вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" лютого 2024 р. м. Київ Справа №911/1532/23
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Передрій І.В.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ньютон-промсервіс»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Бріс Проджект»
про стягнення заборгованості
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився,
22 травня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Ньютон-промсервіс» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Бріс Проджект» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 61 200,00 грн. основного боргу, 1 066,39 грн. трьох процентів річних та 4 337,56 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору поставки №778 від 01.01.2022 року, згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався товар прийняти та оплатити.
Оскільки відповідач переданий позивачем товар не оплатив, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 66 603,95 грн. заборгованості.
Ухвалою суду від 30.05.2023 року відкрите провадження в справі в порядку спрощеного письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
14 липня 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
07 серпня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, долучена до матеріалів справи.
12 вересня 2023 року через систему “Електронний суд” до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, задоволене судом.
13 вересня 2023 року через систему “Електронний суд” до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про неможливість подання доказів, витребуваних судом, у задоволенні якої судом було відмовлено.
Ухвалою суду від 13.09.2023 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 18 жовтня 2023 року.
16 жовтня 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, з яких вбачається, що відповідачем сплачений позивачу основний борг у сумі 61 200,00 грн., на підтвердження чого долучені копії платіжних інструкцій в національній валюті: №286 від 16.05.2023 року; №15/06/20235 від 15.06.2023 року; №20/06/20237 від 20.06.2023 року; №30/06/202316 від 03.07.2023 року; №06/07/202334 від 06.07.2023 року; №13/07/202345 від 13.07.2023 року; №20/07/202362 від 20.07.2023 року; №27/07/202377 від 27.07.2023 року; №02/08/202393 від 02.08.2023 року та №174 від 07.09.2023 року.
17 жовтня 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо обставин справи, долучені до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 18.10.2023 року підготовче засідання відкладене на 29 листопада 2023 року.
20 листопада 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про сплату відповідачем заборгованості після подання позову в цій справі, тому він просив суд стягнути з відповідача 1 066,39 грн. трьох процентів річних та 4 337,56 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, а також розглянути справу без його участі.
Ухвалою суду від 20.12.2023 року провадження в справі №911/1532/23 закрите в частині стягнення основного боргу в сумі 61 200,00 грн.
Судом встановлено, що до відкриття провадження в справі відповідачем був частково сплачений основний борг у сумі 5 000,00 грн., а після відкриття провадження в справі відповідач сплатив основний борг у сумі 56 200,00 грн.
Підготовче провадження закрите, справа призначена до судового розгляду по суті на 24 січня 2024 року, про що постановлена ухвала суду від 20.12.2023 року.
Ухвалою суду від 05.02.2023 року судове засідання відкладене на 21 лютого 2024 року.
Представники сторін у засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
01 січня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Ньютон-промсервіс» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Бріс Проджект» (далі - відповідач) був укладений договір поставки №778 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався систематично доставляти і передавати відповідачу непродовольчу продукцію (далі - товар) на умовах та в строки, узгоджені сторонами в замовленні покупця та (або) графіку поставок, а відповідач зобов'язувався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 5.4. договору, оплата поставленого товару здійснюється протягом 60 календарних днів з дати реалізації товару. Здійснення розрахунків проводиться у понеділок, середу та п'ятницю щотижня орієнтуючись на дату настання платежу.
Пунктом 5.6 договору встановлено, що, зокрема, для зручності розрахунків сторони щоквартально проводять звірку взаєморозрахунків до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за останнім днем останнього місяця звітного кварталу. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для проведення остаточних розрахунків або проведення взаємозаліку зустрічних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 44 676,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №430 від 15.02.2022 року.
Також, згідно з видатковою накладною №520 від 22.02.2022 року, позивач поставив відповідачу товар на суму 16 524,00 грн.
Копії вищевказаних видаткових накладних долучені до матеріалів справи.
За твердженнями представника позивача, відповідач товар, поставлений позивачем, не оплатив.
Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків за 9 місяців 2022 року за договором №778 від 01.01.2022, станом на 30.09.2022 року, розмір загальної заборгованості відповідача перед позивачем становив 61 200,00 грн.; заборгованість утворилась за результатом операцій з продажу, які відбулися 15.02.2022 року на суму 44 676,00 грн., та 22.02.2022 року на суму 16 524,00 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач борг вчасно не оплатив, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 066,39 грн. трьох процентів річних та 4 337,56 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За твердженнями представника позивача, відповідач не оплатив поставлений товар, чим порушив умови договору поставки №778 від 01.01.2022 року.
Як уже зазначалось, відповідно до умов укладеного сторонами договору поставки, оплата поставленого товару здійснюється протягом 60 календарних днів з дати реалізації товару. Здійснення розрахунків проводиться у понеділок, середу та п'ятницю щотижня орієнтуючись на дату настання платежу. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки взаєморозрахунків, складеному за результатом звірки взаєморозрахунків, яка проводиться щоквартально до 15 числа місяця, наступного за останнім днем останнього місяця звітного кварталу, є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Так, підставою для проведення остаточного розрахунку за товар, поставлений 15.02.2022 року та 22.02.2022 року, є акт звірки взаємних розрахунків за 9 місяців 2022 року, згідно з яким сторони погодили, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, станом на 30.09.2022 року, складав 61 200,00 грн.
Судом встановлено, що відповідач сплатив позивачу в повному обсязі заборгованість у розмірі 61 200,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій в національній валюті: №286 від 16.05.2023 року; №15/06/20235 від 15.06.2023 року; №20/06/20237 від 20.06.2023 року; №30/06/202316 від 03.07.2023 року; №06/07/202334 від 06.07.2023 року; №13/07/202345 від 13.07.2023 року; №20/07/202362 від 20.07.2023 року; №27/07/202377 від 27.07.2023 року; №02/08/202393 від 02.08.2023 року та №174 від 07.09.2023 року.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Господарський суд під час вирішення спору з'ясовує обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Ця правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в справі №922/2216/18 від 14.01.2021 року, в справі №910/1389/18 від 05.03.2018 року.
Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, три проценти річних від суми заборгованості в розмірі 61 200,00 грн. за період з 01.10.2022 року до 30.04.2023 року становлять 1 066,39 грн., які підлягають стягненню.
Сума, на яку збільшилась заборгованість відповідача з урахуванням індексу інфляції, за період з жовтня 2022 року до березня 2023 року, від суми боргу в розмірі 61 200,00 грн., складає 4 468,84 грн. (за розрахунком суду).
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість відповідача з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 4 337,56 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу заперечував, послався на те, що представником позивача не надані всі необхідні документи на підтвердження наданих адвокатських послуг, а сума стягнення є завищеною щодо предмету спору.
Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну допомогу відбувається в наступній послідовності:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну допомогу, що підлягають розподілу (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України);
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, при визначенні суми відшкодування суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір, - обґрунтованим (рішення в справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що 01 травня 2023 року між позивачем (далі - позивач) та адвокатом Стовбою Олексієм Вячеславовичем (далі - адвокат) був укладений договір про надання правничої допомоги №010523ННС (далі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору, адвокат зобов'язувався надавати необхідну правничу допомогу позивачу у Господарському суді Київської області по господарській справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ньютон-промсервіс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Бріс Проджект» про стягнення заборгованості за договором №778 від 01.01.2022 року.
Відповідно до п. 1.2. договору, адвокат надає правову допомогу у вигляді: підбору релевантного законодавства України і судової практики судів України для захисту прав і законних інтересів позивача; збору документів і формування доказової бази для доведення позовних вимог у суді; підготовки, написання і подання позовної заяви, інших необхідних процесуальних документів (заяв, відзивів, скарг, клопотань, пояснень тощо); представництва інтересів позивача у судовому засіданні у Господарському суді Київської області у дистанційному режимі; виїзду у Господарський суд Київської області для участі у судовому засіданні у разі його проведення у режимі офф-лайн; участі у розгляді справи, наданні та дослідженні доказів, судових дебатах, тощо; вчиненні інших дій, передбачених законодавством.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що гонорар за ведення зазначеної у п. 1.1. даного договору господарської справи у Господарському суді Київської області складається із узгодженої сторонами фіксованої суми і становить 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень.
Згідно з платіжною інструкцією №4488 від 02.05.2023 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Ньютон-промсервіс» оплатило адвокату Стовбі Олексію Вячеславовичу 30 000,00 грн.
01 серпня 2023 року сторонами підписаний акт приймання-передачі наданих послуг, згідно з яким, на підставі договору №010523ННС про надання правничої допомоги від 01.05.2023 року були надані наступні послуги: «Підбор релевантного законодавства України і судової практики судів України для захисту прав і законних інтересів замовника; збір документів і формування доказової бази для підготовки та подачі позовної заяви до ТОВ «Бріс Проджект» про стягнення заборгованості за договором №778 від 01.01.2022; підготовка, написання і подання позовної заяви до Господарського суду Київської області; моніторинг руху справи №911/1532/23 та надходження документів від ТОВ «Бріс Проджект» до Господарського суду Київської області; аналіз відзиву ТОВ «Бріс Проджект» на позовну заяву; пошук та вивчення судової практики для формування правової позиції для відповіді на відзив ТОВ «Бріс Проджект»; підготовка, написання і подання відповіді на відзив ТОВ «Бріс Проджект».
Згідно з ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 року).
Принцип рівності сторін у процесі, в розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів" від 27.10.1993 року).
Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Звертаючись із позовною заявою до суду, позивач просив стягнути з відповідача 61 200,00 грн. основного боргу, 1 066,39 грн. трьох процентів річних та 4 337,56 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Так, ця справа не була складною, тому вартість наданих правничих послуг є неспівмірною з її складністю.
При цьому, метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року в справі №640/8316/20, від 21.10.2021 року в справі №420/4820/19). Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
У пункті 3.2. рішення Конституційного Суду України №23-рп/2009 від 30.09.2009 року встановлено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми винагороди адвоката відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 131 постанови Великої Палати Верховного Суду в справі №922/1964/21 від 16 листопада 2022 року (провадження №12-14гс22).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду в справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020 року; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду в справі №910/12876/19 від 07.07.2021 року).
Сторони договору про надання правничої допомоги від 01.05.2023 року №010523ННС погодили, що замовник виплачує адвокату винагороду в розмірі 30 000,00 грн., яка є фіксованою (пункт 4.2. договору).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. п. 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22).
Так, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склались між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. (подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі №904/4507/18).
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (п. 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в справі №910/9714/22 від 02 лютого 2024 року).
Ухвалою суду від 31.07.2023 року постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та зобов'язано представника позивача надати документи, що підтверджують реалізацію відповідачем товару, а також докази часткової сплати боргу відповідачем, оскільки ці документи необхідні для встановлення обставин справи та правильного вирішення спору.
13 вересня 2023 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про неможливість подання зазначених в ухвалі суду від 31.07.2023 року документів. Ухвалою суду від 15.09.2023 року в задоволенні вищевказаної заяви представника позивача судом було відмовлено, у зв'язку з тим, що представником позивача в цій заяві не були вказані підстави неможливості подання доказів.
Крім цього, у зв'язку із запереченнями представника позивача щодо зарахування грошових коштів, перерахованих відповідачем позивачу, ухвалою суду від 15.09.2023 року представника позивача було зобов'язано надати документи, що підтверджують надходження на рахунок позивача грошових коштів, перерахованих відповідачем, або їх повернення відповідачу.
Вимоги цієї ухвали суду також не були виконані представником позивача.
Так, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, складність справи, а також ціну позову, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у сумі 2 684,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, 124 Конституції України, ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, ст. 526, ст. 530, ст. 599, ч. 2 ст. 625, ст. 691, ст. 692, ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 1, ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 2, ч. 2 ст. 4, ст. 13, ст. ст. 14 - 16, ст. 123, ст. 124, ст. 126, ст. 129, ч. 1 ст. 207, ст. 222, ст. 223, ст. 231, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ньютон-промсервіс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Бріс Проджект» про стягнення заборгованості.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бріс Проджект» (07301, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Шкільна, будинок 23, ідентифікаційний код 43989869) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ньютон-промсервіс» (61144, Харківська область, місто Харків, вулиця Чичибабіна, будинок 9, квартира 110, ідентифікаційний код 35348880) 4 337,56 грн. (чотири тисячі триста тридцять сім грн. 56 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 1 066,39 грн. (одну тисячу шістдесят шість грн. 39 коп.) трьох процентів річних; 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору; 5 000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 19.03.2024 року.
Суддя С. Грабець