19.03.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4591/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів : Чус О.В., Дарміна М.О.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Фізичної особи -підприємця Кириченко Тетяни Василівни
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023р.
(суддя Золотарьова Я.С., м. Дніпро) у справі
за позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК", м. Дніпро
до Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Кам'янське, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у розмірі 120 640,65 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, у розмірі 120 640,65 грн., з яких: 106 653,83 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 973,56 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами, 4 513,26 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою, 1 000,00 грн. - штраф (фіксована складова), 7 500,00 грн. - штраф (змінна складова) та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №20.84.0000000551 від 26.11.2021р., в частині своєчасності повернення кредиту.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023р. позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кириченко Тетяни Василівни на користь Акціонерного товариства “Акцент-Банк” заборгованість за кредитом у розмірі 106 653, 83 грн., заборгованість за процентами, у розмірі 973,56 грн., заборгованість за винагородою, у розмірі 4 513, 26 грн. та витрати зі сплати судового збору, в розмірі 2 494, 89 грн.. В іншій частині позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа -підприємець Кириченко Тетяна Василівна, в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повновму обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що в порушення вимог ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у справі №904/4591/23 Господарським судом Дніпропетровської області не врахований висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2020 р. в справі № 138/240/16-ц, як наслідок суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, задовольняючи вимоги Позивача про дострокове повернення всієї суми кредиту, у розмірі 106 653, 83 грн., до спірних відносин безпідставно застосував положення ч.2 ст.1050 ЦК України, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позову у цій частині стосовно тіла кредиту по кредитному договору № 20.84.0000000322.
Скаржник також звертає увагу на умови п.1.2 кредитного договору №20.84.0000000322, згідно якого термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п. А.12, 2.3.2, 2.4.1 цього договору.
Скаржник також вважає, що під час розгляду даної справи суд першої інстанції не встановив та не перевірив факт вручення вимоги Позивача від 01.08.2023р., у зв'язку з чим не врахував висновок викладений ВП ВС в постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, дійшов передчасного висновку про зміну Позивачем терміну виконання зобов'язання за кредитним договором № 20.84.0000000322, за відсутності для цього належних доказів. За вказаних обставин, Скаржник стверджує, що на дату звернення 07.07.2023р. Позивача з позовною заявою до Господарського суду Дніпропетровської області строк (термін) виконання зобов'язання, визначений сторонами у Додатку 1 до договору №20.84.0000000551 у встановленому законом або договором порядку не був змінений в односторонньому порядку Банком, тому строк виконання Позичальником такого зобов'язання у повному обсязі (розмірі) на час розгляду справи в суді першої інстанції не настав, у зв'язку з чим у Позивача не було підстав стверджувати про порушення (невиконання) Відповідачем всього зобов'язання за договором та вимагати повернення кредиту, на що не звернув уваги Господарський суд Дніпропетровської області постановляючи оскаржуване рішення.
Скаржник також вказує на те, що наданий Позивачем до суду розрахунок містить відомості які не відповідають дійсності та матеріалам справи. Так, позовні вимоги Позивача містять вимоги до Відповідача сформовані станом на 15.08.2023р. про стягнення залишку заборгованості за процентами, у сумі 973,56 грн. та загальний залишок заборгованості за винагородою, у сумі 4 513,26 грн.. До Господарського суду Дніпропетровської області з вказаним позовом Позивач звернувся 22.08.2023р.. Натомість, відомості про загальний залишок заборгованості за процентами та загальний залишок заборгованості за винагородою, станом на 15.08.2023р., вказана виписка не містить. 07.08.2023р. Відповідач частково погасив кредит, у розмірі 2500 грн., банком здійснено автоматичне списання коштів на погашення простроченої заборгованості за договором, натомість після вказаної операції заборгованість, у розмірі 106 653,83 грн. за тілом кредиту, не змінилась.
Скаржник стверджує, що на час звернення до суду з позовною заявою у Відповідача вочевидь не існувало заборгованості за винагородою перед Позивачем, у розмірі 4 513,26 грн., оскільки станом 15.08.2023 не існувало заборгованості за винагородою, а заборгованість за процентами у розмірі 1944,81 грн., яка за даними Позивача обліковувалась станом на 15.08.2023р., після звернення з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області була повністю погашена 04.09.2023р. Відповідачем, тому у справі №904/4591/23 відсутній такий предмет спору.
Скаржник вказує на те, що в період часу 15.08.2023 р. по 06.11.2023р. відповідно до виписки АТ «АКЦЕНТ-БАНК», з 26.11.2021р. по 15.11.2023р. по рахунку НОМЕР_1 Відповідач здійснив погашення тіла кредиту на суму 19 100 грн., а саме: 5000 грн. - 04.09.2023р.; 3600 грн. - 28.09.2023р.; 3500 - 01.10.2023р.; 3000 грн. - 29.10.2023р.; 4000 грн. - 05.11.2023р., проте в порядку передбаченому ч.3 ст.46 ГПК України Позивач не змінив предмет позову в суді першої інстанції, достовірно знаючи, що заборгованість за процентами та заборгованості за винагородою у Відповідача відсутні, а також змінилась сума (розмір) тіла кредиту, тому вказані обставини підлягають встановленню під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку. Відповідач надав суду першої інстанції письмові докази на підтвердження факту оплати (погашення) 973,56 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 4 513,26 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою, однак в супереч вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд не закрив провадження у справі, за відсутності предмету спору, тому на переконання Відповідача Господарський суд Дніпропетровської області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим в цій частині судове рішення у справі №904/4591/23 підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.277 ГПК України.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою та просить апеляційний суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскільки вважає, що судом першої інстанції досліджено та враховано всі фактичні дані та обставини справи і на підставі цього прийнято законне та обґрунтоване рішення.
Зокрема, Товариство, зазначає на тому, що банк направив відповідачу вимогу в якій вказав про прострочення платежів та настання умови для дострокового стягнення. І відповідно до умов договору банк направив письмове повідомлення з терміном повернення кредиту. В договорі погоджено, що з 31 дня банк має право змінити умови договору, але не сказано що датою дострокового стягнення є 31 день прострочення, в договорі погоджено що саме банк встановлює інший термін повернення і саме з цих підстав, на думку Позивача, посилання відповідача на вид дострокового стягнення та судову практику по ньому у випадку направлення претензії (вимоги) і є необгрунтованим. Банк у відповідності до умов договору направив повідомлення (вимогу) про зміну умов договору та про новий термін повернення кредиту.
Позивач вважає, що відповідно до умов договору банк зобов'язаний направити, а не вручити повідомлення про новий термін кредиту (вимогу), що не є досудовою вимогою.
Позивач вказує на те, що Банк у спірних правовідносинах має намір скористатися правом дострокового повернення кредиту, подавши зазначену позовну заяву до суду та заявивши вимогу про стягнення загального залишку заборгованості за наданим кредитом. Право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Позивач також вважає, що якщо відповідач здійснив якісь погашення, які не враховано судом, то він може у виконавчому провадженні надати вказані квитанції виконавцю, і той їх зарахує; Позивач має право уточнити позовні вимоги, але не обов'язок; Позивач направляв на адресу суду виписку щодо останніх погашень заборгованості.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/4591/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023р. у справі № 904/4591/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
06.12.2023р. матеріали справи №904/4591/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2023р. апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023р. у справі №904/4591/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків та відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у представника скаржника - адвоката Похвалітого Анатолія Анатолійовича, відповідно до ст. 6 ГПК України.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Фізичної особи -підприємця Кириченко Тетяни Василівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
26.11.2021р. між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (скорочена назва АТ "А-Банк", далі по тексту - Банк, Кредитор, Позивач) та Фізичною особою - підприємцем Кириченко Тетяною Василівною (далі по тексту - Позичальник, Відповідач) укладено кредитний договір №20.84.0000000551, щодо надання відповідачу кредиту (встановлення кредитного ліміту), в розмірі 150000.00 грн. строком на 36 місяців (тобто, до 23.11.2024р.) зі сплатою процентів у розмірі 20.90 % щорічно.
У відповідності до п. А2 та п. А3 Кредитного договору, ліміт цього договору: 150000.00 грн на фінансування поточної діяльності з терміном повернення кредиту 23 листопада 2024 р, шляхом здійснення погашення Кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з Графіком платежів (Додаток №1 цього Договору).
В п. А3 договору зазначено, що згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.
Відповідно до п. п. А6, А10, А11 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20, 90% річних. Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0, 79 % (нуль цілих сімдесят дев'ять сотих) від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно з Графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту, згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з Графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту. Позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0, 000001% (нуль цілих нуль сотих) процентів від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні, Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому Договору. Рахунок для сплати винагороди -UA753077700000029095112664072.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважається одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360").
Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
Розподіл внесених коштів на погашення кредиту проводиться в відповідну дату згідно з графіком платежів (п. А.8 договору).
Відповідно до п. 1.1 договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, значені у п. А.2 договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеною у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Строковий кредит (далі - кредит) надається Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Згідно з п. 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 кредитного договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.
Відповідно до п. 2.3.2 кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій: порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим кредитом.
Відповідно до п. 5.8 кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000грн. + 5% від суми встановленого у п. А2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
В п. 6.1 договору сторони передбачили, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.
Цей договір у частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах, зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (пункт 6.2 договору).
Умовами пункту 6.3 договору визначено, що він може були змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.
Між позивачем та відповідачем підписаний додаток № 1 до договору "Графік погашення"
Банк виконав зобов'язання за вказаним договором та надав позичальнику кредит, в розмірі 150 000 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.20087409.28216.70198 від 26.11.2021р..
Відповідно до банківської виписки по особовому рахунку з 26.11.2021р. по 15.08.2023р., відповідач частково здійснював погашення кредиту.
Однак, як зазначає позивач, позичальник належним чином зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору, не виконував.
У зв'язку з цим, позивач направив відповідачу 01.08.2023р. вимоги щодо оплати поточної заборгованості за кредитом до 08.08.2023р..
Враховуючи прострочення здійснення регулярних платежів позичальником, Банк на адресу відповідача направив вимогу про дострокове повернення кредиту та процентів.
Відповідно до опису вкладення у цінний лист та списку реєстрів згрупованих відправлень, позивач направив на адресу відповідача вимогу 03.08.2023р..
Вищезазначені обставини і стали причиною виникнення спору.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається із тексту апеляційної скарги у цій справі, рішення суду першої інстанції Скаржником оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог, а відтак, враховуючи, що рішення в частині часткової відмови у задоволені позову (щодо стягнення штрафу) сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем свого обов'язку по сплаті заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, у розмірі 106 653, 83 грн., за процентами, у розмірі 973,56 грн. та за винагородою, у розмірі 4 513, 26 грн. позивачем належним чином обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а відтак підлягають задоволенню в цій частині.
Однак, колегія суддів частково не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
За приписами ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Аналізуючи вищенаведені приписи законодавства, судова колегія наголошує на тому, що у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судова колегія звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023р. у справі № 910/4518/16 (пункти 80-87), за змістом яких "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
При цьому, надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Також, у даній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що при вирішенні відповідних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування (або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту). Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Аналогічна позиція викладена і у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2023р. у справі №916/1575/21.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.
Колегія суддів враховує, що кредитний договір №20.84.0000000551 від 26.11.2021р. недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, а тому підлягає виконанню сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем склалися кредитні правовідносини на підставі укладення між ними кредитного договору №20.84.0000000551 від 26.11.2021р., на виконання яких банком надано відповідачу кредитні кошти, у розмірі 150 000,00 грн., строком на 36 місяців (тобто, до 23.11.2024р.) зі сплатою процентів, у розмірі 20.90 % щорічно, із визначенням графіку їх повернення, який вказаний у Додатку № 1 до кредитного договору.
Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. У відповідності до п. А2 та п. A3 Кредитного договору, ліміт цього договору: 150 000.00 грн на наступні цілі:
- у розмірі 150 000 грн. на фінансування поточної діяльності (на придбання основних засобів та поповнення обігових коштів);
- у розмірі 0.00 грн. на сплату комісії за видачу кредитних коштів у випадках та порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору зі строком повернення до 23.11.2024р., шляхом здійснення погашення Кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з Графіком платежів (Додаток № 1 цього Договору).
Згідно до п. А6, п. А9, п. А10, п. A11 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20.90 % річних. Також Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0.790000 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 0.000001 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. У випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, Банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання.
Згідно до п. А7 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. A3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
Згідно до п.п. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.
Пунктом 2.2.5. кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору.
Відповідно до умов п.4.9 кредитного договору № 20.84.0000000551, зобов'язання за цим Договором у тому числі, строк виконання яких згідно з умовами цього договору не наступив, за умови реалізації Банком права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, виконуються у наступній послідовності: кошти отримані від Позичальника, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим Договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п.п.2.2.13,2.3.13 цього Договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту, якщо інше не передбачене п.7.3. цього Договору.
Згідно умов п.4.5 кредитного договору № 20.84.0000000551, Позичальник сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п.А.10 цього Договору.
Згідно умов п.А.10 кредитного договору № 20.84.0000000551, Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % від суми зазначеного у п.П.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів.
Відповідно до умов п.А.2 кредитного договору № 20.84.0000000551, ліміт цього договору становить 150 000 грн.
Зважаючи на умови вказаного договору щомісячний розмір винагороди Банку за кредитне обслуговування становить 1185 грн. (150 000 грн.*0,79%).
В Додатку 1 до кредитного договору № 20.84.0000000551 зазначена винагорода вказана Банком в графі «Сума комісійних винагород»
Відповідно до п. 5.8 Кредитного Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
В п. А3 договору зазначено, що згідно зі ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погащення заборгованості у період до закінчення 30 днів ( включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 23.11.2024р.
За твердженням Позивача, станом на 01.08.2023р. кількість днів прострочення за кредитом склала 390 днів.
Відповідно до п. 2.3.2 Кредитного Договору, при настанні будь-якої з наступних подій: - порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту. Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору- зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212. 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначено в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суду кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Кредитом.
03.08.2023р. позивач направив відповідачу вимогу від 01.08.2023р. щодо оплати поточної заборгованості за кредитом до 08.08.2023р. у зв'язку із настанням прострочення за кредитним договором щодо оплати кредиту відповідачем, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (ф.107), списком згрупованих відправлень (ф.103А) та фіскальним чеком від 03.08.2023р. (а.с. 27-30).
Доводи Скаржника про невручення йому даної вимоги, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку позивача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18)).
Апеляційний господарський суд зауважує, що апелянт є фізичною особою-підприємцем, на яку відповідно до ч.1 ст.4, п.5 ч.4 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст.10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Колегія суддів також зауважує, що вимога позивача щодо погашення всієї заборгованості за кредитом була направлена відповідачу за належною адресою: 51934, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Зарківська, буд. 25, кв.61, яка співпадає з його місцезнаходженням відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тому позивач є таким, що виконав пункт А3 кредитного договору щодо направлення позичальнику повідомлення про нову дату повернення кредиту, а самим договором обов'язок вручення такого повідомлення не передбачений.
Отже, вказане дає підстави вважати, що саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Відповідач, зазначеного обов'язку не дотримався, не забезпечив вчасне отримання за адресою свого місцезнаходження кореспонденції від позивача.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, відповідач повідомлений належним чином щодо настання строку оплати заборгованості.
Щодо розміру заборгованості за кредитним договором, колегія суддів враховує наступне.
Як вже зазначалось вище, позовні вимоги Позивача містять вимоги до Відповідача, сформовані станом на 15.08.2023р., про стягнення загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), у розмірі 106 653,83 грн., залишку заборгованості за процентами, у сумі 973,56 грн. та залишку заборгованості за винагородою, у сумі 4 513,26 грн.
До Господарського суду Дніпропетровської області з вказаним позовом Позивач звернувся 18.08.2023р..
В підтвердження своїх позовних вимог, Позивач послався на виписку за кредитом № 20.84.0000000551, станом на 01.08.2023р..
Проте, як вірно зауважив Скаржник, з вказаної виписки за кредитом № 20.84.0000000551, станом на 01.08.2023р., доданої позивачем до позовної заяви, вбачається, що відомості про загальний залишок заборгованості за процентами та про загальний залишок заборгованості за винагородою, станом на 15.08.2023р., вказана виписка не містить.
Натомість, матеріали справи свідчать, що 07.08.2023р., до подачі позовної заяви до суду, Відповідач частково погасив кредит, у розмірі 2500 грн., Банком здійснено автоматичне списання коштів на погашення простроченої заборгованості за договором, зокрема, отримані Банком від Позичальника кошти, були зараховані за наступним призначенням:
06.08.2023р. - 97, 52 грн. - погашення простроченої заборгованості за комісією;
07.08.2023р. - 1072, 24 грн. - погашення простроченої заборгованості за комісією;
- 1427,76 грн. - погашення простроченої заборгованості за відсотками.
Тобто, 06.08. та 07.08.2023р., Відповідачем було частково погашено просторочену заборгованість за комісією, у розмірі 1169,76 грн. та прострочену заборгованість за відсотками, у розмірі 1427,76 грн..
Таким чином, у зв'язку з частковим погашенням, на момент подання позову, розмір заборгованості за комісійною винагородою становив не 4513,26 грн., а 3343,50 грн..
Прострочена заборгованість за відсотками, у розмірі 973,56 грн., на момент подачі позовної заяви, була погашена, що свідчить про відсутність такого предмету спору.
Відтак, переплата по відсоткам, на момент подання позову, становила - 454,20 грн.
Враховуючи, що судом першої інстанції допущено помилку під час перевірки розрахунку заборгованості за винагородою, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому рішення підлягає зміні в частині стягнення з відповідача 973,56 грн. заборгованості за відсотками та в частині стягнення заборгованості за комісійною винагородою, у розмірі 1169,76 грн.. В задоволенні зазначених позовних вимог слід відмовити.
В свою чергу, заперечуючи проти позову, Відповідач вказує, що після подачі позову він продовжував сплачувати заборгованість по кредиту.
Так, з виписки за кредитом № 20.84.0000000551, вбачається, що в період з 04.09.2023р. по 06.11.2023р., отримані Банком від Позичальника кошти, були зараховані за наступним призначенням:
- 27.08.2023р. - 15,76 грн. - погашення простроченої заборгованості за комісією;
- 04.09.2023р. - 1169,24 грн. - погашення простроченої заборгованості за комісією;
- 1944,81 грн. - погашення простроченої заборгованості за відсотками;
- 1885,95 грн. - погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту;
- 06.09.2023р. - 97,49 грн. - погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту;
- 27.09.2023р. - 15,75 грн. - погашення простроченої заборгованості за комісією;
- 28.09.2023р. - 1169,24 грн. - погашення простроченої заборгованості за комісією;
-1596,23 грн. - погашення простроченої заборгованості за відсотками;
- 1050,52 грн. - погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту;
- 01.10.2023р. - 3500 грн. - погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту;
- 06.10.2023р.- 94,36 грн. - погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту;
- 27.10.2023р. - 15,24 грн. - погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту;
- 15,24 грн. - погашення простроченої заборгованості за комісією;
- 29.10.2023р.- 363,24 грн. - погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту;
- 1169,76 грн. - погашення простроченої заборгованості за комісією;
- 1407,00 грн. - погашення простроченої заборгованості за відсотками;
- 05.11.2023р. - 4000,00 грн. - погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту;
- 06.11.2023р. - 97,50 грн. - погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту.
Відтак, за період з 04.09.2023р. по 06.11.2023р., Відповідачем було здійснено часткове погашення простроченої заборгованості за спірним договором, зокрема погашено суму простроченої заборгованості за комісією, у розмірі 3554,99 грн., суму простроченої заборгованості за відсотками, у розмірі 4948,04 грн. та суму простроченої заборгованості за тілом кредиту, у розмірі 11 104,30 грн..
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що після звернення Позивача до суду з позовом, Відповідачем було частково сплачено суми, які були присудженні оскаржуваним судовим рішенням, до моменту набрання ним чинності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача, стосовно якої Позивач просить прийняти судове рішення (п. 4.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі №13/51-04).
Водночас закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст. 226 та 231 цього Кодексу.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» ( п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Апеляційний господарський суд зазначає, що згідно зі ст. 278 ГПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст. 226 та 231 цього Кодексу, а згідно з ч. 2 ст. 241 ГПК України, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Отже, враховуючи часткову оплату Відповідачем на користь Позивача суми комісійної винагороди, у розмірі 3343,50 коп. та суми основного боргу, в розмірі 11 104,30 грн., провадження у справі щодо суми основного боргу в частині 11 104,30 грн. та в частині суми комісійної винагороди, у розмірі 3343,50 коп. підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмета спору, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні у відповідній частині.
Враховуючи, що судом першої інстанції допущено помилку під час перевірки розрахунку заборгованості за винагородою, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому рішення підлягає зміні в частині стягнення з відповідача 973,56 грн. заборгованості за відсотками та в частині заборгованості за комісійною винагородою, у розмірі 1169,76, у задоволенні зазначених позовних вимог слід відмовити.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу частково знайшли своє підтвердження.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню в частині та ухваленню нового рішення у відповідній частині.
10. Судові витрати.
Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв'язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги Відповідача, судові витрати, понесені Фізичної особи -підприємця Кириченко Тетяни Василівни, підлягають відшкодуванню та покладаються на Позивача пропорціяно задоволеній апеляційній скарзі.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кириченко Тетяни Василівни задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 р. у справі № 904/4591/23 в частині стягнення суми заборгованості за кредитом, у розмірі 106 653, 83 грн., заборгованості за процентами, у розмірі 973,56 грн. та заборгованості за винагородою, у розмірі 4 513, 26 грн. змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
« Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кириченко Тетяни Василівни на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» суму основного боргу за кредитом, у розмірі 95 549, 53 грн. та витрати зі сплати судового збору, в розмірі 2 125, 77 грн., про що видати наказ.
Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу за кредитом, у сумі 11 104,30 грн. та в частині стягнення суми заборгованості за комісійною винагородою, у розмірі 3343,50 коп. - закрити.
У стягненні заборгованості за відсотками, у розмірі 973,56 грн. та заборгованості за винагородою, у розмірі 1169,76 грн. - відмовити.»
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь Фізичної особи -підприємця Кириченко Тетяни Василівни 553,67 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.
Видачу відповіних наказів, з урахуванням необхіних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської облласті.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін