ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.03.2024Справа № 910/2503/24
За заявою Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України
про забезпечення позову
у справі № 910/2503/24
за позовом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС"
відповідача-2: Державного підприємства "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України
Суддя Гумега О.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи
Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - позивач, Мінінфраструктури) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом № 114/24 від 26.02.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" (далі - відповідач-1, ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС"), Державного підприємства "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" (далі - відповідач-2, ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ") з вимогами:
- визнати недійсним Договір № 09/12/2022-1 від 09.12.2022, укладений між ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" та ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС";
- визнати недійсним Договір № 09/12/2022-2 від 09.12.2022, укладений між ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" та ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС";
- визнати недійсним Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09.12.2022, укладений між ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" та ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС".
Позовні вимоги обгрунтовані наявністю підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсними вказаних договорів.
29.02.2024 через відділ діловодства суду Мінінфраструктури подано заяву про забезпечення позову № 118/24 від 26.02.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 у задоволенні заяви Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про забезпечення позову № 118/24 від 26.02.2024 відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 прийнято позовну заяву Мінінфраструктури до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2503/24, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.04.2024 о 10:40 год., залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України.
06.03.2024 представником відповідача-1 сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, внесення РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи. Заява представника відповідача-1 судом задоволена.
12.03.2024 через відділ діловодства суду представником позивача подано клопотання про долучення витребуваних судом документів до матеріалів справи на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 05.03.2024.
15.03.2024 через відділ діловодства суду представником позивача подано заяву про забезпечення позову № 138/24 від 15.03.2024 (далі - заява про забезпечення позову).
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 та 4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Заява Мінінфраструктури про забезпечення позову розглядається за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 140 ГПК України, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, поданої 15.03.2024 через відділ діловодства суду, позивач зазначив таке.
Мінінфраструктури (позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" (відповідач-1), ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" (відповідач-2) про визнання недійсним Договору № 09/12/2022-1 від 09.12.2022 року, Договору №09/12/2022-2 від 09.12.2022, Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09.12.2022 року.
Предметом Договору № 09/12/2022-1 від 09.12.2022 (далі - Договір № 1) є передача ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" (сторона 1) та виконання ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" (сторона 2) прав та функцій замовника (забудовника) будівництва на земельній ділянці загальною площею 11,1502 га, розташованій на вул. Тираспольська, 43 у Подільському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:91:179:0013, цільове призначення: 01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення з розташованими на ній нежитловими будинками, будівлями, спорудами, допоміжними приміщеннями, інженерними спорудами та/або мережами, вхідними/в'їзними групами тощо (надалі - Земельна ділянка), а також фінансування та будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІГАЗСЕРВІС» житлових та/або нежитлових будинків, будівель, споруд, допоміжних приміщень, інженерних споруд та/або мереж, вхідних/в'їзних груп тощо на Земельній ділянці.
Предметом Договору № 09/12/2022-2 від 09.12.2022 (далі - Договір № 2) є зобов'язання та права сторін (ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" (сторона 1) та ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" (сторона 2)) по Проєктуванню, Реконструкції та будівництва Об'єкта реконструкції (цілісний майновий комплекс, загальною площею - 50 857,60 кв.м., огородження 1 666,7 м.п. (далі - ЦМК) на Земельній ділянці з метою отримання кожною із сторін своєї частини у Реконструйованому та побудованому Об'єкті.
Предметом Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09.12.2022 (далі - Договір № 3) є передача ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" (суперфіціар) та прийняття ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" (суперфіціарій) земельної ділянки, яка розташована за адресою: місто Київ, вулиця Тираспольська, 43, що у Подільському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:91:179:0013, цільове призначення: 01.13 (далі - Земельна ділянка), що перебуває у власності (в постійному користуванні) суперфіціара, для реалізації суперфіціарієм свого права на забудову.
Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України є правонаступником майна, прав і обов'язків Міністерства розвитку громад та територій України (далі - Мінрегіон) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2022 року № 1343.
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, власником 100% статутного капіталу ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" є держава в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.
На дату укладення Договору № 1, Договору № 2, Договору № 3 (далі разом - оспорювані договори), Міністерство розвитку громад та територій України відповідно до підпункту 5 пункту 5 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 року № 197 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2022 року), здійснювало відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
В обгрунтування наявності підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів, позивач у позові зазначив наступне:
- господарське зобов'язання за оспорюваними договорами відповідно до частини 1 статті 73-2 Господарського кодексу України визнається значним;
- рішення про надання ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" згоди на вчинення значного правочину вважається правомірним за умови засвідчення такого рішення безпосередньо Міністром;
- проте, згоду ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" на укладення значного господарського зобов'язання із ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" надано у вкрай стислі строки посадовими особами Мінрегіону - членами робочої групи, які, відповідно до норм законодавства, не уповноважені на прийняття такого рішення, що суперечить вимогам законодавства та встановленому порядку для прийняття та оформлення таких рішень;
- посадові особи Мінрегіону не ініціювали погодження укладання із Кабінетом Міністрів України та Фондом державного майна України Договорів № 1, 2, 3, які за своєю правовою природою та умовами є договорами про спільну діяльність та мали бути погоджені на підставі Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 296 на виконання вимог статті 13 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (далі - Порядок № 296);
- з текстів оспорюваних договорів, Протоколу № 3 від 11.11.2022 засідання робочої групи щодо розгляду звернення ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ", листа Мінрегіону від 16.11.2022 № 7/21/12297-22 не вбачається, що результатом укладення відповідних угод буде отримано прибуток та/або досягнуто соціальний ефект;
- Порядок № 296 зобов'язує одержати погодження на укладення договору про спільну діяльність, яке надає Кабінет Міністрів України, або уповноважений орган до сфери управління якого належить підприємство, відсутність такого погодження є підставою для визнання договору про спільну діяльність недійсним;
- ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ", як постійний землекористувач, наділений правомочностями щодо володіння та користування земельною ділянкою, наданою для будівництва об'єкта нерухомого майна за Договором № 3, водночас правом розпоряджатися такою земельною ділянкою, у тому числі надавати її в користування третім особам, наділений орган, уповноважений державою на здійснення відповідний функцій. Мінрегіоном відповідної згоди не надавалося;
- враховуючи умови оспорюваних договорів та визначений нормами чинного законодавства принцип правової єдності земельної ділянки і розташованого на ній нерухомого майна, позивач вважає, що Земельна ділянка вибуде із державної власності або змінить землекористувача в контексті положень статті 42 Земельного кодексу України.
У заві про забезпечення позову позивач звернув увагу, що сторонами оспорюваних договорів є ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" та ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ", тоді як Мінінфраструктури, яке є органом управління об'єктами державної власності: ЦМК та Земельної ділянки, не є стороною оспорюваних договорів та фактично позбавлений можливості здійснювати контроль за їх виконанням та законність таких дій сторін.
Позивач вважає, що до вирішення по суті спору про визнання недійсними оспорюваних договорів належить застосувати такі заходи забезпечення позову:
- заборонити вчиняти будь-які дії на виконання розділу 2 "Права та обов'язки Сторін", пунктів 3.1., 3.2., 3.3. Договору № 09/12/2022-1 від 09.12.2022;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" та Державному підприємству "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" та іншим особам вчиняти будь-які дії на виконання пунктів та підпунктів 1.2., 2.1., 2.2., 3.1., 3.2., 3.3., 3.8., 3.9., 3.11, 4.1., 4.3., 4.5., 4.6., 5.2., 5.3., 5.4., 5.5., 6.3. ,7.1. ,7.3. ,7.5., 12.2., 12.3., 12.4., 12.5., 12.9 Договору № 09/12/2022-2 від 09.12.2022;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" та Державному підприємству "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" вчиняти будь-які дії на виконання пунктів 1.1., 1.2., 1.3., 1.6., 1.7., 3.2., 3.3., 3.4., розділу 6 Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09.12.2022 та Акту приймання-передачі земельної ділянки від 09.12.2022, що є додатком до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" та Державним підприємством "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" Договору № 09/12/2022-2 від 09.12.2022.
На твердження позивача, необхідність застосування таких заходів забезпечення позову полягає, поміж іншого, у наступному.
За Договором № 1, що набрав чинності з 09.12.2022, ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" вже передано тимчасово та надано повний доступ ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС", а також будь-яким третім особам до земельної ділянки, що є власністю Держави. При цьому ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" самостійно, від свого імені вчиняє дії у межах визначених цим Договором, зокрема з розроблення та затвердження проєктної документації, проведення експертизи, отримання дозвільної документації для будівництва, що не передбачає безпосередніх дій на земельній ділянці, водночас в межах якого ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" вже може вживати дії власним коштом за власний рахунок: звернення, подання та отримання будь-яких документів, дозволів, актів, вихідних даних, технічних умов/проектів/рішень, містобудівних умов, лімітів, тощо в підприємствах, установах, організаціях, з питань проектування, фінансування, будівництва та введення Об'єкту в експлуатацію, створення та утримання служби замовника будівництва для виконання функціональних обов'язків тощо.
При цьому вбачається, що ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" за Договором № 1 надано право укладення від свого імені та за власний рахунок будь-яких договорів, правочинів, актів, тощо, та право реєструвати речове право або інше похідне право на земельну ділянку, що виникли, зокрема, але не обмежуючись на підставі договорів сервітуту або суперфіцію щодо земельної ділянки, реєструвати право власності та інші права, що визначені цим договором із зміною правового статусу земельної ділянки.
Разом з тим, між сторонами вже укладено Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09.12.2022 (Договір № 3), тобто ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" не позбавлений можливості реєстрації речового права або інше похідне право на земельну ділянку під час розгляду даної справи, що несе у собі ризик втрати Державою землі державного фонду.
Позивач зазначив, що у випадку виконання заходів, передбачених оспорюваними договорами, не вбачається можливості захистити інтереси Мінінфраструктури в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, наприклад, пов'язаних із усуненням перешкод у користуванні державним майном, повернення залучених коштів як інвестиції, визнання незаконними реєстраційних та інших дій у межах виконання оспорюваних договорів тощо.
Крім того, предметом оспорюваного Договору № 09/12/2022-2 від 09.12.2022 (Договір № 2) є зобов'язання та права сторін (ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" та ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС") по проєктуванню, реконструкції та будівництву Об'єкта реконструкції (ЦМК загальною площею 50 857,60 кв.м., огородження 1 666,7 м.п.) на Земельній ділянці з метою отримання кожною із сторін своєї частини у Реконструйованому та побудованому Об'єкті. При цьому згідно Акту приймання-передачі земельної ділянки від 09.12.2022 Земельна ділянка передана ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" для здійснення будівництва багатофункціонального житлового комплексу.
Також позивач звернув увагу, що пунктом 7.3 Договору № 2 передбачене право власності ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" на будівельні матеріали та незавершені роботи з реконструкції та будівництва об'єкту на земельній ділянці. А отже, фактично у випадку початку реконструкції будь-якого державного майна на земельній ділянці відповідно до вказаного пункту Договору № 2 ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" встановлює своє право власності на незавершені роботи з реконструкції державного майна до введення такого реконструйованого майна в експлуатацію та проведення щодо нього реєстрації права власності відповідно до розподілених договором часток.
Оскільки виконання оспорюваних договорів передбачає демонтаж (знесення) будівель, будинків, споруд тощо, які унеможливлюють будівництво об'єкта, це, вочевидь, призведе до негативних наслідків у вигляді неможливості повернення майна у стан, який існував до вчинення оспорюваних договорів, знецінення майна та збитків.
На думку позивача, необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії на виконання оспорюваних договорів, полягає також і у тому, що у разі, якщо ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" на виконання оспорюваних договорів почне виконувати свої обов'язки, а саме почне проєктування, реконструкцію та будівництво, це призведе до зміни ЦМК та Земельної ділянки, що, у свою чергу, ускладнить відновлення порушених прав заявника (позивача) в разі задоволення позовних вимог, оскільки у повній мірі захистити інтереси заявника в межах одного судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо.
Відтак, позивач вважає, що виконання оспорюваних договорів призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, що матиме вплив на ефективність захисту прав держави. Оскільки на виконання вказаних оспорюваних договорів ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" передано функції замовника будівництва, останнім можливе здійснення заходів з проведення передпроєктних робіт, отримання дозвільної документації, розроблення та затвердження проєктної документації, виконання підготовчих та будівельних робіт по будівництву житлового комплексу, на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, на реєстрацію права власності на об'єкт містобудування та велику кількість інших прав за вказаними договорами, зокрема і зміни цільового призначення земельної ділянки, внесення змін до державного земельного кадастру тощо.
На думку позивача, негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням права та інтересу Мінінфраструктури як об'єкта управління державним майном, превалюють над будь-якими наслідками заборони здійснювати дії у межах оспорюваних договорів.
Позивач також вважає, що визначені ним заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними із заявленими вимогами щодо визнання недійсними оспорюваних договорів, водночас не можуть вважатись втручанням в господарську діяльність відповідачів, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та стосуються виключно заборони виконання зобов'язання відповідачами за оспорюваними у цій справі договорами до вирішення спору по суті та не матимуть наслідком припинення господарської діяльності відповідачів.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, подану 15.03.2024 через відділ діловодства суду, та викладені в ній доводи, дослідивши в сукупності наявні докази, суд встановив таке.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 139 ГПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
При цьому, судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову.
Судом встановлено, що позивач належним чином обґрунтував, у тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, причини свого звернення із заявою про забезпечення позову, а також те, що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд відзначає пов'язаність обраних позивачем заходів забезпечення позову з предметом позову у справі № 910/2503/24, ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав та інтересів держави в особі позивача у разі задоволення позову та невжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Врахувавши обставини даної справи та докази на їх підтвердження, на які посилався позивач при зверненні з даним позовом до суду, які підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті, а також доводи позивача у заяві про забезпечення позову, суд доходить висновку, що у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову, вчинення відповідачем-1 та відповідачем-2 дій на виконання умов оспорюваних договорів може призвести до невідворотних наслідків.
При цьому суд виходив із чітко визначених позивачем умов оспорюваних договорів, дії на виконання яких позивач просив суд заборонити вчиняти відповідачу-1 та відповідачу-2.
Водночас, суд не вбачає підстав для заборони "іншим особам" вчиняти будь-які дії на виконання умов оспорюваного Договору № 2, оскільки даний договір укладено між відповідачем-1 та відповідачем-2. Відповідно, в силу приписів статті 626 Цивільного кодексу України, Договір № 2 стосується встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків відповідача-1 та відповідача-2. Крім того, заява про забезпечення позову не містить зазначення, яким саме "іншим особам" належить заборонити вчиняти будь-які дії на виконання умов оспорюваного Договору № 2, а також відсутні обгрунтування щодо забезпечення позову в цій частині.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає що належними, співмірними та адекватними заходами забезпечення позову у даному випадку будуть такі заходи:
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" (Україна, 03174, місто Київ, проспект Берестейський (колишній проспект Перемоги), будинок 131; ідентифікаційний код 40671497) та Державному підприємству "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 51; ідентифікаційний код 16466350) вчиняти будь-які дії на виконання розділу 2 "Права та обов'язки Сторін", пунктів 3.1., 3.2., 3.3. Договору № 09/12/2022-1 від 09.12.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" та Державним підприємством "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ";
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" (Україна, 03174, місто Київ, проспект Берестейський (колишній проспект Перемоги), будинок 131; ідентифікаційний код 40671497) та Державному підприємству "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 51; ідентифікаційний код 16466350) вчиняти будь-які дії на виконання пунктів та підпунктів 1.2., 2.1., 2.2., 3.1., 3.2., 3.3., 3.8., 3.9., 3.11, 4.1., 4.3., 4.5., 4.6., 5.2., 5.3., 5.4., 5.5., 6.3. ,7.1. ,7.3. ,7.5., 12.2., 12.3., 12.4., 12.5., 12.9 Договору № 09/12/2022-2 від 09.12.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" та Державним підприємством "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ";
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" (Україна, 03174, місто Київ, проспект Берестейський (колишній проспект Перемоги), будинок 131; ідентифікаційний код 40671497) та Державному підприємству "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 51; ідентифікаційний код 16466350) вчиняти будь-які дії на виконання пунктів 1.1., 1.2., 1.3., 1.6., 1.7., 3.2., 3.3., 3.4., розділу 6 Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09.12.2022 та Акту приймання-передачі земельної ділянки від 09.12.2022, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" та Державним підприємством "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ".
При цьому суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 136-140, 144, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про забезпечення позову № 138/24 від 15.03.2024 задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" (Україна, 03174, місто Київ, проспект Берестейський (колишній проспект Перемоги), будинок 131; ідентифікаційний код 40671497) та Державному підприємству "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 51; ідентифікаційний код 16466350) вчиняти будь-які дії на виконання розділу 2 "Права та обов'язки Сторін", пунктів 3.1., 3.2., 3.3. Договору № 09/12/2022-1 від 09.12.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" та Державним підприємством "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ";
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" (Україна, 03174, місто Київ, проспект Берестейський (колишній проспект Перемоги), будинок 131; ідентифікаційний код 40671497) та Державному підприємству "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 51; ідентифікаційний код 16466350) вчиняти будь-які дії на виконання пунктів та підпунктів 1.2., 2.1., 2.2., 3.1., 3.2., 3.3., 3.8., 3.9., 3.11, 4.1., 4.3., 4.5., 4.6., 5.2., 5.3., 5.4., 5.5., 6.3. ,7.1. ,7.3. ,7.5., 12.2., 12.3., 12.4., 12.5., 12.9 Договору № 09/12/2022-2 від 09.12.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" та Державним підприємством "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ";
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" (Україна, 03174, місто Київ, проспект Берестейський (колишній проспект Перемоги), будинок 131; ідентифікаційний код 40671497) та Державному підприємству "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 51; ідентифікаційний код 16466350) вчиняти будь-які дії на виконання пунктів 1.1., 1.2., 1.3., 1.6., 1.7., 3.2., 3.3., 3.4., розділу 6 Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09.12.2022 та Акту приймання-передачі земельної ділянки від 09.12.2022, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" та Державним підприємством "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ".
3. Дана ухвала Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі № 910/2503/24 є виконавчим документом, набирає законної сили з 19.03.2024 та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
4. Строк пред'явлення даної ухвали Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі № 910/2503/24 до виконання становить три роки, тобто до 19.03.2027.
5. Стягувачем у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі № 910/2503/24 є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (Україна, 01135, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 14; ідентифікаційний код 37472062).
6. Боржниками у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі № 910/2503/24 є:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" (Україна, 03174, місто Київ, проспект Берестейський (колишній проспект Перемоги), будинок 131; ідентифікаційний код 40671497);
Державне підприємство "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 51; ідентифікаційний код 16466350).
7. В іншій частині заяви про забезпечення позову № 138/24 від 15.03.2024 відмовити.
8. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Гумега Оксана Валеріївна