ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
06.03.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/866/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк"
вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001
вул. Набережна Перемоги, буд 50, м. Дніпро, 49094 адреса для листування
до відповідача: ОСОБА_1
АДРЕСА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Семак Ксенії Анатоліївни
АДРЕСА_2
АДРЕСА_3
про: звернення стягнення на предмет іпотеки.
Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить на праві власності ОСОБА_1 квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , загальна площа (кв.м) 75,7, житлова площа (кв.м) 43,3, шляхом реалізації через електронний аукціон, в рахунок погашення заборгованості Фізичної особи-підприємця Семак Ксенії Анатоліївни за кредитним договором № 3295001741-КД-2 від 22.02.2022 в загальному розмірі 139 778,23 грн (заборгованість за тілом кредиту в розмірі 119 864,03 грн, заборгованість за процентами в розмірі 19 914,20 грн).
16.10.2023 суд залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця Семак Ксенію Анатоліївну.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою (ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи, що спір стосується правочину, який було укладено фізичною особою, але для забезпечення зобов'язання, сторонами якого є юридична особа та фізична особа-підприємець, а також з огляду на місцезнаходження спірного майна, вказаний спір належить до юрисдикції господарських судів, а саме до Господарського суду Івано-Франківської області.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення зобов'язання за кредитним договором, яке забезпечено заставою майна за договором іпотеки, відповідачем не повернуто заборгованість за тілом кредиту в розмірі 119 864,03 грн та заборгованість за процентами в розмірі 19 914,20 грн. Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 15, 16, 509, 526, 530, 546, 560, 575, 599, 610, 612, 625, 1046, 1050, 1054 Цивільного кодексу України та Законом України "Про іпотеку".
Відповідач Семак І. М. в судові засідання жодного разу не з'явився. Ухвали суду з відомостями про дату, час та місце розгляду справи повернулися на адресу суду. Ухвали суду направлялися відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресами, яка зазначена у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у листі Управління ДМС в Івано-Франківській області щодо зареєстрованого місця проживання відповідача. Повідомлення про зміну місця проживання відповідача суду не надано.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фізична особа-підприємець Семак К. А. в судові засідання жодного разу не з'явилася. Ухвали суду з відомостями про дату, час та місце розгляду справи повернулися на адресу суду. Ухвали суду направлялися третій особі рекомендованою кореспонденцією за адресами, яка зазначена у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Повідомлення про зміну місця проживання третьої особи суду не надано.
Окрім того, суд повідомив відповідача та тертю особу про дату, час і місце розгляду справи через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.
З огляду на вищевикладене, враховуючи приписи ч. 4 ст. 122 та п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач та третя особа вважаються належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.
Слід сказати, що Європейський суд з прав людини у рішеннях від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України", від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" звертає увагу на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" вказує, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Станом на 06.03.2024 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався. Третя особа пояснень стосовно позову до суду також не подала. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від відповідача та третьої особи не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні норми містяться в частині 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1 та 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, явка яких не визнавалась судом обов'язковою; - наявність у суду всіх необхідних матеріалів (доказів) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності сторін за наявними матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи вказують на те, 22.02.2022 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - банк) та Фізичною особою-підприємцем Семак Ксенією Анатоліївною (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 3295001741-КД-2 (далі - кредитний договір) відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у розмірі 212 073,60 грн (п. А.2. кредитного договору) із терміном повернення 01.02.2025 (пп. А.3., 1.2., 2.2.3. кредитного договору).
Пунктом 6.1. кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами. Протокол перевірки кваліфікованих електронних підписів наявний у матеріалах справи (назва файлу з підписом: кредитний договір № 3295001741-КД-2).
23.02.2022 на поточний рахунок позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 210 000,00 грн, що підтверджується копіями виписки по рахунку НОМЕР_1 .
22.02.2022 між банком та позичальником також була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору (далі - додаткова угода) відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємства та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Протокол перевірки кваліфікованих електронних підписів наявний у матеріалах справи (назва файлу з підписом: додаткова угода до кредитного договору № 3295001741-КД-2 від 22.02.2022).
Пунктом 2.1. додаткової угоди сторони визначили розмір відсотків, які позичальник сплачує за користування кредитним коштами, а також порядок розрахунку та перегляду процентної ставки.
У свою чергу, пунктом 2.2. додаткової угоди визначено розмір відсотків, які зобов'язаний сплатити позичальник, у разі прострочення виконання свого грошового зобов'язання за кредитним договором.
Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за кредитним договором позичальнику було відкрито рахунок НОМЕР_2 (у гривні) (п. А.4. кредитного договору).
Згідно із п. 2.10. додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних.
22.02.2022 між ОСОБА_1 (далі - іпотекодавець) та Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки № 3295001741-ДІ-2/1 посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Українець В. В. та зареєстрований у реєстрі під № 170 (далі - договір іпотеки).
Відповідно до пунктів 1 та 2 договору іпотеки предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань Фізичної особи-підприємця Семак Ксенії Анатоліївни перед іпотекодержателем, зокрема, за кредитним договором № 3295001741-КД-2 від 22.02.2022.
В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Право власності на квартиру, за іпотекодавцем зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.11.2019, номер запису про право власності № 34035874. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1955331826101. Майно зареєстровано у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності. Майно передається в іпотеку разом з усім його приладдям. Майно та усе його приладдя знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно із п. 18.1. договору іпотеки іпотекодержатель має право вищого пріоритету на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмету іпотеки.
Відповідно до п. 18.8.1. договору іпотеки іпотекодержатель з метою задоволення своїх вимог, має право: звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов'язання, передбаченого кредитним договором, воно не буде виконано.
Пунктом 18.8.3. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель з метою задоволення своїх вимог, має право: звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання: термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов'язання за кредитним договором у випадках: порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору.
Термін дії договору - до повного виконання позичальником та іпотекодержателем зобов'язань за кредитним договором, та всім договорам про внесення змін до нього (п. 30 договору іпотеки).
Вищевикладені обставини також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо предмету іпотеки.
Заборгованість за кредитним договором станом на 14.08.2023 становить 139 778,23 грн, з яких: 119 864,03 грн - заборгованість за тілом кредиту, з яких 14 863,97 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту; 19 914,20 грн - заборгованість за відсотками, з яких 283,06 грн прострочена заборгованість за процентами, що підтверджується виписками по рахункам, а також розрахунком заборгованості, які наявні у матеріалах справи.
Вищезазначена заборгованість позичальником добровільно не сплачена, у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно із ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
За змістом частин 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 та 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України).
У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором, в силу вимог статті 1050 Цивільного кодексу України банк не позбавлений можливості реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту, в тому числі, як в позасудовому порядку, шляхом направлення відповідної вимоги, так і безпосереднього в судовому порядку шляхом подання відповідного позову.
Відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов'язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 756/2996/17).
Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).
Згідно до ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості. Подільний об'єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").
Частиною 4 статті 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки (ч. 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку").
Оскільки, факт наявності заборгованості за кредитним договором та факт набуття права власності на предмет іпотеки підтверджується матеріалами справи, позивач набув право задовольнити вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
За змістом ч. 1 та 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язань суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на передбачене іпотечним договором та чинним законодавством право іпотекодержателя на задоволення своїх кредиторських вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, з огляду на наявність непогашеної заборгованості за кредитним договором та набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації через електронний аукціон.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № ZZ428B1V8M від 18.08.2023.
За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову в повному обсязі, враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 684,00 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 4, 13, 20, 27, 30, 45, 86, 122, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця Семак Ксенії Анатоліївни про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.
Звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_5 ; ІПН НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , загальна площа (кв.м) 75,7, житлова площа (кв.м) 43,3 шляхом реалізації через електронний аукціон, в рахунок погашення заборгованості Фізичної особи-підприємця Семак Ксенії Анатоліївни ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; ІПН НОМЕР_4 ) за кредитним договором № 3295001741-КД-2 від 22.02.2022 в загальному розмірі 139 778,23 грн (заборгованість за тілом кредиту в розмірі 119 864,03 грн, заборгованість за процентами в розмірі 19 914,20 грн).
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_5 ; ІПН НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" (вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570) 2 684,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18.03.2024.
Суддя С. М. Кобецька