пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
19 березня 2024 року Справа № 903/534/23
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за відсутністю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Фудз Компані» про визнання грошових вимог
по справі №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» про банкрутство,
26.05.2023 представник ТОВ “Партнер Дістрібьюшн” сформувала в системі “Електронний суд” заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Авіон+”.
Ухвалою суду від 23.06.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ “Авіон +”.
У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 23.06.2023 за №70869 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство ТОВ “Авіон +”.
30.12.2023 представник ТОВ «Імпорт Фудз Компані» сформував в системі «Електронний суд» заяву про визнання грошових вимог до ТОВ “Авіон+” у розмірі 159304,68 грн. та 5368,00 грн судові витрати (т.54, а.с.198-240).
Ухвалою суду від 02.01.2024 відкладено вирішення питання про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Фудз Компані» про визнання грошових вимог до повернення справи до Господарського суду Волинської області (т.54, а.с.243).
Ухвалою суду від 28.09.2023 відкладено вирішення питання про прийняття заяви Державної податкової служби України в особі Головного Управління ДПС у Київській області про визнання грошових вимог до повернення справи до Господарського суду Волинської області (т.54, а.с.182).
01.08.2023 розпорядник майна подав до суду супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2023 (т.15, а.с.126-207).
Ухвалою суду від 25.01.2024 заяву кредитора ТОВ «Імпорт Фудз Компані» про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду. Розгляд заяви в призначено в попередньому судовому засіданні на 12.03.2024 о 12:15 год. Зобов'язано ТОВ «Авіон +» до попереднього засідання суду повідомити суд про результати розгляду відповідної заяви з майновими вимогами. Зобов'язано розпорядника майна Григор'єва В.В. до 29.02.2024 повідомити заявника та суд про результати розгляду відповідної заяви з майновими вимогами до боржника. (т.54, а.с.245-246).
18.03.2024 представник ТОВ «Авіон+» сформував в системі «Електронний суд» додаткові пояснення, зокрема, щодо заяви кредитора ТОВ «Імпорт Фудз Компані», в яких вказав, що надані на підтвердження грошових вимог видаткові накладні підтверджують, що товар було поставлено на адресу: м. Херсон, вул. Некрасова, 2. Прийом товару та супровідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджували кількість та асортимент товару здійснювався безпосередньо в місцях прийому товару. Разом з цим, первинні бухгалтерські документи на товари, заборгованість з поставки яких є предметом кредиторських вимог ТОВ «ІМПОРТ ФУДЗ КОМПАНІ», зберігалось у складських та торгівельних приміщеннях, розташованих у Херсонській області. ТОВ «Авіон+» не має у своєму розпорядженні оригіналів первинних документів, які підтверджують прийняття товарів, які були поставлені до торгівельних приміщень, розташованих у Херсонській обл., що унеможливлює перевірку достовірності документів наданих ТОВ «ІМПОРТ ФУДЗ КОМПАНІ». Рішення суду про визнання заборгованості обґрунтованою - відсутнє, тому, з наданих документів, - Боржник не може визнати ці кредиторські вимоги в повному обсязі (т.54, а.с.253-255).
У відповідності до листа-повідомлення від 26.02.2024, розпорядник майна визнав в повному обсязі заявлені вимоги в наступній черговості: 5368,00 грн. (судовий збір) вимоги першої черги; 159304,68 грн (заборгованість за договром) - вимоги четвертої черги. Також, розпорядник вказав, що пропущено 30 денний строк для заявлення кредиторських вимог, а тому вимоги, які заявлені після завершення строку, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
27.02.2024 розпорядник майна подав до суду супровідний лист на виконання вимог ухвал суду. Також просив проводити судові засідання, що призначені на 05.03.2024, 12.03.2024, 19.03.2024 та 26.03.2024 без участі розпорядника майна ТОВ «Авіон+».
У визначений судом день та час кредитор, ініціюючий кредитор та боржник своїм правом на участь в судовому розгляді не скористалися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання, не з'явилася в судове засідання також і розпорядник майна боржника.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали заяви і додатково долучених арбітражним керуючим до неї документів, суд приходить до наявність підстав для визнання грошових вимог ТОВ «ІМПОРТ ФУДЗ КОМПАНІ», з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства "конкурсні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; "поточні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; "забезпечені кредитори" - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
Частиною п. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.
Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.
У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
За змістом ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
З матеріалів справи вбачається, 01.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ФУДЗ КОМПАНІ» (далі по тексту - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІОН+» (далі - Боржник) укладено Договір поставки № 116 (далі - Договір, т.54, а.с.204-229).
Згідно з п. 2.1. Договору, Кредитор зобов'язувався передати у власність Боржника Товар, на умовах визначених Договором, а Боржник зобов'язувався прийняти Товар у власність та оплатити його вартість на умовах і в порядку, визначених Договором.
Відповідно до п. 8.1.2. Договору, Боржник зобов'язався оплатити Товар не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати реалізації поставленого Товару.
Згідно п.8.8. Договору, з урахуванням Протоколу розбіжностей від 01.04.2020 року, Боржник зобов'язаний надавати Кредитору на електрону пошту щомісячно, до 5 (п'ятого) числа наступного за обліковим місяцем, електронний звіт по реалізації Товару за попередній період.
У випадку ненадання в зазначені строки звіту щодо залишків Товару, Сторони вважають, що поставлений Товар є реалізованим і підлягає оплаті на умовах визначених п.8.1.2. цього Договору.
Кредитор виконав свої зобов'язання з поставки Товару в повному обсязі та на виконання своїх зобов'язань за Договором здійснив поставку Товару на підставі наступних накладних (т.54, а.с.230, 232- 234):
1) ИФ-0001088 від 30.04.2021 на суму 100 827,36 грн. (залишок суми простроченої заборгованості - 78 991,80 грн.);
2) ИФ-0002400 від 31.08.2021 з виправленнями за Актом про недовантаж, неліквід на суму 44 929,20 грн. (залишок суми простроченої заборгованості - 41 702,88 грн);
3) ИФ-0003186 від 15.11.2021 на суму 38 610,00 грн. (залишок суми простроченої заборгованості - 38 610,00 грн.).
Загальна сума простроченої заборгованості - 159 304,68 грн.
Однак, Покупець свої зобов'язання з оплати поставленого Товару виконав лише частково і заборгованість за поставлений Товар становить 159304,68 грн.
Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
У зв'язку з цим виникла заборгованість в розмірі 159304,68 грн за поставлений товар.
Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Жодних зауважень з приводу кількості чи якості товару від відповідача до позивача не надходило. Видаткова накладна підписана та скріплена печаткою Відповідача без жодних застережень, що свідчить про належне прийняття останнім товару.
Підписання видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” і які відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків.
Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За визначенням статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Отже, відтиск печатки є свідченням участі особи в здійсненні господарської операції (ВС в постанові №916/922/19 від 29.01.2020).
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Доводи боржника, що кредитором не надано підтверджуючих документів на поставку відповідного товару, спростовуються наступним.
Як вбачається з договору та видаткових накладних, останні підписані боржником та скріплені печаткою товариства.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Під час розгляду заявлених грошових вимог, арбітражний керуючий та суд користуються правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Розглядаючи кредиторські вимоги арбітражний керуючий та суд зобов'язані належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).
Разом з тим, судом враховано приписи ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:
1)у першу чергу задовольняються:
вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;
вимоги кредиторів за договорами страхування;
витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;
витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;
2) у другу чергу задовольняються:
вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються:
вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Фудз Компані» про визнання грошових вимог в сумі 159304,68 грн. та 5368,00 грн. судового збору, господарський суд вважає за можливе кредиторські вимоги останнього визнати із наступною черговістю їх задоволення:
- 5368,00 грн. (судовий збір) - вимоги першої черги;
- 159304,68 грн (заборгованість за договором) - вимоги четвертої черги.
При цьому судом враховано, що кредиторські вимоги були розглянуті розпорядником майна, повністю визнаються ним та включені до реєстру вимог кредиторів у вказаному розмірі, що підтверджується відповідним листом-повідомленням розпорядника майна від 26.02.2024.
Поряд з цим, розпорядником вказано, що пропущено 30 денний строк для заявлення кредиторських вимог.
Відповідно до ч.4 ст.45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст.ст 1, 2, 47-49 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Фудз Компані» до боржника задовольнити.
2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Фудз Компані» (вул.Електротехнічна,47, м.Київ, 02232, код ЄДРПОУ 38371712) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (вулиця Рівненська,48, місто Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 25485085) у наступній черговості:
- 5368,00 грн. (судовий збір) - вимоги першої черги;
- 159304,68 грн (заборгованість за договором) - вимоги четвертої черги.
3. Зобов'язати розпорядника майна Григор'єва Валерія Васильовича відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.
Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст ухвали виготовлено 19.03.2024.
Суддя І. О. Гарбар