61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
ПРО відмову у відкритті ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ
19.03.2024р. Справа №905/1646/23
Розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , м.Краматорськ (РНОКПП НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи
Суддя Левшина Г.В.
за участю секретаря судового засідання Ревенко Д.С.
Представники сторін:
представник заявника: Хохленко А.О.
заявник ОСОБА_1 : не з'явився
14.12.2023р. через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 , м.Краматорськ надійшла заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи.
Заява мотивована посиланням на наявність в заявника заборгованості в сумі 393926,51 грн. (з урахуванням оновленого конкретизованого списку кредиторів) за кредитними договорами, укладеними між ним та фінансовими установами згідно зі списком кредиторів, а саме: АТ «Ідея Банк», АТ «А-Банк», АТ "Універсал Банк", АТ «Таскомбанк», АТ «Сенс Банк».
Ухвалою суду від 22.01.2024р. прийнято заяву ОСОБА_1 , м.Краматорськ (РНОКПП НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду; проведення підготовчого засідання призначено на 20.02.24 року об 11:40 год.; зобов'язано заявника надати суду до дати підготовчого засідання належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують або спростовують право власності заявника на задекларований легковий автомобіль Nissan Note, 2008 року випуску.
У підготовче засідання 20.02.2024р. в режимі відеоконференції з'явився представник боржника, надав пояснення по суті справи, повідомив про відсутність у останнього достовірної інформації з приводу наявного майна у власності боржника та членів його родини. Окрім того, представник боржника не зміг надати суду жодної інформації з приводу цільового використання ОСОБА_1 отриманих кредитних коштів.
Ухвалою суду від 20.02.2024р. відкладено підготовче засідання на 19.03.2024 року об 11:30 год.; викликано ОСОБА_1 для участі в судовому засіданні (в режимі відеоконференції); повторно зобов'язано заявника надати суду до дати підготовчого засідання належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують або спростовують право власності заявника на задекларований легковий автомобіль Nissan Note, 2008 року випуску.
У підготовче засідання 19.03.2024р. в режимі відеоконференції з'явився представник заявника та повідомив суд про відсутність додаткової інформації з приводу викладених у заяві обставин справи. ОСОБА_1 вимоги ухвали суду про виклик останнього до судового засідання проігнорував, причини неявки в підготовче засідання суду не повідомив. Одночасно, суд зазначає, що заявника було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи щляхом направлення ухвали до електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційна системі.
Розглянувши в підготовчому засіданні заяву ОСОБА_1 , дослідивши надані суду докази, вислухавши пояснення представника боржника та проаналізувавши наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд виходить з наступного.
Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, визначено Книгою четвертою КУзПБ.
Стаття 115 КУзПБ передбачає підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
1) розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.
Завданням підготовчого засідання господарського суду з розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
За приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п'ятої статті 119 КУзПБ).
Положення статті 116 КУзПБ визначають обсяг та перелік документів та відомостей, які боржник - фізична особа зобов'язаний додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Частиною четвертою статті 116 КУзПБ визначено, що разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Суд вважає, що такий боржник повинен повно та всебічно сприяти суду та кредиторам у встановлені свого реального майнового стану, а також запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов'язань.
Стаття 124 КУзПБ встановлює загальні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника, серед яких є вимоги до умов, що мають бути зазначені у цьому плані (частина друга), а частиною четвертою цієї статті також визначені загальні вимоги до виконання плану реструктуризації боргів боржника.
У свою чергу розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог статті 124 КУзПБ, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Отже, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточняється та погоджується з кредиторами.
Як встановлено, до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 долучено план реструктуризації боргів (проект), відповідно до якого заявник пропонує до списання 287098,40 грн. з загальної кредиторської заборгованості в сумі 311890,40 грн., "сума для погашення вимог кредиторі за 1 місяць" складає 413,20 грн. на наступні 5 років.
Поряд із цим, суд звертає увагу, що заявником до заяви про усунення недоліків було додано оновлений список конкретизованих кредиторів, у відповідності до якого у ОСОБА_1 нараховується заборгованість в сумі 393926,51 грн. за кредитними договорами, укладеними між ним та фінансовими установами згідно зі списком кредиторів, а саме: АТ «Ідея Банк», АТ «А-Банк», АТ "Універсал Банк", АТ «Таскомбанк», АТ «Сенс Банк». Однак, оновленого плану реструктуризації з урахуванням збільшення розміру заборгованості перед кредиторами на суму 82036,11 грн. матеріали справи не містять.
У відповідності до статті 1 КУзПБ реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021р. у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022р. у справі №903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Отже, до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на сумлінній співпраці боржника з кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
План реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника, а не по суті списання заборгованості. Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду №925/473/20 від 25.08.2021р.
Суд зазначає, що план реструктуризації боргів (проект) містить інформацію про загальні доходи боржника в місяць - 19536,20 грн., які складаються з нерегулярних виплат на підробітках за останні 6 місяців. Офіційна заробітна плата у боржника відсутня, ОСОБА_1 звільнений з останнього місця роботи 30.04.2003р.
Поряд із цим, суд акцентує увагу, що заявником не наведено жодних вагомих причин, через які він перебуваючи у працездатному віці понад 20 років офіційно не працює, а отже не отримує офіційно заробітну плату, хоча проживає в місті Києві, де наявні вакансії на ринку праці та є можливість працевлаштування. Також в матеріалах справи відсутні докази, що боржник звертався до органів Державного центру зайнятості з метою працевлаштування. Отримання неофіційної заробітної плати в сумі 19536,20 грн. суд не сприймає як достовірну інформацію. Зазначені грошові кошти не можуть вважатися дійсним очікуваним доходом боржника протягом наступних 5 років, оскільки сам ОСОБА_1 визначає такі виплати як нерегулярні та періодичні.
Також, у плані реструктуризації боргів (проект) зазначено перелік загальних витрат боржника (в місяць) на суму 19123,00 грн., який складається з наступного:
- необхідний прожитковий мінімум для боржника - 2684 грн.;
- необхідний прожитковий мінімум для дружини боржника - 2684 грн.;
- необхідний прожитковий мінімум на моїх дітей до 6 років - 2272 грн.;
- необхідний прожитковий мінімум на дітей від 6 до 18 років - 2833 грн.;
- оплата комунальних послуг - 1650 грн.;
- оплата послуг мобільного зв?язку - 650 грн.;
- необхідні витрати на додаткове навчання дітей - 2250 грн.;
- необхідні витрати на спортивні заняття дітей - 2300 грн.;
- необхідні витрати на ліки - 1000 грн.
На підтвердження здійснення витрат на послуги мобільного зв'язку, спортивні заняття дітей та ліки, боржником надано розписки.
Так, зокрема, за змістом розписки щодо витрат на спорт, боржник зазначає про необхідність здійснення щомісячних витрат у розмірі 1200 грн. на відвідування секції з занять боксом для себе, та 1100 грн. на відвідування секції з тхеквондо для сина. Оскільки оплата здійснюється готівкою, квитанції не додаються.
Окремою розпискою ОСОБА_1 зазначає про те, що останній кожні 4-5 місяців витрачає 11100 грн. на оплату додаткового навчання для старшого сина, що складає орієнтовно 2000-2500 грн. на місяць. В якості доказів понесення даних витрат боржник надає договір №051022083 від 21.09.2020р. з ТОВ «ІТ ШАГ», рахунки на оплату дійсні 21.09.2020р., договір №ЗДМ від 03.04.2020р. з ФОП Гурцуська О.О. та угоду про надання освітніх послуг №5/11/21 від 01.09.2021р. з ПП «Спеціалізована школа «Тріумф» з додатками. Однак, жодних доказів здійснення оплати за вищенаведеними договорами та угодами, які боржник здійснює на теперішній час до матеріалів заяви надано не було.
Доказів необхідності понесення саме щомісячних витрат на ліки у розмірі 1000,00 грн. ОСОБА_1 також суду не подано (призначення лікаря, наявність хронічного захворювання, що потребує системного тривалого лікування тощо).
З огляду на вищенаведене, суд критично оцінює не тільки заявлений у плані реструктуризації боргів розмір доходу боржника, а і сумарно наведений перелік щомісячних витрат останнього.
У силу частини першої статті 124 Кодексу план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
Однак відповідно до вищенаведених висновків, боржником не подано суду проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам чинного законодавства.
Суд зауважує, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у наданні фіктивного та не виконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.
Вказане вище не може залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд не позбавлений можливості надавати оцінку поведінці боржника у разі розгляду судом заяви боржника про його неплатоспроможність у підготовчому засіданні: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов'язань, маючи на меті лише фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що свідчить про зловживання правом боржника на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
На думку суду, за поданим боржником планом реструктуризації основною метою погашення боргу перед кредитором є його списання на 95%, що не узгоджується з правовою природою процедури реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи, яка застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника, шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань перед кредиторами за планом реструктуризації, а лише засвідчує про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про його неплатоспроможність за формальними ознаками та створення умов щодо порушення інтересів кредиторів на отримання належного боргу з боржника.
Відповідно до частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Вимоги щодо форми декларації про майновий стан, поданої у справі про неплатоспроможність, ураховуючи пункт 11 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, визначені наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність".
У свою чергу, вимоги щодо змісту такої декларації передбачені частиною п'ятою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства. Так, декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати (абзац 1 частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства).
Абзацом 2 частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Коло членів сім'ї боржника в частині п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв'язку із встановленням його обов'язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом реєстрації та/або перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
Таке розуміння застосування поняття "член сім'ї" у процедурі провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи дає підстави для висновку про включення до кола членів сім'ї боржника у частині п'ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства осіб, які не є членами сім'ї в розумінні статті 3 Сімейного кодексу України, оскільки не є особами, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки.
Відмінність поняття "член сім'ї боржника", визначеного законодавством у сфері неплатоспроможності та наведеного у частині п'ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, додатково пояснюється відсутністю використання у цій частині бланкетної норми з посиланням на положення Сімейного кодексу України, іншого нормативно-правового акта.
З урахуванням вищенаведеного у сукупності, судове тлумачення частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників - фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім'ї такого боржника в обов'язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов'язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, у деклараціях про майновий стан боржник зазначив неповну інформацію стосовно наявних майнових активів та витрат членів його сім'ї, обмежившись посиланням на те, що члени сім'ї не надали такої інформації.
Не заповнено боржником і відповідні графи декларацій щодо витрат на побутові потреби, на придбання майна, оплату послуг, тощо, які він об'єктивно несе.
З цього слідує, що боржник формально поставився до заповнення декларацій про майновий стан, або ж наведені ним у заяві обставини, що спричинили його неплатоспроможність, є неправдивими.
Окремо суд акцентує увагу на тому, що заявником у деклараціях про майновий стан боржника за період з 2020 року по 2023 рік, у розділі V «Відомості про рухоме майно боржника та членів його сім'ї», зазначено про наявність легкового автомобіля Nissan Note, 2008 року випуску.
Одночасно, згідно довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві №559/8045 від 25.10.2023р. зазначено, що згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 25.10.2023р., за громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , транспортні засоби зареєстрованими не значаться.
Судом неодноразово було зобов'язано боржника надати пояснення з приводу задекларованого останнім легкового автомобіля Nissan Note, 2008 року випуску. Втім, ОСОБА_1 вимоги суду залишились проігнорованими.
Таким чином, викладені вище обставини у своїй сукупності зумовлюють висновок суду про недобросовісність поведінки заявника, що, в свою чергу, ставить під сумнів дійсну неплатоспроможність заявника та його прагнення досягненню компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що є основною метою процедури неплатоспроможності фізичної особи.
Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд зазначає, що боржник не долучив до матеріалів заяви належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність інших підстав, передбачених КУзПБ, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Згідно з частиною 1 статті 119 КУзПБ, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Частиною 3 статті 119 КУзПБ передбачено, що за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо, зокрема, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Таким чином, суд за наслідками підготовчого засідання, постановляє ухвалу про відмову у відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Враховуючи ту обставину, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , заява арбітражного керуючого Дейнеки Миколи Івановича про участь у справі про неплатоспроможність залишається судом без розгляду.
З урахуванням ч.7 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись статтями 1, 2, 6, 9, 113-119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 12, 73, 76 77, 86, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , м.Краматорськ (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Заяву арбітражного керуючого Дейнеки Миколи Івановича про участь у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 залишити без розгляду.
У судовому засіданні 19.03.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 19.03.2024 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Г.В. Левшина