19.03.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4820/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Приватного підприємства "Радос"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2023р. (суддя Юзіков С.Г.) у справі № 904/4820/23
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", с. Гора, Бориспільський район, Київська область
до Приватного підприємства "Радос", м. Нікополь, Дніпропетровська область
про стягнення штрафних санкцій за договором № 35.1-14/2.3-1 від 19.01.2021, -
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Радос" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 93 853,01 грн, з яких: 38 917,01 грн - пені, 54 936,00 грн - штрафу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн та витрати, пов'язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду в сумі 200,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю, укладеного за процедурою закупівлі "відкриті торги" №35.1-14/2.3-1 від 19.01.2021 щодо поставки товару у визначений договором строк.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2023 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Радос" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 27 468,00 грн - штрафу, 19725,22 грн - пені, 2 675,04 грн. - судового збору, 86,00 грн - поштових витрат. У решті позову відмовлено.
Заяву відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь Приватного підприємства "Радос" 13,35 грн - витрат на правничу допомогу.
Проведено зустрічне зарахування присуджених до стягнення сум за первісним та зустрічним позовами та стягнуто з Приватного підприємства "Радос" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 27 468,00 грн. - штрафу, 19725,22 грн. - пені, 2 675,04 грн. - судового збору, 72,65 грн. - поштових витрат.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю, укладеного за процедурою закупівлі "відкриті торги" №35.1-14/2.3-1 від 19.01.2021 в частині порушення строку поставки товару, що є підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Враховуючи причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, інтереси обох сторін, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що: підприємство відповідача розташоване у м. Нікополі, яке перебуває під постійним обстрілом військ Російської Федерації, що строк поставки товару за заявкою №50-22/2-25 від 19.01.2022 встановлений до 04.04.2022, тобто на час дії воєнного стану в Україні, позивач не надав доказів понесення збитків від несвоєчасного виконання зобов'язань відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача до 27 468,00 грн. - штрафу та 19 725,22 грн. - пені.
Не погодившись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови у стягненні з Приватного підприємства "Радос" на користь Держаного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 27 468,00 грн штрафу та 19 191,79 грн пені; ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 27 468,00 грн штрафу та 19 191,79 грн пені.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, заявник вказує:
- позивачем було правомірно нараховано пеню, передбачену п.8.3 договору;
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій;
- позивач не отримував у строки, зазначені у п.10.2 договору, повідомлення від відповідача про настання форс-мажорних обставин та неможливість у зв'язку з цим виконати договірні зобов'язання;
- місцевим господарським судом не було об'єктивно оцінено, чи є порушення відповідачем строку поставки товару винятковим випадком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання відповідачем договору; причини неналежного виконання відповідачем договору; незначності прострочення відповідачем у виконанні договору; невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення; негайного добровільного усунення відповідачем, як винною стороною, порушення договору та його наслідків. Також не було оцінено майновий стан позивача та відповідача.
Приватне підприємство "Радос" у поданій апеляційній скарзі просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає наступні обставини:
- відповідачем було порушено встановлений умовами договору алгоритм дій зі сторони замовника, на підставі яких у постачальника виникає обов'язок в поставці товару та відповідальність у випадку порушення строків поставки замовленого товару;
- в порушення п.5.3.2 договору, позивачем не надано доказів направлення на адресу ПП "Радос" (електронною поштою та листом з описом вкладення) заявки на поставку товару №50-22/2-110 від 29.03.2021;
- заявка №50-22/2-110 від 29.03.2021 підписана начальником служби закупівель Кузнецовим С, а судом першої інстанції залишено без належної уваги посилання представника відповідача, що разом із даною заявкою замовником не надано довіреності на таку посадову особу із визначеним переліком повноважень, наданих їй позивачем, в тому числі - підписання від імені підприємства заявок на поставку товару за договорами поставки;
- договір від 19.01.2021 не містить жодної інформації про третіх осіб, яким надано право на підставі відповідних документів представляти інтереси замовника, в тому числі підписання заявок на поставку товару;
- ПП "Радос" виконано поставку товару за накладною №111 від 01.07.2021 без прострочення, з причини того, що зі сторони позивача та його посадових осіб було порушено істотні умови договору, що стосуються порядку направлення заявок та підписання їх уповноваженими особами;
- ПП "Радос" не було отримано від ПП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" заявки на поставку товару №50-22/2-23 від 19.01.2022, у зв'язку з чим підстави стягнення штрафних санкцій внаслідок невиконання вказаної заявки відсутні.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити ПП "Радос" у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.
Позивач в обґрунтування своєї правової позиції зазначає:
- на виконання умов договору, позивач направив відповідачу заявку про поставку товару №50-22/2-110 від 29.03.2021, які відповідач одержав 31.03.2021. Заявка прийнята в роботу та за нею відбулася поставка;
- отримання заявки від 19.01.2022 №50-22/2-25 підтверджено відповідною роздруківкою з електронної пошти та відповіддю відповідача на претензію позивача віл 11.01.2023 №6.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" відмовити у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на наступні обставини:
- в порушення п.5.3.2 договору позивачем не надаються докази направлення на адресу ПП "Радос" (електронною поштою та листом з описом вкладення) заявки на поставку товару №50-22/2-110 від 29.03.2021, як того передбачають умови укладеного договору від 19.01.2021;
- ПП "Радос" не було отримано від ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" заявки на поставку товару №50-22/2-25 від 19.01.2022, ані засобами електронного зв'язку, ані поштовим відправленням;
- копію заявки №50-22/2-25 від 19.01.2022 відповідачем отримано засобами поштового зв'язку лише 02.01.2024;
- заявка №50-22/2-25 від 19.01.2022 підписана іншою особою, відмінною від підписанта попередньої заявки. Натомість, разом із даною заявкою не надано довіреності на таку посадову особу із визначеним переліком повноважень, наданих їй позивачем, та/або посадової інструкції на підписання від імені підприємства заявок на поставку товару за договорами поставки.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2023 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/4820/23; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2023р. у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.01.2024 для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Радос" визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Радос" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2023р. у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи та приєднано її до спільного розгляду з апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "Радос", виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2021 між державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (замовник) та Приватним підприємством "Радос" (постачальник) укладено договір про закупівлю, укладений за процедурою закупівлі "відкриті торги" №35.1-14.2/2.3-1, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язався поставити замовникові товар, найменування якого зазначено в п. 1.2 та відповідно до коду за єдиним закупівельним словником, зазначеним в п.1.3 договору та відповідно до специфікації, що наведена в додатку №1 до договору (далі - специфікація договору), а замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов договору. Кількість, технічні характеристики та ціну товару зазначено в Специфікації Договору.
Сума, визначена у договорі (ціна договору) становить 654 000,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20 % 130 800,00 грн, разом ціна цього договору становить 784 800,00 грн. з ПДВ (п. 3.1. договору).
Ціна за одиницю товару визначена в специфікації договору (п. 3.2. договору).
Строк поставки товару - 75 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар (п. 5.1. договору).
Товар поставляється повністю або поетапно, окремими партіями згідно з письмовими заявками Замовника з зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах специфікації договору (підп. 5.3.1. п.5.3 договору).
Письмова заявка направляється замовником на електронну адресу постачальника rados-2009@ukr.net, з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49 (підп. 5.3.2. п.5.3 договору).
Відповідно до підп. 5.3.3 п.5.2 договору постачальник зобов'язаний підтвердити отримання письмової заявки від замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника.
Уповноваженою особою постачальника є директор Сушин Сергій Володимировича або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок.
У випадку повернення цінного листа з описом вкладення та повідомленням об'єктом поштового зв'язку у разі письмової відмови постачальника від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання такого листа, лист вважається відправленим замовником належним чином, а не отримування постачальником такого листа буде вважатися його відмовою від виконання умов договору та постачальник несе відповідальність у порядку, передбаченому у п. 8.6. договору.
Договір набирає чинності з дати його укладання сторонами та діє до 31.01.2022. закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними. Датою підписання є пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами в різні дати (п. 12.1. договору).
На виконання умов договору, позивач направив відповідачу заявку про поставку товару №50-22/2-110 від 29.03.2021, яку відповідач одержав 31.03.2021, що підтверджується підписом директором відповідача - Сушиним С.В. на самій заявці, скріпленим печаткою підприємства.
Позивач направив відповідачу лист № 03-22-156 від 05.10.2021 щодо нарахування пені, в якому зазначено, що заявка №50-22/2-110 від 29.03.2021 отримана відповідачем 31.03.2021, останнім днем поставки товару є 13.06.2021, поставка товару відбулася 01.07.2021, тому згідно з п.8.3. договору за порушення строку поставки товару, зазначеного в п.5.1. договору нарахована пеня за період з 14.06.2021 по 01.07.2021 у розмірі 952,56 грн. До листа додано рахунок-фактуру № 12/27 від 08.10.2021 на суму 952,56 грн.
Листом № 210122-8 від 21.01.2022 відповідач звернувся до позивача з пропозицією щодо зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення на 10% та укладення додаткової угоди.
У відповідь на зазначений лист, позивач листом № 50-22/2-56 від 28.01.2022 повідомив, що для розгляду можливості підписання додаткової угоди до договору, необхідно надати документальне підтвердження інформації, яка викладена у вищевказаному листі.
Листом №03-22-554 від 01.12.2022 позивач повідомив відповідача, що заявка №50-22/2-25 від 19.01.2022 направлена постачальнику на вказану у договорі електронну пошту; поставка товару згідно зазначеної заявки станом на 16.11.2022 не відбулась. Відповідно до п.8.3 договору позивач нарахував 37 964,45 грн - пені та 54 936,00 грн. - штрафу. До листа додано рахунки-фактури № 631/4/16112022 від 16.11.2022 на суму 37 964,45 грн, №631/5/16112022 від 16.11.2022 на суму 54 936,00 грн.
Позивач у претензії № 35-28/5-131 від 09.12.2022 просив відповідача у місячний строк з дня одержання цієї претензії сплатити на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" пеню у розмірі 952,56 грн.
Відповідач 06.01.2023 отримав претензію №35-28/5-131 від 09.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0830106687482.
У відповіді на претензію №35-28/5-131 від 09.12.2022 (вих.№6 від 11.01.2023) відповідач зазначив, що відповідно до наданої позивачем інформації, письмова заявка №50-22/2-25 від 19.01.2022 була направлена постачальнику на електронну адресу. Відповідач, з посиланням на введення воєнного стану в Україні та місцезнаходження ПП "Радос" у м.Нікополь, територія якого перебуває під регулярними обстрілами, просить позивача не застосовувати до нього штрафні санкції за договором 35.1-14.1/2.3-1 від 19.01.2021 та відкликати претензію №35-28/5-131 від 09.12.2022
Листом № 35-22-33 від 09.02.2023 щодо відповіді на претензію № 35-28/5-131 від 09.12.2022 позивач повідомив відповідача, що претензія № 35-28/5-131 від 09.12.2022 підготовлена на підставі невиконання відповідачем умов договору за невчасне постачання товару відповідно до заявки на поставку № 50-22/2-110 від 29.03.2021. Натомість у відповіді на претензію № 6 від 11.01.2023, постачальник просить не застосовувати штрафні санкції по договору відповідно до заявки № 50-225/2-25 від 19.01.2022. У зв'язку з запровадженням воєнного стану та закриття повітряного простору в Україні з 24.02.2022 позивач не може провадити основних видів господарської діяльності, що супроводжується прогресуючим погіршенням фінансових можливостей підприємства. Саме тому позивач звертається з проханням сплатити 952,56 грн. пені нарахованої на підставі п. 8.3. Договору.
Позивач направив відповідачу претензію № 35-28/5-79 від 03.04.2023, в якій просив у місячний строк з дня одержання цієї претензії сплатити на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 92 900,45 грн.
Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, що і стало причиною звернення позивача з даним позовом.
Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).
За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша ст.509 Цивільного кодексу України).
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини першої ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Спірні правовідносини сторін виникли за договором №35.1-14.2/2.3-1, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п.5.1 договору строк поставки товару - 75 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар.
Згідно з підп. 5.3.2. п.5.3 договору письмова заявка направляється замовником на електронну адресу постачальника rados-2009@ukr.net, з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49.
Відповідно до підп.5.3.3 п.5.2 договору постачальник зобов'язаний підтвердити отримання письмової заявки від замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника.
На виконання умов договору, позивач направив відповідачу заявку про поставку товару №50-22/2-110 від 29.03.2021, яку відповідач одержав 31.03.2021, що підтверджується підписом директором відповідача - Сушиним С.В. на самій заявці, скріпленим печаткою підприємства.
Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що строк поставки товару за заявкою №50-22/2-110 від 29.03.2021 є таким, що настав 14.06.2021.
Товар за заявкою №50-22/2-110 від 29.03.2021 було поставлено позивачу 01.07.2021, тобто з порушенням п.5.1 договору.
Відповідно до частини другої ст.193, частини першої 1 ст.216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 8.3. договору у разі порушення строку поставки товару, зазначеного в п.5.1. договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п.5.3.8., 6.2., 6.6. договору, починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно), постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення.
Пеня у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено та або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення, нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3,8, 6.2, 6.6 договору понад 30-ть календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни договору.
У зв'язку із порушенням відповідачем строку поставки товару за заявкою №50-22/2-110 від 29.03.2021 позивач нарахував та заявив до стягнення пеню з період з 14.06.2021 по 01.07.2021 у розмірі 952,56 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, нарахованої у зв'язку із порушенням відповідачем строку поставки товару за заявкою №50-22/2-110 від 29.03.2021, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, правильним є нарахування пені за період з 15.06.2021 по 30.06.2021.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 846,72 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань з поставки товару за заявкою про поставку товару №50-22/2-25 від 19.01.2022 позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 04.04.2022 по 04.10.2022 у розмірі 37 964,45 грн та штраф у розмірі 54 936,00 грн.
Позивач стверджує, що на електронну адресу ПП "Радос", вказану у договорі (rados-2009@ukr.net.), направив відповідачу заявку про поставку товару №50-22/2-25 від 19.01.2022.
На підтвердження надіслання відповідачу заявки про поставку товару №50-22/2-25 позивачем надано роздруківку електронного листування, з якої вбачається, що позивачем надіслано заявку на поставку.
Колегія суддів вважає, що надана позивачем роздруківка електронного листування не є належним та допустимим доказом надіслання відповідачу заявки про поставку товару №50-22/2-25 від 19.01.2022.
Так, у даному випадку неможливо встановити на яку електронну адресу надіслана заявка, оскільки в електронному листі відсутня електронна адреса отримувача, зокрема, яка визначена у договорі (rados-2009@ukr.net). Крім того, електронний лист не підтверджує, що до нього була прикріплена саме заявка про поставку товару №50-22/2-25 від 19.01.2022.
В порушення підп. 5.3.2. п.5.3 договору позивачем також не надано доказів надіслання відповідачу заявки про поставку товару №50-22/2-25 від 19.01.2022 цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що у відповіді на претензію №6 від 11.01.2023 відповідач визнав факт отримання заявки про поставку товару № 50-22/2-25 від 19.01.2022.
Так, за вих. № 6 від 11.01.2023 відповідач надіслав на адресу позивача відповідь на претензію №35-28/5-131 від 09.12.2022, в якій позивач просив відповідача сплатити пеню у розмірі 952 грн 56 коп за порушення строку поставки товару за заявкою від 29.03.2021 №50-22/2-110 та саме за вказаною заявкою, відповідач просив позивача не застосовувати штрафні санкції та пеню за договором.
Зміст відповіді на претензію № 6 від 11.01.2023 не містить відомостей щодо визнання відповідачем факту отримання письмової заявки № 50-22/2-25 від 19.01.2022 та дати її отримання. Відповідачем лише вказано, що: "відповідно до наданої Вами інформації, письмова заявка №50-22/2-25 від 19.01.2022 була направлена постачальнику на електронну адресу".
Зі змісту листа № 210122-8 від 21.01.2022, яким відповідач звернувся до позивача з пропозицією щодо зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення на 10% та укладення додаткової угоди, також не вбачається наявності підстав вважати доведеним факт визнання відповідачем факту отримання письмової заявки № 50-22/2-25 від 19.01.2022.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги відсутність доказів надіслання позивачем заявки про поставку товару № 50-22/2-25 від 19.01.2022 відповідачу, колегія суддів доходить до висновку, що у відповідача не виникло зобов'язання з поставки, передбаченого цією заявкою товару, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу за несвоєчасну поставку на підставі заявки про поставку товару №50-22/2-25 від 19.01.2022.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду в сумі 200,00 грн, колегія суддів враховує наступне.
Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
З доданих до позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву вбачається, що розмір понесених позивачем витрат на послуги АТ "Укрпошта" становить 86,00 грн, що підтверджується наданими фіскальними чеками про сплату за пересилання поштового відправлення на ім'я ПП "Радос".
Колегія суддів зауважує, що надіслання позивачем позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву відноситься до витрат, пов'язаних с розглядом справи з огляду на вимоги п.4 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Дійшовши висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 846,72 грн, апеляційний господарський суд вважає за доцільне задовольнити судові витрати позивача, які пов'язані з вчиненням процесуальних дій при розгляді справи у господарському суду у розмірі 0,77 грн (пропорційно розміру позовних вимог які задоволено).
У відзиві на позовну заяву відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
На підтвердження надання правничої допомоги відповідач надав: ордер серія АЕ № 1229251 від 26.09.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 4250 від 22.04.2019, посвідчення адвоката України № 1973 від 22.04.2019, договір про надання правової допомоги № 2/2023 від 02.01.2023 з додатком, попередній розрахунок суми судових витрат, акт про надання правової допомоги від 26.09.2023.
Надані відповідачем докази свідчать про те, що 02.01.2023 між ПП "Радос" (далі Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Легал партнерс юкрейн" (далі адвокатське об'єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 2/2023, за умовами п.1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, протягом 2022 року, а клієнт - прийняти і оплатити таку правову допомогу та витрати, необхідні для виконання його доручень, на умовах, у порядку та строки, передбачені цим договором.
Відповідно до підп. 2 п. 1.4. договору №2/2023 для надання правової допомоги клієнту, адвокатське об'єднання призначає: Кобеляцького Д.М., адвоката, старшого партнера, який є адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №4250 від 22.04.2019 року, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області № 14 від 19.04.2019.
Правова допомога за цим договором надаються на підставі завдань (доручень) клієнта. Завдання можуть бути надані як в усній, так і в письмовій формі (п. 3.1. договору № 2/2023).
Пунктом 4.3 договору передбачено, що за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об'єднанням правової допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським об'єднанням факсимільним зв'язком/електронною поштою або поштою чи вручається нарочно. На письмову вимогу клієнта, адвокатське об'єднання може надавати акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією.
Даний договір укладений на строк до 31.12.2023 та набирає чинності з моменту його підписання (п. 7.1. договору № 2/2023).
26.09.2023 сторони підписали Акт про надання правової допомоги, відповідно до якого, адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв наступну правову допомогу: підготовка відзиву на позовну заяву ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 93 853,01 грн. за договором № 35.1-14/2.3-1 від 19.01.2021 року (п. 6.3. прайс-листа договору 2/2023 від 02.01.2023) на суму 4 000,00 грн.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 ст.126 ГПК, постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу, складає 4000,00 грн.
У відповіді на відзив на позовну заяву, позивач заперечив проти стягнення понесених судових витрат відповідача, оскільки додаток до відзиву не містить обґрунтованих розрахунків витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також відповідачем не надано доказів в підтвердження справи гонорару.
При цьому вказані заперечення не містять посилань та мотивувань щодо зменшення заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на правничу допомогу.
Доводи наведені у вказаних запереченнях фактично є декларативними. Доказів або обґрунтувань щодо суми заявлених відповідачем витрат, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність та/або нерозумність та/або нереальність такого розрахунку або про неналежність послуг адвоката до цієї справи, позивач не надав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує обставини справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, подані відповідачем докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, заперечення позивача та вважає, що заявлений відповідачем розмір судових витрат у сумі 4000,00 грн є доведеним, документально обґрунтованим, а також таким, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.
Колегія суддів відхиляє посилання позивача стосовно ненадання відповідачем доказів оплати послуг з надання правничої допомоги, оскільки у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (така позиція висловлена Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21).
Таким чином, з урахуванням п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, стягненню з позивача на користь відповідача підлягають 3964,00 грн витрат на правничу допомогу (пропорційно розміру позовних вимог в яких відмовлено).
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід змінити, як таке, що ухвалено з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 126, 129, 269, 270, 275-284, 287, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Радос" - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2023р. у справі № 904/4820/23 - змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Радос" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49, код 25522053) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) 846,72 грн - пені, 24,42 грн - судового збору, 0,77 грн - поштових витрат.
У решті позову відмовити.
Заяву Приватного підприємства "Радос" про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) на користь Приватного підприємства "Радос" (53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49, код 25522053) 3 964,00 грн - витрат на правничу допомогу".
Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) на користь Приватного підприємства "Радос" (53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49, код 25522053) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 940,73 грн.
Видачу наказів, на виконання цієї постанови, згідно зі ст. 327 Господарського процесуального кодексу України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз