Номер провадження: 11-кп/813/1284/24
Справа № 487/3773/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
14.03.2024 року м. Одеса
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , розглянувши в порядку підготовки до розгляду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_4 на вирок Заводського райсуду м. Миколаєва від 16.01.2024 у к/п 12022152030001387 від 29.09.2022 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України
установив:
Вироком Заводського райсуду м. Миколаєва від 16.01.2024 ОСОБА_3 був визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та йому було призначено покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.
Згодом, ухвалою Другої судової палати ККС ВС 07.03.2024 було задоволено подання голови Миколаївського апеляційного суду та матеріали к/п № 12022152030001387 від 29.09.2022 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_4 на вирок Заводського райсуду м. Миколаєва від 16.01.24 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України були направлені із Миколаївського апеляційного суду до Одеського апеляційного суду для розгляду.
В подальшому, обвинувачений ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_4 подали апеляційні скарги на зазначений вироку суду 1-ої інстанції.
Перевіривши апеляційні скарги обвинуваченого та потерпілої, приходжу до висновку про те, що їх слід залишити без руху з таких підстав.
Частиною 1 ст. 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 14.12.1999 № 10-рп/99 та від 14.07.2021 № 1-р/2021 зазначено, що українська мова, як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Частиною 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Конституції України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Так, відповідно до ст. 1Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 № 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у ч. 6 ст. 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Частинами 1, 2 ст. 14 вказаного Закону передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Разом із цим, за змістом ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Окрім того, ч. 1 ст. 29 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають документи державною мовою.
Отже, згідно із Конституцією України, КПК України та вищезазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратура та суд, як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень та в інших публічних сферах суспільного життя, зобов'язані використовувати лише державну мову, що також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
Тобто, враховуючи вищенаведене, при оскарженні судового рішення до апеляційного суду скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі на державну мову, що надає суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, положень ст. 396 КПК України та визначитись щодо прийняття скарги до провадження.
Водночас, зі змісту апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що вони викладені на іноземній мові, а саме російською, що в свою чергу є перешкодою у виконанні судом своїх обов'язків, визначених процесуальним законом.
Той факт, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 викладені російською мовою, на переконання судді-доповідача не свідчить про те, що апеляційний суд, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, автоматично зобов'язаний прийняти її до провадження, оскільки російська мова в Україні не є державною, натомість нею користується політичне керівництво та мешканці країни-агресора «російської федерації», які розв'язали повномасштабну війну в Україні, навмисно руйнують Нашу країну, знущаються та вбивають її громадян.
За таких обставин, суддя-доповідач переконаний, що прийняття апеляційної скарги особи викладеної на мові країни-агресора суперечить Конституції України, нормам діючого кримінального процесуального Закону та суспільної моралі.
Оскільки подані апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_4 викладені російською мовою, що унеможливлює відкриття по ним апеляційного провадження, на підставі ч. 1 ст. 399 КПК України вони підлягають залишенню без руху, з встановленням достатнього строку для усунення їх недоліків.
Керуючись ст.ст. 24, 398, 399, 405, 419, 532, 615 КПК України, суддя-доповідач
ухвалив:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_4 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.01.2024 у к/п 12022152030001387 від 29.09.2022 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України - залишити без руху.
Встановити обвинуваченому ОСОБА_3 та потерпілій ОСОБА_4 строк для усунення недоліків апеляційних скарг - п'ятнадцять днів з дня отримання ними копії даної ухвали суду.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 та потерпілій ОСОБА_4 , що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України, якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений суддею-доповідачем, то апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2