вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"19" березня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/62/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні cистеми», м. Дніпро
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр Софія», с. Барбово Закарпатської області
про стягнення 136 382,02 грн,
Секретар судового засідання - Райніш М.І.
Сторони не викликалися
Позивач заявив позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр Софія» з вимогою про стягнення 136 382,02 грн заборгованості за Договором поставки №ВВС-К-21572 від 24.03.2023 року, в т.ч. 92 350,00 грн - сума основного боргу; 19 208,40 грн - пеня; 19 235,00 грн - штраф; 3 872,25 грн - інфляційні втрати; 1 716,37 грн - 3 % річних. Позов заявлено з посиланням на статті 22, 525, 526, 610, 611, 612, 626, 693 Цивільного Кодексу України, статті 193, 222, 224, 225, 265 Господарського Кодексу України.
Ухвалою від 30.01.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання письмових заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
26.02.2024 Відповідач подав до суду відзив, в якому одночасно клопотав про поновлення строку на подання відзиву (вх. № 02.3.1-02/1441/24). Ухвалою від 29.02.2024 клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву від 26.02.2024 вх. № 02.3.1-02/1441/24 задоволено, поновлено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву.
На адресу суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 13.03.2024 (вх. № 02.3.1-02/1974/24). Ухвалою від 15.03.2024 заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог від 13.03.2024 (вх. № 02.3.1-02/1974/24) повернуто заявнику без розгляду.
13.03.2024 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 3028,00 грн судового збору.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція позивача.
Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач має заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 136 382,02 грн за Договором поставки №ВВС-К-21572 від 24.03.2023 року, в т.ч. 92 350,00 грн - сума основного боргу; 19 208,40 грн - пеня; 19 235,00 грн - штраф; 3 872,25 грн - інфляційні втрати; 1 716,37 грн - 3 % річних.
Позивач зазначає, що відповідно умов Договору виконав усі зобов'язання перед відповідачем у повному обсязі. Натомість, покупець лише частково виконав свої зобов'язання щодо оплати за Договором №ВВС-К-21572 від 24.03.2023 року, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій і звернення з позовом до Господарського суду.
Правова позиція відповідача.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки сума основного боргу сплачена відповідачем 26 січня 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 4393502 на суму 92 350,00 гривень.
Покупець визнає сплату за поставлене устаткування та монтажні, пусконалагоджувальні роботи в строки, які не відповідають зазначеним в договорі, але звертає увагу суду, що порушення виникло внаслідок невиконання договірних зобов'язань щодо строків з боку постачальника та невизначеність нових строків виконання оплати покупцем після порушення строків поставки устаткування та монтажу, пусконалагоджувальних робіт постачальником.
Також наголошує, що несвоєчасна сплата стала внаслідок відсутності коштів, що спричинені воєнним станом в Україні та форс-мажором, пов'язаним з блокадою українського експерту зерна (загальновідомий факт), тоді коли основним доходом відповідача є продаж зернових.
Правова позиція позивача, наведена у додаткових поясненнях від 13.03.2024.
Позивач зазначає, що покупець має право вимагати штрафні санкції з постачальника відповідно до умов Договору. Пунктом 6.3. договору передбачено, що у разі порушення постачальником п. 3.2-3.4. цього Договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невиконаного зобов'язання, але не більше 5% від суми невиконаних зобов'язань по Договору. Однак, Відповідач своїм правом на стягнення штрафних санкцій не скористався.
Також позивач звертає увагу, що ТОВ «Агроцентр «Софія» у відзиві на позовну заяву не заперечує факт поставки товару за видатковою накладною №1332 від 21.08.2023 та надання послуг за актом надання послуг №1585 від 20.09.2023, а також факт несвоєчасної оплати за поставлений товар ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи», а навпаки - повністю підтверджує факт отримання такого товару.
Щодо твердження, що порушення виникло нібито внаслідок невиконання договірних зобов'язань щодо строків з боку постачальника, відповідач не наводить жодних доказів та/або аргументів та не обґрунтовує причинно-наслідкового зв'язку між порушенням строків поставки та неможливістю оплатити поставлений товар та надані послуги вчасно.
Окрім цього, пунктом 7.3. Договору встановлено, що при настанні вищевказаних обставин непереборної сили (форс-мажор) сторона повинна без зволікання будь-якими способами протягом 10 (десяти) календарних днів з дати настання таких обставин сповістити іншу сторону про сформовані надзвичайні обставини, що перешкоджають виконанню Договору, з додатком належних доказів. Належними доказами буде служити документ, виданий компетентним органом, що засвідчує наявність даних обставин. Відповідач не виконав свого обов'язку щодо повідомлення іншої сторони Договору щодо настання форс-мажорних обставин.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Як встановлено з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» (далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агроцентр Софія» (далі - Покупець) було укладено Договір поставки №ВВС-К-21572 від 24.03.2023 року.
Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Покупець приймає та оплачує, а Постачальник здійснює виготовлення та поставляє ваги конвеєрні «КНВ-2Д-1Р» (іменоване в подальшому Устаткування) і надає послуги з їх встановлення.
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що перелік переданого Покупцю Устаткування та послуг наведений у Специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору, вартість Договору визначається у національній валюті та становить 584 700,00 грн, в т.ч. ПДВ (20%) - 97 450,00 грн.
Пунктом 2.3. Договору встановлений порядок оплати: 292 350,00 грн - передоплата, протягом 5 (п'яти) банківських днів, з моменту підписання Договору (пп. 2.3.1.); 175 410,00 грн - по факту готовності Устаткування перед відвантаженням, про що Постачальник одразу письмово повідомляє Покупця, вказану грошову суму Покупець повинен перерахувати на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з дати отримання письмового повідомлення (пп. 2.3.2.); 58 470,00 грн - протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту надання послуг до 31.07.2023 (пп. 2.3.3.); 58 470,00 грн - четверта оплата до 25.08.2023.
Постачальник зазначає, що відповідно умов Договору виконав усі зобов'язання перед Покупцем у повному обсязі, що підтверджується в т.ч. підписаною з обох сторін Видатковою накладною №1332 від 21.08.2023.
Покупець виконав пп. 2.3.1. п. 2.3. Договору в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №15048416 від 28.03.2023 р. на суму 292 350,00 грн. В свою чергу, пп. 2.3.2. п.2.3. Покупцем було виконано лише частково, що підтверджується платіжною інструкцією №20601377 від 27.04.2023 р. на суму 100 000,00 грн.
Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 року по 16.01.2024 року, ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи» поставлено ТОВ «Агроцентр Софія» товар на суму 584 700,00 грн, що підтверджується підписаними обома Сторонами: видатковою накладною №1332 від 21.08.2023 на суму 512 700,00 грн; актом надання послуг №1585 від 20.09.2023 на суму 72 000,00 грн.
В той же час, Покупець за поставлений Товар сплатив частково кошти в сумі 492 350,00 грн, що підтверджується: платіжною інструкцією №15048416 від 28.03.2023 на суму 292 350,00 грн, платіжною інструкцією №20601377 від 27.04.2023 на суму 100 000,00 грн, платіжною інструкцією №948274 від 05.01.2024 на суму 100 000,00 грн. Таким чином, позивач зазначає, що покупець прострочив оплату за поставлений товар на загальну суму 92 350,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору, Постачальником на адресу Покупця було направлено претензію за вих.№174/23 від 19.12.2023. За наслідками розгляду претензії Покупцем не було сплачено суму боргу.
Оскільки грошові зобов'язання, обумовлені відносинами поставки ТОВ «Агроцентр Софія» належним чином та в повному обсязі не виконало, позивач звернувся з позовом до Господарського суду.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агроцентр Софія» (Покупець) було укладено Договір поставки №ВВС-К-21572 від 24.03.2023 року. За своїм змістом Договір поставки №ВВС-К-21572 від 24.03.2023 року є змішаним та поєднує в собі елементи договору поставки та договору про надання послуг.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань. Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що за умовами Договору, вартість Договору визначається у національній валюті та становить 584 700,00 грн, в т.ч. ПДВ (20%) - 97 450,00 грн. Пунктом 2.3. Договору встановлений порядок оплати: 292 350,00 грн - передоплата, протягом 5 (п'яти) банківських днів, з моменту підписання Договору (пп. 2.3.1.); 175 410,00 грн - по факту готовності Устаткування перед відвантаженням, про що Постачальник одразу письмово повідомляє Покупця, вказану грошову суму Покупець повинен перерахувати на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з дати отримання письмового повідомлення (пп. 2.3.2.); 58 470,00 грн - протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту надання послуг до 31.07.2023 (пп. 2.3.3.); 58 470,00 грн - четверта оплата до 25.08.2023.
Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 року по 16.01.2024 року, ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи» поставлено ТОВ «Агроцентр Софія» товар на суму 584 700,00 грн, що підтверджується підписаними обома Сторонами: видатковою накладною №1332 від 21.08.2023 на суму 512 700,00 грн; актом надання послуг №1585 від 20.09.2023 на суму 72 000,00 грн.
Судом встановлено, що Покупець за поставлений Товар сплатив частково кошти в сумі 492 350,00 грн, що підтверджується: платіжною інструкцією №15048416 від 28.03.2023 на суму 292 350,00 грн, платіжною інструкцією №20601377 від 27.04.2023 на суму 100 000,00 грн, платіжною інструкцією №948274 від 05.01.2024 на суму 100 000,00 грн.
Позивач у позовній заяві зазначає, що неоплаченим залишається поставлений товар на загальну суму 92 350,00 грн.
Однак, відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив суд, що сума основного боргу сплачена ним 26 січня 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 4393502 на суму 92 350,00 гривень.
Суд робить висновок, що між сторонами у справі відсутній предмет спору щодо стягнення 92 350,00 грн суми основного боргу.
Оскільки провадження у справі відкрито 30.01.2024, а сума основної заборгованості сплачена відповідачем 26.01.2024 (до відкриття провадження у справі), у задоволенні вимоги позивача про стягнення 92 350,00 грн суми основного боргу належить відмовити.
Щодо пені та штрафу.
В силу положень статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.2. Договору встановлено, що у разі затримки Покупцем оплати, передбаченої п. 2.3. Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невиконаного зобов'язання.
Окрім того, нарахування позивачем відповідачеві пені повинно відповідати встановленим правилам. Так, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Умовами Договору сторони не погодили інший період нарахування пені.
Судом здійснено перерахунок пені в межах заявлених періодів, тому сума пені, що підлягає до задоволення, складає 19 208,40 грн.
Згідно з п. 6.4. Договору, у випадку необґрунтованої затримки Покупцем оплати поставленого Устаткування, передбаченої п. 2.3. цього Договору, на термін більше ніж 20 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми невиконаного зобов'язання.
З огляду на це, задоволенню підлягає стягнення 10% штрафу у розмірі 19 235,00 грн.
Щодо заперечень відповідача, наведених у відзиві, суд зазначає наступне.
Пунктом 7.3. Договору встановлено, що при настанні вищевказаних обставин непереборної сили (форс-мажор) сторона повинна без зволікання будь-якими способами протягом 10 (десяти) календарних днів з дати настання таких обставин сповістити іншу сторону про сформовані надзвичайні обставини, що перешкоджають виконанню Договору, з додатком належних доказів. Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем іншої сторони Договору щодо настання форс-мажорних обставин.
У постанові Верховного Суду від 16 липня 2019 р. у справі №917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відтак, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Також у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 р. у справі № 912/3323/20 вказано, що відсутність коштів на виконання зобов'язань не є підставою для звільнення від відповідальності в розумінні ч. 2 ст. 617 ЦК та ч. 2 ст. 218 ГК та не може вважатись форс-мажором.
Окрім цього, відповідач визнав сплату за поставлене устаткування та монтажні, пусконалагоджувальні роботи в строки, які не відповідають зазначеним в договорі.
Зважаючи на наведене, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій.
Щодо 3 % річних.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв'язку з чим задоволенню підлягають три відсотки річних в межах суми 1 716,37 грн.
Щодо інфляційних втрат.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Однак, відповідно до пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже, рекомендовано з розрахунку виключати періоди, менші за місяць.
З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки, в зв'язку з чим вимога про стягнення в межах заявленої в позовних вимогах суми інфляційних втрат 3 872,25 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Здійснивши перерахунок суми пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, які становлять 19 208,40 грн - пеня; 19 235,00 грн - штраф; 3 872,25 грн - інфляційні втрати; 1 716,37 грн - 3 % річних, суд вважає їх правовірними, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню.
Положеннями статей 13-14 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його часткове задоволення розмірі 44 032,02 грн, в т.ч.19 208,40 грн - пені; 19 235,00 грн - штрафу; 3 872,25 грн - інфляційних втрат; 1 716,37 грн - 3 % річних.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на відповідача покладається 977,74 гривень витрат на оплату судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги - задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр Софія» (код ЄДРПОУ 41609414, 89676, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, село Барбово, вул. Зелена, буд. 16) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» (код ЄДРПОУ 36495890, 49083, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Слобожанський, будинок 29, офіс 416) 44 032,02 грн (сорок чотири тисячі тридцять дві гривні 02 коп.), в т.ч. 19 208,40 грн (дев'ятнадцять тисяч двісті вісім гривень 40 коп.) - пені; 19 235,00 грн (дев'ятнадцять тисяч двісті тридцять п'ять гривень 00 коп.) - штрафу; 3 872,25 грн (три тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 25 коп.) - інфляційних втрат; 1 716,37 грн (тисяча сімсот шістнадцять гривень 37 коп.) - 3 % річних, а також 977,74 грн (дев'ятсот сімдесят сім гривень 74 копійок) витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.
3. У задоволенні вимоги позивача про стягнення 92 350,00 грн основного боргу - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено 19.03.2024
Суддя Л.В. Андрейчук