вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"07" березня 2024 р. Cправа №902/1607/23
Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л.,
за участю представників:
позивача: Погорільця Р.В. (ордер серії АІ №1290404 від 23.09.2022),
відповідача: Короля С.І. (виписка з ЄДРФОФОПтаГФ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "СОЛДІ і КО", м.Київ
до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія", м.Вінниця
про стягнення 9754,12 грн заборгованості за договором поставки
Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.
До Господарського суду Вінницької області звернулось Приватне акціонерне товариство "СОЛДІ і КО" з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" 9754,12 грн заборгованості, нарахованої у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно з умовами укладеного між сторонами договору поставки продукції (товару) №239 від 28.10.2021 в частині оплати за поставлений товар, а саме: 6875,49 грн - основної заборгованості; 1723,58 грн - пені; 687,55 грн - штрафу; 275,60 грн - інфляційних втрат та 191,90 грн - 3% річних.
Ухвалою суду від 03.01.2024 відкрито провадження у справі №902/1607/23, призначено судове засідання на 20.02.2024.
За наслідком розгляду справи, 20.02.2024, за клопотанням відповідача судом прийнята ухвала про відкладення судового засідання до 07.03.2024.
07.03.2024 до суду звернувся відповідач із клопотанням б/н від 07.03.2024 (вх. канц. суду №01-34/2537/24 від 07.03.2024), де виклав свої заперечення проти позову, зокрема зазначив, що акт звірки взаємних розрахунків не може бути доказом в підтвердження виникнення заборгованості, оскільки не містить підпису представника відповідача; "...товари по видатковим накладним відпускались іншою юридичною особою, а доручення працівникам КП "ВТК" надавались на отримання матеріалів саме від ВІННИЦЬКА ФІЛІЯ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СОЛДІ І КО" - "СОЛДІ-ВІННИЦЯ" (39150129), яка є самостійним господарюючим суб'єктом, і може самостійно вступати у договірні відносини поза межами договору №239 від 28.10.2021...".
На визначену судом дату, 07.03.2024, з'явились представники обох сторін.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, натомість відповідач проти позову заперечив.
Після звершення судових дебатів суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.
Враховуючи неявку представників сторін на оголошення, відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
28.10.2021 між позивачем (надалі за текстом - Постачальник) та відповідачем (надалі за текстом - Покупець) укладено договір поставки продукції (товару) №239 (а.с.15-16), предметом якого визначено зобов'язання Постачальника поставити, а Покупця прийняти і оплатити товар, зазначений у Додатку №1 до Договору. Загальна вартість договору: 290 000,00 грн (п.1.1 Договору).
Строк поставки товару до 31.12.2022 року окремими заявками. Виконання заявки протягом 1-го дня з моменту погодження Постачальником даної заявки (п.1.2 Договору).
Відповідно до п.3.1 Договору Покупець зобов'язується здійснити оплату товару в сумі, що вказана в п.1.1. цього Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 днів з моменту одержання товару.
Згідно з п.4.1, 4.2 Договору поставка товару відбувається на умовах DDP - склад постачальника у м.Вінниця або склад Замовника у м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 29 та за рахунок Учасника (зазначається відповідно до специфікації - додаток № 1 відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010). Поставка товару відбувається на протязі 1-го робочого дня з моменту погодження заявки в межах строку зазначеного в п.1.2. така заявка може бути подана будь-якими засобами комунікації вказані постачальником при реєстрації на електронному майданчику системи Прозорро.
Відповідно до абз.2 п.7.2 Договору за порушення зазначених строків оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ % за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 (тридцяти) днів, Постачальник додатково сплачує Покупцеві штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.
Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами умов договору. У разі якщо за 30 днів жодна зі сторін не повідомить про розірвання Договору, він пролонгується на кожен наступний рік (п.11.1 Договору).
Наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с.7-11, 27), підписаними сторонами, підтверджується поставка позивачем відповідачу товару на загальну суму 43894,4 грн, а саме:
- за видатковою накладною №255440 від 12.12.2022 на суму 6270,15 грн,
- за видатковою накладною №257732 від 15.12.2022 на суму 379,01 грн,
- за видатковою накладною №257761 від 15.12.2022 на суму 22239,36 грн,
- за видатковою накладною №258526 від 16.12.2022 на суму 2863,12 грн,
- за видатковою накладною №259770 від 20.12.2022 на суму 9656,07 грн,
- за видатковою накладною №262022 від 23.12.2022 на суму 307,89 грн,
- за видатковою накладною №486 від 09.01.2023 на суму 790,50 грн,
- за видатковою накладною №541 від 09.01.2023 на суму 1388,30 грн.
В матеріалах справи містяться рахунки для оплати товару (а.с.12-15, 22, 27), поставленого на виконання умов Договору, а саме:
- №214650 від 23.11.2022 на суму 15926,22 грн за товар поставлений за видатковими накладними №255440 від 12.12.2022 та №259770 від 20.12.2022,
- №229310 від 15.12.2022 на суму 25481,49 грн за товар поставлений за видатковими накладними №257732 від 15.12.2022, №257761 від 15.12.2022 та №258526 від 16.12.2022,
- №233146 від 22.12.2022 р. на суму 307,89 грн за товар поставлений за видатковою накладною №262022 від 23.12.2022,
- №1607 від 09.01.2023 р. на суму 790,50 грн за товар поставлений за видатковою накладною №486 від 09.01.2023,
- №1670 від 09.01.2023 р. на суму 1388,30 грн за товар поставлений за видатковою накладною №541 від 09.01.2023.
Відповідачем було частково сплачено вартість поставленого товару на суму 37018,91 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями (а.с.8, 21, 23, 24, 28, 29):
- №5755 від 12.12.2022 на суму 15926,22 грн з призначенням платежу: "...зг.рах №214650 від 23.11.2022...";
- №6169 від 29.12.2022 на суму 307,89 грн з призначенням платежу: "...зг.рах №233146 від 22.12.2022...",
- №136 від 10.01.2023 на суму 2178,80 грн з призначенням платежу: "...зг.рах №1607, 1670 від 09.01.2023...",
- №430 від 30.01.2023 на суму 18606,00 грн з призначенням платежу: "...зг.рах №229310 від 15.12.2022...".
Неповна оплата відповідачем вартості отриманого товару (наявність заборгованості в сумі 6875,49 грн) стала підставою звернення з цим позовом до суду.
Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Суд зазначає, що укладений між сторонами Договір, за своєю правовою природою є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару згідно договору №239 від 28.10.2021 з 12.12.2022 по 09.01.2023 на суму 43894,4 грн та його оплата в розмірі 37018,91 грн, а також те, що відповідач належними достовірними доказами інших обставин не довів, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення 6875,49 грн основного боргу підлягає задоволенню.
Водночас, суд вважає правомірними дії позивача щодо зарахування здійсненої відповідачем оплати в розмірі 37018,91 грн як погашення заборгованості за товар, поставлений згідно з видатковими накладними №255440 від 12.12.2022 на суму 6270,15 грн, №257732 від 15.12.2022 на суму 379,01 грн, №259770 від 20.12.2022 на суму 9656,07 грн, №262022 від 23.12.2022 на суму 307,89 грн, №486 від 09.01.2023 на суму 790,50 грн, №541 від 09.01.2023 на суму 1388,30 грн, оскільки таке зарахування відбулось на підставі волевиявлення відповідача, який у платіжних документах у реквізитах призначення платежів визначив відповідні рахунки, на підставі яких здійснювались оплати.
За вказаних обставин, за видатковою накладною №257761 від 15.12.2022 на суму 22239,36 грн існує заборгованість в сумі 4012,37 грн та за видатковою накладною №258526 від 16.12.2022 на суму 2863,12 грн товар є неоплаченим в повному обсязі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд констатує, що акт звірки взаємних розрахунків (а.с.23), долучений позивачем до позовної заяви, не є належним доказом та не брався судом до уваги, оскільки він не підписаний жодною із сторін, а рішення про задоволення позову ухвалено на підставі первинних бухгалтерських документів, що містяться в матеріалах справи.
Разом з цим, суд критично оцінює позицію відповідача щодо відсутності права позивача на стягнення заборгованості за товар, поставлений згідно з видатковими накладними №255440 від 12.12.2022, №257732 від 15.12.2022, №257761 від 15.12.2022, №258526 від 16.12.2022, №259770 від 20.12.2022, №262022 від 23.12.2022, №486 від 09.01.2023, №541 від 09.01.2023, постачальником в яких визначений "ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СОЛДІ І КО", Підрозділ СОЛДІ-ВІННИЦЯ", оскільки твердження щодо наявності такого права у відокремленого підрозділу належними доказами не підтверджено. Разом з цим, відповідно до частин 1, 3 та ст.92 ЦК України "Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов'язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов'язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов'язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників)."
Стосовно вимог позивача про стягнення штрафу в розмірі 687,55 грн, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до абз.2 п.7.2 Договору за порушення зазначених строків оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ % за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 (тридцяти) днів, Постачальник додатково сплачує Покупцеві штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.
Оскільки вартість неоплаченого товару за Договором становить 6875,49 грн, суд доходить висновку, що вимоги про стягнення 687,55 грн штрафу є правомірними та обґрунтованими.
Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1723,58 грн за період з "15.01.2023 по 16.07.2023" та за період з "16.01.2023 по 17.07.2023", у зв'язку із чим суд зазначає таке.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до абз.2 п.7.2 Договору за порушення зазначених строків оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ % за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 (тридцяти) днів, Постачальник додатково сплачує Покупцеві штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.
Як встановлено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо в зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст.530 ЦК України).
"Покупець зобов'язується здійснити оплату товару в сумі, що вказана в п.1.1. цього Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 днів з моменту одержання товару" (п.3.1 Договору).
Як встановлено судом: за видатковою накладною №257761 від 15.12.2022 на суму 22239,36 грн товар є несплаченим частково у сумі 4012,37 грн, а за видатковою накладною №258526 від 16.12.2022 на суму 2863,12 грн - в повному обсязі.
Оскільки останній день строку оплати за видатковими накладними №257761 від 15.12.2022 та №258526 від 16.12.2022 припадав на вихідний день (14.01.2023 та 15.01.2023 відповідно), за правилами ст.254 ЦК України відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за означеними накладними з 17.01.2023.
Здійснивши перевірку правильності нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення пені в розмірі 1704,73 грн, а тому в задоволенні позову про стягнення 18,85 грн пені слід відмовити.
Перевіривши вимогу позивача щодо нарахування суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 275,60 за період з січня по листопад 2023, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно з ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на висновки суду: відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за накладними №257761 від 15.12.2022 та №258526 від 16.12.2022 з 17.01.2023.
При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 ЦК України, викладену у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно яких.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
З огляду на викладене, позивачем неправомірно нараховано суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів за січень 2023.
Перевіривши правильність компенсаційних нарахувань, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 242,37 грн, а тому в задоволенні позову про стягнення 33,23 грн компенсаційних нарахувань слід відмовити.
Щодо вимог про стягнення 191,90 грн 3% річних за період з "15.01.2023 по 20.12.2023" та за період з "16.01.2023 по 20.12.2023", суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як відзначалось судом: відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за накладними №257761 від 15.12.2022 та №258526 від 16.12.2022 з 17.01.2023.
Здійснивши перевірку правильності нарахування 3% річних, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 3% річних в розмірі 191,01 грн, а тому в задоволенні позову про стягнення 0,89 грн 3% річних слід відмовити.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 2669,42 грн.
В зв'язку з відмовою в задоволенні позову в частині стягнення 18,85 грн пені, 33,23 грн інфляційних втрат та 0,89 грн 3% річних судовий збір в розмірі 14,58 грн залишається за позивачем.
Також суд зазначає, що згідно із ч. 1-3 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно із ст.30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Право на зайняття адвокатською діяльністю представником позивача підтверджується відомостями Єдиного реєстру адвокатів України.
11.01.2019 між позивачем (надалі також - Клієнт) та адвокатом Погорільцем Р.В. (надалі також - Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №23162981 (а.с.25-26), за умовами п.1.1 якого Адвокат, зобов'язується надати професійну правничу (правову) допомогу (здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги) другій стороні - Клієнту, на умовах і в порядку, то визначені цим договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
Відповідно до п.5.1, 5.2 Договору про надання правової допомоги №23162981 від 11.01.2019 формою винагороди за здійснення професійної правничої (правової) допомоги клієнту за цим договором є гонорар. Розмір гонорару визначається за погодженням Адвоката з Клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), порядок його сплати, визначаються сторонами в додатках до цього договору.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом дванадцяти (12) місяців (п.7.1 Договору про надання правової допомоги №23162981 від 11.01.2019).
Додатковим договором №03327925/2 від 15.12.2023 до Договору про надання правової допомоги №23162981 від 11.01.2019 (а.с.28) сторонам узгоджено вартість послуг адвоката.
21.12.2023 між сторонами складено акт наданої правової допомоги (а.с.13), за яким Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги за Договором про надання правової допомоги №23162981 від 11.01.2019 на загальну вартість 10000,00 грн.
Платіжною інструкцією №17789 від 26.12.2023 (а.с.12) підтверджується сплата Клієнтом на користь Адвоката винагороди в сумі 10000,00 грн.
З огляду на наведене суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн підтверджуються та встановлені поданими позивачем доказами.
Водночас, з огляду на задоволені позовні вимоги, правомірно заявленими є судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9945,70 грн.
Частиною 4, 5 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України №2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Аналіз положень статей 126-129 ГПК України вказує на те, що процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.5 та 6 ст.126 ГПК України).
Суд зауважує, що позивачем не подано клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.
Водночас суд звертається до правової позиції, висвітленої у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №922/2417/22, за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч.4 ст.126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Відповідно до акту наданої правової допомоги від 21.12.2023 (а.с.13) адвокатом надані таки послуги:
1) аналіз матеріалів справи, в тому числі і документів, поданих клієнтом на підтвердження заборгованості відповідача, надання консультацій з даного предмету - 5000,00 грн;
2) складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача - 5000,00 грн.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Таким чином, виокремлення адвокатом послуг щодо ознайомлення з матеріалами позову та опрацювання законодавчої бази, аналізу судової практики як самостійних видів адвокатської послуги є необґрунтованим, оскільки охоплюється діями адвоката з написання та подачі позовної заяви (схожі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №712/15541/18, від 28.09.2022 у справі №534/14/20).
З огляду на наведене, керуючись критеріями, що визначені в ч.5 ст.129 ГПК України, зокрема пропорційністю витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, суд доходить висновку, що у відшкодуванні 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу позивачу слід відмовити.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4945,70 грн.
Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (21036, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, буд.29, ідентифікаційний код: 03327925) на користь Приватного акціонерного товариства "СОЛДІ і КО" (04073, м.Київ, вул.Сирецька, буд.28/2, ідентифікаційний код: 23162981) 6875,49 грн - основної заборгованості; 1704,73 грн - пені; 687,55 грн - штрафу; 242,37 грн - інфляційних втрат; 191,01 грн - 3% річних, 2669,42 грн витрат по сплаті судового збору та 4945,70 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В позові в частині стягнення 18,85 грн пені; 33,23 грн інфляційних втрат та 0,89 грн 3% річних - відмовити.
5. Судовий збір в розмірі 14,58 грн залишити за позивачем.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Враховуючи, що у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).
7. Повне рішення складено 18 березня 2024 р.
Суддя Нешик О.С.
кількість прим. рішення:
1 - до справи;
2, 3 - Приватному акціонерному товариству "СОЛДІ і КО" - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_2);
4, 5 - представнику Приватного акціонерного товариства "СОЛДІ і КО" адвокату Погорільцю Р.В. - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_3);
6, 7 - Комунальному підприємству "Вінницька транспортна компанія" - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_4);
8 - представнику Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" Королю С.І. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )