19.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/947/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2023 (суддя Ярошенко В.І.)
у справі №904/947/23
за позовом Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м. Покров, Дніпропетровська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжне", м. Покров, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості
Міське комунальне підприємство "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" про стягнення 222 595,53 грн, з яких: 166 677,77 грн боргу, 21 106, 78 грн пені, 3 643,69 грн 3 % річних та 31 168,29 грн інфляційних втрат.
27.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/1278/23.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2023 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" про зупинення провадження у справі відмовлено. Позовні вимоги задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" на користь Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" 166 677,77 грн боргу, 21 106,78 грн пені, 31 168,29 грн інфляційних втрат, 3 643,69 грн 3 % річних та 2 671,16 грн судового збору.
Не погодившись із рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжне", в якій просило зупинити розгляд апеляційної скарги до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/1278/23; скасувати рішення суду від 31.05.2023 у справі № 904/947/23 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт не погоджувався зі складеним відповідачем актом № 2 від 10.09.2021 про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування, який було прийнято судом першої інстанції як належний доказ. За твердженнями відповідача, представники позивача не були допущені до його приміщення, оскільки: спір у справі № 904/9448/21 щодо відмови позивача в опломбуванні лічильника відповідача не було вирішено; представники позивача відмовилися опломбовувати лічильник води відповідача, а їх могли допустить тільки у разі опломбування приладу обліку, зняття показів з нього, з подальшим допуском до мережі водопостачання; відключення відповідача від водопостачання призведе до негативних наслідків товариства; на момент прибуття працівників позивача був відсутній керівник товариства. Також скаржник зазначав, що свідок не була працівником відповідача та не могла допускати працівників позивача до приміщення, а також відмовлятись від підпису акта. Разом з цим, складений позивачем акт не може бути оскаржений у судовому порядку, а судом першої інстанції не були з'ясовані об'єктивні причини не допуску до перевірки працівників позивача.
На переконання відповідача, визначальним у даній справі є вирішення спору у справі № 904/1278/23, однак судом першої інстанції було проігноровано процесуальні норми щодо зупинення провадження у даній справі до розгляду пов'язаної. Водночас, відповідач в рамках розгляду цього спору не міг подати зустрічний позов про зобов'язання проведення перерахунку за послуги водопостачання та водовідведення з урахуванням показів лічильника води, тож це питання могло вирішуватись лише в рамках справи № 904/1278/23. При цьому, господарським судом було порушено строки розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду??від 15.06.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Антоніка С.Г. (доповідач), судді - Березкіна О.В., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023?витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи та відкладено розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження ?до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
28.06.2023 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 відкрито апеляційне провадження та ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023, у зв'язку із звільненням з посади судді судді Антоніка С.Г., для розгляду справи?визначено колегію у складі: головуючий суддя Березкіна О.В., судді Дармін М.О., Орєшкіна Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2023 справу прийнято до провадження у визначеному складі суддів та ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023, у зв'язку із звільненням з посади судді Березкіної О.В., для розгляду справи визначено колегію у складі: головуючий суддя Мороз В.Ф., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2023 прийнято до провадження апеляційну скаргу у визначеному складі суддів та ухвалено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до?статті 270 Господарського процесуального кодексу України?у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2016 між Міським комунальним підприємством "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (змінено найменування на Міське комунальне підприємство "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства") (далі - водоканал) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" (далі - споживач) укладено договір № 17 на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію (далі - договір), предметом якого є надання послуг водоканалом споживачу з водопостачання та водовідведення, а також оплата споживачем отриманих послуг.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що водоканал зобов'язується надавати споживачу послуги з водопостачання та водовідведення вчасно та відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані йому послуги за встановленими тарифами у строки і на договірних умовах.
Згідно пункту 3.1 договору облік відпускаємої води визначається за показниками водолічильників, з неушкодженими пломбами і деталями пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту, які зареєстровані у водоканалі та опломбовані працівниками водоканалу в місцях з'єднання засобів обліку до запірної арматури і водопроводів. Тип ЛК15Х, заводський номер 9356864, вул. Калініна, 24. Об'єм скинутих стоків (у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках) визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел за показниками водолічильників. При відсутності водолічильників, розрахунки за воду проводяться за нормами водоспоживання, по нормативах, затверджених рішенням виконкому міської Ради, при цьому обсяг стічних вод, які належать до сплати, дорівнює обсягу споживання з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.
Зі змісту пункту 3.2 договору випливає, що для визначення обсягів фактично спожитої води споживачем, здійснюється зняття показів засобів обліку води водоканалу у присутності споживача або самим споживачем який в письмовому вигляді до 25 числа щомісячно надає їх значення водоканалу.
В пункту 3.3 договору визначено, що усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджуються свідоцтвом про звірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу, до дня установки повіреного засобу обліку.
Згідно пункту 3.4 договору, якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку з дозволу водоканалу у разі чергової держповірки, корозії циферблату, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі?без строннього втручання), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 1-го місяця) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці (при умові відсутності зміни режиму споживання та скиду стоків). У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за добовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 днів.
Відповідно пункту 4.2 договору споживач здійснює оплату за отримані послуги відповідно до п. 3.1 договору до 5-го числа наступного місяця. При порушенні терміну розрахунків за отримані послуги (триденний термін після отримання рахунку) водоканал має припинити подачу води споживачу.
Водоканал має право, зокрема, доступу до приладів розрахункового обліку водопостачання для зняття показань водолічильників і здійснення перевірки їх стану та стану обладнання, що забезпечує роботу водолічильників (підпункт 5.1.1 пункту 5.1 договору).
Також пунктом 5.1.3 договору встановлено право водоканалу здійснювати контроль за наданням послуг шляхом проведення огляду технічного стану санітарно-технічних пристроїв у споживача та вимагати терміново усунення витоків з водопровідних мереж й обладнання.
Споживач зобов'язаний, зокрема, назначити та забезпечити явку уповноважених представників для участі в обстеженні та складанні відповідних актів. У випадку відмови або ухилення споживача та його представників від участі в обстеженні та складанні актів, акти, складені представником водоканалу, являються безсуперечним доказом зафіксованих в них порушень і не можуть заперечуватись споживачем; не перешкоджати здійсненню контролю за технічним станом інженерного обладнання в приміщеннях (підпункти 6.2.2, 6.2.10 пункту 6 договору).
Пунктом 10.4 договору встановлено, що договір укладається на рік з 01.01.2016 по 31.12.2016 і набирає чинності з дня його підписання та вважається таким, що щорічно продовжений, якщо за місяць до закінчення строку дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від договору або його перегляд.
10.09.2021 представники Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" намагались обстежити мережу водопостачання та водовідведення відповідача та обладнання, а також зняти показники засобу обліку, який знаходиться в середині приміщення відповідача за адресою вул. Центральна, буд. 24 в м. Покров Дніпропетровської обл.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" не допустило представників Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" до свого засобу обліку, про що було складено акт № 2 від 10.09.2021 стосовно виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування, від підпису якого представник відповідача відмовився.
Через відмову представника відповідача підписати акт № 2, в ньому зроблено запис про таку відмову та вказані дані про двох свідків, які його підписали.
13.09.2021 позивач склав і надав відповідачу попередній розрахунок витрат води, в якому попередив, що у разі продовження порушення ним вимог законодавства (недопущення представників позивача до приладу обліку) плата за послуги в подальшому (починаючи з 10.09.2021) буде розраховуватись відповідно до пункту 6 Розділу IV Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила № 190).
В подальшому позивачем здійснено розрахунок витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води в ній 0,7 м/с та дією її повним перерізом цілодобово або з урахуванням графіка подачі води за період з 10.09.2021 до 08.11.2022 на суму 166 677,77 грн, що підтверджується відповідними розрахунками витрат води (претензіями): від 01.10.2021 на суму 7 862,20 грн; від 01.11.2021 на суму 12 186,32 грн; від 01.12.2021 на суму 11 793,30 грн; від 01.01.2022 на суму 12 186,32 грн; від 01.02.2022 на суму 12 186,32 грн; від 01.03.2022 на суму 11 006, 88 грн; від 01.04.2022 на суму 12 186,32 грн; від 01.05.2022 на суму 11 793,30 грн; від 01.06.2022 на суму 12 186,32 грн; від 01.07.2022 на суму 11 793,30 грн; від 01.08.2022 на суму 12 186,32 грн; від 01.09.2022 на суму 12 186,32 грн; від 01.10.2022 на суму 11 793,30 грн; від 01.11.2022 на суму 12 186,32 грн; від 09.11.2022 на суму 3 144,93 грн.
Всі складені позивачем розрахунки витрат води (претензії), а також рахунки про сплату визначених цими розрахунками сум, були отримані відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Крім здійснення розрахунку витрат води за визначеною Правилами № 190 процедурою, на виконання вимог частини третьої статті 29 Закону та пункту 2 Розділу IV Правил № 190 позивач був зобов'язаний припинити надання відповідачеві комунальних послуг (відключити від системи централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення) до моменту відновлення відповідачем доступу до приладу обліку (з оплатою відповідачем витрат на від'єднання/приєднання), але через те, що вузол обліку із запірною арматурою знаходиться в середині приміщення відповідача, позивач був позбавлений можливості виконати такі дії.
Оскільки відповідач оплату у добровільному порядку не здійснив, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення 166 677,77 грн заборгованості, 21 106,78 грн пені, 3 643,69 грн 3 % річних, 31 168,29 грн інфляційних втрат.
Стосовно викладених обставин колегія зазначає наступне.
Згідно зі?ст. 11 Цивільного кодексу України?цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами?ст. 509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями?ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених?ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
В силу положень?ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 7?ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими?Цивільним кодексом України?з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положеннями?статті 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення"?закріплено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, що укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.
Про здійснення відносин щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення виключно на договірних засадах, відповідно до?Законів України "Про питну воду та питне водопостачання"?та?Закону України "Про житлово-комунальні послуги", йдеться також у пункті 2.1 Правил № 190.
Відповідно до п. 1.1 Правил № 190 ці правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
Пунктом 9 Розділу II Правил № 190 встановлено обов'язок споживача забезпечувати доступ представників виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення для обстеження стану та виконання умов водопостачання та водовідведення споживача, пломбування та зняття показів вузлів/засобів обліку.
Згідно пункту 4 Розділу І Правил № 190 користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення з порушенням споживачем умов договору вважається самовільним користуванням.
Самовільним приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення вважається, зокрема, недопущення чи перешкоджання виконавцю послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення у встановленні чи опломбуванні вузла комерційного обліку чи його елементів, проведенні обстеження мереж водопостачання та водовідведення споживача та їх обладнання, знятті показників засобу обліку (Розділ IV Правил № 190).
Пунктом 4 розділу IV Правил № 190 встановлено, що факт самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення згідно з пунктами 1, 2 цього розділу фіксується представником виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення за участю споживача, який самовільно приєднався до цих систем, про що складається акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування.
Якщо споживач відмовляється підписати акт, він підписується представником виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення та не менше ніж двома свідками з обов'язковим зазначенням їх персональних даних; при цьому в акті робиться відповідний запис про таку відмову.
Матеріалами справи підтверджується, що 10.09.2021 представниками Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", а саме: Харьковською В.В. (контролер пром. сектора), Янчук С.М. (заступник начальника ВТВ) в присутності споживача ООО "Молодіжне" було складено акт № 2 виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування про те, що за адресою Центральна, 24, відбулося недопущення чи перешкоджання виконавцю послуг з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення у встановленні чи опломбуванні вузла комерційного обліку чи його елементів, проведенні обстеження мереж водопостачання та водовідведення споживача та їх обладнання, знятті показників засобу обліку.
Також у цьому акті вказано, що споживач не допустив представників підприємства до приладу обліку, який знаходиться в приміщенні, тож відключити споживача від централізованого водопостачання згідно п. 2 розділу ІV правил № 190 не вдалося по технічним причинам. Споживач від підпису акту № 2 відмовився, відповідний момент зафіксовано в присутності свідків.
Таким чином, факт порушення відповідачем вимог Закону, Правил № 190 та договору (самовільне приєднання) зафіксовано позивачем належним чином та у спосіб, який передбачений законодавством України.
Згідно пункту 5 Розділу IV Правил № 190 у разі незгоди споживача з діями виконавця послуги споживач може оскаржити їх в установленому законом порядку. Однак, відповідач не подавав позивачу скарг щодо дій його представників, пов'язаних із спробою провести 10.09.2021 обстеження і зняти показники засобу обліку, а також по факту складання акту № 2.
Безпідставними є доводи апелянта про наявність об'єктивних причин щодо не допуску до його приміщення працівників позивача, оскільки виходячи з умов укладеного між сторонами договору та приписів Правил № 190 допуск представників виконавця послуги до систем водпостачання та водовідведення є обов'язком споживача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не виконано свого обов'язку з допуску представників позивача до приладу обліку, що і підтверджується відповідним актом.
Так, положеннями ч. 1 ст. 47 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що підприємствам питного водопостачання та централізованого водовідведення, яким заподіяно шкоду юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними правил користування системами питного водопостачання та централізованого водовідведення, пошкодження цих систем, а також внаслідок створення перешкод у проведенні аварійно-відновлювальних робіт, у забезпеченні нормальної експлуатації систем питного водопостачання та централізованого водовідведення або шляхом забруднення, засмічення чи виснаження джерел питного водопостачання, збитки відшкодовуються відповідно до закону.
Відповідно до пункту 6 розділу IV Правил № 190 у разі самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення проводить розрахунок витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води в ній 0,7 м/с та дією її повним перерізом цілодобово або з урахуванням графіка подачі води. Розрахунковий період при самовільному приєднанні встановлюється з дня початку такого приєднання. Якщо дату початку самовільного приєднання виявити неможливо, то період самовільного користування становить тридцять діб.
В даному випадку днем початку самовільного приєднання є дата виявлення факту самовільного приєднання, а саме - 10.09.2021, тобто день, коли відповідач не допустив представників позивача до вузла обліку води в своєму приміщенні, а кінцевою датою самовільного приєднання є 09.11.2022, коли відповідач надав позивачу доступ до свого приміщення, що підтверджується актом встановлення охоронних пломб та деталей опломбування від 09.11.2022, який підписано представниками обох сторін.
За змістом статей 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 599 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи зі змісту ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок заборгованості відповідача за безоблікове водокористування та водовідведення, який здійснений у відповідності до п. 6 розділу IV Правил № 190, та встановлено, що вартість витраченої води за період з 10.09.2021 по 08.11.2022 становить 166?677,77 грн, яку відповідач, у відповідності до умов пункту 4.2 договору в добровільному порядку не сплатив, а отже судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно пункту 4.6 договору у разі несвоєчасної оплати платежів споживач сплачує водоканалу пеню у розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день несплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в періоді, за який сплачується пеня.
За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 21?106,78 грн пені (здійснено в межах строку, встановленого ч.6 ст. 232 ГК України) та 3?643, 69 грн за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з 06.11.2021 по 20.02.2023, а також 31?168,29 грн інфляційних втрат за загальний період з листопада 2021 року по лютий 2023 року, є такими, що ґрунтуються на договірних та законодавчих нормах, а тому правомірно задоволені господарським судом.
Стосовно клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/1278/23, слід зазначити наступне.
На розгляді Господарського суду?Дніпропетровської?області перебувала справа № 904/1278/23 за позовом?Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" до?Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про зобов'язання здійснити перерахунок нарахувань за послуги централізованого водопостачання та водовідведення з 09.03.2021 по 09.11.2022 з урахуванням показів фактичних обсягів споживання води встановленого у позивача лічильника води ЛК-15Х, заводський номер 9356864.
Згідно з пунктом 5 частини 1?статті 227?ГПК України?суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За наведеною нормою обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі. Під неможливістю розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом слід розуміти неможливість для даного господарського спору самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
При цьому, вищевказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу.
Пунктом 1??статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої??Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.???????????? ????????
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Обов'язок національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
На підставі викладеного, з метою дотримання принципу рівності сторін та надання розумного (достатнього) строку для вчинення певних процесуальних дій, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та прийнято рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказах, а отже доводи апелянта стосовно довгого строку розгляду клопотання про зупинення провадження та необґрунтованої відмови в його задоволенні, колегією суддів відхиляються.
Також слід зазначити, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2023 у справі № 904/1278/23 в задоволенні позову відмовлено, а постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжне", а оскаржуване рішення -без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115407090).
Нормами частини 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Відповідно до частини 1?статті 269 Господарського процесуального кодексу України?суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4?статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені?статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до?статті 129 Господарського процесуального кодексу України?судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись статтями?129, 269,?275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу?Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2023 у справі № 904/947/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2023 у справі № 904/947/23?залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на?Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжне".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко