ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.03.2024Справа № 910/15859/23
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»
простягнення 29981,57 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» 29981,57 грн, з яких: 23684,93 грн пені, 1421,10 грн 3% річних та 4875,54 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP/207832962 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), що сталася 26.05.2022 за участю автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/15859/23; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/15859/23 отримана відповідачем 27.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600054791124.
Однак, відповідач відзив на позов не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
На розгляді Господарського суду міста Києва знаходилася справа №910/2580/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (найменування якого було змінено на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ») до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення страхового відшкодування за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP/207832962 у розмірі 130000,00 грн за наслідками ДТП, що сталася 26.05.2022 за участю автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/2580/23 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» 130000,00 грн страхового відшкодування, 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 2684,00 грн судового збору.
В ході розгляду справи №910/2580/23 судом було встановлено, що 26.05.2022 по вул. Баб'яка, 48 в м.Ужгороді відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Toyota, державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля марки Toyota, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого вказані автомобілі зазнали механічних пошкоджень; згідно з постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.07.2022 у справі №308/6896/22 ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Також за результатом розгляду справи №910/2580/23 судом встановлено факт переходу до позивача на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, внаслідок виплати страхового відшкодування у розмірі 156888,29грн за Генеральним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку №28-0199-18-00260 від 30.05.2018 та Бордеро №333-2021; встановлено, що відповідно до полісу №EP/207832962 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 0,00 грн та страховою сумою за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 130000,00 грн; встановлено факт виникнення у відповідача обов'язку сплатити позивачу суму страхового відшкодування за полісом №EP/207832962 у розмірі 130000,00 грн, а також встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування №46772 від 06.10.2022, яку отримано відповідачем 11.10.2022.
Доказів оскарження вказаного рішення суду в апеляційному порядку матеріали справи не містять.
З огляду на положення ст.ст. 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/2580/23 набрало законної сили 24.05.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заява позивача про виплату страхового відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 26.05.2022, була отримана відповідачем 11.10.2022, а тому в силу положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобов'язаний був сплатити страхове відшкодування у строк до 10.01.2023 включно. Натомість, як вказує позивач, сума страхового відшкодування у розмірі 130000,00 грн була сплачена відповідачем лише 23.05.2023 на виконання рішення суду у справі №910/2580/23. За таких обставин, посилаючись на прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 23684,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 4875,54 грн та 3% річних у розмірі 1421,10 грн за період з 11.01.2023 до 23.05.2023.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиційного рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Згідно з преамбулою та статтею 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» і від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/2580/23 встановлено факт виникнення у відповідача перед позивачем зобов'язання зі сплати суми страхового відшкодування у розмірі 130000,00 грн на підставі договору (полісу) №EP/207832962.
При цьому, суд констатує, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/2580/23 також встановлено факт звернення позивача до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування №46772 від 06.10.2022 та отримання даної заяви відповідачем 11.10.2022.
Оскільки у справі №910/2580/23 брали участь ті самі особи, що і у даній справі, в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/2580/23, при розгляді даної справи (№910/15859/23) доказування не потребують.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Оскільки заява позивача про страхове відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 26.05.2022, була отримана відповідачем 11.10.2022, в силу приписів ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобов'язаний був здійснити виплату позивачу страхового відшкодування за договором (полісом) №EP/207832962 у сумі 130000,00 грн у строк до 10.01.2023 включно.
Проте, відповідач у встановлений законом строк (10.01.2023 включно) свого зобов'язання по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
При цьому, суд зазначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін відповідного зобов'язання та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання зобов'язання.
З наявної у справі платіжної інструкції №1755_00000/а2а025еd-2778-450d-а065-64bс3аb73982 від 23.05.2023 вбачається, що сума страхового відшкодування була сплачена відповідачем лише 23.05.2023.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Положеннями п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у ст. 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.
За визначенням, наведеним у ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Отже, зобов'язання страховика з виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є грошовим зобов'язанням.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування за договором (полісом) №EP/207832962, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 23684,93 грн, 3% річних у розмірі 1421,10 грн та інфляційних втрат у розмірі 4875,54 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.
Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» заперечень проти позову не наведено та обставин, повідомлених позивачем, не спростовано.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Також позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч.ч. 3,4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав копії договору про надання правової (правничої) допомоги №1-12/2022-К від 20.12.2022 між позивачем та Адвокатським бюро «Гедз», акту виконаних робіт від 05.10.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги №1-12/2022-К від 20.12.2022, платіжної інструкції №5151 від 05.10.2023 на суму 15000,00 грн.
Відповідно до п. 5.1 договору про надання правової (правничої) допомоги №1-12/2022-К від 20.12.2022, за надання правової допомоги Адвокатським бюро, у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 5000,00 грн за кожну справу.
В акті виконаних робіт від 05.10.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги №1-12/2022-К від 20.12.2022 вказано, що в зв'язку з необхідністю звернення до Господарського суду міста Києва з позовними заявами надано правничу допомогу, яка включала наступні дії:
- проведено консультацію з клієнтом щодо порядку та строків звернення з позовом до суду;
- вчинено підготовчі дії, а саме: з'ясовано чи мали місце обставини (факти), про які вказує клієнт та якими доказами вони підтверджуються; з'ясовано чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; визначено правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин; визначено правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин; зібрано необхідні докази на підтвердження позовних вимог; проаналізовано та вивчено судову практику;
- підготовлено позовну заяву для подачі до суду, в зв'язку з чим проведено дії з: визначення підсудності; визначення складу учасників судового процесу; розрахунок ціни позову та розміру судових витрат; написання (складання) тексту позовної заяви по кожній з справ, в тому числі по страховій справі ALD-6372 (відповідач ПрАТ «СК «Еталон», дата події 26.05.2022).
Наданими позивачем документами підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п.269).
Оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Суд зауважує, що в рамках даної справи позивачем ставилося питання про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання з виплати страхового відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 26.05.2022. При цьому, питання щодо обставин відповідної страхової справи були предметом розгляду справи №910/2580/23, в якій інтереси позивача так само представляло Адвокатське бюро «Гедз» в особі адвоката Гедз Юлії Володимирівни.
Відтак, на переконання суду, наведений у акті виконаних робіт від 05.10.2023 обсяг робіт, і як наслідок, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність включення до судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн.
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у справі №910/15859/23 позов задоволено повністю, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (Україна, 03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33-Б, 2 під'їзд, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (Україна, 03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ.А, ідентифікаційний код 30859524) пеню у розмірі 23684 (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 93 коп., 3% річних у розмірі 1421 (одна тисяча чотириста двадцять одна) грн 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 4875 (чотири тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн 54 коп., судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова