«27» лютого 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
представників потерпілих адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12015150000000147
за апеляційним скаргами представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 , представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 та прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_12
на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2023 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого за ч. 3 ст. 286 КК України,
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2023 року ОСОБА_6 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та виправданий за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Вирішено заставу, сплачену ОСОБА_6 в розмірі 55 120 грн., після набрання вироком законної сили, повернути обвинуваченому ОСОБА_6 .
Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду.
Процесуальні витрати за проведення судових експертиз в загальній сумі 24 317 грн. 60 к. віднесено за рахунок держави.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 , представник потерпілої ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_9 та прокурор відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_12 просять вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
Представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 , та прокурор відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_12 вважають, що вирок суду підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, висновки суду першої інстанції не підтверджені доказами, невмотивоване відхилення доказів сторони обвинувачення, свідоме допущення припущень під час ухвалення вироку та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Апелянти посилаються на висновки судових експертиз № 928 від 16.11.2015 та №1336/1 доп/115 від 22.01.2016, які, на їх думку, підтверджують обвинувачення. За висновками цих експертиз, місце зіткнення транспортних засобів розташовувалось в районі осьової лінії дорожньої розмітки. Встановлено, що водіям обох транспортних засобів, наближаючись до рухомого у зустрічному напрямку транспортному засобу, у своїх діях необхідно було керуватись вимогами п.13.1, 13.3 ПДР України. При умовах, викладених в постанові про призначення експертизи, дії водіїв обох транспортних засобів, перед ДТП, не відповідали пунктам 13.1,13.3 ПДР України.
Апелянти стверджують, що дії обох водіїв, з технічної точки зору знаходяться з причинному зв'язку з ДТП.
На думку апелянтів, приймаючи до уваги одні висновки експертиз та відхиляючи інші, суд першої інстанції не в повній мірі обґрунтував та не мотивував свого рішення, не висловив свою категоричність щодо конкретних обставин, викладених у вироку.
Вважають безпідставним посилання на висновки комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №30213-30214/8293-8295 від 28.02.2023 (т.6 а.с.1-12), на вирішення якої судом поставлено перелік питань, більшість з яких залишилися не вирішеними.
Апелянти зауважили, що допущені судом недоліки при призначенні комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертиз позбавили можливості комісії експертів відповісти на низку питань, які є важливими для встановлення істини у справі. З метою усунення недоліків суду під час призначення експертизи 20.09.2023 прокурором в суді заявлене клопотання про призначення повторної експертизи (т.6 а.п. 111-118), але судом першої інстанції у задоволенні цього клопотання безпідставно відмовлено.
Крім цього, представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 зазначив, що суд першої інстанції, зазначаючи про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення та про недоведеність стороною обвинувачення порушення ОСОБА_6 п. п. 2.3 (б), 13.1 та 13.3 ПДР України, жодним чином не обґрунтував висунуте обвинувачення в частині порушення обвинуваченим ОСОБА_6 п. 12.4 ПДР України, а саме дозволеної швидкості руху в населеному пункті. Однак, зазначена обставина напряму впливає на доведеність обвинувачення. За такого, вважає, що вирок підлягає скасуванню.
Апелянт також вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні не відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема не містить: місця народження потерпілих; формулювання обвинувачення пред'явленого ОСОБА_6 , а лише фактичний виклад обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими; відомостей щодо місця затвердження обвинувального акту, а лише місце його складання.
Окрім того, зі змісту обвинувального акта вбачається, що він містить посилання на висновки судово-медичних експертиз №183 від 03.08.2015 та №184 від 03.08.2015, що є неприпустимим, оскільки це є посиланням на докази, що суперечить положенням ч. 2 ст. 291 КПК України.
Представник потерпілої ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_9 , співставляючи показання обвинуваченого ОСОБА_6 з іншими матеріалами кримінального провадження, а саме протоколом огляду місця події від 25.06.2015, вважає, що показання обвинуваченого є неправдивими.
Зазначив, що показання, надані в судовому засіданні обвинуваченим про те, що він в с. Ракове рухався на підйом і тримався ближче до правої сторони, не відповідають фактичним обставинам.
Крім того, апелянт зазначив, що ОСОБА_6 давав різні показання в суді першої інстанції.
Апелянт посилається на показання свідка ОСОБА_13 , яка в суді пояснила, що вантажний автомобіль, не знижуючи швидкості руху, частково виїхав лівою частиною кузову на смугу зустрічного руху, внаслідок чого відбулося зіткнення між вантажним автомобілем та легковим автомобілем «ВАЗ». Вважає доведеним, що легковий автомобіль «ВАЗ» під керуванням потерпілого не виїжджав на смугу зустрічного руху.
На думку апелянта, показання ОСОБА_6 суперечать іншим доказам. На думку апелянта, водій автомобіля «DAF 95 ХF» мав технічну можливість зупинити автомобіль, оскільки гальмівна та рульова система була в працездатному стані, але продовжував рух, тобто не контролював ситуацію.
Вважає, що обвинувачений ОСОБА_6 за кермом автомобіля заснув і не контролював дорожню обстановку. Посилається на пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 в суді про те, що він о 17 год. виїхав з Криму і до місця ДТП, що сталася в 00-05 хв. 25.06.2015, рухався без перерви на відпочинок, тобто 7 год. На думку апелянта, причиною неуважності ОСОБА_6 могла бути втома, яка призвела до сну за кермом.
На думку апелянта, вина ОСОБА_6 доведена та підтверджується висновками експертиз № 928 від 16.11.2015 та № 1336/1 доп/115 від 22.01.2016, згідно яких місце зіткнення транспортних засобів розташовувалися в районі осьової лінії дорожньої розмітки, а водіям обох транспортних засобів у своїх діях необхідно було керуватися вимогами п. 13.1,13.3 ПДР України.
Узагальнені доводи інших учасників судового провадження.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_7 зазначає, що вважає вирок суду законним, обґрунтованим та вмотивованим. Просить вирок залишити без змін.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
ОСОБА_6 органами досудового розслідування обвинувачується в тому, що 25 червня 2015 року приблизно о 00 год. 05 хв. водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «DAF 95 XF», реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом «ПП SCHWARZMULLER SPA» р.н. НОМЕР_2 , рухався по сухій асфальтованій проїжджій частині вул. Кольчака в с. Ракове Вознесенського району Миколаївської області з порушенням вимог п.п.12.4 ПДР України, зі швидкістю більше 60 км/год, з боку м. Нова Одеса у напрямку м. Вознесенська.
В цей час у зустрічному напрямку з боку м. Вознесенська у напрямку м.Нова Одеса, рухався автомобіль ВАЗ 21013 реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_14 , в салоні якого знаходилась пасажир ОСОБА_15 .
Під час руху водії ОСОБА_6 та ОСОБА_14 грубо порушили вимоги п.п.2.3 «б» та п.13.3 ПДР України а саме: проявили неуважність до дорожньої обстановки, що склалась та її змін, під час зустрічного роз'їзду не дотримались безпечного інтервалу та зіткнулись на розділювальній лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.6 розділу 34 ПДР України, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, неподалік будинку №1. В результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а водій ОСОБА_14 та пасажир його автомобіля ОСОБА_15 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці пригоди.
Смерть ОСОБА_14 настала внаслідок багатофрагментарних і осколкових переломів кісток склепіння, основи та лицевого відділу черепу з розмаженням головного мозку, ранами та саднами в ділянці голови, багаточисельних переломів ребер справа та зліва, перелому грудини, лівої ключиці, розриву серця, легень, крововиливу в клітковину середостіння, розмаження селезінки, печінки, рани в ділянці грудної клітини, саден в ділянці тулубу, відкритого перелому кісток верхніх та нижніх кінцівок, перелому кісток тазу.
Смерть ОСОБА_15 настала внаслідок тупої закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась крововиливами під м'які мозкові оболонки, крововиливами в шлуночки головного мозку, забоєм головного мозку.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_6 п.п.2.3 «б», п.п.12.4,13.1 та 13.3 ПДР України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 3 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб, а саме ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Виправдовуючи ОСОБА_6 за висунутим обвинуваченням, суд першої інстанції дійшов висновку, що докази, наданні стороною обвинувачення, не підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.
Досліджені судом першої інстанції докази підтверджують факт дорожньо-транспортної пригоди, її наслідки та правомірність керування ОСОБА_6 автомобіля.
Проте, за висновком суду першої інстанції, прокурором не доведене порушення водієм ОСОБА_6 п. 2.3 (б) , 13.1 ПДР України.
Судом першої інстанції встановлено, що саме водій автомобіля «ВАЗ 21013» виїхав на смугу зустрічного руху, по якій рухався автомобіль «DAF 95 XF», з причепом, де і відбулось зіткнення, що підтверджується висновками експертів №30213/30214/8293-8295 від 28.02.2023, №4941/4942/16-52 від 20.05.2016, №17763/18136/16-52 від 23.11.2016, №4/71 від 31.07.2015, поясненими свідка ОСОБА_16 , слідчими експериментами зі свідком ОСОБА_17 від 14.07.2015, даними протоколу огляду місця події та схеми до нього.
Позиції учасників судового провадження.
Представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 , представник потерпілої ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_9 та прокурор підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.
Представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_18 , просив апеляційний розгляд провести без його участі.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційних скарг, просили вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив таке.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 62 Конституції України, під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як передбачено ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч.2 та ч. 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Зазначені вимоги закону в повній мірі враховані судом першої інстанції при ухваленні виправдувального вироку.
Виправдовуючи ОСОБА_6 за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив зібрані у кримінальному провадженні докази, проаналізував їх та надав їм належну оцінку.
В суді обвинувачений ОСОБА_6 вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що проїжджаючи с. Раково, він, керуючи автомобілем «DAF 95 XF», з причепом, рухався на підойм, ближче до правої сторони. За ним рухався легковий автомобіль «Opel» під керуванням ОСОБА_16 .
Пояснив, що він розминувся з вантажним автомобілем, який їхав назустріч, та побачив світло фар легкового автомобіля, який рухався у зустрічному напрямку та спускався з гори. Автомобіль під керуванням потерпілого рухався по своїй смузі руху, але ближче до осьової і раптово опинився під колесами керованого ним автомобіля. При цьому, автомобіль під його керуванням потягнуло у лівий бік і він зупинився. Одразу зупинився і легковий автомобіль під керуванням водія ОСОБА_16 , який рухався позаду нього. Він та свідок ОСОБА_16 підійшли до легкового автомобіля, але потерпілі вже допомоги не потребували. Свідок ОСОБА_16 викликав швидку та поліцію.
Аналогічні пояснення щодо обставин події обвинувачений ОСОБА_6 надав при проведенні слідчого експерименту 14.07.2015, вказавши на місці ДТП напрямок руху автомобілів, положення автомобіля під керуванням потерпілого в момент виїзду на смугу зустрічного руху, розташування автомобілів під час ДТП (т. 1, а.с. 141-144).
Всупереч доводам апелянта - адвоката ОСОБА_9 , пояснення обвинуваченого щодо обставин ДТП є послідовними та повністю узгоджуються з поясненнями допитаного в суді свідка ОСОБА_16 , який був безпосереднім очевидцем ДТП.
Так, свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що він, керуючи автомобілем «Opel Vectra», рухався з с. Дорошівка в напрямку м. Вознесенська зі швидкістю 50-60 км/год. Перед ним рухався вантажний автомобіль під керуванням ОСОБА_6 приблизно з такою самою швидкістю. Назустріч їм рухався також вантажний автомобіль, позаду якого рухався легковий автомобіль під керуванням потерпілого ОСОБА_14 . Водій легкового автомобіля виїхав на смугу руху, по якій рухався свідок ОСОБА_16 та вантажний автомобіль під керуванням ОСОБА_6 , і відбулось зіткнення цього вантажного автомобіля та легкового автомобіля.
З дослідженого судом першої інстанції протоколу слідчого експерименту від 14.07.2015 зі схемою, слідує, що свідок ОСОБА_16 відтворив обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 25.06.2015 (т.1 а.с.133-136).
Колегія суддів зауважує, що в суді свідок ОСОБА_16 підтвердив дані щодо обставин ДТП, які викладені у протоколі слідчого експерименту.
Присутність свідка ОСОБА_16 на місці ДТП, окрім пояснень обвинуваченого ОСОБА_6 , підтверджується показаннями свідка ОСОБА_19 , який пояснив, що він зупинився на місці ДТП і там знаходились два чоловіки, в тому числі водій вантажного автомобіля, і цей автомобіль був на узбіччі дороги. Неподалік від місця ДТП свідок ОСОБА_19 бачив автомобіль ЗАЗ.
Судом першої інстанції також допитано свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , з яких слідує, що вони 25.06.2015 в нічний час рухалися на автомобілі «ЗАЗ» під керуванням ОСОБА_21 , а ОСОБА_22 перебувала на задньому пасажирському сидінні. Коли вони під'їхали до зупинки в с. Ракове, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 пішли за зупинку, а ОСОБА_22 залишилася в автомобілі. При цьому, свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 пояснили, що вони перебували за зупинкою та ДТП не бачили, а повернулися до свого автомобіля після того, як почули гуркіт внаслідок ДТП, яка сталася внаслідок зіткнення вантажного автомобіля та автомобіля ВАЗ.
В свою чергу, свідок ОСОБА_22 пояснила суду, що вона перебувала в автомобілі під керуванням ОСОБА_21 на задньому сидінні автомобіля за водієм. Автомобіль стояв в напрямку м. Вознесенська. Ій добре було видно трасу і вона бачила, як з м. Вознесенська рухався легковий автомобіль. Стверджувала, що вона побачила, як вантажний автомобіль виїхав на середину дороги та зіткнувся з легковим автомобілем.
Як слідує з протоколів слідчого експерименту від 14.07.2015 та від 12.08.2015 за участю свідка ОСОБА_22 проведені слідчі експерименти із складанням відповідних схем, на яких зафіксовано розташування транспортних засобів на момент ДТП 25.06.2015 (т.1 а.с.137-140, 164-170.
Дослідивши зазначені докази, суд першої інстанції встановив, що зі змісту протоколу слідчого експерименту від 12.08.2015 вбачається, що знаходячись в автомобілі «ЗАЗ», свідок із зазначеного місця мала можливість бачити місце події.
Що ж стосується пояснень свідка ОСОБА_22 та слідчого експерименту за її участю від 14.07.2015, згідно яких зіткнення транспортних засобів відбулось на смузі руху автомобіля ВАЗ, так як автомобіль DAF частково виїхав на зустрічну смугу руху, то суд першої інстанції обгрунтовано не врахував ці пояснення, оскільки вони спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_16 , який був безпосереднім свідком ДТП, даними слідчого експерименту за його участю, а також не відповідають даним протоколу огляду місця події від 25.06.2015 та схеми до нього.
Також судом першої інстанції досліджено протокол слідчого експерименту від 23.07.2015 за участю потерпілого ОСОБА_10 з таблицею зображення та схемою, згідно якого ОСОБА_10 на місці ДТП вказав на обставини ДТП, які стали його відомі після того, як він приїхав на місце пригоди. Зокрема, зафіксована вибоїна на автодорозі, її розміри, встановлена видимість у напрямку руху на подібному автомобілі ВАЗ 2101, на якому під час ДТП рухався потерпілий ОСОБА_14 ( т.1 а.с.154-163).
Проаналізувавши показання допитаних в суді свідків, дані слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_10 , суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 щодо обставин ДТП повністю узгоджуються саме з поясненнями свідка ОСОБА_16 , який був безпосереднім очевидцем ДТП.
Свідок ОСОБА_16 до ДТП не був знайомим з обвинуваченим. Свідок надав показання в суді безпосередньо, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, його показання є послідовними, узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції.
За такого, відсутні підстави під сумнів показання свідка ОСОБА_16 , який надаючи послідовні пояснення щодо обставин ДТП, підтвердив пояснення обвинуваченого, що зіткнення автомобіля DAF з автомобілем ВАЗ 21013 відбувалось в межах смуги руху автомобіля DAF під керуванням водія ОСОБА_6 . Саме водій легкового автомобіля виїхав на смугу руху, по якій рухався свідок ОСОБА_16 та попереду нього - вантажний автомобіль під керуванням ОСОБА_6 .
Також колегія суддів зауважує, що згідно висновку комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №30213-30214/8293-8295 від 28.02.2023, показання свідка ОСОБА_16 про розташування місця зіткнення на смузі проїжджої частини автодороги по напрямку від м.Нова Одеса в бік м. Вознесенська, не позбавлені технічної спроможності.
В свою чергу, показання свідка ОСОБА_22 про розташування місця зіткнення на смузі проїжджої частини автодороги по напрямку від м.Вознесенська в бік м. Нова Одеса є технічно неспроможними (т.6, а.с.2-17).
Окрім того, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_23 відповідають наступним доказам:
- даним протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.06.2015 та фото таблиці до нього, згідно якого оглянуте та зафіксоване місце події 147 км+400 м автодороги Р-06 в с. Ракове Вознесенського району Миколаївської області. Стан покриття - сухе, чисте.
Дорожнє покриття асфальтобетонне середньозернисте загальною шириною -7,4 м. На проїжджій частині нанесені смуги горизонтальної розмітки білого кольору у відповідності з п.1.2, п.1.5 Розділу 34 Правил Дорожнього руху.
На правому узбіччі по ходу руху розташований автомобіль ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , а на лівому узбіччі по ходу руху - розташований автомобіль DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом «SCHWARZMULLER», реєстраційний номер НОМЕР_4 . Автомобілі мали механічні пошкодження. У автомобіля ВАЗ - повна деформація кузову та салону автомобіля, відокремлено дах.
Автомобіль DAF мав пошкодження передньої лівої частини кабіни автомобіля, а саме: бамперу, декоративної накладки, водійських сходин, ходової частини. В салоні автомобіля ВАЗ на водійському сидінні знаходиться труп чоловіка, на передньому пасажирському сидінні даного автомобіля розташований труп жінки. Згідно схеми до протоколу огляду місця події , на проїжджій частині на смузі руху з м. Нова Одеса в напрямку м. Вознесенська є скупчення дрібних подряпин (4) та подряпина (5) (т.1 а.с.99-124);
- даним протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.07.2015 з таблицею зображень та схемою, згідно якого оглянута вул. Кольчака в с. Ракове Вознесенського району. На відстані 28,2 м від знаку «Початок населеного пункту «Ракове» виявлено вибоїну на дорожньому покритті розміром 0,7 х 0,5 м шириною 0,15 см, яка розташована на смузі руху з боку м. Вознесенська в напрямку м.Миколаєва. На відстані 0,0 м від даної вибоїни у напрямку м.Миколаєва є височина (горб) розміром 1,6х0,5- 0,6-0,75 м (т.1 а.с.145-151);
- даним протоколу огляду транспортного засобу від 29.07.2015 з таблицею зображень, згідно якого оглянутий автомобіль ВАЗ реєстраційний номер НОМЕР_3 . При огляді автомобіля встановлені наступні пошкодження: кузова автомобіля, даху, двигуна автомобіля, всіх його частин та механізмів, кріплення переднього лівого колеса, кришки капоту, салону автомобіля (т.1, а.с.152-153).
Дані, які зафіксовані при складані протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього, а також результати зазначених слідчих експериментів, покладені в основу наступних судових інженерно-транспортних експертиз, досліджених судом першої інстанції, на які є посилання у вироку, а саме:
- згідно висновку судової експертизи по дослідженню технічного стану транспортного засобу №2/114 від 27.07.2015, на момент ДТП ходова частина та робоча гальмівна система, рульове керування автомобіля DAF 95 XF, з напівпричепом, знаходились в працездатному стані.
На момент ДТП права фара головного освітлення автомобіля знаходилась в працездатному стані і дозволяла водію контролювати напрямок руху та дорожні обставини. Встановити працездатність лівої фари головного освітлення даного автомобіля, а також в якому режимі працювали фари головного світла на момент ДТП не є можливим (т.1 а.с.189-197);
- згідно висновку судової експертизи по дослідженню технічного стану транспортного засобу №2/113 від 22.07.2015, на момент ДТП ходова частина та робоча гальмівна система, рульове керування автомобіля ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_3 знаходились в працездатному стані. Встановити технічну несправність і режим роботи на момент ДТП, зовнішніх світлових приладів автомобіля, не є можливим (т.1 а.с.201-208);
- згідно висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №4/71 від 31.07.2015, експерт ОСОБА_24 , оглянувши автомобілі DAF 95 XF та ВАЗ НОМЕР_5 , встановив, що під час первісного контактування автомобіль DAF розташовувався передньою лівою частиною до передньої лівої частини автомобіля ВАЗ. Під час первісного контактування повздовжні осі автомобіля DAF та автомобіля ВАЗ 21013 знаходились під кутом близьким до 175 +/- 5°.
Зіткнення автомобіля DAF з автомобілем ВАЗ 21013 відбувалось в межах смуги руху в напрямку до м. Вознесенська, а саме в місці близькому до визначеного розташування подряпин: поз.4,5 схеми до протоколу огляду місця ДТП (т.2 а.с.7-15);
- згідно висновку комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №4941/4942/16-52 від 20.05.2016, первинне контактування автомобілів DAF та ВАЗ відбувалося між їх передніми лівими частинами. При цьому розташування поздовжніх осей ТЗ було паралельним або близьким до такого.
Зіткнення автомобілів DAF та ВАЗ відбулося на смузі руху в напрямку м.Вознесенська.
В даній дорожній обстановці (виїзд автомобіля ВАЗ на зустрічну смугу руху) водію автомобіля DAF необхідно було діяти відповідно до п.12.4 ПДР, а з моменту виникнення небезпеки для руху, у відповідності до вимог п.12.3 ПДР.
В свою чергу, водію автомобіля ВАЗ необхідно було діяти у відповідності до вимог п.11.3 ПДР.
Дії водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_14 , з технічної точки зору, не відповідали вимогам п.11.3 ПДР. Дана невідповідність знаходилась в причинному зв'язку з настанням ДТП.
В свою чергу, в діях водія ОСОБА_6 невідповідностей вимогам п.12.3, 12.4 ПДР з технічної точки зору не вбачається. В даній дорожній обстановці водій автомобіля DAF не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ.
Водночас, практична можливість уникнення даної ДТП з боку водія автомобіля ВАЗ, забезпечувалась у випадку дотримання вимог п.11.3 ПДР.
Швидкість руху автомобіля DAF в момент зіткнення з автомобілем ВАЗ складала не менше 39-45 км/год (т.2 а.с.87-96);
- згідно висновку додаткової комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 17763/18136/16-52 від 23.11.2016, виходячи з обсягу зафіксованої слідової інформації, автомобіль DAF 95 XF, безпосередньо перед зіткненням, знаходився повністю у смузі руху в напрямку до м.Вознесенська, а автомобіль ВАЗ 2101 - більшою частиною перебував у цій же смузі руху.
Зіткнення даних автомобілів відбулось в смузі руху в напрямку до м.Вознесенська, перед ділянкою з подряпинами «4» та «5». Дані подряпини не могли бути залишені автомобілем DAF, а утворені деталями нижньої частини автомобіля ВАЗ.
В даній дорожній обстановці водій автомобіля DAF не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ. Водночас, практична можливість уникнення даної ДТП з боку водія автомобіля ВАЗ забезпечувалась у випадку дотримання ним вимог п.11.3 ПДР (т.2 а.с.300-308);
- згідно висновку комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №30213-30214/8293-8295 від 28.02.2023, місце зіткнення транспортних засобів розташовувалось перед початком осипу, на смузі руху автопотягу у складі автомобіля DAF 95 XF з причепом ПП SCHWARZMULLER SPA, тобто на смузі руху з боку м. Нова Одеса в напрямку м. Вознесенська.
В момент первинного контактування автопотяг розташовувався на «своїй» смузі руху, тобто на смузі руху з боку м. Нова Одеса в напрямку м.Вознесенська. В момент первинного контакту передня частина автомобіля ВАЗ 21013, розташовувалось на зустрічній (для себе) смузі руху, тобто на смузі руху з боку м. Нова Одеса в напрямку м.Вознесенська.
Перед утворення першого сліду довжиною 20,8 м швидкість руху автопотягу у складі автомобіля DAF 95 XF з причепом ПП SCHWARZMULLER SPA, становила на менше 74 км/год.
В даній дорожній ситуації водій автопотягу повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.12.2,12.3,12.4 та 12.9 (пп «б») ПДР. В даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 21013 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1 та 12.2 Правил дорожнього руху України.
В даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 21013 ОСОБА_14 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.10.1 та 12.2 ПДР.
В даному випадку технічна можливість уникнути ДТП зі сторони водія автомобіля ВАЗ 21013 визначалась виконанням вимог п.10.1 ПДР, для чого в нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожній ситуації дії водія автомобіля ВАЗ 21013 не відповідали вимогам п.10.1 ПДР і, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди ( т.6 а.с.2-18).
Судом першої інстанції допитано експертів, які підтвердили вищезазначені висновки судових експертиз, зокрема:
- експерт ОСОБА_25 підтримав висновки експертиз №4941/4942/16-52 від 20.05.2016 та №17763/18136/16-52 від 23.11.2016, та зазначив, що ДТП сталось на смузі руху автомобіля DAF, а подряпини «4» та «5», позначені на схемі до протоколу огляду місця ДТП, залишені нижньою частиною автомобіля ВАЗ;
- експерт ОСОБА_26 підтримав висновки експертиз №4941/4942/16-52 від 20.05.2016 та №17763/18136/16-52 від 23.11.2016. Пояснив, що подряпини, зазначені на схемі, залишені автомобілем ВАЗ. Експерт звернув увагу суду на те, що ширина дорожньої розмітки складає приблизно 15 см, а отже зробити висновок про те, що місце зіткнення транспортних засобів розташовувалось в районе осьової лінії дорожньої розмітки, неможливо;
- експерт ОСОБА_27 підтримав висновки комісійної експертизи №30213/30214/8293-8295 від 28.02.2023.
В апеляційних скаргах апелянти стверджують, що водій ОСОБА_6 порушив п.п. 2.3 (б), 13.1 та 13.3 ПДР України, а саме проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її змін, під час зустрічного роз'їзду не дотримався безпечного інтервалу та зіткнувся з автомобілем ВАЗ 21013 на розділювальній лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.6 розділу 34 Правил дорожнього руху України, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків. Саме порушення цих Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Однак, всупереч цим доводам, зазначеним в апеляційних скаргах, під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведене порушення водієм ОСОБА_6 п.п. 2.3 (б) ПДР України (бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п.13.1 ПДР України (водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу) та п.13.3 ПДР України (під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримуватися безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху).
В основу своїх висновків про виправдання ОСОБА_6 , суд першої інстанції обгрунтовано послався на висновок комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №30213-30214/8293-8295 від 28.02.2023, згідно якому місце зіткнення транспортних засобів розташовувалось перед початком осипу, на смузі руху автопотягу у складі автомобіля DAF 95 XF з причепом ПП SCHWARZMULLER SPA, тобто на смузі руху з боку м. Нова Одеса в напрямку м.Вознесенська. В момент первинного контактування автопотяг розташовувався на «своїй» смузі руху, тобто на смузі руху з боку м. Нова Одеса в напрямку м.Вознесенська. В момент первинного контакту передня частина автомобіля ВАЗ 21013, розташовувалось на зустрічній (для себе) смузі руху, тобто на смузі руху з боку м. Нова Одеса в напрямку м.Вознесенська. В даній дорожній ситуації саме дії водія автомобіля ВАЗ 21013 не відповідали вимогам ПДР і, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
Даний висновок узгоджується з висновком комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №4941/4942/16-52 від 20.05.2016, згідно якого первинне контактування автомобілів DAF та ВАЗ відбувалося на смузі руху в напрямку м.Вознесенська, між передніми частинами даних автомобілів. В даній дорожній обстановці водій автомобіля DAF не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ. Водночас, практична можливість уникнення даної ДТП з боку водія автомобіля ВАЗ, забезпечувалась у випадку дотримання вимог ПДР.
Окрім того, доводи апелянтів спростовані висновком додаткової комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №17763/18136/16-52 від 23.11.2016, згідно якому виходячи з обсягу зафіксованої слідової інформації, автомобіль DAF безпосередньо перед зіткненням, знаходився повністю у смузі руху в напрямку до м.Вознесенська, а автомобіль ВАЗ 21013, більшою частиною перебував у цій же смузі руху. Зіткнення даних автомобілів відбулось в смузі руху в напрямку до м.Вознесенська, перед ділянкою з подряпинами «4» та «5».
Аналогічні висновки містяться і у висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №4/71 від 31.07.2015, в якому експерт зазначив, що зіткнення автомобіля DAF з напівпричепом з автомобілем ВАЗ 21013 відбувалось в межах смуги руху в напрямку до м.Вознесенська, а саме в місці близькому до визначеного розташування подряпин ( поз.4,5 схеми до протоколу огляду місця ДТП).
Суд першої інстанції, дослідивши вказані висновки експертиз та допитавши експертів, дійшов правильного висновку, що дані висновки експертів отримані у передбаченому КПК України порядку, без будь-яких істотних порушень прав та свобод людини, а отже, на підставі ст. 86-87 КПК України є допустимими доказами.
Всупереч доводам апелянтів, проаналізувавши вище наведені докази (показання свідків, висновки експертиз, протоколи огляду місця події, слідчих експериментів) та надавши їм оцінку, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність в діяння ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України.
На підтвердження доведеності вини ОСОБА_6 апелянти посилаються на висновки комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №928 від 16.11.2015 та №1336/1 доп/115 від 22.01.2016 (т.2, а.с. 21-29, 36-44), згідно яких місце зіткнення транспортних засобів, за даним кримінальним провадженням, розташовувалось в районе осьової лінії дорожньої розмітки; водіям обох транспортних засобів, наближаючись до рухомого у зустрічному напрямку транспортному засобу, у своїх діях необхідно було керуватись вимогами п.п. 13.1, 13.3 ПДР; дії водіїв обох транспортних засобів перед ДТП не відповідали п. п. 13.1,13.3 ПДР; дії обох водіїв, з технічної точки зору, знаходяться з причинному зв'язку з ДТП, що сталось.
Проте, у вироку цим доводам також надана належна оцінка. Суд першої інстанції навів мотиви неврахування зазначених висновків експертиз, з якими погоджується колегія суддів.
Так, висновок експерта ОСОБА_28 (№928 від 16.11.2015) та висновок експертів ОСОБА_28 та ОСОБА_24 ( №1336/1 доп/115 від 22.01.2016) є повністю ідентичними один одному в питаннях 1-8, як у висновках, так і у дослідницькій частині. При цьому, висновок експертів ОСОБА_28 та ОСОБА_24 №1336/1 доп/115 від 22.01.2016 в частині місця зіткнення транспортних засобів є протилежним висновку експерта ОСОБА_24 №4/71 від 31.07.2015, згідно якого зіткнення автомобіля DAF з автомобілем ВАЗ 21013 відбувалось в межах смуги руху в напрямку до м.Вознесенська, а саме в місці близькому до визначеного розташування подряпин ( поз.4,5 схеми до протоколу огляду місця ДТП).
Отже, експерт ОСОБА_24 , який приймав безпосередню участь при огляді місця ДТП, безпосередньо після того, як воно відбулось 25.06.2015 та, будучи єдиним експертом, який оглядав та досліджував транспортні засоби - автомобіль DAF та автомобіль ВАЗ 21013, оглянувши 31.07.2015 транспортні засоби, зробив висновок про те, що зіткнення автомобіля DAF з автомобілем ВАЗ 21013 відбувалось в межах смуги руху в напрямку до м.Вознесенська, а саме в місці близькому до визначеного розташування подряпин ( поз.4,5 схеми до протоколу огляду місця ДТП). Тоді, як 22.01.2016 даним експертом був зроблений протилежний висновок, та не наведено обґрунтування, чому даний висновок повністю протирічить попередньому.
Висновки комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №928 від 16.11.2015 та експертизи №1336/1 доп/115 від 22.01.2016 щодо місця зіткнення транспортних засобів є такими, що не ґрунтуються на даних, встановлених під час огляду місця події, протирічать показанням обвинуваченого, свідка ОСОБА_16 щодо обставин ДТП, висновкам вище зазначених експертиз? які покладені в основу вироку, а тому обгрунтовано не враховані судом першої інстанції при постановленні вироку.
Апелянти вважають, що ДТП відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.12.4 ПДР, так як він керував транспортним засобом DAF у населеному пункті зі швидкістю більш ніж 60 км/год. Але, перевищення швидкості не знаходиться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною подією, яка відбулась 25.06.2015.
Аналіз досліджених судом першої інстанції доказів, на переконання колегії суддів, свідчить, що саме потерпілий ОСОБА_14 , керуючи автомобілем ВАЗ 21013, виїхав на смугу руху, по якій рухався автомобіль «DAF 95 XF», з причепом, під керуванням ОСОБА_6 , де і відбулось зіткнення, що підтверджується висновками експертів №30213/30214/8293-8295 від 28.02.2023 року, №4941/4942/16-52 від 20.05.2016, №17763/18136/16-52 від 23.11.2016, №4/71 від 31.07.2015, поясненнями свідка ОСОБА_16 , даними слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_16 та протоколом огляду місця події та схемою до нього.
За такого, спростовані твердження апелянтів про те, що саме водій автомобіля «DAF 95 XF» перебував на смузі руху автомобіля «ВАЗ 21013.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_6 не доведене, та досліджені судом показання свідків, письмові докази, висновки експертиз та пояснення експертів, не підтверджують винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст.286 КК України.
Також прокурором не доведено, що автомобілі під керуванням ОСОБА_6 та ОСОБА_14 зіткнулись на розділювальній лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.6 розділу 34 ПДР України.
Щодо доводів адвоката ОСОБА_8 про невідповідність обвинувального акта вимога ст. 291 КПК України, з наведених апелянтом підстав, то вони не є слушними. Такої невідповідності вимогам закону не встановлено при судовому розгляді.
Доводи представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 , що ДТП сталася через втому обвинуваченого ОСОБА_6 , який нібито заснув за кермом, є вигаданими.
Тому, наведені апелянтами в апеляційних скаргах доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, і не ставлять під сумнів його законність.
Судом не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть тягнути за собою скасування оспорюваного судового рішення, про що просять апелянти, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 424, 425, 532 КПК України, суд,
Апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 , представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 та прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_12 залишити без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_29