часткового платежу основної суми (тіло кредиту)); 9. 15.05.2022 платіж в сумі 13 750,00 грн (5 049,66 грн процентів за користування кредитом та 8 700,34 грн часткового платежу основної суми (тіло кредиту)); 10. 29.05.2022 платіж в сумі 13 750,00 грн (3 995,04 грн процентів за користування кредитом та 9 754,96 грн часткового платежу основної суми (тіло кредиту)); 11. 12.06.2022 платіж в сумі 13 750,00 грн (2 812,46 грн процентів за користування кредитом та 10 937,54 грн часткового платежу основної суми (тіло кредиту)); 12. 26.06.2022 платіж в сумі 13 750,00 грн (1 486,15 грн процентів за користування кредитом та 12 263,85 грн часткового платежу основної суми (тіло кредиту)).
Таким чином, останнім днем для повернення відповідачем кредитних коштів позивачу, відповідно до графіку платежів та умов кредитного договору, є 26.06.2022.
Враховуючи все вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Підпунктом 4.2.2.2 п 4.2.2 Правил про надання грошових коштів у кредит, позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором про надання кредиту до закінчення терміну дії договору.
Згідно з підп. 4.3.1.3 п 4.3 Правил про надання грошових коштів у кредит, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії та комісії за зміну умов договору, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених договором.
Пунктом 5.1 Правил про надання грошових коштів у кредит передбачено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику протягом всього строку кредитування.
Нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів (5.2 Правил про надання грошових коштів у кредит).
За змістом п. 5.4 Правил про надання грошових коштів у кредит, заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту або додатковою угодою. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту при безготівкових розрахунках вважається дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця.
Згідно з п. 5.6 Правил про надання грошових коштів у кредит, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування; у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; у четверту чергу - проценти за користування кредитом; у п'яту чергу - сума кредиту.
Судом було встановлено, що відповідач, на виконання умов кредитного договору, частково повернув позивачу кредитні кошти, сплатив проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту, на загальну суму 68 016,54 грн.
Так відповідно до розрахунку позивача заборгованості за кредитом, відповідач здійснив наступні платежі: 23.01.2022 в сумі 13 750,00 грн (9 741,15 грн відсотки за користування та 4 008,85 грн комісія); 06.02.2022 в сумі 19 800,00 грн (9 091,74 грн відсотки за користування, 4 658,26 грн комісія та 6 050,00 грн тіло кредиту); 20.02.2022 в сумі 6 966,54 грн (відсотки за користування кредитом); 02.03.2023 в сумі 27 500,00 грн (24 917,11 грн відсотки за користування та 2 582,89 грн комісії). Проте, після 02.03.2023 жодної оплати відповідачем здійснено не було. Протилежного суду не доведено.
Здійснення часткових платежів підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними довідками від 14.11.2023 про проведені успішні транзакції через платіжний сервіс «Platon», сформовані ТОВ «ПрофітГід», а також наявною в матеріалах справи інформацією про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 09.01.2022 до 16.05.2023, сформована АТ «Універсал Банк».
Суд встановив, що ТОВ «ПрофітГід» надає позивачу послуги з дистанційного обслуговування, фінансові послуги з прийому платежів, що надходять на користь клієнта в якості повернення (слати) платниками сум кредитів/позик/фінансових кредитів/відсотків (інших платежів) за кредитами/позиками/фінансовими кредитами, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та/або перерахування грошових коштів на підставі договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 (копія наявна в матеріалах справи).
Разом з тим станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, не повернув позивачу кредит в повному обсязі та не сплатив на користь позивача проценти за користування грошовими коштами в порядку та строки, передбачені умовами договору та графіком платежів.
У зв'язку із цим внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання кредиту № 332257-КС-002 від 09.01.2022 в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 120 649,15 грн, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 68 950,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 51 699,15 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної та своєчасної сплати кредитних коштів матеріали справи не місять.
Суд враховує, що позивачем здійснено нарахування процентів на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів, в межах строку кредитування.
Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 68 950,00 грн прострочених платежів по тілу кредиту та 51 699,15 грн прострочених платежів по процентах, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують вищенаведених висновків суду.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 147,20 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Хоменко Володимира Вікторовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 41084239) 68 950,00 грн прострочених платежів по тілу кредиту, 51 699,15 грн прострочених платежів по процентах та 2 147,20 грн судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2024.
Суддя Л.В. Сокуренко