12.03.2024 року м. Дніпро Справа № 912/1421/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.,
секретар судового засідання: Манець О.В.
представники сторін:
від прокуратури: Косенко Д.В. - прокурор відділу Офісу Генерального прокурора, посвідчення 076377 від 01.03.2023 р.
від позивача: Вологжаніна О.Д. - самопредставництво, витяг з ЄДР
від відповідача: Борисенко В.А.- адвокат, посвідчення адвоката 2174 від 09.04.2012 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023 р.
( суддя Бестаченко О.Л., м. Кіровоград, повний текст рішення складено 08.12.2023 р.)
у справі
за позовом
Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі
Міністерства оборони України
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+"
про визнання недійсними пунктів договорів,
стягнення 232 708 068,15 грн.,
1. Короткий зміст позовних вимог
Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", в якому просив:
- визнати недійсними п. п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензину) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 р. № 286/1/22/14, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензину) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 р. № 286/1/22/15, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- визнати недійсними п. п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційного гасу) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 р. № 286/1/22/16, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- визнати недійсними п. п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційного гасу) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 р. № 286/1/22/17, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- визнати недійсними п. п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензину) для техніки спеціального призначення від 04.10.2022 р. № 286/1/22/67, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- визнати недійсними п. п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензину) для техніки спеціального призначення від 08.11.2022 р. № 286/1/22/81, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" на користь Міністерства оборони України загалом 232 708 068,15 грн, з яких: безпідставно сплачені кошти в сумі 209 043 175,10 грн, інфляційні втрати за період з липня 2022 року по червень 2023 року в сумі 18 492 832,34 грн і 3 % річних за період з 05.07.2022 по 24.07.2023 в сумі 5 172 061,01 гривні, з покладанням на відповідача судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовано невідповідністю п. п. 1.1 і 3.1 договорів, укладених у 2022 році між МО України та ТОВ «Енергомед+» на постачання пально-мастильних матеріалів для потреб Збройних Сил України, у частині включення до їх договірних цін положень про сплату податку на додану вартість (далі - ПДВ) актам цивільного законодавства, а саме - вимогам пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - постанова № 178).
Ураховуючи це, заступник Генерального прокурора вказував на наявність підстав для визнання таких положень указаних договорів недійсними згідно з ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ст. 217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Крім того, оскільки ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, позаяк не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) за домовленістю сторін, тобто в договірному порядку, то грошові кошти в сумі 209 043 175,10 грн, сплачені Замовником на користь Постачальника, набуті останнім не на виконання договірного зобов'язання.
З огляду на норми пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та п. 1 постанови № 178, указані кошти отримані ТОВ «Енергомед+» безпідставно, а отже підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 1212 ЦК України.
У позові також указувалося, що відповідно до ст. 625 ЦК України та ст. 222 ГК України наявні підстави для нарахування та стягнення з Постачальника інфляційних втрат і 3 % річних у загальній сумі 23 664 893,35 грн.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023 р. у справі № 912/1421/23 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано недійсними п.п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензину) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 № 286/1/22/14, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" (28006, Кіровоградська обл., м. Олександрія, просп. Будівельників, 37; код ЄДРПОУ 31761265), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Визнано недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензину) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 № 286/1/22/15, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" (28006, Кіровоградська обл., м. Олександрія, просп. Будівельників, 37; код ЄДРПОУ 31761265), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Визнано недійсними п.п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційного гасу) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 № 286/1/22/16, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" (28006, Кіровоградська обл., м. Олександрія, просп. Будівельників, 37; код ЄДРПОУ 31761265), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Визнано недійсними п. п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційного гасу) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 № 286/1/22/17, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" (28006, Кіровоградська обл., м. Олександрія, просп. Будівельників, 37; код ЄДРПОУ 31761265), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Визнано недійсними п. п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензину) для техніки спеціального призначення від 04.10.2022 № 286/1/22/67, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" (28006, Кіровоградська обл., м. Олександрія, просп. Будівельників, 37; код ЄДРПОУ 31761265), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Визнано недійсними п. п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензину) для техніки спеціального призначення від 08.11.2022 № 286/1/22/81, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" (28006, Кіровоградська обл., м. Олександрія, просп. Будівельників, 37; код ЄДРПОУ 31761265), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" на користь Міністерства оборони України безпідставно сплачені кошти в сумі 209 043 175,05 грн, інфляційні втрати за період з липня 2022 року по червень 2023 року в сумі 18 492 832,34 грн, 3 % річних за період з 05.07.2022 по 24.07.2023 в сумі 5 172 061,01 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" на користь Офісу Генерального прокурора 955 504,00 грн судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023 р. по справі № 912/1421/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що Судом не взято до уваги відсутність у Прокурора правових підстав для предста вництва інтересів держави у даній справі. Так, за висновком суду першої інстанції, у даній справі наявні правові підстави участі Про курора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України. Відповідач не погоджується з таким висновком суду, оскільки звернення Прокурора з позовом у даній справі є передчасним, а судом було порушено норму пункту 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Водночас, на думку Скаржника, у позовній заяві Заступником Генерального прокурора залишено поза увагою ту обста вину, що фактичною передумовою для звернення з даним позовом є проведена Державною аудиторською службою України ревізія фінансово-господарської діяльності Міністерства обо рони України за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р., за результатами якої складено акт ревізії, в якому в якості порушення зазначено про незастосування нульової ставки податку на додану вартість відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 р. № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» ( далі також - Постанова № 178 ) до операцій з постачання паливно-мастильних матері алів, у тому числі Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомед+», на користь Мі ністерства оборони України. За результатами даної ревізії згідно з п. 24 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвер дженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550, Державною аудиторською службою України на адресу Міністерства оборони України направлено вимогу щодо приведення обліку у відповідність із законодавством. В той же час, Міністерство оборони України не погодилося з результатами ревізії та отриманою вимогою, і оскаржило останню в судовому порядку.
При цьому Скаржник зазначає, що в даному ж випадку з боку Міністерства оборони України бездіяльність відсутня, а, навпаки, останнім вчиняються активні дії щодо оскарження висновків акту ревізії Дер жавної аудиторської служби України в частині застосування нульової ставки ПДВ, з яким Мі ністерство оборони України не згодне.
Скаржник наголошує на тому, що Судом не враховано наявність колізії між нормами постанови Кабінету Мініст рів України від 02.03.2022 р. № 178 та положеннями Податковою кодексу України. Постанова № 178, на якій ґру нтуються позовні вимоги Позивача, будучи підзаконним нормативним актом, суперечить Кон ституції України і Податковому кодексу України, та прийнята Кабінетом Міністрів України поза межами визначеної законодавством компетенції. Жодним законом України Кабінету Міністрів не надано право встановлювати чи змі нювати ставки податків або встановлювати податкові пільги. Таким чином, сторони договорів правомірно, керуючись вимогами Податкового кодексу України, включили податок на додану вартість до вартості товару за цими дого ворами.
Скаржник вважає, що при вирішенні справи № 912/1421/23 Господарським судом Кіровоград ської області мали бути застосовані чинні на момент виникнення спірних правовідносин норми Податкового кодексу України, які визначали ставки податку на додану вартість у розмірі 7% для бензину автомобільного А-80 та 20% для палива для газотурбінних двигунів Джет А-1, як це і визначено оспорюваними Позивачем умовами договорів, що унеможливлювало задово лення позову.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні було безпідставно поширено дію По станови № 178 на правовідносини, які не пов'язані із виконанням мобілізаційних завдань від повідачем.
Крім того, Державною податковою службою України на адресу Міністерства обо рони України було надано індивідуальну податкову консультацію, якою ДПС України підтве рдила, що нульова ставка ПДВ на підставі Постанови №178 застосовується до операцій з пос тачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України виключно з метою виконання мобілізаційних завдань, в той час як Відповідачем договори на виконання мобілізаційних завдань не укладалися. Враховуючи, що оспорювані договори укладені після введення воєнного стану в Укра їні та не у відповідності то певної типової форми договору слід дійти висновку, що вони не є договорами, що укладаються на виконання мобілізаційних завдань.
На переконання Скаржника операції з постачання товарів для заправки ( дозаправки ) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань однак, по ложення Постанови № 178 не можуть застосовуватись до договорів на постачання пально-ма стильних матеріалів, які починаючи з 24.02.2022 р. укладаються Міноборони не в рамках мобілі заційних завдань. Позивачем не надано доказів того, що постачання відповідних товарів здійснювалося з метою виконання мобілізаційних завдань.
Відтак, на думку Скаржника, судом першої інстанції при ух валенні оскаржуваного рішення: порушено норму пункту 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України; неправильно застосовано норму підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України; неправильно застосовано норми ст. 92 Конституції України, пунктів 7.3., 7.4. ст. 7 Податкового кодексу України, пункту 30.1. ст. 30 Податкового кодексу України, пунктів 4.1. 4.4., 4.5. ст. 4 Податкового кодексу України; порушено норму частини сьомої ст. 11 ГПК України; порушено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не застосовано практику Європейського суду з прав людини ( рішення у справах "Щокін проти України", "Ольссон проти Швеції", "Вєренцов проти України", "Кан тоні проти Франції", "Новік проти України" та ін. ); не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.05.2021 р. у справі № 912/2385/18; від 10.12.2021 р. у справі № 0940/2301/18; від 09.06.2023 р. у справі № 520/2098/19; від 03.07.2019 р. у справі № 911/1521/18; від 07.10.2022 р. у справі № 903/834/20; від 09.11.2020 р. у справі № 904/2404/18.
У відповіді на відзив, Скаржник вказує на те, що Постанова № 178 фактично збільшила коло контрагентів платника податку (суб'єктів), яким потрібно застосовувати нульову ставку податку на додану вартість при здійс ненні операції з постачання товарів. Відбулося розширення кола суб'єктів від Збройних Сил України, яке містилось у Податковому кодексу України до Збройних Сил, Національної гвар дії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністер ства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охо рони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відпо відно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Також Постанова № 178 змінила коло суб'єктів, при постачанні товарів яким застосову ється нульова ставка, відступивши від територіального принципу її застосування «іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за ко рдоном України», що в свою чергу змінило дію норми в просторі, через поширення її дода тково на територію України. Відтак, встановивши додаткові умови застосування нульової ставки, Постанова № 178 фактично змінила базу оподаткування податком на додану вартість, змінивши фізичний та вартісний характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.
Про встановлення Постановою № 178 іншого об'єкта та бази оподаткування податком на додану вартість ( в порівнянні з підпунктом «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України ) зазначається і у науково-правових висновках, долучених Відповідачем до матеріалів справи: Науково-правовий висновок від 15.11.2023 р. №1/1511, наданий д.ю.н., к.е.н., проф. Кучерявенком М.П.; Науково-правовий експертний висновок від 05.02.2024 р. № 126/17-е, наданий Інститу том держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Також, Скаржник зазначає, що за обставинами, які є предметом розгляду у даній справі, органами Бюро економічної безпеки України під процесуальним керівництвом Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023100200000006 від 26.01.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
При цьому, Скаржник вважає, що одночасне існування кримінального провадження і наявність звер нення з боку Заступника Генерального прокурора з позовом до господарського суду за одними і тими самими обставинами свідчить про спроби тиску на господарський суд з боку органів прокуратури, а також про перевищення повноважень органами прокура тури та передчасність звернення з позовом до суду Заступником Генерального прокурора до завершення досудового розслідування у кримінальному № 72023100200000006 від 26.01.2023 р..
Від Скаржника надійшли письмові пояснення, які ґрунтуються на науково-правовому експертному висновку від 05.02.2024 р. № 126/17-е, наданому Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького Національної ака демії наук України ( науково-правовий експерт - заступник директора Інституту з наукової роботи, член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслужений юрист України В.П. Загребельний) за результатами аналізу Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 р. № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за ну льовою ставкою у період воєнного стану» ( далі - Постанова № 178 ).
У поясненнях Скаржник робить висновок, що Постанова № 178 пору шує засади встановлення податків і зборів, закріплені Податковим кодексом України, та суперечить йому в частині визначення застосування нульової ставки податку на додану вартість щодо операцій з постачання товарів. Постанова № 178, безпосередньо взаємопов'язана із Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», Податковим кодексом України, ПКМУ 05.12.2018 р. № 1043-0039. Експертно-правовий аналіз засвідчив, що положення зазначених нормативно-правових актів суперечать один одному та створюють істотні колізії під час регулювання правовідносин, пов'язаних із застосування нульової ставки податку на додану вартість щодо операцій з поста чання товарів.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від офісу Генерального прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Прокурор не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомед+» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023 р. у справі № 912/1421/23. Залишити без змін рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023 у справі № 912/1421/23.
Зокрема, Прокурор посилається на те, що пред'явлення позову в цьому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в оборонній і бюджетній сферах, оскільки укладення оспорюваних у частині договорів разом із безпідставною сплатою коштів у сумі 209 043 175,05 грн. не спрямовані на забезпечення обороноздатності України ( а тим паче на її зміцнення ) в умовах воєнного стану з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього. Отже, в позовній заяві заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі МО України до ТОВ «Енергомед+» про визнання правочинів недійсними в частині та стягнення коштів на виконання вказаних вимог процесуального закону було обґрунтовано наявність порушень інтересів держави, що зумовили звернення із цим позовом. Судом першої інстанції на підставі наявних у справі доказів установлено нездійснення захисту зазначених інтересів держави органом, уповноваженим на захист таких інтересів у спірних правовідносинах.
Крім того, у відзиві Прокурор посилається на те, що поза увагою Скаржника залишається те, що обставини щодо оскарження вимоги органу державного фінансового контролю, прийнятої за результатами складення акту ревізії, якраз і доводять нездійснення захисту інтересів держави компетентним органом. Тобто, у цьому випадку МО України, будучи обізнаним, у тому числі із такого акту ревізії, про порушення інтересів держави, стверджуване заступником Генерального прокурора в позовній заяві, з відповідним позовом до суду не зверталося. Активні дії Замовника, про які вказується в апеляційній скарзі, направлені на судове оскарження пунктів вимоги контролюючого органу, а не на захист порушених інтересів держави.
Прокурор також вказує на те, що аналіз правової позиції Замовника, викладеної в його листі від 02.05.2023 р. № 286/2844, свідчить, що вона полягає в незастосовності до відповідних договорів поставки положень постанови № 178, позаяк такі правочини вчинено не на виконання мобілізаційних завдань. Така позиція МО України обґрунтовується посиланнями на індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 27.04.2023 р. № 540/ІПК/99-00-27-04-05, яка нібито була видана Замовнику. Проте Державна податкова служба України в листах від 16.06.2023 р. № 7447/5/99-00-21-03-02-05 та від 21.08.2023 р. № 10244/5/99-00-08-01-04-05, копії яких долучено до позовної заяви заступника Генерального прокурора, зазначала, що документ з вихідним номером № 540/1ПК/99-00-27-04-05 від 27.04.2023 р. Державною податковою службою України не готувався, не реєструвався, не розміщувався в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій і, відповідно, на адресу платника не надсилався.
У підсумку виявляється, що МО України: будучи обізнаним про стверджуване Прокурором порушення інтересів держави (як із акта Державної аудиторської служби України, так і з листів Офісу Генерального прокурора); заперечує його існування; посилається при цьому на документ, який у дійсності Державною податковою службою України не видавався; вчиняє активні дії не на захист порушених інтересів держави, а на судове оскарження пунктів відповідної вимоги контролюючого органу. Тому МО України не тільки не здійснювало захисту інтересів держави, але й не бажало цього роботи, а відтак і не реагувало б (й не реагує дотепер) на їх порушення в чітко визначеній темпорально перспективі.
Крім того, Прокурор зазначає про те, що повномасштабне вторгнення, ведення проти України агресивної війни та запровадження правового режиму воєнного стану об'єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації та необхідності безпрецедентно значних фінансових ресурсів. В умовах сьогодення нагальною є потреба держави в законному, раціональному та ефективному використанні бюджетних коштів, особливо - для забезпечення діяльності Збройних Сил України. Тому питання захисту інтересів держави, порушених безпідставною сплатою на користь ТОВ «Енергомед+» коштів у значній сумі, є актуальним, його вирішення не може відкладатися на невизначений строк. Указане беззаперечно свідчить про наявність виключного випадку, згадуваного в п. 3 ст. 131-1 Конституції України, з яким законодавство пов'язує виникнення в прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.
Відтак, на думку Прокурора - рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023 р. у цій справі: прийнято з правильним застосуванням пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та п. 1 постанови № 178 при врахуванні правового висновку Верховного Суду щодо їх застосування в подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 14.11.2023 р. у справі № 910/2416/23; прийнято з правильним тлумаченням п. 1 постанови № 178, яке повністю узгоджується з положеннями ст. 117 Конституції України, п. п. 1, 2 § 29 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. № 950, п. п. 1, 11, 13-15 Правил, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; без порушень ч. 7 ст. 11 та п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України та з правильним вирішенням питання про наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в суді, кваліфікуванням дій МО України із судового оскарження вимоги Державної аудиторської служби України як таких, що не направлені на захист інтересів держави. Водночас, звертаючись із апеляційною скаргою, з огляду на аргументи, викладені в розділі VII відзиву Офісу Генерального прокурора на неї, ТОВ «Енергомед+» не спростувало відповідних висновків суду першої інстанції та не довело неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
В обгрунтування своїх доводів, Прокурор посилається на на висновки експертів у галузі права, а саме: Науково-правовий висновок, складений науково-педагогічними працівниками ( зокрема, Цимбалюком А. В. ) Державного податкового університету; роз'яснення щодо трактування вступної та постановляючої частин постанов Кабінету Міністрів України та інших нормативно-правових актів, складеного науковими працівниками ( зокрема, Ющиком О. І. ) Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України.
У відзиві на апеляційну скаргу, Міністерство оборони України підтримало апеляційну скаргу Відповідача, просимо її задовольнити та скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023 р. по справі № 912/1421/23.
Зокрема, Міністерство оборони України посилається на те, що вказані у позові договори не є такими, що укладені на виконання мобілізаційних завдань, а є такими, що укладені на підтримання загальної обороноздатності держави, враховуючи їх умови, предмет, техніко-економічне обґрунтування, права та обов'язки сторін, ступінь «відкритості» договорів.
Позивач також зазначає, що відповідно до підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту, а в даному випадку були укладені договори з постачання для державних потреб нафти та дистилятів ( бензин та авіаційний гас ), предметом договору № 16 та № 17 є паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 (Jet А-1). Вказана обставина не була досліджена судом.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024 р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 912/1421/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023 р. у справі № 912/1421/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи № 912/1421/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2024 р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023 р. у справі № 912/1421/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 12.03.2024 р..
Від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи в якості додаткового доказу - «витяг із порядку укладання договорів (контрактів) на виконання підприємствами, установами та організаціями мобілізаційних завдань (замовлень), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 586» який не було можливості надати до суду першої інстанції у зв'язку з їх відсутню на той час у представника Міноборони.
Від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із зверненням ТОВ «Енергомед+» до ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» із запитом на проведення судової економічної експертизи укладених між ТОВ «ЕНЕРГОМЕД+» та Міністерством оборони України спірних договорів та не завершенням висновку за його результатами. При цьому, Заявник наголошує на тому, що відповіді на питання, поставлені перед експертом, мають ключове зна чення для висновку про законність рішення суду першої інстанції.
Розглянувши вказане клопотання, судова колегія не знаходить підстав для задоволення даного клопотання з урахуванням такого.
Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
В якості підстави для відкладення, Скаржник зазначає можливість надання нового доказу - висновку судової економічної експертизи. При цьому, позиція Скаржника достатньо повно викладена в апеляційній скарзі.
Матеріали справи містять обсяг відомостей достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності висновку судової економічної експертизи, яку мав намір замовити Відповідач, після ухвалення оскаржуваного рішення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( &51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
А отже, у зв'язку з недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст. 256 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 273 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами.
В судовому засіданні 12.03.2024 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
7. Встановлені судом обставини справи
02.03.2022 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 178 ), відповідно до п. 1, 2 якої до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 р..
Після запровадження правового режиму воєнного стану в Україні, між Міністерством оборони України ( далі - Замовник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" ( далі - Постачальник ) укладено шість договорів про постачання для державних потреб нафти та дистилятів ( бензину та авіаційного гасу ) для техніки спеціального призначення: від 21.06.2022 р. № 286/1/22/14 ( далі - Договір № 14 ); від 21.06.2022 р. № 286/1/22/15 ( далі - Договір № 15 ); від 21.06.2022 р. № 286/1/22/16 ( далі - Договір № 16 ); від 21.06.2022 р. № 286/1/22/17 ( далі - Договір № 17 ); від 04.10.2022 р. № 286/1/22/67 ( далі - Договір № 67 ); від 08.11.2022 р. № 286/1/22/81 ( далі - Договір № 81 ).
Вищевказані договори є однотипними, здійснення їх фінансування передбачено за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетної програми 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни".
Пунктами 1.1. Договорів № 14-17, № 67, № 81 погоджено, що постачальник зобов'язується поставити у 2022 році нафту та дистиляти ( 03190000-9 ) для потреб Міністерства оборони України та Збройних Сил України згідно зі специфікаціями, а замовник - забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, в строки і за цінами згідно зі специфікаціями.
За специфікацією, наведеною в п. 1.1. Договору № 14 ( а. с. 65-71, т. 1 ) сторони погодили найменування товару: Бензин автомобільний А-80 ( 61-013-2968 ) ДСТУ 4063-2001*, строк постачання - 60 календарних днів з дати отримання попередньої оплати згідно п. 4.2., загальна кількість товару - 5 000,00 тонн. Ціна за одиницю - 68 658,00 грн. Вартість товару без ПДВ за умовами Договору № 14 становить 343 290 000,00 грн, крім того, ПДВ - 24 030 300,00 грн, загальна вартість товару з ПДВ становить 367 320 300,00 грн.
Додатковою угодою від 15.11.2022 р. № 1 до Договору № 14 ( а. с. 76, т. 1 ) сторони погодили внести зміни до договору, виклавши специфікацію у наступній редакції: найменування товару: Бензин автомобільний А-80 ( 61-013-2968 ) ДСТУ 4063-2001 зі змінами № 1,2*, строк постачання - 60 календарних днів з дати отримання попередньої оплати згідно п. 4.2., загальна кількість товару - 4 976,054 тонн. Ціна за одиницю - 68 658,00 грн. Вартість товару без ПДВ за умовами Договору № 14 становить 341 645 915,53 грн, крім того, ПДВ - 23 915 214,08 грн, загальна вартість товару з ПДВ становить 365 561 129,61 грн. Таким чином, п.п. 1.1, 3.1 Договору № 14 передбачена сплата ПДВ у сумі 23 915 214,08 грн, що становить 7 % вартості товару.
За специфікацією, погодженою в п. 1.1. Договору № 15 (а.с. 161-167, т. 1) визначено найменування товару: бензин автомобільний А-80 (61-013-2968), строк поставки товару - 90 календарних днів з дати отримання попередньої оплати згідно п. 4.2., загальна кількість товару - 5 000,00 тонн, ціна за одиницю товару без ПДВ - 68 658,00 грн, вартість товару - 343 290 000,00 грн, крім того, ПДВ - 24 030 300,00 грн, вартість товару з ПДВ становить 367 320 300,00 грн.
Додатковою угодою від 10.08.2022 № 1 викладено в новій редакції рознарядку, яка є невід'ємним додатком 12.2. до Договору № 15.
Додатковою угодою від 15.11.2022 № 2 до Договору № 15 (а.с. 174-175, т. 1) сторони внесли зміни до специфікації до Договору № 15, а саме: зменшено загальну кількість товару до 4 995,757 тонни, вартість товару - 342 998 684,10 грн, крім того, ПДВ - 24 009 907,88 грн, вартість товару з ПДВ становить 367 008 591,98 грн. Враховуючи наведене, п. п. 1.1. та 3.1. Договору № 15 визначено сплату ПДВ у сумі 24 009 907,88 грн, що становить 7 % вартості товару.
За специфікацією, погодженою в п. 1.1. Договору № 16 (а.с. 6-12, т. 2), визначено найменування товару - паливо для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-003-4718), строк поставки товару - 60 календарних днів з дати отримання попередньої оплати згідно п. 4.2., загальна кількість товару - 5 000,00 тонн. Ціна за одиницю товару без ПДВ, погоджена в специфікації становить 68 785,00 грн, вартість товару - 343 925 000,00 грн, крім того, ПДВ - 24 074 750,00 грн, загальна вартість товару з ПДВ становить 367 999 750,00 грн.
В свою чергу, додатковою угодою від 10.08.2022 № 1 до Договору № 16 (а.с. 17-18, т. 2) сторони погодили змінити специфікацію в п. 1.1. та п. 3.1. цього договору, так, зменшено ціну за одиницю товару без ПДВ до 61 333,25 грн, загальна вартість товару до 306 666 250,00 грн, суму ПДВ збільшено до 61 333 250,00 грн, загальна вартість товару - 367 999 500,00 грн.
Враховуючи наведене, п. п. 1.1. та 3.1. Договору № 16 визначено сплату ПДВ у сумі 61 333 250,00 грн, що становить 20 % вартості товару. При цьому початкова редакція договору встановлювала сплату ПДВ у сумі 24 074 750,00 грн, або 7 % вартості товару.
За специфікацією, погодженою в п. 1.1. Договору № 17 (а.с. 77-83, т. 2), визначено найменування товару - паливо для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-003-4718), строк поставки товару - 90 календарних днів з дати отримання попередньої оплати згідно п. 4.2., загальна кількість товару - 5 000,00 тонн. Ціна за одиницю товару без ПДВ, погоджена в специфікації становить 68 785,00 грн, вартість товару - 343 925 000,00 грн, крім того, ПДВ - 24 074 750,00 грн, загальна вартість товару з ПДВ становить 367 999 750,00 грн.
Додатковою угодою від 10.08.2022 № 1 до Договору № 17 (а.с. 88-89, т. 2) сторони погодили змінити специфікацію в п. 1.1. та п. 3.1 цього договору, так, зменшено ціну за одиницю товару без ПДВ до 61 333,25 грн, загальна вартість товару до 306 666 250,00 грн, суму ПДВ збільшено до 61 333 250,00 грн, загальна вартість товару - 367 999 500,00 грн. Враховуючи наведене, п. п. 1.1. та 3.1. Договору № 17 визначено сплату ПДВ у сумі 61 333 250,00 грн, що становить 20 % вартості товару. При цьому початкова редакція договору встановлювала сплату ПДВ у сумі 24 074 750,00 грн, або 7 % вартості товару.
Додатковою угодою від 21.10.2022 № 2 викладено в новій редакції рознарядку, яка є невід'ємним додатком 12.2. до Договору № 17.
За специфікацією, погодженою в п. 1.1 Договору № 67 (а.с. 165-171, т. 1), визначено найменування товару - бензин автомобільний А - 80 (61-013-2968) строк поставки товару - до 15.12.2022, загальна кількість товару - 10 000, 00 тонн. Ціна за одиницю товару без ПДВ, погоджена в специфікації становить 68 691,00 грн, вартість товару - 686 910 000,00 грн, крім того, ПДВ - 48 083 700,00 грн, загальна вартість товару з ПДВ становить 734 993 700,00 грн.
Додатковою угодою від 07.11.2022 № 1 до Договору № 67 сторони внесли зміни до договору в частині реквізитів Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+".
Додатковими угодами від 11.12.2022 № 2 та від 19.12.2022 № 3 до Договору № 67 викладено в новій редакції рознарядку, яка є невід'ємним додатком 12.2. до Договору № 67.
Додатковою угодою від 30.12.2022 № 4 до Договору № 67 (а.с. 181-182, т. 2) сторони погодили зміни до специфікації в п. 1.1. та п. 3.1. цього договору, зокрема, зменшено кількість товару до 8 000,00 тонн, зменшено вартість товару до 549 528 000,00 грн, зменшено суму ПДВ до 38 466 960,00 грн та загальну вартість товару до 587 994 960,00 грн. Тому, п. п. 1.1. та 3.1. Договору № 67 передбачають сплату ПДВ у сумі 38 466 960,00 грн, що становить 7 % від вартості товару.
За специфікацією, погодженою в п. 1.1 Договору № 81 (а.с. 28-34, т. 3), визначено найменування товару - бензин автомобільний А-80 (61-013-2968), строк поставки товару - до 15.12.2022 (включно), загальна кількість товару - 8 000, 00 тонн. Ціна за одиницю товару без ПДВ, погоджена в специфікації становить 68 691,00 грн, вартість товару - 549 528 000,00 грн, крім того, ПДВ - 38 466 960,00 грн, загальна вартість товару з ПДВ становить 587 994 960,00 грн.
Додатковою угодою від 30.12.2022 № 1 до Договору № 81 (а.с. 39-40, т. 3) сторони погодили змінити специфікацію в п. 1.1 та п. 3.1 цього договору, так, зменшено кількість товару до 6 400,00 тонн, вартість товару до 439 622 400,00 грн, суму ПДВ до 30 773 568,00 грн, загальну вартість товару - 470 395 968,00 грн. Враховуючи викладене, п.п. 1.1., 3.1. Договору № 81 передбачено сплату ПДВ у сумі 30 773 568,00 грн, що становить 7 % вартості товару.
На виконання договірних зобов'язань за Договором № 14 відповідач за період з липня по вересень 2022 року поставив позивачу 4 976,054 тонн бензину автомобільного А-80 (61-013-2968), що підтверджується підписаними між сторонами відповідними актами приймання-передачі продукції та видатковими накладними (а.с. 79-155, т. 1). Вказані документи щодо поставки товару за Договором № 14 свідчать про включення до його вартості ПДВ у розмірі 23 915 214,09 грн, що становить 7 % ціни Договору № 14.
В свою чергу, позивач задля виконання вимог договірних зобов'язань з оплати договору перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" 365 561 129,61 грн, з яких 23 915 214,09 грн - ПДВ.
На виконання договірних зобов'язань за Договором № 15 відповідач за період з липня по вересень 2022 року поставив позивачу 4 995,757 тонн бензину автомобільного А-80 (61-013-29658), що підтверджується підписаними між сторонами відповідними актами приймання-передачі продукції та видатковими накладними (а.с. 177-250, т. 1). Вказані документи щодо поставки товару за Договором № 15 свідчать про включення до його вартості ПДВ у розмірі 24 009 907,89 грн, що становить 7 % ціни Договору № 15.
В свою чергу, позивач задля виконання вимог договірних зобов'язань з оплати договору перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" 367 008 591,98 грн, з яких 24 009 907,89 грн - ПДВ.
На виконання договірних зобов'язань за Договором № 16 відповідач за період з серпня по вересень 2022 року поставив позивачу 4 994,532 тонн палива для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-003-4718), що підтверджується підписаними між сторонами відповідними актами приймання-передачі продукції та видатковими накладними (а.с. 177-250, т. 1). Вказані документи щодо поставки товару за Договором № 16 свідчать про включення до його вартості ПДВ у розмірі 61 266 175,95 грн, що становить 20 % ціни Договору № 16.
В свою чергу, позивач задля виконання вимог договірних зобов'язань з оплати договору перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" 367 597 055,72 грн, з яких 31 459 342,62 грн - ПДВ.
На виконання договірних зобов'язань за Договором № 17 відповідач за період з вересня по листопад 2022 року поставив позивачу 4 925,402 тонн палива для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-003-4718), що підтверджується підписаними між сторонами відповідними актами приймання-передачі продукції та видатковими накладними (а.с. 92-160, т. 2). Вказані документи щодо поставки товару за Договором № 17 свідчать про включення до його вартості ПДВ у розмірі 60 418 182,45 грн, що становить 20 % ціни Договору № 17.
В свою чергу, позивач задля виконання вимог договірних зобов'язань з оплати договору перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" 362 509 094,66 грн, з яких 60 418 182,45 грн - ПДВ.
На виконання договірних зобов'язань за Договором № 67 відповідач за період з грудня 2022 по січень 2023 року поставив позивачу 8 014,623 тонн бензину автомобільного А-80 (61-013-29658), що підтверджується підписаними між сторонами відповідними актами приймання-передачі продукції та видатковими накладними (а.с. 184-250, т. 2; а.с. 1-25, т. 3). Вказані документи щодо поставки товару за Договором № 67 свідчать про включення до його вартості ПДВ у розмірі 38 537 272,82 грн, що становить 7 % ціни Договору № 67.
В свою чергу, позивач задля виконання вимог договірних зобов'язань з оплати договору перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" 587 994 960,00 грн, з яких 38 466 960,00 грн - ПДВ.
На виконання договірних зобов'язань за Договором № 81 відповідач за період з грудня 2022 по січень 2023 року поставив позивачу 6 398,887 тонн бензину автомобільного А-80 (61-013-29658), що підтверджується підписаними між сторонами відповідними актами приймання-передачі продукції та видатковими накладними (а.с. 42-129, т. 3). Вказані документи щодо поставки товару за Договором № 81 свідчать про включення до його вартості ПДВ у розмірі 30 768 216,28 грн, що становить 7 % ціни Договору № 81.
В свою чергу, позивач задля виконання вимог договірних зобов'язань з оплати договору перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" 470 395 968,00 грн, з яких 30 773 568,00 грн - ПДВ.
Прокурор зазначає, що за договорами № № 14,15,16,17,67 та 81 позивачем загалом сплачено 2 521 066 799,97 грн, у том числі ПДВ - 209 043 175,10 грн.
Листами від 01.07.2022 № 01/07-6, від 02.11.2022 № 02/11-3 та від 09.11.2022 № 09/11-9 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" повідомило Міністерство оборони України про те, що Постачальник використовує ставку оподаткування ПДВ у розмірі 7 %.
При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" доказів сплати суми ПДВ до Державного бюджету України суду не надало.
За твердженням Прокурора, умови п. 1.1., 3.1., укладених між позивачем та відповідачем Договорів про постачання для державних потреб нафти та дистилятів (бензину та авіаційного гасу) для техніки спеціального призначення № № 286/1/22/14, 286/1/22/15, 286/1/22/16, 286/1/22/17, 286/1/22/67 та 286/1/22/81, у частині включення ПДВ до договірних цін правочинів суперечать пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" від 02.03.2022 р. № 178, тому вказані пункти мають бути визнані недійсними на підставі ст. 203, 215, 217 ЦК України в цій частині. Крім того, грошові кошти в сумі 209 043 175,10 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення згідно ст. 1212 ЦК України.
До Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою звернувся Заступник Генерального прокурора, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" про наступне: визнати недійсними п. п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензину) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 № 286/1/22/14, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість; визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензину) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 № 286/1/22/15, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість; визнати недійсними п. п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційного гасу) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 № 286/1/22/16, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість; визнати недійсними п. п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів ( 09130000-9 ) (авіаційного гасу) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 р. № 286/1/22/17, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість; визнати недійсними п. п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів ( 09130000-9 ) ( бензину ) для техніки спеціального призначення від 04.10.2022 р. № 286/1/22/67, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість; визнати недійсними п. п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів ( 09130000-9 ) (бензину) для техніки спеціального призначення від 08.11.2022 р. № 286/1/22/81, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" на користь Міністерства оборони України загалом 232 708 068,15 грн, з яких: безпідставно сплачені кошти в сумі 209 043 175,10 грн, інфляційні втрати за період з липня 2022 року по червень 2023 року в сумі 18 492 832,34 грн і 3 % річних за період з 05.07.2022 р. по 24.07.2023 р. в сумі 5 172 061,01 грн., з покладанням на відповідача судових витрат.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким позовні вимоги Прокурора задоволені частково. Визнано недійсними п.п. 1.1. та 3.1. договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензину) для техніки спеціального призначення: від 21.06.2022 № 286/1/22/14, від 21.06.2022 № 286/1/22/15, від 21.06.2022 № 286/1/22/16, від 21.06.2022 № 286/1/22/17, від 04.10.2022 № 286/1/22/67, від 08.11.2022 № 286/1/22/81, укладених між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед+", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" на користь Міністерства оборони України безпідставно сплачені кошти в сумі 209 043 175,05 грн, інфляційні втрати за період з липня 2022 року по червень 2023 року в сумі 18 492 832,34 грн, 3 % річних за період з 05.07.2022 р. по 24.07.2023 р. в сумі 5 172 061,01 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" на користь Офісу Генерального прокурора 955 504,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту передбачено підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, враховуючи, що замовником товару за договорами виступає Міністерство оборони України, а одержувачами - військові частини, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 7 % та 20 % (а не 0 %), суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 178, яка прийнята відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним п. п. 1.1. та 3.1. Договорів № 14-17, № 67, № 81 з відповідними змінами в цій частині.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Прокурора, Позивача та Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Щодо додаткового доказу доданого Позивачем до апеляційного суду ( витяг із порядку укладання договорів ( контрактів ) на виконання підприємствами, установами та організаціями мобілізаційних завдань ( замовлень ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 586 ) слід зазначити про таке.
Враховуючи, що учасник судового процесу додав вказаний документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення такого доказу суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
У постанові Верховного Суду від 21.04.2021 р. у справі № 906/1179/20 викладено правовий висновок, що приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи».
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Така обставина ( відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції ) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивач до апеляційного суду надав доказ, оскільки за його твердженням його не було можливості надати до суду першої інстанції у зв'язку з його відсутню на той час у представника Міноборони.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наведені Позивачем доводи щодо несвоєчасного подання доказу зазначає, що Заявник не обґрунтував неможливість подання такого доказу до суду першої інстанції з причин, які б об'єктивно не залежали від нього.
Щодо доводів Скаржника пов'язаних із відсутністю у Прокурора правових підстав для предста вництва інтересів держави у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу Позивача.
Відповідно до частини 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах ( пункт 35 постанови від 27.02.2019 р. у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 35 постанови від 27.02.2019 р. у справі № 761/3884/18, пункт 27 постанови від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц ).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ( частина 2 ст. 19 Конституції України).
Пунктом 3 частини 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення Прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 ст. 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 ст. 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц у пунктах 82- 84 зазначила, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень ( пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 925/929/19 ). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб'єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав Прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не Прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Як вже зазначалося, позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" про визнання недійсними пунктів договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензину) для техніки спеціального призначення, укладених між сторонами у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Так, Офісом Генерального прокурора під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що умови п. 1.1., 3.1. Договорів про постачання для державних потреб нафти та дистилятів (бензину та авіаційного гасу) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 № № 286/1/22/14, 286/1/22/15, 286/1/22/16, 286/1/22/17, 286/1/22/67 та 286/1/22/81, у частині включення ПДВ до договірних цін правочинів суперечать пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" від 02.03.2022 р. № 178.
За твердженням Прокурора, пред'явлення позову прокурором у цьому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в оборонній і бюджетній сферах, оскільки укладення оспорюваних у частині договорів № № 286/1/22/14, 286/1/22/15, 286/1/22/16, 286/1/22/17, 286/1/22/67 та 286/1/22/81 разом із безпідставною сплатою коштів у сумі 209 043 175,10 грн не спрямовані на забезпечення обороноздатності України (а тим паче на її зміцнення) в умовах воєнного стану з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього.
Згідно з абз. 1, 4 ст. 10 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням.
При цьому, відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів.
Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції - Міністерство оборони України наділене повноваженнями як щодо забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування, постачання їм матеріальних та інших ресурсів, так і щодо управління бюджетними коштами, наданими на відповідні цілі, із забезпеченням їх ефективного та результативного використання.
При цьому, певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу державної влади, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. Подібна за змістом правова позиція щодо застосування ст. 23 Закону та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26,05.2020 у справі № 912/2385/18 (п. 77-83) та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38), постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 922/708/19 та від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19 тощо.
Ураховуючи викладене, Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як вбачається з матеріалів справи, Офіс Генерального прокурора листом від 21.04.2023 р. № 11/3/1-25ВИХ-23 повідомив Міністерство оборони України про те, що мають місце випадки укладення оборонним відомством договорів про постачання пального за кошти Державного бюджету України з оплатою контрагентам ПДВ, що суперечить вимогам постанови № 178, і свідчить про неефективне використання бюджетних коштів та спричинення істотної шкоди державним інтересам в умовах воєнного стану.
У відповідь листом від 02.05.2023 р. № 286/2844 Міністерство оборони України повідомило, що на його запит Державною податковою службою України листом від 27.04.2023 р. № 540/ІПК/99-00-27-04-05 надано роз'яснення щодо застосування постанови № 178, у якому зазначається, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються ПДВ за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань та не застосовуються до договорів на постачання пально-мастильних матеріалів, які, починаючи з 24.02.2022 р., укладаються Міністерством оборони України не в рамках мобілізаційних завдань. Також зазначено, що Міністерством оборони України договори на виконання мобілізаційних завдань не укладалися.
Крім того, листом від 20.07.2023 р. № 11/3/1-135ВИХ-23 Офіс Генерального прокурора повторно повідомив Міністерство оборони України про порушення інтересів держави внаслідок укладення договорів від 21.06.2022 р. № № 286/1/22/14, 286/1/22/15, 286/1/22/16, 286/1/22/17, 286/1/22/67 та 286/1/22/81, п. п. 1.1 та 3.1 яких у частині включення ПДВ до їх договірних цін суперечать пп. "г" пп. 195.1.2 п 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанові № 178, про наявність підстав для визнання їх недійсними в указаних частинах і про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" безпідставно сплачених коштів у сумі 209 043 175,10 грн, нарахування та стягнення з Постачальника інфляційних втрат і 3 % річних. Водночас витребувано інформацію щодо вжитих і запланованих заходів на захист інтересів держави від указаних порушень.
З листа Міністерства оборони України від 27.07.2023 р. № 286/4826, отриманого у відповідь, не вбачаються наміри органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, на самостійне звернення до суду. В Єдиному державному реєстрі судових рішень та на офіційному вебпорталі "Судова влада України" відсутні відомості про пред'явлення Замовником позову до Постачальника.
Як вірно вказав місцевий господарський суд - незалежно від причин незвернення до суду Міністерства оборони України, факт такого незвернення до суду свідчить про те, що вказаний орган державної влади не виконує своїх повноважень щодо захисту інтересів держави. Ураховуючи зміст листа Міністерства оборони України від 02.05.2023 р. № 286/2844, убачається, що можливими причинами незвернення Замовника (Позивача) до суду з метою захисту інтересів держави є його помилкова позиція щодо відповідності п. п. 1.1., 3.1. Договорів від 21.06.2022 № № 286/1/22/14, 286/1/22/15, 286/1/22/16, 286/1/22/17, 286/1/22/67 та 286/1/22/81 наведеним вимогам податкового законодавства, наявності підстав для сплати ПДВ за операціями, зумовленими цими правочинами.
Отже, у цьому випадку з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів (Міністерство оборони України), допущено нездійснення такого захисту - не пред'явлено до суду позов про визнання недійсними в частині договорів від 21.06.2022 р. № № 286/1/22/14, 286/1/22/15, 286/1/22/16, 286/1/22/17, 286/1/22/67 та 286/1/22/81 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" коштів у сумі 209 043 175,10 грн, безпідставно сплачених як ПДВ, а також інфляційних втрат і 3 % річних.
Унаслідок нездійснення Міністерством оборони України захисту, інтереси держави залишаються незахищеними. У зв'язку із цим у прокурора виникло не тільки право, але й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду позову. При цьому суд не досліджує обґрунтованість позовних вимог.
В той час, Міністерство оборони України заходи щодо усунення порушень законодавства та інтересів держави після отримання повідомлення від прокурора із зазначенням стверджуваного порушення, зокрема звернення з позовною заявою до суду, не вживало.
Відсутність позовної роботи з відповідачем у справі свідчить про не здійснення захисту законних інтересів уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов'язку із захисту державних інтересів. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.02.2019 р. у справі № 905/803/18.
Таким чином наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України шляхом пред'явлення цього позову обґрунтовується стверджуваним порушенням інтересів держави в оборонній і бюджетній сферах, яке полягає в укладенні оспорюваних у частині Договорів від 21.06.2022 р. № № 286/1/22/14, 286/1/22/15, 286/1/22/16, 286/1/22/17, 286/1/22/67 та 286/1/22/81 та безпідставній сплаті ПДВ, що на думку прокурора не сприяє забезпеченню обороноздатності України в умовах воєнного стану з максимальною економією, ефективністю та із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього. Водночас вказаний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме - Міністерство оборони України, будучи поінформованим про існування такого порушення, не здійснює захисту інтересів держави.
Доказами наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку є: листи Офісу Генерального прокурора від 21.04.2023 № 11/3/1-25ВИХ-23 та від 20.07.2023 № 11/3/1-135ВИХ-23, листи Міністерства оборони України від 02.05.2023 № 286/2844 та від 27.07.2023 № 286/4826.
На виконання вимог, визначених абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Офісом Генерального прокурора попередньо, до пред'явлення позову, листом від 31.07.2023 № 11/3/1-148ВИХ-23 повідомлено позивача про прийняття рішення про представництво інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Отже, підсумовуючи вищезазначене, участь прокурора у даній справі є виправданою та спрямованою на захист інтересів держави в оборонній та бюджетній сферах (у належному матеріально-технічному забезпеченні Збройних Сил України з метою захисту суверенітету держави, її територіальної цілісності і недоторканності, зміцнення обороноздатності держави в умовах збройної агресії проти неї).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Приписи ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Податок на додану вартість, визначений в п. п. 14.1.178. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України).
02.03.2022 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" ( далі - постанова Кабінету Міністрів України № 178 ).
Відповідно до п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
У постанові Кабінету Міністрів України № 178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".
При цьому, як слушно зазначив суд першої інстанції постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на підпункт "г" п. п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. п.п. "г" п. п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Відтак, Податковим кодексом України чітко передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством, а тому суд відхиляє посилання відповідача не те, що постанова КМУ № 178 від 02.03.2022 суперечить положенням Податкового кодексу України.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 р. по справі № 910/2416/23.
Згідно п. 3.1. ст. 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Постанова Кабінету Міністрів України № 178 є нормативно-правовим актом, прийнятим на підставі та на виконання Податкового кодексу України (відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України), про що в ній вказано.
За підп. 4.1.4., 4.1.9. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Під час встановлення податку обов'язково визначається такі елементи, як об'єкт оподаткування та ставка податку (підп. 7.1.4. п. 7.1. ст. 7 Податкового кодексу України).
Згідно п. 7.4. ст. 7 Податкового кодексу України елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.
Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (ст. 22 Податкового кодексу України).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість твердження відповідача, що постановою Кабінету Міністрів України № 178 встановлено пільги, оскільки податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті (п. 30.1. ст. 30 Податкового кодексу України).
При цьому, в даному випадку не порушено принцип стабільності податкового законодавства. Також за обставин, що встановлені у даній справі, норми нормативно-правового акта не припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Не застосовною до спірних правовідносин також є норма п. 5.2. ст. 5 Податкового кодексу України, яка передбачає, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Щодо заперечень доводів позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що договори укладено не на виконання мобілізаційних завдань, то як вірно зазначив господарський суд - позивач ототожнює мету прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 178 з метою укладення договорів.
Так, постанова Кабінету Міністрів України № 178 прийнята з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні". Однак нормативні положення постанови Кабінету Міністрів України № 178 не містять умови про постачання товарів саме на виконання мобілізаційних завдань.
Договори № 14-17, № 67, № 81 між позивачем та відповідачем укладено після прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р. "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".
Згідно п. 2.2. договорів № 14-17, № 67, № 81 одержувачами Товару є військові частини згідно з рознарядкою Міністерства оборони Україні, що відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 178.
У листі Державної податкової служби України від 28.12.2022 р. № 12537/5/99-00-21-03-02-05 повідомлено, що нульова ставка ПДВ відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, які визначені постановою № 178.
Подібна позиція щодо застосування вказаних положень Податкового кодексу України та постанови № 178 викладена також у листі Державної податкової служби України від 16.02.2023 р. № 2097/5/99-00-04-02-01-05, наданому Державній аудиторській службі України під час проведення в Міністерстві оборони України заходу державного фінансового контролю.
Незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою № 178 категорій суб'єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.
Суд враховує, що виходячи з приписів ст. 217 Цивільного кодексу України законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.
Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Колегія апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що оскільки нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту передбачено підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, враховуючи, що замовником товару за договорами виступає Міністерство оборони України, а одержувачами - військові частини, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 7 % та 20 % (а не 0 %), суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 178, яка прийнята відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним п. п. 1.1. та 3.1. Договорів № 14-17, № 67, № 81 з відповідними змінами в цій частині.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 р. по справі № 910/2416/23.
Отже, вищевикладеним спростовуються доводи Скаржника та заперечення позивача.
Водночас місцевим господарським судом було прийнято до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.12.2021 р. у справі № 910/12764/20 про те, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Відтак, Верховний Суд у вказаній постанові відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 р. у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору), та зазначив про незгоду із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16, від 08.08.2019 у справі № 911/1626/18.
Ураховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними п. п. 1.1. та 3.1. Договорів № 14-17, № 67, № 81 з відповідними змінами у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість (7 % та 20 %).
Щодо посилань Скаржника на висновки експертів у галузі права (науково-правовий висновок) апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 108 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.
Як встановлено ст. 109 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
Враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, Суд зробив самостійні висновки щодо відповідних питань.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу суму податку на додану вартість у розмірі 209 043 175,10 грн сплачену за договором, то судом першої інстанції було встановлено, що прокурором при здійсненні калькуляції загальної суми (з врахуванням наявних матеріалів справи) допущено арифметичну помилку при додаванні складових такої суми, в той час як вірним є - 209 043 175,05 грн (23 915 214,09 грн + 24 009 907,89 грн + 31 456 342,62 грн + 60 418 182,45 грн + 38 466 960,00 грн + 30 773 568,00 грн).
За положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 209 043 175,05 грн отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача отриманої суми податку на додану вартість у загальному розмірі 209 043 175,05 грн за Договорами № 14-17, № 67, № 81, як безпідставно набуті грошові кошти.
Крім того, прокурором нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 18 492 832,34 грн - інфляційних втрати за період з липня 2022 року по червень 2023 року та 172 061,01 гривні - 3 % річних за період з 05.07.2022 р. по 24.07.2023 р.
За змістом статей 625, 1212 Цивільного кодексу України, положення ст. 625 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, а тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
У цьому висновку суд першої інстанції слушно застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3 % річних та втрат від інфляції, господарський суд дійшов вірного висновку про його обґрунтованість, тому відповідна позовна вимога також підлягає задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+".
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед+" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023 р. у справі № 912/1421/23 - залишити без мін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 19.03.2024 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін