Номер провадження: 11-сс/813/331/24
Справа № 522/7191/23 1-кс/522/558/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.01.2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні №22023160000000109 від 17.03.2023 року, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Одесі, із вищою освітою, фізичної особи-підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,
встановив:
СВ Управління СБ України в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №22023160000000109 від 17.03.2023 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, скоєного за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що після початку широкомасштабного військового вторгнення Російської Федерації на територію України, в лютому 2022 року (точні дата і час досудовим розслідуванням не встановлені) у громадянина України ОСОБА_8 , який був невдоволеним чинною державною владою в Україні, сповідував антиукраїнську ідеологію і неприйняття державності України, був прихильником приєднання території України до Російської Федерації або створення на її території проросійських псевдодержавних утворень, підтримував збройну агресію Російської Федерації проти України, визнавав її правомірною і підшукував способи сприяти їй, усвідомлював, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв'язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан, виник злочинний умисел, направлений на пособництво державі-агресору шляхом передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою досягнення нею поставлених цілей повалення державної влади в Україні, приєднання частини або всієї території України до Російської Федерації або створення на її території проросійського псевдодержавного утворення (утворень), влада у якому мала підпорядковуватись вищому військово-політичному керівництву Російської Федерації і бути керованою ним.
На виконання свого злочинного умислу, протягом травня 2022 року - вересня 2022 року ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, маючи умисел на пособництво державі-агресору Російській Федерації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді пособництва державі-агресору Російській Федерації у здійсненні збройної агресії проти України, перерахував зі свого банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк", який обслуговується банківською карткою НОМЕР_2 , грошові кошти на власний гаманець на криптовалютній біржі KUNA ("KUNA exchange", веб-ресурс kuna.io), прив?язаний до його електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікатор криптовалютного гаманця: ІНФОРМАЦІЯ_4, конвертував їх у криптовалюту LITECOIN (LTC), після чого, використовуючи власний мобільний телефон марки RealMe, IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , номери телефонів НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , з можливістю доступу до веб-ресурсу kuna.io , перерахував їх, у вигляді криптовалюти LITECOIN (LTC), з власного криптовалютного гаманця ІНФОРМАЦІЯ_4 на криптовалютні гаманці НОМЕР_8, НОМЕР_7 , використовувані проросійським блогерами і активістами, громадянами України ОСОБА_9 , і ОСОБА_10 , які проживають в окупованому м. Донецьку, з 2014 року здійснюють збір і передачу матеріальних активів для збройних формувань і окупаційної адміністрації держави-агресора, з метою придбання на перераховані ОСОБА_8 грошові кошти матеріальних ресурсів ї їх подальшої передачі представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме:
- 02.05.2022 року, о 13:25:00 год., перерахував зі свого банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк", який обслуговується банківською карткою НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 300 грн. на власний гаманець на криптовалютній біржі KUNA ("KUNA exchange", веб-ресурс kuna.io), прив'язаний до його електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікатор криптовалютного гаманця: ІНФОРМАЦІЯ_4, після чого, конвертувавши вказані грошові кошти в криптовалюту LITECOIN (LTC), 02.05.2022 року, о 13:50:38 год., перерахував їх на криптовалютний гаманець НОМЕР_8 в сумі 0,09007425 LTC;
- 04.05.2022 року, о 12:08:48 год., перерахував зі свого банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк", який обслуговується банківською карткою НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 300 грн. на власний гаманець на криптовалютній біржі KUNA ("KUNA exchange", веб-ресурс kuna.io), прив'язаний до його електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікатор криптовалютного гаманця: ІНФОРМАЦІЯ_4, після чого, конвертувавши вказані грошові кошти в криптовалюту LITECOIN (LTC), 04.05.2022 року, о 12:50:43 год., перерахував їх на криптовалютний гаманець НОМЕР_8 в сумі 0,0863835 LTC;
- 09.05.2022 року, о 14:29:12 год., перерахував зі свого банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк", який обслуговується банківською карткою НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 300 грн. на власний гаманець на криптовалютній біржі KUNA ("KUNA exchange", веб-ресурс kuna.io), прив'язаний до його електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікатор криптовалютного гаманця: ІНФОРМАЦІЯ_4, після чого, конвертувавши вказані грошові кошти в криптовалюту LITECOIN (LTC), 09.05.2022 року, о 14:33:43 год., перерахував їх на криптовалютний гаманець НОМЕР_8 в сумі 0,10374 LTC;
- 20.05.2022 року, о 08:43:56 год., перерахував зі свого банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк", який обслуговується банківською карткою НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 100 грн. на власний гаманець на криптовалютній біржі KUNA ("KUNA exchange", веб-ресурс kuna.io), прив'язаний до його електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікатор криптовалютного гаманця: ІНФОРМАЦІЯ_4; 21.05.2022 року, о 13:24:47 год., перерахував зі свого банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк", який обслуговується банківською карткою НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 2000 грн. на власний гаманець на криптовалютній біржі KUNA ("KUNA exchange", веб-ресурс kuna.io), прив'язаний до його електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікатор криптовалютного гаманця: ІНФОРМАЦІЯ_4; після чого, конвертувавши вказані грошові кошти в криптовалюту LITECOIN (LTC), 21.05.2022, о 14:05:10 год., перерахував їх на криптовалютний гаманець НОМЕР_8 в сумі 0,23930025 LTC; 23.05.2022, о 20:43:18 год., перерахував їх на криптовалютний гаманець НОМЕР_8 в сумі 0,116508 LTC; 24.05.2022 року, о 21:14:40 год., перерахував їх на криптовалютний гаманець НОМЕР_8 в сумі 0,1159095 LTC; 26.05.2022 року, о 17:58:51 год., перерахував їх на криптовалютний гаманець НОМЕР_8 в сумі 0,1270815 LTC; 29.05.2022, о 19:32:46 год., перерахував їх на криптовалютний гаманець НОМЕР_8 в сумі 0,133665 LTC; 08.06.2022 року, о 21:54:43 год., перерахував їх на криптовалютний гаманець НОМЕР_8 в сумі 0,1370565 LTC;
- 14.06.2022 року, о 19:11:56 год., перерахував зі свого банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк", який обслуговується банківською карткою НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 1100 грн. на власний гаманець на криптовалютній біржі KUNA ("KUNA exchange", веб-ресурс kuna.io), прив'язаний до його електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікатор криптовалютного гаманця: ІНФОРМАЦІЯ_4, після чого, конвертувавши вказані грошові кошти в криптовалюту LITECOIN (LTC), 14.06.2022 року, о 19:14:43 год., перерахував їх на криптовалютний гаманець НОМЕР_8 в сумі 0,68059425 LTC;
- 06.07.2022 року, о 19:41:31 год., перерахував зі свого банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк", який обслуговується банківською карткою НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 2000 грн. на власний гаманець на криптовалютній біржі KUNA ("KUNA exchange", веб-ресурс kuna.io), прив'язаний до його електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікатор криптовалютного гаманця: ІНФОРМАЦІЯ_4, після чого, конвертувавши вказані грошові кошти в криптовалюту LITECOIN (LTC), 06.07.2022 року, о 19:45:34 год., перерахував їх на криптовалютний гаманець НОМЕР_8 в сумі 1,14383325 LTC;
- 20.07.2022 року, о 12:38:36 год., перерахував зі свого банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк", який обслуговується банківською карткою НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 1825 грн. на власний гаманець на криптовалютній біржі KUNA ("KUNA exchange", веб-ресурс kuna.io), прив'язаний до його електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікатор криптовалютного гаманця: ІНФОРМАЦІЯ_4, після чого, конвертувавши вказані грошові кошти в криптовалюту LITECOIN (LTC), 20.07.2022 року, о 12:40:19 год., перерахував їх на криптовалютний гаманець НОМЕР_8 в сумі 0,846279 LTC;
- 31.07.2022 року, о 19:28:38 год., перерахував зі свого банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк", який обслуговується банківською карткою НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 2000 грн. на власний гаманець на криптовалютній біржі KUNA ("KUNA exchange", веб-ресурс kuna.io), прив'язаний до його електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікатор криптовалютного гаманця: ІНФОРМАЦІЯ_4, після чого, конвертувавши вказані грошові кошти в криптовалюту LITECOIN (LTC), 31.07.2022 року, о 19:32:17 год., перерахував їх на криптовалютний гаманець НОМЕР_8 в сумі 0,81006975 LTC;
- 16.08.2022 року, о 10:08:43 год., перерахував зі свого банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк", який обслуговується банківською карткою НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 3000 грн. на власний гаманець на криптовалютній біржі KUNA ("KUNA exchange", веб-ресурс kuna.io), прив'язаний до його електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікатор криптовалютного гаманця: ІНФОРМАЦІЯ_4, після чого, конвертувавши вказані грошові кошти в криптовалюту LITECOIN (LTC), 16.08.2022 року, о 10:11:52 год., перерахував їх на криптовалютний гаманець НОМЕР_7 в сумі 1,24358325 LTC;
- 03.09.2022 року, о 19:04:57 год., перерахував зі свого банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк", який обслуговується банківською карткою НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 3000 грн. на власний гаманець на криптовалютній біржі KUNA ("KUNA exchange", веб-ресурс kuna.io), прив'язаний до його електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікатор криптовалютного гаманця: ІНФОРМАЦІЯ_4, після чого, конвертувавши вказані грошові кошти в криптовалюту LITECOIN (LTC), 03.09.2022 року, о 20:23:07 год., перерахував їх на криптовалютний гаманець НОМЕР_7 в сумі 1,24318425 LTC;
- 25.09.2022 року, о 19:29:38 год., перерахував зі свого банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк", який обслуговується банківською карткою НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 1000 грн. на власний гаманець на криптовалютній біржі KUNA ("KUNA exchange", веб-ресурс kuna.io), прив'язаний до його електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікатор криптовалютного гаманця: ІНФОРМАЦІЯ_4, після чого, конвертувавши вказані грошові кошти в криптовалюту LITECOIN (LTC), 25.09.2022 року, о 19:31:41 год., перерахував їх на криптовалютний гаманець НОМЕР_7 в сумі 0,45376275 LTC.
Загалом за вказаний період часу ОСОБА_8 перерахував зі свого банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк", який обслуговується банківською карткою НОМЕР_2 , на власний гаманець на криптовалютній біржі KUNA ("KUNA exchange", веб-ресурс kuna.io), прив'язаний до його електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікатор криптовалютного гаманця: ІНФОРМАЦІЯ_4, грошові кошти в сумі 16 925 грн.; після конвертації грошових коштів ОСОБА_8 перерахував з власного криптовалютного гаманця на криптовалютні гаманці НОМЕР_8 і НОМЕР_7 грошові кошти в сумі 7,571025 LTC.
При цьому, перераховуючи грошові кошти в загальній сумі 7,571025 LTC на використовувані ОСОБА_9 і ОСОБА_10 криптовалютні гаманці, ОСОБА_8 усвідомлював, що вказані грошові кошти будуть використані ними для придбання матеріальних ресурсів ї їх подальшої передачі представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора.
25.01.2024 року ОСОБА_8 в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України затриманий співробітниками УСБУ в Одеській області.
26.01.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України пособництво державі-агресору, за ознаками: умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора.
26.01.2024 року старший слідчий в ОВС СВ Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_11 , за погодженням з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків, які обґрунтовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування; знищення приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; вчинення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; а також скоєння інших кримінальних правопорушень.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та до підозрюваного ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 24.03.2024 року, без визначення розміру застави.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину та доведеність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та відмовити в задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник вказує, що підозра є необґрунтованою, ризики у кримінальному провадженні не доведені, а слідчим суддею не враховано даних про особу підозрюваного.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.
Судовий розгляд проведено за відсутності підозрюваного ОСОБА_8 , оскільки клопотання про проведення судового засідання за його участю не заявлялось, а захисник вважав можливим розглянути апеляційну скаргу без участі підозрюваного.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового та кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, врахував суспільно-небезпечний характер вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування; знищити, приховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; вчинити незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні; а також скоїти інше кримінальне правопорушення. Також слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, апеляційним судом встановлено таке.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_8 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Докази, які долучені до клопотання та були враховані слідчим суддею, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину. Підстав, передбачених ст.87 КПК, для визнання цих доказів недопустимими, колегією суддів не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.
Апеляційний суд вважає, що долучені до клопотання слідчого докази є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний ОСОБА_8 можливо вчинив інкримінований йому злочин. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Доводи захисника про те, що слідчим суддею не перевірена обґрунтованість підозри ОСОБА_8 , колегія суддів визнає безпідставними та такими, що спростовуються змістом оскарженої ухвали.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Тобто законодавцем визначено, що під час дії воєнного стану до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.111-2 КК України, за наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо не визначення обвинуваченому відповідно до ч.4 ст.183 КПК альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до ч.4 ст.183 КПК суд має право не визначати розмір застави, оскільки вказаною нормою закону передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст.109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, місцевий суд одночасно із обранням запобіжного заходу у виді тримання під вартою дійшов обґрунтованого висновку не визначати розмір застави, з чим погоджується апеляційний суд.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування ОСОБА_8 апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки останній на даний час підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, а санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, підозрюваний зможе здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків у кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_8 на свідків у кримінальному провадженні, оскільки покази свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, колегія суддів погоджується із доведеністю ризику можливого знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин злочину, оскільки як встановлено слідчим суддею в ході проведення досудового розслідування для встановлення окремих обставин важливими є документи, що знаходяться у володінні ОСОБА_8 та маючи доступ (безпосередній або через інших осіб) до них, останній зможе знищити, приховати чи спотворити їх.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника про те, що підозрюваний одружений, має неповнолітню дитину, однак вказані обставини не можливо визнати такими, що беззаперечно можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
Апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про неспроможність доводів захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.01.2024 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в кримінальному провадженні №22023160000000109 від 17.03.2023 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4